Економічні механізми державного управління природоохоронною діяльністю

Розрахунок оплати збору за спеціальне водокористування водних ресурсів, без понижуючого коефіцієнта привів до значного росту грошових надходжень від збору за спеціальне водокористування водних ресурсів у доходну частину державного бюджету від підприємств житлово-комунального господарства.

Таблиця 5

Фактичний обсяг надходжень до державного бюджету

оплати за спеціальне використання водних ресурсів від підприємств житлово-комунального господарства. [27]

Приведені дані демонструють, що навіть при зменшенні сумарної кількості використаної підприємствами житлово-комунального господарства води на 1,4% сума перерахувань у бюджет збільшилась у 6,42 рази. Однак варто відмітити, що вже в найближчий час ЖКГ не спромоглося сплатити всю суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету за новими начисленнями, і яка в 2003 році склала 123,5 млн.грн., в тому числі 40,54 млн.грн. за використання підземних і 82,96 млн.грн. за використання поверхневих вод. [27]

Загальне використання водних ресурсів та нараховані суми збору за нього протягом останніх трьох років представлено на малюнку 4. З 1.01.2004 р. вступила в дію Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопаду 2003 р. №1735, що передбачає індексацію ряду нормативів, зокрема нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів наростаючим підсумком згідно з індексом цін виробника промислової продукції, по затвердженої Постановою формулі. [6]

Не викликає сумніву те, що оцінка факту збільшення надходжень у бюджет за рахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів, неоднозначна. При загальному позитивному відношенні до росту надходжень у державний бюджет, варто провести аналіз складових цих надходжень.

Малюнок 4.- Використання вод поверхневих та підземних водних ресурсів житлово-комунальним господарством України в 2001-2003 роках та розрахунковий показник збору за спеціальне водокористування. [27]

Так, прогноз надходжень від Збору за спеціальне використання водних ресурсів у галузевому розрізі, приведений Держводгоспом у "Пропозиціях щодо вдосконалення рентної політики у водному господарстві України" показує, що 41,9% усіх грошових надходжень від цього збору лягає на житлово-комунальне господарство, ураховуючи, що ця галузь споживає тільки 18,5% води (табл.6 та мал.5-6).

Таблиця 6

Надходження від збору за спеціальне використання водних ресурсів (2003). [27]

Малюнок 5-6 - Дольовий розподіл грошових надходжень в державний бюджет

за рахунок збору за спеціальне водокористування різних галузей. [27]

Подібна практика стягування неприйнятна через те, що стан житлово-комунального господарства в цілому характеризується як складний. Підприємства й організації ЖКГ знаходяться у складній фінансовій ситуації, пов'язаній передусім, з неплатежами споживачів за надані комунальні послуги, невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам і обмеженими можливостями бюджетів всіх рівнів, що не дозволяють у повному обсязі компенсувати комунальним підприємствам збитки витрат від надання послуг пільговій категорії споживачів. Найбільш чутлива його підгалузь -водопровідно-каналізаційне господарство - є найбільш залежною від збору за спеціальне водокористування, тому регулювання практики справляння збору за використання водних ресурсів повинно здійснюватися з огляду на те, що наслідки не виваженої системи платності відіб'ються безпосередньо на населенні України.

3.3. Обґрунтування необхідності встановлення галузевих нормативів збору за спеціальне водокористування підприємствами житлово-комунального господарства України

Необхідність перегляду нормативів збору за спеціальне водокористування для підприємств житлово-комунального господарства пов'язана із специфікою цієї галузі, яка знаходиться у стані надзвичайної зношеності основних фондів і тяжкому фінансовому становищі у зв'язку з систематичною несплатою населенням за надані послуги. В умовах жорсткого державного контролю за тарифами за водопостачання та перманентного підвищення цін на електроенергію такий вид податку, як збір за спеціальне водокористування має визначальне значення для більш менш нормального функціонування цієї галузі господарства. На сьогоднішній день галузеві нормативи зборів в Україні для водокористувачів Держжитлокомунгоспу не розроблені. А економічний механізм водокористування потребує удосконалення та врахування специфіки галузей економіки з еколого-економічним обґрунтуванням та можливостями водокористувачів здійснювати збори до Державного бюджету України.

Діючі нормативи збору за спеціальне водокористування, які були встановлені у 1999 році, не враховували специфіку функціонування підприємств житлово-комунального господарства, що призвело до запровадження Урядом понижувального коефіцієнта, термін дії якого продовжували рядом постанов до 2002 року включно, таким чином з 1 січня 2003 року розмір збору для підприємств житлово-комунального господарства було збільшено у 10 разів. При цьому, вимоги європейського та, приведеного у відповідність до нього, українського законодавства унеможливлюють застосування такого коефіцієнта, а тому постало питання про впровадження нових нормативів збору за спеціальне водокористування. [27]

Скасування, починаючи з 2003 року, коефіцієнта 0,1 за спеціальне водокористування створило додаткові нездоланні труднощі в роботі більшості підприємств галузі та знизило для багатьох з них надію на виживання у виключно важких умовах виробництва.

Одночасно погіршились умови розрахунків з населенням за послуги по наданню питної води, оскільки значна частина плати за спеціальне водокористування   опосередковано лягла на населення. З одного боку у відповідності до пункту 4.8 Інструкції, затвердженої наказом Мінфіну України № 231/539/118/219 від 01.10.99 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" визначено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. З другого боку значна частина збору за спеціальне водокористування відноситься до втрат води при її транспортуванні від місць забору до споживачів (ці втрати складають до 40 % і більше від усього обсягу води, що постачається населенню), що знаходиться у відповідності до нормативів, встановлених згідно з Методикою розробки технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженої наказом Держбуду України від 21 липня 1998 р. №161.

Плата за водокористування, що віднесена на втрати води водопровідно-каналізаційними господарствами, відноситься до собівартості продукції цих господарств, тобто до всієї води що постачається, у тому числі населенню, яке є основним її споживачем (у середньому на 90 %). [16]

Таким чином, населення, яке і без цього знаходиться на межі виживання і яке є не в змозі сплачувати вартість комунальних послуг, включається додатково до складу платників збору за спеціальне водокористування, що по суті являється додатковим податком. Це призводить до накопичення заборгованості водопровідно-каналізаційному господарству за послуги що надаються і, в свою чергу, не дозволяє їм не тільки здійснювати модернізацію обладнання та оновлювати мережу, а й здійснювати поточний ремонт, що призводить до підвищення проценту втрат води, прискорення зношеності основних фондів і в кінцевому результаті до руйнування господарств. Водопровідно-каналізаційне господарство України знаходиться у вкрай незадовільному технічному стані. [16] [17]

Простежимо стан водопровідно-каналізаційного господарства на прикладі "Полтававодоканалу". Основні мережі водоканалу зношені в середньому на 48-50 % і вимагають термінового ремонту. Окремі ділянки мереж вимагають повної заміни. В Полтаві протяжність мереж водоканалу складає 692,3 км, з них ветхих і аварійних - 184,9 км або 26,7 %. Водопровідно-каналізаційне господарство м. Полтави за власні кошти ремонтує 10-11 км мереж на рік, тобто на ремонт всієї аварійної мережі потрібно 17 років, а за цей період може прийти в непридатність решта ділянок мережі. [27]

Відсутність капітальних державних вкладень (інвестицій) в підприємства водопровідно-каналізаційного господарства і обмеженість у власних коштах таких підприємств на реконструкцію, технічне переозброєння мережі і устаткування свердловин веде до збільшення втрат води в мережах і збільшення об'єму води для промивки свердловин. В результаті збільшення об'ємів цих втрат збільшується і загальний об'єм води, з якого здійснюється збір за спеціальне водокористування, що призводить до збільшення суми збору вже не в 10 разів після відміни коефіцієнту 0.1, а в 11.

Слід зазначити, що в країнах Європейського союзу, рух до приєднання до якого проголошено принципом нашої державної політики, де населення має істотно більш високі доходи, аналогічні податки за водокористування не існують. [27]

Проаналізуємо, як успішно здійснюється збір за спеціальне водокористування підприємствами житлово-комунального господарства у більшості областей України. В таблиці 7 наводяться дані по підприємствам ЖКГ за вибіркою областей України, що здійснювали приблизно половину забору води з водних об'єктів України.

Як видно з таблиці 7, значення проценту перерахованого збору по різним областям різко відрізняється і коливається в межах від 6,08 % у Харківській області до 79,1 % у Черкаській, а у середньому складає 34,2 % від нарахованого. Такий розкид проценту збору і його низький процент у цілому вказує на неоднозначність відміни коефіцієнта 0,1 і непідготовленість цієї міри. Дані таблиці також свідчать про те, що майже всі області України не в змозі здійснювати нараховані обсяги збору за діючими нормативами, а тому є реальна потреба перегляду існуючих та затвердження нових нормативів збору за спеціальне водокористування. [27]

З метою стабілізації виробничої діяльності підприємств житлово-комунального господарства, ліквідації пільг і впорядкування системи збору вважаємо доцільним встановити норматив збору за спеціальне водокористування в цій галузі на рівні, що відповідає 30 % від нарахованого у 2003 році збору. Відповідно до цього розроблена нова система нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів підприємствами житлово-комунального господарства, яка ураховує всі нюанси сучасного стану ЖКГ та системи платності за спеціальне водокористування. Нові нормативи були закріплені в формі проекту постанови Кабінету Міністрів України і подані на розгляд до КМУ за визначеним механізмом. В результаті подання проекту постанови "Про затвердження галузевих нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств житлово-комунального господарства" КМУ розглянув нові нормативи збору, погодившись з гострою необхідністю перегляду системи платності за спецводокористування цієї галузі.