Організація обліку та контролю розрахунків по заробітній платі бюджетної організації

При контролі обгрунтованості  надання відпусток та нарахування  відпускних необхідно враховувати, що згідно з законодавством керівники  повинні надавати відпустки щорічно. В обов’язковому порядку перевіряється  дотримання встановлених правил ведення аналітичного обліку та відповідності його даним головної книги по рахунку 66 і даним звітності. Ревізія розрахунків з органами соціального страхування бюджетних установ є важливою ділянкою роботи. Метою ревізії із соціального страхування є контроль за правильністю, повнотою та своєчасністю здійснених відрахувань за всіма видами оплати праці за відповідний звітний період та перевірки своєчасності перерахувань внесків і законності використання коштів Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування.

 

1.5. Історичний  аспект  розвитку  бухгалтерського   обліку

Історія бухгалтерського  обліку – це пошук розумних відповідей. Іноді він йшов успішно, часом  приводив до розчарування, люди впадали  у відчай, однак, усвідомивши це, починали пошук знову. Історія обліку – це не шлях від перемоги до перемоги, а літопис його злетів і падінь.

Самі бухгалтери завжди, з тим чи іншим ступенем успішності, вирішували три завдання: 1) зробити облік максимально інформативним  і точним; 2) домогтися його простоти і здешевлення, 3) одержати максимально своєчасну інформацію про факти господарського життя. Однак ці завдання значною мірою взаємовиключають один одного, тому облік ніколи не був вичерпно інформативним, досить точним, загальнодоступно простим, дійсно дешевим і своєчасним. Ця несумісність була помічена досить давно. Інтереси власника, адміністратора, службовців, підзвітних осіб, кредитеров і дебіторів - суперечливі, і ці протиріччя з неминучістю знаходять відображення в облікових реєстрах. Тому завжди хто-небудь був незадоволений обліком, а оскільки образи персоніфікуються, лаяли бухгалтера. Але образи і критика - кращий стимул у розвитку нашої науки.

Перша класифікація рахунків була запропонована представниками юридичного напряму – Августом Шибе і Карлом Одерманом. Класифікація була представлена у такому вигляді: 1) матеріальні (актив без дебіторів); 2) вимог до інших облич, що у свою чергу поділяються на рахунки розрахункових відносин (особисті) і боргових документів; 3) капіталу, включаючи рахунок збитків і прибутків.

У німецькомовних країнах  наприкінці ХIХ – початку ХХ ст. рахунок розрахунків з робітниками  та службовцями мав таке трактування:

Заробітна плата (платня, як тоді говорили) відбивалася в  обліку декількома способами: 1. Брутто — дебет рахунку Розрахунків з робітниками та службовцями, кредит рахунку Каса — на всю суму нарахованої заробітної плати; дебет рахунку Каси, кредит рахунку Кореспондентів, на користь яких проведені утримання; дебет рахунку Кореспондентів, кредит рахунка Розрахунків з робітниками та службовцями — на суму утримань із заробітної плати.

2. Нетто — дебет рахунку Розрахунки з робітниками та службовцями, кредит рахунку Каса — на суму нарахованої заробітної плати без утримань; дебет рахунку Розрахунків з робітниками та службовцями, кредит рахунку Кореспондентів — на суму, утриману на їх користь. Незатребувана заробітна плата у всіх випадках відносилася на рахунок депонентів.

У теорії і на практиці існували чотири варіанти нарахування  заробітної плати: 1) по дебету рахунку  Збитків і прибутків, 2) по дебету рахунк Виробництва, 3) по дебету рахунків, до яких відноситься зарплата (матеріали, основне виробництво, допоміжне виробництво, збут і т.д.), 4) за допомогою собирательно-розподільчого рахунку, що вводиться спеціально, Заробітної плати (цей варіант пропонували Шибе, Одерман, Пей-зер, Штраух і Стефан). У всіх випадках кредитувався рахунок Розрахунки з робітниками та службовцями. Зустрічалися також варіанти виплати зарплати без її попереднього нарахування. Виділяли три види премій за кількість, якість та інтенсивність праці.

Облік заробітної плати  допускав як індивідуальний розрахунок, так і розрахунок з колоною (бригадою) робітників. “У цьому випадку розподіл плати відбувається відповідно до відпрацьованого  в колоні робочому часу і коефіцієнта, що виражає продуктивність кожного члена колони окремо”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Кіровоградський  обласний  центр  зайнятості,  як  робочий  орган  Фонду  загальнообоов”язкового  державного  соціального  страхування  України  на  випадок  безробіття

 

2.1 Організаційно-економічна  характеристика Кіровоградського обласного центру зайнятості

 Кіровоградський обласний  центр зайнятості (далі - центр) є  складовою частиною державної  служби зайнятості і підпорядковується  Державному центру зайнятості  Міністерства праці та соціальної політики України.

Діяльність центру проводиться  під керівництвом Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних  адміністрацій та органів місцевого  самоврядування.

Центр утворений Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та забезпечує комплексне вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, професійного навчання та перенавчання, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян на підвідомчій території.

Центр у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, постановами Верховної  Ради України, указами і розпорядженнями  Президента України, декретами, постановами  і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами і розпорядженнями Міністерства праці та соціальної політики України, наказами і розпорядженнями Державного центру зайнятості, розпорядженнями голови обласної державної адміністрації та рішеннями обласної ради, прийнятими у межах їх повноважень, Положенням про державну службу зайнятості.

 Обласний центр  зайнятості користується правами  юридичної особи, має самостійний  баланс, реєстраційний рахунок Держказначейства.

 Структура, штатний  розпис, кошториси і ліміти витрат на утримання центру затверджується Державним центром зайнятості.

Центру підпорядковуються  міськрайонні та районні центри зайнятості .

 Основними завданнями обласного  центру зайнятості є:

1. Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість працездатного населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття.

2.  Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили.

          3. Раціональне й ефективне використання коштів фонду загальноов”язкового державного соціального  страхування  на  випадок  безробіття.

4.  Організація контролю за дотриманням законодавства про зайнятість підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.

 Центр, відповідно до покладених  на нього завдань:

1. Аналізує і прогнозує  попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення і державні органи управління про стан ринку праці, наявність вільних робочих місць і вакантних посад на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності та господарювання на підвідомчій території, про хід виконання програм зайнятості, про можливості та умови міжтериторіального перерозподілу робочої сили, про зміст конкурентоспроможних професій, видів, форм, шляхів професійного навчання та перенавчання, можливості працевлаштування.

2. Здійснює керівництво  роботою щодо підготовки перспективних і поточних регіональних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

3. У межах своєї  компетенції організовує реалізацію  заходів державної та обласної  програм зайнятості населення, заходів щодо запобігання безробіттю.

4. Організовує роботу  районних і міськрайонних центрів  зайнятості щодо  одержання від  підприємств, установ та організацій,  незалежно від форм власності  і господарювання, достовірних статистичних  даних про наявність вільних робочих місць і вакантних посад, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних і прийнятих працівників та інформацію про зміни в організації виробництва і праці та інші заходи, що можуть привести до вивільнення працівників.

5. Організовує роботу щодо обліку можливих обсягів вивільнення працівників з підприємств, установ, організацій.

6. Координує роботу  районних і міськрайонних центрів  зайнятості по підготовці пропозицій  для місцевих державних адміністрацій  і виконавчих органів відповідних рад по бронюванню на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, робочих місць за робітничими професіями для працевлаштування незайнятих працездатних громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

7. За допомогою центрів  зайнятості вивчає потребу підприємств,  установ і організацій у працівниках  за їх професійним складом  та на цій основі визначає  обсяги і напрямки профорієнтаційної  роботи, здійснює, з урахуванням  стану на ринку праці, заходи щодо професійної орієнтації, підвищення кваліфікації, підготовка та перепідготовки незайнятого населення і безробітних у навчальних закладах з метою підвищення їх конкурентоспроможності при вирішенні питання працевлаштування.

8. Вносить пропозиції щодо організації оплачуваних громадських робіт для населення, у тому числі молоді, яка навчається, на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами на інших підприємствах і в організаціях.

9. Організовує і координує роботу щодо територіального перерозподілу робочої сили в порядку організованого набору і переселення, а також по використанню праці іноземних громадян та осіб без громадянства.

10. Видає дозволи на  працевлаштування іноземцям та  особам без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін.

11. Складає статистичну  звітність про стан ринку праці,  попит і пропонування на робочу  силу, іншу звітність про зайнятість  населення, забезпечує її достовірність  та своєчасне подання.

12. Готує пропозиції щодо визначення території пріоритетного розвитку, де збільшення кількості робочих місць заохочується державою.

13. Інформує населення  про наявність навчальних закладів, центрів, курсів, технічних шкіл, комбінатів, пунктів підготовки  та перепідготовки кадрів, про строки навчання.

14. Організовує контроль  за дотриманням законодавства  про зайнятість підприємствами, організаціями та установами, незалежно  від форм власності і господарювання.

15. Здійснює контроль  за своєчасним і повним надходженням  збору на обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття до  фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на  випадок безробіття та цільовим його використанням.

16. Веде облік та  складає звіт про витрати коштів  Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування на  випадок  безробіття.

17. Вносить в установленому  порядку пропозиції обласній  державній адміністрації, обласній  раді з усього кола питань, спрямованих на збалансування  ринку праці, забезпечення зайнятості  населення.

18. Встановлює ділові  контакти з державними та громадськими  інституціями (профспілками, добровільними  фондами та організаціями тощо) з метою пропаганди діяльності  державної служби зайнятості  та створення позитивної громадської  думки, спрямованої на підтримку державної політики у сфері зайнятості.

19. Вживає заходи щодо  забезпечення створення та утримання  в належному стані матеріальної  бази обласної служби зайнятості.

20. Здійснює іншу діяльність  в межах повноважень та завдань  служби зайнятості не заборонену  чинним законодавством.

 Обласний центр  зайнятості має право:

1. Розпоряджатися в  установленому порядку коштами  Фонду загальнообов”язкового державного  соціального страхування на випадок  безробіття за напрямками, визначеними  державною та обласною програмами зайнятості населення, та кошторисом на утримання обласної служби зайнятості.

2. Згідно з чинним  законодавством відкривати рахунки  в установах банків.

3. Вносити пропозиції  місцевим державним адміністраціям  і виконавчим органам місцевих  рад про зупинення на строк до 6 місяців рішень підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликах цією відстрочкою, в порядку, визначеному законодавством України.

4. Вносити пропозиції  місцевій державній адміністрації  та органам місцевого самоврядування  щодо надання пільг з податків  та інших платежів до бюджету  підприємствам, установ та організаціям, що активно сприяють розв`язанню  проблем зайнятості населення.

5. Одержувати від підприємств,  установ і організацій, незалежно  від форм власності та господарювання, достовірну статистичну інформацію  про наявність вільних робочих  місць (вакантних посад), характер  і умови праці на них, дані  про працівників, які працюють неповний робочий час (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв`язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, дані про всіх вивільнюваних, вивільнених і прийнятих, інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і  праці та інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.