Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 23:12, дипломная работа
Незважаючи на значну кількість спеціальної і методичної літератури, що висвітлює багато аспектів розвитку основних рухових здібностей учнів старшого шкільного віку, розглянута проблема ще далека від свого вирішення, а рівень фізичної підготовленості цієї групи молоді залишає бажати кращого. Існує факт значного погіршення стану здоров’я молоді призовного віку, що являється результатом мало ефективного фізичного виховання, перш за все в загальноосвітніх закладах. При цьому фахівці вказують, що юнацький вік є надзвичайно сприятливим періодом для спрямованого впливу на функціональний розвиток, фізичну підготовленість і фізичну працездатність дітей.
ВСТУП ………..……………..……………….………
4
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ СИЛОВОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ АТЛЕТИЧНОЇ ГІМНАСТИКИ .............
7
1.1.
Атлетична гімнастика в системі фізичного виховання учнів старших класів ……………………………………..
7
1.2.
Вплив занять з обтяженнями на морфо-функціональний стан старших школярів ………………………………….
9
1.3.
Методика розвитку сили у старших школярів .……….……
14
1.4.
Характер і темп виконання вправ ………………………..
17
РОЗДІЛ ІІ
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ……
20
2.1.
Методи дослідження ………………....………………..…
20
2.2.
Організація дослідження ………..………………………
24
РОЗДІЛ ІІІ
ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ЗАНЯТЬ АТЛЕТИЧНОЮ ГІМНАСТИКОЮ НА ФІЗИЧНИЙ СТАН ЮНАКІВ 15-17 РОКІВ ………………………………………………
25
3.1.
Показники фізичного розвитку та фізичної підготовленості старшокласників до експерименту ……
25
3.2.
Характеристика експериментальної програми занять з атлетичної гімнастики ………………………………..
34
3.3.
Вплив засобів атлетичної гімнастики на підвищення силової підготовленості юнаків старшого шкільного віку ………………………………………………………..
42
ВИСНОВКИ ………………………………………….
46
ЛІТЕРАТУРА ………………………………………….
47
ДОДАТКИ ………………………………………….
50
В кінці експерименту проводилось повторне тестування школярів експериментальних груп. Результати контрольних випробувань представлені в таблиці 3.13.
Як видно з таблиці,
показники силової
Таблиця 3.13
Динаміка силової підготовленості юнаків контрольної і експериментальної груп протягом досліджуваного періоду
№ п/п |
Показники |
Контрольна група (n=12) |
Приріст |
% |
Експериментальна група (n=11 |
Приріст |
% | ||
ДЕ |
ПЕ |
ДЕ |
ПЕ | ||||||
Силова підготовленість | |||||||||
Присід зі штангою максимальної ваги (кг) |
67,6±0,23 |
75,2±0,32 |
7,6 |
11,2 |
67,4±1,3 |
79,1±0,9 |
11,7 |
17,4 | |
Жим штанги максимальної ваги (кг) |
57,3±1,2 |
60,2±1,8 |
2,9 |
5,06 |
58,9±2,3 |
69,4±1,2 |
10,5 |
17,8 | |
Станова динамометрія (кг) |
110,8±1.6 |
115,1±0,5 |
4,3 |
3,9 |
98,1±5,3 |
119,2±3,0 |
21,1 |
21,5 | |
Взяття штанги на груди максималь-ної ваги (кг) |
61,3±2,0 |
64,0±1,9 |
2,7 |
4,4 |
62,4±2,4 |
71,4±2,1 |
9,0 |
14,4 |
На рис. 3.2. показано приріст показників силових якостей випробуваних школярів КГ і ЕГ протягом досліджуваного періоду у %. Так, під впливом занять атлетичною гімнастикою у юнаків ЕГ у тестовій вправі ″Присід зі штангою″, який характеризує максимальну силу ніг, результат покращився на – 11,7%, у школярів КГ – на 7,6%.
Рис. 3.2. Приріст показників силової підготовленості юнаків КГ і ЕГ протягом досліджуваного періоду
У тесті «Жим штанги», юнаки ЕГ покращили свої результати на 10,5%, випробувані КГ лише на 2,9%. Станова динамометрія у юнаків ЕГ, які займались в секції атлетизмом, покращилась на 21,1%, у школярів КГ станова динамометрія зросла на 4,3%. У тесті «Взяття штанги на груди» кращі результати також були у випробуваних ЕГ і дорівнювали 9,0%, в КГ зміни відбулись на 2,7%.
Дослідженням встановлено, що за експериментальний період, значно підвищились показники, які характеризують швидкісно-силові можливості випробуваних. Але, як видно з таблиці 3.14 в ЕГ юнаків під впливом засобів атлетичної гімнастики приріст результатів був достовірно вищим. Результати тестів «Кидок набивного м’яча вперед з положення сидячи» зріс на 21,8%, в КГ − на 6,9%. У тесті «Стрибок у довжину з місця» зміни відбулись відповідно на 15,0% в ЕГ і на 4,25% в КГ. Результат у тесті «Стрибок вгору » зріс на 12,6% і на 4,9% відповідно.
Таблиця 3.14
Динаміка швидкісно-силової підготовленості юнаків контрольної і експериментальної груп протягом досліджуваного періоду
№ п/п |
Показники |
Контрольна група (n=12) |
Приріст |
% |
Експериментальна група (n=11) |
Приріст |
% | |||||
Швидкісно-силова підготовленість | ||||||||||||
Кидок набивного м’яча в перед з поло-ження сидячи (м) |
5,04±0,29 |
5,39±0,35 |
0,35 |
6,9 |
5,03±0,34 |
6,13±0,21 |
1,1 |
21,8 | ||||
Стрибок у довжину з місця (см) |
2,15±0,11 |
2,21±0,05 |
6,1 |
4,25 |
2,12±0,1 |
2,47±0,10 |
0,35 |
15,0 | ||||
Стрибок вгору (см) |
42,91±3,2 |
45,0±2,73 |
2,1 |
4,9 |
42,36±4,1 |
47,90±4,1 |
5,34 |
12,6 |
Покращуючи в процесі тренування одні фізичні якості, спртсмени тим самим вдосконалюють інші. У процесі наших досліджень, було встановлено, що під впливом регулярних тренувальних занять в секції атлетичної гімнастики у досліджуваних юнаків ЕГ разом з достовірним підвищенням силових і швидкісно-силових якостей достовірно підвищились показники силової витривалості.
Отже, як показано у таблиці 3.15, у випробуваних юнаків ЕГ протягом досліджуваного періоду приріст результатів в тестових вправах був майже у два рази вищим як у випробуваних КГ. Так, в тесті «Підтягування у висі на поперечині″ приріст в ЕГ складав 89,2% в КГ лише 44,6%. У тесті ″Віджимання в упорі лежачи″ приріст результату в ЕГ був 54,8% в КГ − 22,4% і в тесті ″Тяга штанги в нахилі до грудей″ приріст результату був відповідно 90,4% і 31,6%.
Таблиця 3.15.
Динаміка силової витривалості юнаків контрольної і експериментальної груп протягом досліджуваного періоду
№ п/п |
Показники |
Контрольна група (n=12) |
Приріст |
% |
Експериментальна група (n=11) |
Приріст |
% | |||
ДЕ |
ПЕ |
ДЕ |
ПЕ | |||||||
Силова витривалість | ||||||||||
Підтягування у висі (раз) |
11,16±1,9 |
16,16±1,2 |
5,0 |
44,6 |
11,0±2,2 |
20,81±2,5 |
9,81 |
89,2 | ||
Віджимання в упорі лежачи (раз) |
23,21±3,3 |
28,41±3,3 |
5,21 |
22,41 |
23,72±2,5 |
36,72±2,3 |
13 |
54,80 | ||
Тяга штанги в нахилі до грудей (раз) |
15,25±2,4 |
20,08±1,9 |
4,83 |
31,67 |
16,09±1,9 |
30,63±3,1 |
14,5 |
90,4 |
Отже, аналіз результатів
проведеного дослідження
ВИСНОВКИ
1. Аналіз літературних джерел свідчить, що юнацький вік є найбільш сприятливий для розвитку силових здібностей, тому педагогічний вплив дає найбільший ефект, якщо їх цілеспрямовано застосовувати саме в цьому віці.
2. Вправи з обтяженнями, навантаження в яких адекватні можливостям юнаків, сприятливо впливають на їх здоров’я, поліпшують дієздатність органів і систем організму та підвищують рівень фізичного стану.
3. У результаті проведеного
дослідження було з’ясовано,
що сучасні школярі старших
класів мають в основному
4. В результаті проведеного дослідження було доведено, що застосування засобів атлетичної гімнастики на секційних заняттях у школі дозволяє за короткий термін домогтися в юнаків 15-17 років більш високого рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості, що є реакцією їх організму на силові навантаження. Після експерименту у більшості випробовуваних було відмічено зростання рівня фізичної підготовленості, що свідчить про ефективність застосування силових вправ.
5. Засоби атлетичної гімнастики не тільки впливають на розвиток сили й формування гармонічних тілесних структур, але й на формування єстетического смаку, оскільки краса форм тіла й рухів у спорті − загальновизнані ценности.
6. Заняття силової
спрямованості із
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
При побудові занять атлетичною
гімнастикою необхідно
Щоб правильно будувати
тренувальні програми для занять
атлетичною гімнастикою з
- принцип специфічності. Останні досягнення в галузі фізіології показали, що при розробці тренувальних програм, повинні бути враховані три значущі елементи:
а) специфічність енергетичної системи, яка передбачає, що в тих видах спорту які потребують аеробних вправ, учень повинен тренуватись за аеробною програмою і, навпаки, школярі, що займаються анаеробними видами спорту, повинні сконцентруватися на анаеробному фітнесі;
б) специфічність способу тренування передбачає, що максимальний ефект у результаті тренінгу досягається в тому випадку, коли тип виконаних вправ аналогічний для удосконалення навичок та вмінь в обраному виді спорту;
в) врахування специфічності використання певних груп м’язів і способів необхідних для вибору правильної моделі тренувань;
- принцип перевантаження. Так, як організм старшокласника адаптується до цього навантаження, його необхідно постійно збільшувати. Це досягається шляхом регулювання частоти, інтенсивності і тривалості цієї вправи;
- принцип адаптації. В той час, як організм адаптовується до збільшення під час тренування вимог, у ньому відбуваються ледь помітні зміни, але з часом учень починає помічати поліпшення в кардіо-респіраторній системі, м’язовій силі, витривалості тощо;
- принцип прогресування. Необхідно пам’ятати, що навантаження, під час адаптації організму слід збільшувати поступово. Якщо зробити це занадто швидко, організм дитини може з ним не витримати;
- принцип особистого підходу. Не слід очікувати від всіх старшокласників однакових
спортивних досягнень у результаті виконання тих самих тренувальних програм, оскільки на їх можливості впливає багато чинників (спадковість, зрілість, дієта, навколишнє середовище), які можна врахувати лише при складанні індивідуальних програм тренувань;
- принцип різноманітності повинен підтримувати у школяра інтерес до занять фізичною культурою. Необхідно дотримуватися концепції робота – відпочинок, важко – легко, тощо;
- принцип довготривалості. В результаті регулярного і прогресивного навантаження організм відчуває ефект від тренувань не відразу. Цей принцип нагадує вчителеві, що не можна очікувати миттєвого поліпшення, змушуючи школяра працювати занадто швидко, наполегливо і багато;
- принцип зворотності. Коли учень перериває активні тренування, він часто втрачає здобуті навики. Вчителеві потрібно складати програми таким чином, щоб підтримувати досягнутий рівень тренованості впродовж усього року, особливо в періоди, коли не має змагань;
- принцип помірності. Таємниця довготривалого успіху полягає в помірності в усьому, включаючи тренування. Вчителеві необхідно пам’ятати, що учні в 15-17 років, особливо активно шукають власні шляхи розвитку. Не можна переоцінювати значущість досягнення високих спортивних результатів, це може викликати в дитини втрату інтересу до занять спортом.
Необхідно пам’ятати, що головне завдання вчителя полягає у виборі найоптимальнішого методу тренування для кожного учня в класі. Мистецтво педагога полягає в адаптації програми тренування до специфічних вимог конкретного виду спорту і окремого старшокласника.
ЛІТЕРАТУРА