Духовно-моральні цінності старшокласників

Виховну ефективність змагання визначають наступні умови: чіткість і конкретність зобов’язань (що, скільки, кому і коли зробити); гласність і наочність, оперативність і обєктивність в обліку і підведенні підсумків змагання; залучення учнів до організації змагання; заохочення за успіхи, ініціативу і вмілі дії.

Групи учнів змагаються за краще виготовлення наочності, за краще збирання класу, за збереження підручників, шкільного устаткування; беруть участь у спортивних змаганнях, вікторинах та ін. [23].

Використання змагання як методу організації діяльності вимагає почуття міри, уваги до тих відносин, що виникають у ході змагання.

Зі змаганням звязаний метод заохочення учнів за досягнуті успіхи. У педагогічній практиці накопичено багато способів використання заохочення з метою стимулювання суспільної активності дітей. Це винесення подяки, вручення грамот, преміювання походом у кіно, повідомлення по шкільному радіо, надання почесних обовязків і відповідальних доручень і ін. Частіше варто використовувати нагородження жетонами (їх неважко виготовити з картону чи кольорового паперу).

Рекомендується частіше заохочувати групи за дружну роботу і колективний успіх. Особливої уваги вимагають учні, невпевнені у своїх силах, недотепні і сором’язливі. Їх треба заохочувати частіше, створювати для них ситуації, у яких вони переборювали б свою нерішучість, досягали успіхів і заслуговували схвалення, похвалу [12, с.48].

Позакласне та позашкільне заняття має інші виміри педагогічних цінностей. Про шкільний урок говорять: «провести урок». Це природно і логічно. Так сказати про позаурочне заняття не можна. Його разом з дітьми треба прожити, чітко виявляючи свою людську позицію, свою гідність і честь, глибокий інтерес до особистості учня, зосередженість на її духовному світі [12].

Головна особливість позаурочного педагогічного процесу полягає в тому, що він будується на взаємній співтворчості педагогів і дітей, на їхній дружбі і духовній спільності, на визнанні самоцінності особистості дитини, на взаємодопомозі і взаємній зацікавленості у спільному успіхові і результаті діяльності.

Тому найпершим завданням позашкільного педагогічного процесу є створення таких психолого-педагогічних умов, за яких дитина змогла б реалізовувати хоча б мінімум товариських очікувань. Це дає підстави вважати, що позаурочний педагогічний процес явище більш виховне, ніж дидактичне, що його важливим моментом є не стільки пізнання, скільки духовні стосунки.

Отже, позакласний та позашкільний педагогічний процес не можна ототожнювати з навчальним. Перед ним не ставиться завдання опрацювати державний стандарт загальної освіти. Його логічно розглядати в руслі соціальної комунікації, як процес соціально-педагогічної взаємодії, в якій найважливішу роль відіграють феномени емпатії, атракції, рефлексивної саморегуляції тощо.

1.3 Вивчення гуманітарних дисциплін як ефективний засіб формування духовно-моральних цінностей старшокласників

Актуальність теми дослідження. Запорукою успішної розбудови української держави, подолання загальної кризи в суспільстві є духовне відродження народу. Майбутнє ж української нації залежить від змісту моральних цінностей, які закладаються в серця молодих людей, і від того, якою мірою духовність стане основою їхнього життя [96, с.3].

Вітчизняна освіта, орієнтуючись на поглиблення психологічних основ виховання молоді, вимагає від учених не лише досконалого теоретичного вивчення проблеми, а й розробки необхідних методичних матеріалів, програм, технологій, які нададуть можливість педагогам підвищити ефективність виховної роботи із старшокласниками [83, с.194].

В усі часи людство хвилював стан духовності окремої індивідуальності і суспільства в цілому. Саме піднесення духовності особистості стає необхідною умовою формування людини нової доби, людини ХХІ століття, від якої певною мірою залежить майбутня доля держави. Йдеться про морально-духовні орієнтації, що виступають як провідні в навчально-виховному процесі сучасної школи. Україні потрібна нова, національно свідома, з розвиненою державною гідністю еліта, яка досягла б високого становища власним талантом і інтелектом [83, с.205].

У процесі виховання проблема формування загальнолюдських моральних цінностей залишається однією з найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Водночас формування загальнолюдських моральних цінностей учнів старших класів в умовах глибоких соціально-економічних змін в Україні наштовхується на значні труднощі. Оскільки сьогодні існує загроза обмеженості свідомості, девальвація морально-духовних цінностей, то виникає необхідність говорити про дефіцит моральної культури та потребу в створенні умов, які б сприяли розвитку загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників в процесі вивчення української літератури [44, с.12].

Оновлення освітньої системи, її демократизація вимагають підвищення уваги до пошуку нових шляхів удосконалення виховання учнівської молоді. У Законі «Про освіту», у національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ ст.) та в Національній доктрині розвитку освіти Україна ХХІ ст. визначено основні тенденції формування загальнолюдських моральних цінностей старшокласників при вирішенні гострих проблем сучасності [68, с.3].

Проблема формування загальнолюдських моральних цінностей особистості є ключовою для всіх наук про людину: філософії, історії, соціології, права, культурології, психології, педагогіки. У філософській літературі (С. Анісімов, М. Бердяєв, В. Кувалкін) проблему загальної моральної культури підростаючого покоління розглядають на рівні сутнісних сил людини, що здійснює регулятивну функцію її поведінки. В основу соціологічного підходу до ціннісних орієнтацій (І. Кона, К. Леонтовича, В. Свідерського) покладена трактовка ціннісних орієнтацій як найважливіших регуляторів суспільної поведінки. Психологи (Б. Ананьєв, І. Бех,                    М. Боришевський, В. М’ясищев, Б. Теплов) розглядають загальнолюдські моральні цінності як елементи внутрішньої психологічної структури особистості, що визначають стратегічну мету індивіда. Педагоги                  (Є. Бондаревська, А. Глущенко, М. Євтух, Є. Зеленов, С. Золотухіна,            О. Сухомлинська, Г. Шевченко) зазначають, що загальнолюдські моральні цінності є провідним механізмом впливу на особистість та її поведінку, вказують на шляхи реалізації духовно-морального потенціалу. Методисти та літературознавці (Н. Волошин,  Є. Квятковський, О. Мазуркевич,                  Є. Пасічник, М. Стельмахович, З. Шевченко) досліджували процес формування особистості, куди, звичайно, входить і формування загальнолюдських духовно-моральних цінностей під час вивчення різних дисциплін   [45, с.92].

Моральну культуру особистості як педагогічну проблему розглядав    В. Сухомлинський. Останнім часом цю проблему досліджували В. Асєєв,          І. Бекешкіна, А. Бойко, З. Васильєва,  А. Горохович, В. Заслуженюк ,            В. Сипченко.

У ході дослідження ми спиралися на творчу спадщину з питань духовно-морального виховання Г. Сковороди, Г. Ващенка, А. Макаренка,     С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського,  Д. Чижевського,                    Г. Литвиненко, Т. Полозова, М. Рибникова) визначають художню літературу як ефективний засіб духовно-морального виховання школярів. Ряд учених (Ю. Бондаренко, Т. Буженко, Л. Ващенко, Ж. Клименко [38, с.126].

Практичний інтерес у плані розв’язання зазначеної проблеми представляють праці, в яких формування загальнолюдських духовно-моральних цінностей пов’язують з використанням етнічно акцентованих засобів впливу. Роль народних традицій у формуванні загальнолюдських моральних цінностей підростаючого покоління відображена у працях           А. Бойко, О. Воропая, Н. Заячківської, Г. Лозко, М. Поповича, І. Суханова. На виховні можливості комплексного впливу засобів народної педагогіки вказували З.Васильцова, Г. Васянович, М. Стельмахович.

Проблема формування духовних потреб особистості активно розроблялася відомими зарубіжними філософами, психологами та педагогами Д. Карнегі, Я. Корчаком, А. Маслоу, Е. Фроммом, С. Франком, К. Юнгом. Ці автори досліджували духовну та психологічну сутність феномена людини, основи її морального буття, етики взаємовідносин між людьми [14, с.19].

Одним із засобів формування загальнолюдських духовно-моральних цінностей виступає художня література, до питань використання морального потенціалу різних жанрів якої виявляють інтерес багато сучасних учених    (Р. Брандесов, Н. Волошина, Л. Воловець, Л. Донських, Є. Квятковський,     Н. Михайлова, В.  Неділько, Є. Пасічник тощо).

Принципи моралі дають соціальну орієнтацію особи, формують у загальному вигляді моральні вимоги, стратегію моральної поведінки, своєрідну програму її соціальної активності. У школі в процесі вивчення української літератури створюються певні психологічні передумови, що виявляються у здатності учня, особливо старшокласника, заглиблюватися в себе, подумки ставити себе на місце іншого, аналізувати і пояснювати поведінку в різних конфліктних ситуаціях, створювати відносно стійкий образ «Я» . Література як вид мистецтва підсилює моральні переживання, вона є важливим фактором формування моральної культури учня. Перші кроки щодо виховного впливу української літератури на особистість вже зроблено вченими [8, с.6].

Що ж до формування загальнолюдських моральних цінностей учнів старших класів в процесі вивчення української літератури, то це питання ще не знайшло належного відображення в наукових працях. В існуючих дослідженнях недостатньо виявлені навчально-педагогічні умови, що забезпечують результативність формування загальнолюдських моральних цінностей старшокласників у процесі вивчення української літератури  [5].

Виявлене протиріччя між соціальними вимогами суспільства, потребами самої особистості та актуальністю проблеми формування загальнолюдських моральних цінностей у старшокласників, а також недостатня її наукова розробка  зумовили вибір теми нашого дослідження:  «Формування духовно-моральних цінностей старшокласників у процесі позакласної роботи з гуманітарної дисципліни».

Висновки до першого розділу

Реалізація виховної функції загальноосвітньої школи потребує особливої уваги до процесу виховання духовно-моральних цінностей старшокласників, оскільки від цього залежатиме формування особистості. Моральні цінності пов’язані з потребами та інтересами людини, активізують об’єктивне, суспільно значуще. Важлива роль духовно-моральних цінностей у життєдіяльності людини сприяє їх актуальності і значущості, а також багатоаспектності досліджень їх формування.

Розгляд сутності поняття «Духовно-моральні цінності» з позицій єдності об’єктивного і суб’єктивного дав можливість визначити це поняття як суб’єктивні переживання людини, що визначають її ставлення до соціального і предметного середовища, до інших людей, до самого себе.

Удосконалено організаційно-педагогічні умови, створення яких сприяло формуванню в старшокласників духовного ідеалу у процесі вивчення гуманітарних дисциплін у позакласній роботі;

Синтез аналізу наукової літератури з проблеми сутності процесу морального виховання дав можливість визначити основні поняття дослідження:

–духовність – це індивідуальна здатність до світо- і самопізнання, орієнтованість особистості діяти «для інших», пошук нею моральних абсолютів;

–  мораль – це сукупність принципів, вимог, норм і правил, що регулюють  й    оцінюють поведінку людини в усіх сферах її суспільного життя;

– моральність – втілення принципів, правил і норм  у реальній поведінці   людей і стосунках між ними;

– моральне виховання – виховний вплив на особистість з метою її морального вдосконалення, формування моральної поведінки, таких якостей як батьківщинолюбство, національна гідність, лицарство, чемність, міжнаціональна повага, вдячність, любов до праці, дисциплінованість, честь, совість та ін.

–                    духовно-моральні цінності – комплексні цінності, які характеризують здійснення особою основних цілей духовного і морального регулювання у їх єдності та взаємозв'язку.

–У ході дослідження літератури ми виявили, що глибинний сутнісний зв'язок між духовністю і моральністю як продукованими людиною явищами, не дозволяє нехтувати формуванням моральних i духовних чеснот. Так само i надмірне захоплення моральними ідеалами й цінностями у вихованні без урахування соціальних координат може перетворитись на нудне i безплідне моралізаторство.

–                    Вивчення психолого-педагогічної літератури показало, що дуже важливим є врахування психологічних особливостей молодших школярів у процесі морального виховання. Адже саме молодший шкільний вік – це вік посиленного формування  духовно-моральних  цінностей особистості.

–                    За останні роки в Україні проблема морального виховання молоді частіше привертає все більше уваги. Адже вирішення даної проблеми має забезпечити високий розвиток особистості.

–                    Як показує передовий педагогічний досвід, велику роль у духовно-моральному вихованні учнів відіграє позакласна виховна робота. Адже саме позаурочний педагогічний процес явище більш виховне, ніж дидактичне, його важливим моментом є не стільки пізнання, скільки духовні стосунки.

–                    Особливо важливо це враховувати в педагогічній діяльності у різних сферах життєдіяльності школярів: в школі, позанавчальних соціально-виховних закладах, в об’єднаннях чи клубах за інтересами тощо.

Розділ ІІ

Експериментальне дослідження процесу формування духовно-моральних цінностей старшокласників у  позакласній роботі вчителя з гуманітарної дисципліни

2.1 Стан сформованості духовно-моральних цінностей старшокласників у сучасній загальноосвітній школі

Важливе місце у процесі формування духовно-моральних цінностей школярів у позакласній роботі належить засвоєнню основних закономірностей процесу морального виховання:

1)          єдності виховання та самовиховання (правильно організоване виховання стимулює самовиховання, відкриває шляхи до вдосконалення особистості); залежності результатів від способів організації суспільно-корисної діяльності учнів у позакласній роботі;

2)          залежності ефективності роботи від міри активності вихованців; залежності результатів виховання від характеру спілкування вихованців із оточуючими людьми;

3)          єдності і взаємозв’язку  методів виховання і різних засобів виховання.

На підготовчому етапі педагогічного експерименту ставилися такі завдання: вивчити стан організації позакласної діяльності старшокласників  в контексті досліджуваної проблеми і  узагальнити педагогічний досвід; визначити рівень сформованості духовно-моральних цінностей старшокласників. На цьому ж етапі дослідження визначалися психолого-педагогічні передумови формування духовно-моральних цінностей  старшокласників, критерії рівнів їх сформованості, здійснювався пошук шляхів  ефективного впливу на формування духовно-моральних цінностей старшокласників.