Аудит розрахунків по заробітній платі

Вступ

 

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші об'єкти вступають у  договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довіра цих відносин повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію. Вірогідність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також  кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відображені в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств  і дотримання ними законодавства  необхідно державі для прийняття рішень в області економіки й оподатковування.

Потреба в послугах аудитора виникла  в зв'язку з наступними обставинами:

1) можливість необ'єктивної інформації  з боку адміністрації у випадках  конфлікту між нею і користувачами  цієї інформації (власниками, інвесторами,  кредиторами);

2) залежність наслідків прийнятих  рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації;

3) необхідність спеціальних знань  для перевірки інформації;

4) часта відсутність у користувачів  інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

Актуальність теми . В умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка залежить вже не тільки від результатів праці робітників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.

Урахування праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад , форми і системи оплати праці, преміювання.   Урахування праці і заробітної плати - один із найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності робітників, витрати робочого часу, категорії робітників, виробничих витрат. Саме тому, тема роботи є актуальною.

Мета та завдання дослідження. Метою курсової роботи є розкриття основних особливостей бухгалтерського обліку і аудиту розрахунків з оплати праці в Україні, визначення проблем і недоліків, пошук шляхів їх усунення та вдосконалення організації обліку та аудиту на базі вітчизняного і закордонного досвіду.

Відповідно  до поставленої мети визначені наступні завдання:

- з’ясувати  суть розрахунків з оплати  праці;

- визначити  проблеми обліку розрахунків з оплати праці;

- знайти  шляхи усунення проблеми обліку  розрахунків з оплати праці;

- визначити  завдання та принципи аудиту  розрахунків з оплати праці;

- оволодіти  правилами здійснення аудиту  розрахунків з оплати праці;

- визначити  і знайти шляхи усунення проблем  проведення аудиту розрахунків з оплати праці.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів обліку і аудиту розрахунків з оплати праці.

Об’єктом дослідження є чинна система обліку та аудиту розрахунків публічного акціонерного товариства  «Київський ювелірний завод».

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувалися методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, статистичних порівнянь, вибіркового обстеження та групування.

Інформаційною базою виконаного дослідження є законодавчі акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, матеріали науково-практичних конференцій, матеріали органів державної статистики, облікові дані публічного акціонерного товариства  «Київський ювелірний завод».

Курсова робота виконується за даними ПАТ «Київський ювелірний завод». 

Розділ 1. Теоретичні засади аудиту за розрахунками з оплати праці.

1.1 Економічна характеристика розрахунків з оплати праці

 

Кожен громадянин має право на працю, яке реалізує укладенням трудового договору на одному чи кількох підприємствах, в установах  або організаціях, якщо іншого не передбачено  законодавством, колективним договором  або згодою сторін. Облік праці  та заробітної плати є важливим об’єктом обліку на підприємстві [4].

Відповідно  до положень Закону України "Про  оплату праці"  заробітна  плата  -  це  винагорода, обчислена,  як  правило,  у  грошовому вираженні,  яку за трудовим договором   власник   або   вповноважений   ним   орган   виплачує  працівникові за виконану ним роботу [28].

Заробітна плата є одним з елементів  витрат виробництва та однією з важливих статей собівартості. Залежно від  виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати  на оплату праці (рис. 1.1). [2, с. 302]

Рисунок 1.1 Класифікація витрат на оплату праці

 

Під системою оплати праці слід розуміти чинний на підприємстві організаційно-економічний  механізм взаємозв'язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці  й міру його оплати відповідно до практично  досягнутих результатів праці (відносно норми), тарифних умов оплати праці  та погодженою між працівником і  роботодавцем ціною послуг робочої  сили [14, с.103].

Відповідно  до ст. 2 Закону України “Про оплату праці” фонд заробітної плати містить такі складові:

• основна заробітна плата;
• додаткова заробітна плата;
• інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата є винагородою  за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона має форму відрядних  розцінок, тарифних ставок та посадових  окладів. До її складу включають:

• заробітну плату, нараховану за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) працівників і посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;
• суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, якщо вони є основною заробітною платою;
• суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфного агентства, видавництв, радіо, телебачення та ін., а також оплату їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди.

Додаткова заробітна плата являє собою  теж винагороду, однак, на відміну  від основної заробітної плати, вона виплачується за працю понад установлені  норми – за трудові успіхи, винахідливість, а також за особливі умови праці.

До фонду  додаткової заробітної плати відносять:

• доплати й надбавки щодо тарифних ставок та посадових окладів (за високу кваліфікацію, персональні надбавки, за знання іноземних мов, за суміщення професій (посад), за роботу у важких, шкідливих умовах, за вислугу років, стаж роботи);
• гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством (оплата праці у вихідні та святкові дні, оплата щорічних і додаткових відпусток, суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати, оплата навчальних відпусток, оплата працівникам-донорам днів обстежень, здачі крові і т.п.);
• премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань (виконання і перевиконання виробничих завдань, виконання акордних завдань у встановлені строки, підвищення продуктивності праці, поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності структурного підрозділу, економія матеріальних цінностей і т.п.).

До інших  заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі  винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами  і положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або які проводяться понад  встановлені зазначеними актами норми (оплата простоїв не з вини працівника, суми, що виплачуються працівникові, що знаходиться у вимушеній відпустці, з частковим збереженням заробітної плати, винагороди за відкриття, раціоналізаторство, винаходи, одноразові заохочення, матеріальна  допомога, суми наданих підприємством  трудових і соціальних пільг працівникам  і т.п.).

У межах  тарифної системи оплати праці, залежно  від того, який основний показник застосовується для визначення міри праці, всі системи  заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються  формами заробітної плати.

Отже, форма  заробітної плати — одна з класифікацій системи оплати праці за ознакою, що характеризує міру праці.

У складних системах розмір заробітку залежить від трьох і більше показників, із яких, як правило, два є основними, а інші — додатковими. Виходячи із цього виділяють такі форми оплати праці.

Проста погодинна — працівнику виплачують місячний оклад за фактично відпрацьований час. Заробітна плата визначається шляхом множення тарифної ставки на кількість годин, фактично відпрацьованих протягом місяця.

Погодинно преміальна — порівняно з простою погодинною сприяє підвищенню продуктивності праці робітників, оскільки вони отримують премії за досягнення високих кінцевих результатів. Для робітників погодинників встановлені премії від 10—25 % тарифної ставки або окладу. Премія нараховується за результатами роботи за місяць та за фактично відпрацьований час.

Відрядна форма оплати праці — розмір заробітної плати залежить від обсягу виконаної роботи та встановленої розцінки за одиницю. Нарахування заробітної плати здійснюється за відрядними розцінками.

Проста відрядна - оплата за кожну вироблену продукцію за незмінними розцінками. Для того щоб встановити відрядну розцінку, необхідно добову тарифну ставку працівника поділити на норму виробітку за зміну.

Відрядно-преміальна — передбачає, крім заробітної плати, нарахованої за відрядними розцінками, виплату премій за досягнення високих результатів у роботі. її застосовують для оплати прані продавців і виробничих працівників.

Відрядно-прогресивна — проводиться за відрядними розцінками в межах встановленого плану, а за випуск продукції понад план — за вищими розцінками.

Бригадна - заробітна плата розраховується з урахуванням виробленої продукції. Заробіток кожного члена бригади визначається з урахуванням кількості відпрацьованих годин та його кваліфікації. Перевага такої оплати полягає в тому, то вона створює зацікавленість робітників бригади у кінцевих результатах роботи.

Акордна — це різновид відрядної форми оплати праці, тут відрядна розцінка встановлюється на весь обсяг роботи. Розмір акордної оплати визначається на основі діючих норм виробітку та розцінок. Обов'язково вказуються терміни виконання роботи, іноді без обмеження тривалості робочого дня.

Відрядна  форма заробітної плати в основному  застосовується тоді, коли рівень механізації  виробництва такий, що результат  діяльності значною мірою залежить від інтенсивності праці робітників.

Трудовий  договір — це угода між працівниками і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим  ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися внутрішньому розпорядку, а власник  підприємства зобов'язується виплачувати  робітникові заробітну плату  і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи та передбачені законодавством про  працю.

Безтарифна  система включає такі форми:

колективна оплата праці — за кінцевими результатами, при якій заробіток працівника залежить від результатів праці колективу.;

комісійна оплата — за кінцеві результати у відсотках від одержаного доходу (прибутку) має широке застосування у зв'язку з появою таких професій, як брокери, дилери, торгові агенти, посередники.

Діюча на підприємстві система оплати має  сприяти реалізації інтересів роботодавця  і працівників. В інтересах першого  система оплати праці має сприяти  досягненню запланованих показників —  випуск необхідної кількості продукції  у визначені терміни, забезпечення високого рівня конкурентоспроможності продукції на основі її якості та зниженні витрат у розрахунку на одиницю продукції. В інтересах працівника система  оплати праці має сприяти підвищенню матеріального достатку, залежно  від трудового внеску, реалізації наявних здібностей, досягнення самореалізації як особистості.

Залежно від того, наскільки достатньо  чинні системи оплати праці забезпечують одночасно реалізацію інтересів  роботодавців і найманих працівників, їх можна розподілити на заохочувальні, гарантуючі та регламентовано-примусові. Мотиваційний потенціал цих систем оплати праці істотно відрізняється.