Причини та потенційні загрози ухилення від оподаткування

1. Висока частка неофіційних доходів населення і бізнесу, існування тіньової економіки. Розміри тіньової економіки в нашій державі оцінюються в межах 30-50 відсотків. А якщо поглянути на кількість дорогих іномарок які їздять хоча б у тому ж Києві, то складається враження, що ми живемо не в Україні, де переважна частина населення за офіційними даними живе за межею бідності, а в якійсь з Західноєвропейських держав.

2. Поширення корупції серед державних виконавчих, правоохоронних і судових органів влади. В нашій державі можна вирішити любе питання. Для цього є два способи: або ти маєш "кума, брата, свата" який займає високу посаду, або ти платиш відповідну суму коштів, яка буде залежати від важливості конкретного питання, яке необхідно вирішити.

3. Існування всередині держави "зон вільної торгівлі", які мають пільговий режим регулювання операцій і контролю за діяльність інститутів які працюють на цих територіях. На неефективність та недоцільність існування цих зон в нашій державі, оскільки вони не виконують ті завдання, які на них покладались при їх створенні, було вказано Президентом України Л. Кучмою.

4. Неможливість чи обмежені можливості обміну фінансовою інформацією з іноземними правоохоронними органами. В України вже є деякі напрацювання в сфері взаємодії з іноземними податковими органами, але це відбувається тільки на рівні ДПА України, а на рівні конкретної ДПІ це дуже ускладнено.

5. Прорахунки в регулюванні грошових операцій. Сюди можна віднести, наприклад, широке розповсюдження операцій з використанням офшорних компаній.

Відмивання коштів отриманих внаслідок несплати податків відрізняється від "класичних" операції по відмиванню грошей тим, що в даному випадку доходи можуть бути отримані законним шляхом. Лібералізація руху капіталів між країнам, приватизація державного сектора, зняття митних бар’єрів, прискорене реформування фінансової системи полегшують відмивання грошей в країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна.

Тепер необхідно зупинитись на тому, до чого може призвести бездіяльність в сфері боротьби з тіньовою економікою та ухиленням від оподаткування.

1. Загроза розвитку. На системному рівні ухиленні від оподаткування, являючись ресурсним забезпеченням корупції, веде до зростання її масштабів, а значить підриває зусилля держави в сфері розвитку, знижує готовність населення йти на жертви, пов’язані з реформами, наносить шкоду прийняттю раціональних державних рішень.

2. Загроза національній економіці. Прихована економічна діяльність та ухилення від оподаткування ведуть до:

- скорочення податкової бази, яке призводить до зростання податкового тиску на легально працюючі підприємства і підштовхує їх до переведення своєї діяльності в "тінь";

- зростання дисбалансу в розвитку різних секторів економіки, що може призвести до монополізації окремих галузей.

Зниження конкурентноздатності легальної економіки, яке пов’язане з тим, що підприємства які ухиляються від оподаткування мають реальні можливості знизити ціни при інших однакових умовах на відміну від легально працюючих підприємств.

3. Негативний вплив на систему розподілу ресурсів і зниження продуктивності праці.

Підприємницька діяльність, здійснювана в рамках встановлених законом правил, відрізняється раціональністю: підприємці використовують кадрові і фінансові ресурси так, щоб звести до мінімуму виробничі витрати. Якщо законодавчі і наглядові рамки не сприяють ефективному використанню ресурсів, то економіка не здатна максимально розвивати свій виробничий потенціал.

Це може відбуватися різними шляхами. Якщо держава встановлює занадто високу ціну купівлі ліцензії на приватне підприємництво, це йде на користь лише тим, хто має значні фінансові ресурси, але може не бути ефективним виробником, і завдає шкоди особам, що починають нову справу з обмеженими ресурсами, що могли б працювати більш ефективно. Аналогічним чином, якщо державні чиновники мають право за своїм розсудом видавати ліцензії на підприємницьку діяльність, такі ліцензії можуть бути видані їх друзям чи заможним особам, а інші їх не одержать; це перешкоджає появі нових конкурентноздатних підприємств і знижує загальну продуктивність економіки. Крім того, нормативи по найму робочої сили, що передбачають високі витрати, приводять до того, що офіційно зареєстровані підприємства використовують менше робочої сили і більше капіталу, чим вони могли б, якби нормативи по найманню робочої сили були менш обтяжними і більш гнучкими.

При цьому, у більшості країн, що розвиваються, мається надлишок робочої сили і тому зм'якшення занадто суворих нормативів може привести до більш ефективного використання цих ресурсів. З іншого боку, у тіньовому секторі спостерігається перекіс у протилежну сторону: підприємницька діяльність занадто сильно залежить від некваліфікованої робочої сили, відсутні можливості й уміння використовувати більш дешевий капітал.

Далі, якщо офіційна система захисту прав приватної власності недоступна для широких верств населення, оскільки вона вимагає дотримання дорогих і обтяжливих законів і правил, багато активів залишаються не використаними в економічній діяльності і не досягають свого "економічного потенціалу". Якщо ці кошти офіційно не захищені як приватна власність, їх не можна поділяти, поєднувати і взагалі ефективно використовувати для підвищення їхньої вартості чи підвищення продуктивності (наприклад, шляхом створення компаній з обмеженою відповідальністю чи застави частини активів для забезпечення кредиту). Кожний з перерахованих випадків виявляє собою неефективне використання ресурсів, яке можна виправити шляхом внесення змін у правову і нормативну базу.

4. Соціальні наслідки. Зростаючі об’єми незаконної діяльності в торговій сфері ведуть до розширення торгівлі товарами, які небезпечні для життя і здоров'я покупців.

Ухилення від оподаткування веде до того, що державний бюджет недоотримує значні сума грошових коштів, а це веде до неможливості виконання державою передбачених соціальних програм.

Несправедливий та непрозорий розподіл національного доходу в суспільстві внаслідок існування тіньової економіки та ухилення від оподаткування веде до накопичення надприбутків в руках незначної частини суспільства і життя на межі бідності переважної частини населення.

Ігнорування доходів, які отримані в тіньовому секторі економіки і з яких не сплачені належні, згідно законодавства, податки та платежі створює ілюзію тотальної бідності.

5. Загроза демократичним цінностям та суспільним інститутам. Грошові кошти отриманні внаслідок незаконної економічної діяльності та ухилення від оподаткування використовуються на фінансування передвиборчих кампаній, підкуп виборців та засобів масової інформації.

Наявність великого тіньового сектора вказує на те, що значна частка населення постійно порушує державні закони і нормативи, і що уряд не здатний змусити цю частину населення дотримуватися їх. Це підриває довіру до інститутів державної влади і до уряду.

Таким чином, розглянувши теоретичні основи ухилення від оподаткування та відмивання коштів, можна зробити висновок, що ці проблеми мають дуже складну природу. На даному етапі поки що не сформовано ще однозначних підходів до понятійного апарату для опису цих явищ; відбуваються постійні зміни в законодавстві, які з одного боку заважаються стабільній діяльності суб’єктів господарювання, а з другого – мають на меті боротьбу з цими негативними процесами в житті суспільства.

РОЗДІЛ 2. ТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ОБОРОТІВ, УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ ТІНЬОВИХ КАПІТАЛІВ В УКРАЇНІ

Небезпечність загроз, які таїть у собі існування в Україні проблеми тіньової економіки та ухилення від оподаткування вимагає від органів державної влади, а особливо податкової служби, розробки та втілення в життя ефективних заходів як боротьби з цими негативними процесами так і їх попередження.

І хоча робиться багато для розв’язання проблеми тіньової економіки (наприклад, практично ліквідовано бартерні розрахунки, врегульовано операції з давальницькою сировиною, обмежено ефективність здійснення операцій з використанням офшорних компаній) все ще гостро стоять  проблеми незаконного відшкодування податку на додану вартість, створення та використання фіктивних фірм. Також залишається проблема використання не облікованих грошових коштів для ухилення від сплати податків,

Отже, доцільним є більш детально зупинитися на поставлених вище проблемах для того, щоб систематизувати наявні практичні та теоретичні напрацювання з цих питань.

2.1. Основні схеми ухилення від оподаткування з використанням не облікованих готівкових грошових коштів

В цілому ряді зарубіжних досліджень в 80-90-х роках на основі проведення детального аналізу статистичних даних, було доведено пряму залежність зміни рівня грошей поза банками з масштабами тіньової економіки.

Навіть незначна частина не облікованих готівкових розрахунків дозволяє підприємству ухилятись від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, а також відрахувань на соціальні заходи.

Можна виділити  такі три основні схеми ухилення від оподаткування  з використанням не облікованих готівкових грошових коштів.

Традиційна схема. Вона характеризується такими ознаками:

1) Використання цієї схеми можливе тільки тоді, коли платник податків отримує частину виручки в готівковій формі.

2) Схема характерна або для незалежних професіоналів (типу юристів, лікарів, нотаріусів) або для малого, некорпоративного бізнесу. Таким чином, платником податків виступає не підприємство, а фізична особа або індивідуальний власник малого підприємства.

3) Частина операцій платника податків з його традиційними клієнтами є нелегальною (продаж товару чи надання послуг без виставлення відповідних рахунків).

4) Схема строго пов’язана  з заниженням рівня валових доходів (об’єму продаж).

5) Всі угоди, які укладаються платником податків в рамках цієї схеми  з постачальниками і покупцями, залишаються реальними.

Базова схема. Основна ідея цієї схеми полягає в фіктивному заміщенні тих елементів валового доходу, які в найбільшій мірі підпадають під оподаткування (це перш за все заробітна плата та прибуток), такими елементами, які оподатковуються по мінімальних ставках    (затрати, які відносяться на валові витрати).

Обґрунтуванням такого заміщення виступає угода між підприємством платником податків та фіктивною фірмою. У відповідності з цим договором платник податків-клієнт переводить свої грошові засоби в безготівковій формі на банківський рахунок фіктивної фірми в обмін на деякий фіктивний документ про виконані роботи. Дуже часто підприємство платник податків використовує в якості такого фіктивного звіту результати своєї власної активності, які базуються на виконанні замовлень свої клієнтів.

В дійсності, в обмін на банківський платіж на адресу фіктивної фірми підприємство-клієнт отримує назад свої грошові засоби в формі не облікованої (чорної) готівки. Сума цієї не облікованої готівки дорівнює сумі початкового безготівкового платежу за вирахуванням комісійних фіктивної фірми. У випадку прямого контакту з фіктивною фірмою (без додаткових посередників) ці комісійні складають не більше 2-6% від початкового платежу. В подальшому не облікована готівка використовується для виплати неофіційної заробітної плати та в якості підприємницького доходу.

В результаті такої операції підприємство-клієнт суттєво скорочує свої податкові платежі, але його фінансова звітність залишається чистою і прозорою.

З точки зору податкової інспекції виходить, що дана фірма просто потратила деякі кошти в обмін на деякі товари чи послуги.  І навпаки, фіктивна фірма мала б значні проблеми з податковою інспекцією. Отримавши доход від даної операції, вона не змогла б пояснити куди ділись ці кошти, адже вона повернула більшу частину отриманих засобів в вигляді не облікованої готівки і не мала ніяких декларованих витрат. Тому фіктивна фірма ніколи   не буде здавати свої звіти в податкову інспекцію, оскільки функціонує не більше одного кварталу.

Основні характеристики базової схеми у порівнянні з традиційною:

1. Ця схема переважно може бути застосована, якщо платник податків одержує свої доходи в безготівковій формі на відповідний банківський рахунок, а не готівкою (деяке виключення представляє лише випадок великих роздрібних торгових фірм). Тому коло платників податків, що потенційно можуть бути втягнуті в цю схему, виявляється набагато ширше. Типовий суб'єкт ухилення від сплати податків у даному випадку – це не фізична чи особа індивідуальний підприємець як у "традиційній" схемі, а підприємство.

2. Ця схема містить у собі певні фіктивні угоди (як уже вказувалось, у "традиційній" схемі всі угоди є реальними). Тому загальний обсяг угод, здійснених фірмою, у випадку ухилення від сплати податків виявляється вищим, ніж у випадку повного дотримання діючого законодавства. У "традиційній" схемі обсяг операцій не залежить від ступеня законослухняності платника податків.

3. Платник податків зі своїми звичайними постачальниками і покупцями заключає винятково легальні угоди. Його зовнішні нелегальні операції обмежуються контактами з фіктивною фірмою.

4. Відбувається систематичне заниження рівня доходів працівників і підприємця, але немає заниження валового доходу чи  загального обсягу продажу підприємства. Ми спостерігаємо тільки зміну структури витрат. Відповідно, офіційний оборот підприємства, що ухиляється від сплати податків, не зміниться і за інших рівних умов буде таким же, як і у випадку виключно "законослухняного" поводження даного підприємства.

Зворотна схема. Суть   цієї схеми можна пояснити на простому прикладі: у роздрібного торгового підприємства, яке регулярно й у великих обсягах занижує свою виручку від реалізації, виникає об'єктивна потреба в переведенні не облікованої готівки на безготівковий рахунок. Вона може бути пов'язана, наприклад, з тим, що великі оптові фірми, як правило, воліють продавати свій товар сугубо офіційним чином по безготівковому розрахунку.