Аудит розрахунків по заробітній платі

Заохочувальними є ті системи оплати праці, організаційно-економічний механізм побудови яких забезпечує вирішення трьох завдань:

• спонукає працівників до підвищення трудової активності, збільшення трудового внеску;
• забезпечує прямий, безпосередній зв'язок трудового внеску і розміру винагороди за послуги праці;
• оптимізує інтереси роботодавців і найманих працівників. 
  Метою обліку розрахунків з персоналом підприємства по оплаті праці є встановлення об’єктивної істини про інформацію, відображену у фінансовій звітності, в бухгалтерському обліку та первинних документах щодо повноти, об’єктивності, достовірності та законності з питань дотримання трудового законодавства і розрахунків з оплати праці.

Основною  метою аудитора при перевірці  оплати праці є визначення сильних  сторін контролю, щоб переконатися, що істотні помилки відсутні.

Основні завдання аудиту оплати праці:

1. Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити:
1. наявність і відповідність законодавству первинних документів по обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції;
2. відповідність показників аналітичного обліку із записами в Головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж саму  дату.
2. При перевірці використання фонду оплати праці, аудитор повинен перевірити :
1. дотримання встановлених штатним розкладом посадових окладів працівників підприємства;
2. своєчасність їхньої індексації з урахуванням росту цін в умовах інфляції;
3. чи затверджений штатний розклад на раді правління зборів акціонерів, засновників;
4. правильність оплати по відрядним відпусткам робітників, чи були випадки приписки невиконаних робіт;
5. правильність виплати премій працівникам підприємства (на підставі затвердженого  положення довільно-вольовим діям керівника).

         До найважливіших  завдань аудиту розрахунків з  працівниками з оплати праці  відносяться:

- перевірка  правильності нарахування основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат;

- перевірка обґрунтованості віднесення  витрат на оплату праці на  собівартість продукції або на  витрати операційної діяльності, які не включаються до собівартості  реалізованої продукції;

- вивчення правильності розподілу  витрат на оплату праці між  видами готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) та по звітних періодах;

- перевірка своєчасності розрахунків  з працівниками з оплати праці;

- перевірка правильності нарахувань  на фонд оплати праці та  утримань із заробітної плати та своєчасності їх сплати відповідним органам;

- перевірка стану обліку розрахунків  з працівниками з оплати праці.          

Отже, відповідно до законодавства України виділяють два види оплати праці: основну і додаткову. Система оплати праці поділяється на дві великі групи: тарифну і безтарифну систему. Головними завданнями аудиту оплати праці є перевірка дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утриманнях з неї і правильності ведення бухгалтерського обліку оплаті праці.

1.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту розрахунків з оплати праці

Здійснення  підприємницької діяльності в Україні  відбувається на основі законодавства  України.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, має  найвищу юридичну силу. Закони та інші  нормативно-правові акти приймаються  на основі Конституції  України і  повинні відповідати їй.

Згідно статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність,  яка не заборонена законом.   [13]

Відповідно  до статті 43 Конституції України  – кожен має право на працю,  що включає  можливість заробляти  собі на життя працею, яку він  вільно обирає або  на  яку вільно погоджується, а також на належні, безпечні і здорові  умови  праці  та на заробітну плату, не нижчу від  визначеної законом. 

Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року, регулює особисті немайнові та майнові  відносини  (цивільні  відносини),  засновані на юридичній рівності,  вільному  волевиявленні,  майновій   самостійності   їх учасників. Цивільний кодекс України визначає правоздатність та дієздатність фізичної особи, а також випадки обмеження дієздатності. Підрозділ 2 розділу II Цивільного кодексу України визначає загальні положення про юридичну особу. [34]

Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року, визначає  основні  засади  господарювання   в Україні  і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі  організації та здійснення господарської  діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері  господарювання. [6]

Кодекс  законів про працю України, прийнятий 10 січня 1971року, регулює трудові  відносини всіх  працівників,  сприяючи   зростанню   продуктивності   праці, поліпшенню  якості  роботи,  підвищенню  ефективності  суспільного  виробництва і піднесенню на цій  основі матеріального і культурного  рівня життя трудящих,  зміцненню  трудової дисципліни і поступовому  перетворенню праці на благо суспільства  в  першу  життєву  потребу кожної  працездатної людини.  [12]

Податковий  кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI Регулює   відносини,   що виникають у сфері справляння податків і зборів,  зокрема, визначає порядок стягнення податку на доходи фізичних осіб,  а також відповідальність  за  порушення   податкового законодавства. [20]

Закон України  «Про аудиторську тіяльність» від 22.04. 1993 визначає  правові  засади  здійснення  аудиторської діяльності   в   Україні   і   спрямований  на  створення  системи незалежного  фінансового  контролю  з  метою   захисту   інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. [джерело]

Закон України про оплату праці від 24 березня 1995 року визначає  економічні, правові  та  організаційні  засади  оплати  праці  працівників,  які  перебувають  у  трудових відносинах,  на  підставі  трудового  договору  з  підприємствами, установами,  організаціями усіх форм власності  та  господарювання,  а  також  з окремими громадянами та сфери  державного і договірного регулювання  оплати праці і спрямований на забезпечення  відтворювальної  і  стимулюючої  функцій  заробітної плати. [28]

На підприємствах всіх форм власності бухгалтерський облік  ведеться відповідно до: Закону України  від 16.07.99 р. № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні» (зі змінами та доповненнями) ; Плану рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств  і організацій, затвердженого наказом  Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291; Інструкції про застосування Плану  рахунків бухгалтерського обліку  активів, капіталу, зобов'язань і  господарських операцій підприємств  і організацій, , затвердженої наказом  Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291; Положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.

П(С)БО 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87,  визначає зміст і форму  балансу та загальні вимоги до розкриття  його статей. У статті "Поточні  зобов'язання за розрахунками з оплати праці" відображається заборгованість підприємства з оплати праці, включаючи  депоновану заробітну плату.[21]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. №601, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. [25]

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 8 липня 2010 року, визначає   правові   та   організаційні   засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу,  що здійснює його збір та ведення обліку. [27]

Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010року № 21-5, визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів. [22]

Облік виплат персоналу, як в аспекті витрат, так  і в аспекті зобов’язань, регулюється IAS 19 «Employee Benefits». У національному обліку є його прямий аналог — П(С)БО 26 «Виплати працівникам». Але особливо хочеться зазначити інше: національний стандарт за змістом майже не має розбіжностей з міжнародним. Майже, якщо врахувати, що в IAS 19 корисної інформації все-таки більше. Цим і скористаймося, щоб дізнатися більше.

Виплати працівникам (Employee Benefits) відображають в обліку і звітності серед зобов’язань, і, як будь-які зобов’язання, вони бувають поточними та довгостроковими. Поточними визнаються виплати персоналу, які компанія має намір здійснити у повному обсязі в найближчі 12 місяців після закінчення того періоду, в якому виконано відповідну роботу. Виплати, які здійснюються у строк, що перевищує дванадцять місяців після виникнення таких зобов’язань, відносяться до довгострокових.

Загалом IAS 19 поділяє всі Employee Benefits на чотири категорії:

• shot-term employee benefits — поточні виплати;
• post-employment benefits — виплати після закінчення трудової діяльності;
• other long-term employee benefits — інші довгострокові виплати;
• terminations benefits — вихідна допомога.

Між іншим, у більш ранніх редакціях IAS 19 містив ще один пункт: компенсаційні виплати  інструментами власного капіталу. Але  такі виплати тепер регулюються  окремим стандартом. [16]

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 26 «Облік та звітність за програмами пенсійного забезпечення» слід  застосовувати  до  фінансових  звітів  щодо  програм  пенсійного забезпечення при складанні таких  звітів. Програми пенсійного забезпечення  інколи називають по-різному, наприклад: "пенсійні схеми", "пенсійні схеми за вислугою років" або "схеми пенсійного забезпечення".[17]

При веденні аудиту розрахунків  з оплати праці можуть виникнути  певні труднощі. Саме тому окрім  нормативно-правових актів цьому  питанню присвячено багато спеціалізованої  літератури, характеристику якої надано нижче.

Дарманська Г.О. ,Рижа Т.В Облік розрахунків з оплати праці. В посібнику наведено основні документи з обліку оплати праці, методику розрахунку, кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку. [7]

Ткаченко  Н.М. Узагальнення методичних підходів до організації обліку праці//Україна: аспекти праці. Характеризує основні  завдання обліку праці, важливість правильної оцінки витрат на оплату праці, оскільки вони є складовою витрат підприємства. [33]

Розділ 2. Організація та методика аудиту розрахунків  з оплати праці ПАТ «Київський Ювелірний Завод»

2.1 Попередня  оцінка діяльності та якості  звітності ПАТ «Київський Ювелірний  Завод»

ПАТ «Київський ювелірний завод» - найбільший виробник ювелірних виробів в Україні. Свою історію підприємство розпочало 75 років тому, в 1936 році, з невеликої  київської майстерні з ремонту  годинників та реставрації ювелірних  виробів. Пізніше на її основі була створена Київська ювелірно-годинникова  фабрика, а згодом, - вже завод. Багаторічними  традиціями і високою якістю - саме цим славиться вітчизняне підприємство не тільки в Україні, але й за кордоном.

З часу свого  заснування, використовуючи досвід і  багаторічні традиції майстрів минулого, постійно вдосконалюючи технології виробництва, завод став одним з  найбільших торгово-промислових комплексів України.

Місія підприємства: дарувати незабутні дорогоцінні моменти життя, нести кращі традиції ювелірного мистецтва і бути законодавцем ювелірної моди.

Пiдприємство спецiалiзується на виробництвi ювелiрних виробiв iз дорогоцiних металiв, дорогоцiнного, напiвдорогоцiнного та штучного камiння з подальшою їх реалiзацiєю в сферi роздрiбної та оптової торгiвлi, виготовлення ювелiрних виробiв за iндивiдуальними замовленнями населення з матерiалiв замовника або Товариства, обмiн ювелiрних виробiв власного виробництва на брухт дорогоцiнних металiв замовника.

Вищим органом  ВАТ є Загальнi збори акцiонерiв. Керiвництво поточною дiяльнiстю здiйснює Правлiння. Роботою пiдприємства керує Голова правлiння. Дiяльнiсть Правлiння контролює Наглядова рада Товариства, на чолi з Головою Наглядової ради. Контроль за фiнансово-господарською дiяльностю забезпечує Ревiзiйна комiсiя. Змiни в органiзацiйнiй структурi товариства, порiвняно з попереднiм перiодом, не вiдбувались.