Духовно-моральні цінності старшокласників

Отож, можемо побачити, що значна кількість дітей має середній рівень сформованості духовно-моральних цінностей. Також вдалося з’ясувати, що дуже мала частка дітей приймає участь у групових формах позакласної виховної роботи (близько 10%), не користуються популярністю гуртки (їх відвідує лише близько 46% дітей).

Як виявилось, сучасні діти мають не досить широке коло інтересів: 63% опитуваних захоплюються комп’ютерними іграми, 13% (в основному дівчата) – танцями, співом, 9% - спортом, 15% взагалі не змогли точно визначитись з відповіддю.

На запитання ж, яким чином планують проводити зимові канікули, основна частина дітей відповіла, що проведе їх вдома, проводитиме час з друзями або дивитиметься телевізор.

Лише невелика частка дітей має змогу відвідати якісь культурні заходи (похід в театр, поїздку на відпочинок), окрім «Новорічного вогника» в школі.

2.2 Педагогічні умови формування духовно-моральних цінностей старшокласників  у позакласній роботі вчителя

Вагомими принципами позаурочного педагогічного процесу є його індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, єдність розвитку і саморозвитку, емоційна привабливість міжособистих взаємин [48].
Позашкільний педагогічний процес залежить від складу його вихованців і характеру взаємин між ними. Він відповідає терміну «творчий процес», оскільки будується на пізнанні внутрішнього світу дитини в умовах максимальної емоційної зручності, значних і систематичних творчих зусиль.

Одна із основних стратегій позакласного та позашкільного виховання -  дати учням такі найсучасніші додаткові знання і уміння: вести діалог, творчо спілкуватися, слухати; вміння працювати незалежно від інших; здатність визнавати цінність людських індивідуальних відмінностей, поважати себе і оточуючих людей, приваблювати до себе ровесників, не конкурувати, а співробітничати.

Багатоплановість і багатоваріантність завдань, яки постають перед позаурочним педагогічним процесом, вимагають від педагога таких можливих цінностей, як:

— уміння впливати не лише на дітей, а й на їхніх батьків, друзів, сусідів, на загальну педагогічну ситуацію в мікросоціумі, на групове спілкування дітей;

— уміння працювати в умовах неформального спілкування з позиції неофіційного лідера;

— уміння бути учасником спільної творчої діяльності, не відділяти себе від дітей, залишаючись їхнім керівником  [12, с.35].

Одна із основних стратегій позакласного та позашкільного виховання -  дати дітям такі найсучасніші додаткові знання і уміння: вести діалог, творчо спілкуватися, слухати; вміння працювати незалежно від інших; здатність визнавати цінність людських індивідуальних відмінностей, поважати себе і оточуючих людей, приваблювати до себе ровесників, не конкурувати, а співробітничати.

Аналіз теоретичних та методичних підходів доводить, що формувальний характер навчально-виховного процесу досягається шляхом створення певних умов. Виявлення та забезпечення цих умов необхідне для успішного вирішення завдань щодо формування духовно-моральних цінностей.

У тлумачному словнику української мови дієслово «формувати» має такі значення: надавати чому-небудь певної форми, вигляду тощо; виробляти в кому-небудь певні якості, риси характеру; надавати завершеності, визначеності. У педагогіці терміном «формування» визначається такий процес розвитку особистості, який спрямований   на  те,   щоб  досягти  її  певного   цілісного   вигляду.

Отже, педагогічні умови формування духовно-моральних цінностей старшокласників — це взаємозалежна сукупність компонентів навчально-виховного процесу, яка забезпечує розвиток духовно-моральної сфери школярів у процесі позакласної роботи.

  У роботі розкриваються особливості інноваційних форм та методів особистісно орієнтованого виховання старшокласників у процесі позакласної роботи. В основі їх практичної реалізації суб’єкт - суб’єктний підхід, суб’єкт - суб’єктна особистісна взаємодія, самоуправління, самовиховання, самореалізація та творча активність старшокласників .

   Аналіз психолого-педагогічних досліджень І.Д. Беха [1, с.2],            С.І. Подмазіна [73, с.6], В.В. Рибалки [81, с. 82].

   Г.К. Селевка [82, с. 200], І.С. Якиманської [98, с.34] свідчить, що лише активні форми особистісно орієнтованого виховання створюють умови для ефективного нагромадження кожним старшокласником свого власного особистого досвіду, самостійного усвідомлення ним загальнолюдських цінностей-ставлень, дозволяють йому проявити ініціативу, творчість, самостійність у процесі активної особистісно значущої діяльності, стимулюють його до природного самовираження та самореалізації. Тому мета нашої статті – розкрити особливості практичної реалізації низки інноваційних активних форм та методів особистісно орієнтованого виховання старшокласників у процесі позакласної роботи.

   До активних форм позакласної роботи відносяться тренінгові заняття, спрямовані на самопізнання, самовизначення та самовдосконалення особистості. Кожне з них – це наперед запланований виховний процес, призначений поглибити знання учнів про себе, сформувати вміння та навички самопізнання, самооцінки і самовизначення, виявити їхні цінності, ідеї, погляди, переконання, поведінку з метою зміни та оновлення. Крім того, вони сприяють розвитку здібностей пізнавати інших людей, усвідомлювати їх особистісну цінність та суспільну значущість [100]. Тренінгові заняття сприяють формуванню позитивної «Я-концепції» старшокласників шляхом підвищення їхнього уявлення про свою соціальну значущість, особистісну цінність.

   Переваги тренінгових занять полягають в тому, що, по-перше, груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає розв’язувати міжособистісні проблеми, коли кожен учень не замикається в собі, не залишається сам на сам зі своїми труднощами. По-друге, тренінгова група відображає систему суспільних взаємовідносин, що дозволяє старшокласникам побачити і проаналізувати у спеціально створених умовах психологічні закономірності спілкування та поведінки інших людей і самих себе, які непомітні в життєвих ситуаціях. По-третє, груповий тренінг дає можливість кожному старшокласнику одержати безоціночний зворотний зв’язок від учнів з такими самими проблемами, які розуміють його почуття й переживання. У ньому кожен учень може поставити себе на місце іншої людини, "зіграти" її роль для кращого розуміння її та самого себе, для знайомства з новими більш, ефективними способами поведінки і спілкування. Внаслідок цього виникає співпереживання, емоційний зв’язок, які сприяють особистісному самостановленню, розвитку самосвідомості.

   Результативність тренінгових занять досягається за рахунок дотримання в групі сукупності взаємоузгоджених принципів, серед яких: добровільність спілкування, самодіагностика (саморозкриття учнів, усвідомлення та формування ними особистісно значущих проблем); позитивний характер зворотного зв’язку; неконкурентність стосунків; особистісна ідентифікація; індивідуальний підхід; гармонізація інтелектуальної та емоційно-вольової сфери особистості тощо [93, с.80].

   До основних умов успішного проведення тренінгових занять у процесі особистісно орієнтованого виховання старшокласників у позакласній роботі відносяться такі, як: а) чітка мотиваційна установка; б) акцентування уваги на значущості проблеми, розкриття особистісної цінності змісту заняття для кожного вихованця; в) створення комфортного середовища для спілкування (забезпечення доброзичливості, довіри учасників тренінгу один до одного; пояснення перебігу занять та характеру очікувань, що забезпечує учасникам почуття особистісної безпеки; застосування шкали труднощів, позитивного зворотного зв’язку, ін.); г) використання методів, що відповідають індивідуально-типологічним особливостям кожного вихованця; ґ) пошуковий характер кожного заняття, використання досвіду в нових, нестандартних ситуаціях, стимулювання творчої активності учасників; д) застосування раніше набутих знань, умінь, особистого досвіду учасників, створення умов для обміну досвідом; е) використання різноманітних технік, які стимулюють вихованця до інтелектуальної, емоційної, фізичної активності; є) створення ситуації успіху у процесі проведення тренінгових занять , відзначення досягнень учнів , оцінювання зусиль; ж) розкриття перед учасниками перспективи особистісного розвитку, можливостей застосування набутих знань, умінь, особистісних ставлень на практиці.

   Кожне тренінгове заняття складається з п’яти етапів: привітання, вправа для емоційної розминки, основна частина, підведення підсумків заняття і прощання. Привітання включає уточнення самопочуття кожного учасника (створення атмосфери "тут і зараз", виявлення емоційного стану учасників, їх очікування від заняття, змін, що відбулися внаслідок попередньої зустрічі тощо) і мотивацію активної діяльності вихованців. Управа для емоційної розминки сприяє створенню внутрішньої свободи кожного з учасників групи. Основна частина поєднує соціально-психологічні вправи, рухливі ігри, "мозкові штурми" тощо. Вони закінчуються обговоренням і самозвітом учасників про свої відчуття, переживання.

   Проведення підсумків тренінгу передбачає висловлювання старшокласниками своїх вражень щодо виконаної роботи, відчуттів, побажань (рефлексію). Рефлексія при цьому допомагає учням краще зрозуміти себе, свій внутрішній світ, свої вчинки і побачити результати спільної діяльності. Прощання і привітання становлять своєрідні ритуальні дії та мають різні форми проведення.

   Тренінгові заняття, побудовані за такою схемою, – процес обміну досвідом, вільного спілкування, дружнього діалогу. У ньому умовно виділяють такі компоненти, як мотиваційний, розвивально-діагностичний, тренувальний та узагальнююче – рефлексивний. Разом ці компоненти дозволяють учням усвідомити свою особистісну цінність шляхом самопізнання, самовизначення та самовдосконалення; перебороти страх і невпевненість у спілкуванні; реалізувати себе у творчій діяльності. Під час їх проведення доцільно використовувати різноманітні техніки, серед яких презентації та "криголами", "мозкові штурми", дискусії, обговорення великими і малими групами, психодрами, проективне малювання, психогімнастика, рольові ігри, закінчення речень, дослідження випадків, керовані фантазії, творча діяльність, дебати, «кола», «круглі столи», «кути», «галереї ідей», «сніжки», а також їх поєднання [60, с.5].

   Прагнення старшокласників самим розібратися у складних соціально-економічних проблемах сучасного життя та діяльності вказують на об’єктивну необхідність упровадження комунікативних форм особистісно орієнтованого виховання, як проблемні «круглі столи», дискусійні гойдалки, вечори запитань та відповідей, «сократівські бесіди», творчі монологи, промови «на захист добра і милосердя», суди над шкідливими звичками, проблемні діалоги, уроки моральності тощо. В основі їх проведення лежить принцип «відкритого мікрофона» та метод переконання.

   Так, наприклад, з метою становлення життєвої позиції старшокласників, виховання у них готовності відстоювати себе як особистість проводиться така комунікативна форма позакласної роботи, як проблемний "круглий стіл". При цьому необхідно, щоб бесіда за "круглим столом" велася у спокійній доброзичливій атмосфері, а підготовлена система запитань була логічно витриманою, вела до осягнення істини. На обговорення під час проведення проблемних «круглих столів» доцільно виносити актуальні для старшокласників питання, розглядаючи їх через призму загальнолюдських цінностей. Серед них: «Щастя: ілюзія чи реальність», «Особистість та шлях до неї», «Неписані закони людського буття», «Свобода та відповідальність», «Шлях до успіху» тощо. Для кожної теми складається орієнтовна програма проведення проблемного «круглого столу», яка включає 5-6 запитань. Вони не тільки логічно пов’язані між собою, але й визначають рух колективної думки у спілкуванні.

   Запитання оголошуються за тиждень до проведення проблемного «круглого столу». Для їх попереднього вивчення учням пропонується переглянути словники, книги, газети, журнали, вірші, пісні, картини тощо. Протягом тижня старшокласники можуть обговорювати морально-етичну проблему з батьками, вчителями, друзями, знайомими, провести анкетування серед інших учнів, продумати власні життєві спостереження або спеціально простежити за поведінкою людей у подібній ситуації .

   Під час проведення заходу учасники розмови розміщуються по колу, імітуючи «круглий стіл», де всі – рівні учасники бесіди. Тільки ведучий має додаткові повноваження організаційного характеру. Участь педагогів у проблемних «круглих столах» є обов’язковою, але вони повинні включатися у спільну розмову без повчань та настанов, тобто спілкуватися зі старшокласниками «на рівних» .

   Для стимулювання внутрішньої активності старшокласників їх необхідно поділити на групи, у яких одна висуває судження, інші – опонують запропоновані рішення. При цьому старшокласники повинні: 1) говорити лише по суті, пам’ятаючи, що головне – це аргументи, факти, логіка та доказовість; 2) не стверджувати і не заперечувати того, у чому самі не розібралися до кінця; 3) не допускати образливих реплік, поважати погляди опонентів; 4) проявляти стриманість у суперечках, чітко формулювати власні думки; 5) сперечатися чесно і щиро, не спотворюючи думок та слів співрозмовників; 6) доводячи або спростовуючи, говорити зрозуміло, просто, чітко і точно; 7) прагнути встановити істину, а не демонструвати своє красномовство; 8) проявляти скромність і самокритичність, вміння з гідністю визнавати недостатність своїх аргументів; 9) робити правильні висновки, пам’ятаючи, що найважливіше – визнати істину [31, с.69]. Отже, в основі дискусійного обговорення тієї чи іншої духовно-моральної проблеми має бути: – «Говори відверто! Слухай доброзичливо! Сперечайся тактовно!»

  Під час засідання проблемного «круглого столу» всі учні брали активну участь у дискусіях, сміливо висловлювали свою точку зору, захищали її, заперечували, задавали один одному запитання, тобто відстоювали себе як особистість. Та чи інша істина при цьому суб’єктивно переживалася кожним старшокласником.

   Таким чином, у процесі засідання проблемного «круглого столу» пошуково-пізнавальна діяльність старшокласників здійснювалась у кілька етапів: 1) інформування (розкриття суб’єктивної необхідності розв’язання тієї чи іншої духовно-моральної проблеми); 2) аргументація (виступ старшокласника з обґрунтуванням доцільності того чи іншого способу вирішення поставленої проблеми); 3) зауваження, заперечення та запитання опонентів; 4) захист старшокласниками своїх позицій, відповіді на запитання опонентів; 5) критика та перевірка запропонованої учнем ідеї, спільний аналіз усіх аргументів з метою перевірки їх доцільності; 6) захист учнем своїх аргументів уже після їх критичного аналізу («заперечення заперечень»); 7) вибір найбільш доцільного способу розв’язання духовно-моральної проблеми, підведення підсумків, орієнтація старшокласників на практичну діяльність.