Атлетична гімнастика в системі фізкультурно-оздоровчих занять юнаків старшого шкільного віку

− з меншою кількістю  повторень, але з використанням  великої ваги;

− з великою кількістю  повторень, але з меншою вагою  обтяження.

У міру тренованості спортсмена міняється і кількість підходів:

− у початківців  кількість підходів коливається  між 1 - 3;

− у більш  підготовлених - між 3 - 5;

− на етапі спортивної спеціалізації, коли віддається перевага розвитку певних м'язових груп, використовується велика кількість підходів, тобто 6-10.

Таку надзвичайно  велику кількість підходів можна  рекомендувати лише добре тренованим спортсменам, що володіють великою витривалістю. Причому для решти груп м'язів, в особливому розвитку яких немає необхідності, використовується тільки 2-3 підходи [22].

Суперсерія  або «суперсет» − поняття, якими  часто користуються, вже добре підготовлені спортсмени. Суперсерія надає більш ефективнішу, ніж серія, дію на розвиток м'язів і їх силу. Це особливо необхідно найвитривалішим атлетам, а так само тим, хто вичерпав всі наявні можливості і у них спостерігається певний застій у розвитку. Мова йде про з'єднанні двох різних вправ з аналогічною дією на один і той же мускул. Як приклад можна привести вправи для розвитку і збільшення сили біцепса:

а) підняття штанги на груди за допомогою згинання рук  в ліктьових суглобах;

б) поперемінне  згинання рук в ліктьових суглобах з одночасним обертанням передпліччя: виконати заплановану кількість повторень першої вправи, потім залишити штангу і трохи відпочивши, приступити до виконання певної кількості повторень іншої вправи. Цим двом вправам можна дати об'єднуючу назву «суперсерія» або «суперсет». Після її виконання зробити перерву, а потім виконати наступну суперсерію.

Темп занять ділиться на: 1) швидкий, 2) середній, 3) повільний.

Швидкий темп застосовується при виконанні вправи з малим  обтяженням, а так само без обтяження, якщо той, що займається ставить мету зігнати вагу, а підготовленіший атлет прагне до більшої рельєфності своїх м'язів. Вправи виконуються також з максимальною швидкістю у тому випадку, коли метою є придбання швидкісної сили, при цьому використовуються обтяження середньої або максимальної ваги. Іноді максимальна швидкість йде в збиток точності рухів і не завжди достатньо ефективно розвиває силу. Тому слід час від часу, у вигляді прикидок перевіряти, як розвивається сила, виконуючи ту або іншу вправу на час, або кількість разів виконання. Наприклад, перевіряється скільки разів може віджатися спортсмен на брусах за 1 хв. і так далі. [24]

Для культуристів найбільш відповідним є середній темп виконання  вправ з дотриманням ритмічності, при якому мускульна напруга чергується з розслабленням. Цей темп є найбільш оптимальним для розвитку м'язів. При такому ритмі найсприятливіше діє навантаження на внутрішні органи, що сприяє їх хорошій роботі, оптимальному стану центральної нервової системи.

Повільний темп виконання вправ використовується зазвичай у наступних випадках:

якщо обтяження, що використовується не дозволяє займатися  в середньому темпі;

якщо положення тіла виключає у зв'язку з можливим пошкодженням м'язів, швидкий і середній темп;

якщо за допомогою повільного темпу спортсмен хоче залучити до максимальної роботи велику кількість м’язів.

Повільний темп можна комбінувати з середнім. Наприклад: перші 6 повторень вправи виконуються в середньому темпі, а наступні 2-3 у повільному. Можна  так само використовувати середнє навантаження, займатися, в середньому темпі примушуючи поперемінно напружувати ті м'язи, на які приходиться навантаження. Вправи, що виконуються в повільному темпі, виключають виконання вправи за рахунок інерційності.

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ  ДОСЛІДЖЕННЯ

 

2.1. Методи дослідження

 

Для реалізації мети й завдань дослідження були використані наступні методи: 

аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури;

 педагогічні спостереження; 

бесіда;

педагогічне тестування;

 медико-біологічні  методи;

педагогічний експеримент;

математико-статистична  обробка результатів дослідження.

Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури проводилися з метою вивчення проблем фізичного виховання учнів старших класів та можливостей застосування засобів атлетичної гімнастики в позаурочних формах занять старшокласників. У процесі аналізу літературних джерел значна увага приділялася вивченню праць, присвячених питанням здоров`я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості старшокласників, їх ставлення до проведення традиційних уроків фізичної культури та інших форм організації фізкультурно-оздоровчої діяльності в умовах школи. У ході дипломного дослідження було вивчено 60 одиниць літературних джерел з проблеми що розглядається.

Педагогічне тестування проводилось з метою визначення рівня фізичної підготовленості старшокласників і оцінювалося за результатами 7 контрольних тестів, які детально описані в науково-методичній літературі.

Для визначення силової підготовленості використовували тести:

присід зі штангою максимальної ваги;

• жим штанги лежачи (кіл-ть разів);
• станова  динамометрія (кг);
• взяття штанги на груди максимальної ваги (кг).

Для визначення силової витривалості  застосовували  такі тести:

• підтягування на поперечині (кіл-ть разів);
• віджимання в упорі лежачи (раз);
• тяга штанги в нахилі до грудей  (раз).

Швидкісно-силова підготовленість визначалась за допомогою тестів:

• кидок  набивного м’яча вперед з положення сидячи (м);
• стрибок у довжину з місця (см);
• стрибок  вгору  (см).

Всі вправи виконувались на максимальну кількість разів.

Необхідно відзначити, що при проведенні експериментальних  досліджень обов’язковими для всіх випробуваних були наступні умови:

• відсутність відхилень  у стані здоров’я;

• відсутність сторонніх навантажень під час експерименту.

Тільки при дотриманні даних вимог результати старшокласників  піддавалися статичній обробці.

Педагогічні спостереження велись впродовж всього експерименту. Об`єктом були юнаки старших класів середньої загальноосвітньої школи №26 м. Луцька, які відвідували секційні заняття з атлетичної гімнастики і загальної фізичної підготовленості.

У процесі дослідження  вивчали також інтерес і ставлення  юнаків до занять  фізичною культурою  і спортом. Для цього з учнями і вчителями фізичної культури проводились бесіди, у процесі яких вивчали спосіб життя, ставлення і мотивацію юнаків до систематичних занять фізичними вправами, чинники залучення до фізкультурно-оздоровчої діяльності та оцінку респондентами якості проведення занять в урочний та позаурочний час.

Медико-біологічні методи включали проведення антропометричних вимірювань, визначення міцності статури і силових індексів. 

Виміри антропометричних показників проводили за допомогою  дерев'яного ростоміру, стандартної  медичної ваги і полотняної сантиметрової стрічки.

Вимірювали наступні показники:

- довжину тіла, см;

- масу тіла, кг;

- обвід грудної клітки (ОГК) пауза, см.

Оцінка розвитку грудної клітки проводилась за допомогою індексу Ерісмана. Даний показник визначався наступним чином: від окружності грудної клітки в стані спокою віднімалась половина зросту стоячи. При нормальному розвитку, окружність грудної клітки складає більше половини росту тіла. Негативний показник вказує на слабкий розвиток грудної клітки.

Показник міцності статури. Від зросту стоячи віднімається сума ваги і окружності грудної клітки в стані спокою. Кращу оцінку отримують ті, у кого менший показник: 10-15 − міцна статура; 16-20-добра; 21-25 − середня; 26-30 − слабка, 31 і більше − дуже слабка. 

Силовий індекс (Л. Г. Дембо, 1976). Показники сили (кистьової і станової динамометрії) поділяються на вагу тіла і множаться на 100%. Середніми величинами сили кисті вважаються 70-75%, для станової − 200-220%. 

Педагогічний  експеримент

Педагогічний експеримент  проводився протягом другої і третьої чверті 2011-2012 н. р. на базі середньої загальноосвітньої школі № 26 м. Луцька. Особливість експерименту полягала в тім, що одна з двох експериментальних груп школярів (у кількості − 12 чоловік), тренувалася в секції базової фізичної підготовки (два рази на тиждень), у якій на тренувальних заняттях використовувалися традиційні засоби фізичного виховання. У цій групі від 20 до 30% навчального часу приділялося силовій підготовці.

Друга експериментальна група (в кількості − 10 чоловік), тренувалася в секції атлетичної гімнастики також два рази на тиждень, у якій розвитку сили приділялося до 70% всього тренувального часу.

За станом здоров’я всі  учасники експерименту відносились  до основної медичної групи.

Математико-статистична  обробка результатів дослідження

Для аналізу результатів  дослідження визначалися середнє  арифметичне, дисперсія і середнє  квадратичне відхилення. Для порівняльної оцінки результатів застосовувався t-критерій Стьюдента.

Обробка даних  проводилася  з урахуванням рекомендацій фахівців, які містяться у спеціальній літературі з математичної статистики [3] й  описані у дослідженнях, які забезпечували аналіз вимірів.

Для кількісних вимірювань вираховували такі статистичні  характеристики:

● середнє  арифметичне ( ):

  ;                          (2.1.)

де Х і – значення варіант ряду;

n – об'єм  сукупності;

k – кількісний варіант;

● дисперсію варіаційного ряду (σ²):

              ;                                               (2.2.)

● стандартне квадратичне  відхилення (σ):

                                    ;                                      (2.3.)

● помилку  репрезентативності (m):

                                    ;                                  (2.4.)

● критерій Стьюдента (t):

                                                   .                          (2.5.)

Статистична обробка даних виконувалася на комп’ютері з допомогою ліцензованих електронних  таблиць “ЕХЕL 97” [28].

 

2.2. Організація дослідження

 

Дослідження проводилось у три етапи впродовж 2011-2012 н.р. на базі  ЗОШ №26 м. Луцька.

Перший  етап (вересень-жовтень 2011 року) – був присвячений теоретичному аналізу і узагальненню даних науково-методичної літератури, вивченню нормативно-правових документів з питань фізичного виховання школярів і документів, які регламентують фізичне виховання в загальноосвітній школі (теоретичний розділ роботи). На даному етапі для учнів, які займались в секції атлетичної гімнастики розроблялась експериментальна програма, проводився констатуючий експеримент, вивчалось відношення старшокласників до занять силовими вправами.

На другому  етапі (листопад 2011 − березень 2012 рр.): проводився формуючий педагогічний експеримент. Для цього на початку і в кінці експерименту проводилось тестування фізичних якостей юнаків. За результатами показаними на початку і в кінці експерименту судилось про вплив занять атлетичної гімнастики на фізичний розвиток і фізичну підготовленість старшокласників.

Третій  етап (брезень-квітень 2012 року) – включав математичну обробку результатів дослідження, аналіз та описання отриманих даних, формулювання висновків та практичних рекомендацій.  На цьому етапі робота готовилась для попереднього розгляду на кафедрі олімпійського та професійного спорту, і до захисту на засіданні ДЕК.

 

РОЗДІЛ ІІІ

 

ОСОБЛИВОСТІ  ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ  ЮНАКІВ 15-17 РОКІВ  В ПРОЦЕСІ ПОЗАУРОЧНИХ  ФОРМ ЗАНЯТЬ

 

3.1. Показники фізичного розвитку та фізичної підготовленості старшокласників до експерименту

 

Для вирішення поставлених у дипломній роботі завдань, на початку експерименту нами проводився педагогічний експеримент. Особливість якого полягала у визначенні ефективності впливу двох типів секційних занять на рівень фізичного розвитку і фізичну підготовленість старшокласників. В експерименті взяли участь дві групи школярів, перша група  − контрольна (КГ) у кількості 12 чоловік, тренувалася в секції базової фізичної підготовки (два рази на тиждень), друга група − експериментальна (ЕГ) в кількості 11 чоловік, займалась в секції атлетичної гімнастики. У першій − КГ, на тренувальних заняттях використовувалися традиційні засоби фізичного виховання і від 20 до 30% навчального часу приділялося силовій підготовці. Друга група, тренувалась також два рази на тиждень. На тренувальних заняттях у цій групі школярі виконували вправи з атлетичної гімнастики (штангою, гантелями, амортизаторами, на тренажерах, гімнастичних снарядах та ін.). Силовій підготовці в цій групі приділялося до 70% тренувального часу.