Економічні механізми державного управління природоохоронною діяльністю

Таблиця 7.

Розрахунок збору за спеціальне водокористування підприємств житлово-комунального господарства за даними вибірки областей України 2003 року. [27]

* середньозважений % перерахування до держбюджету всіма підприємствами ЖКГ розглянутих областей від нарахованої суми

Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження галузевих нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств житлово-комунального господарства" розроблено на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2003 р. № 30461.

Нові розрахунки плати за спеціальне водокористування підприємств житлово-комунального господарства України за новими галузевими нормативами за даними об'ємів забору води за 2003 рік наведено в таблиці 8. Нові нормативи повністю враховують можливості водокористувачів житлово-комунального господарства справляти збір за спеціальне використання водних ресурсів і є прийнятними для підприємств цієї галузі.

Встановлення нових нормативів дозволить досягти таких позитивних соціально-економічних наслідків: стабілізація розміру збору за спеціальне використання водних ресурсів для підприємств ЖКГ; здійснення повного обсягу своєчасних платежів в бюджет України; стабілізація тарифів за комунальні послуги для населення; врахування вимог європейського законодавства (скасування понижувального коефіцієнта); покращання фінансового становища підприємств ЖКГ; зменшення обсягів втрат води при транспортуванні; зменшення напруження соціально-економічної ситуації в країні, на підприємствах житлово-комунального господарства, оскільки збори прийнятні для  підприємств ЖКГ і відповідають запровадженим в Україні ринковим відносинам.

Таблиця 8.

Розрахунок збору за спеціальне водокористування підприємств житлово-комунального господарства за даними вибірки областей України 2003 року

за новими галузевими нормативами. [27]

Висновки до розділу 3

1. В ході аналізу нормативно-правової бази щодо збору за спеціальне водокористування підприємствами житлово-комунального господарства України було проведено оцінку існуючої системи платності за спеціальне використання водних ресурсів підприємствами житлово-комунального господарства, оцінено недоліки та неузгоджуваності в цій системі з погляду обсягів використання води та збору за спецводокористування для різних галузей та підгалузей, виявлено відсутність галузевих підходів до встановлення нормативів збору на засадах врахування специфічності використання водних ресурсів тим чи іншим сектором народного господарства України.

Ця проблема може бути вирішена лише шляхом розробки та встановлення нових нормативів збору для підприємств комплексу, що розглядається, з метою стабілізації виробничої діяльності підприємств житлово-комунального господарства, ліквідації пільг і впорядкування системи збору.

2. З метою стабілізації виробничої діяльності підприємств житлово-комунального господарства, ліквідації пільг і впорядкування системи збору, є доцільним встановити норматив збору за спеціальне водокористування в цій галузі на рівні, що відповідає 30% від нарахованого у 2003 році збору.

Запропонована Мінфіном у Державному бюджеті на 2007 рік система збільшення нормативів збору за спеціальне водокористування для підприємств житлово-комунального господарства у 2,4 рази до нормативів, встановлених у 2005 році (або у 7,2 рази до нормативів 1999 року). Зазначене збільшення нормативів призведе до збільшення тарифів, що суттєво ускладнить надання населенню послуг, значного зниження інвестиційної привабливості підприємств галузі.

ВИСНОВКИ

В роботі проаналізовано процес формування нового розділу економічної політики – економіки довкілля, або екологічної економіки. Процес формування сучасних економічних механізмів регулювання природоохоронної діяльності та проведено аналіз нормативно-правової бази щодо збору за спеціальне водокористування підприємствами житлово-комунального господарства України.

В роботі зазначено, що формування основних засад економіки довкілля прийшлося на середину - кінець ХХ століття, коли індустріальне суспільство зіткнулося з проблемами значного забруднення навколишнього середовища, вичерпаємості багатьох природних ресурсів, що вважалися раніше нескінченими,  та загроз екологічних катастроф, як результат діяльності технократичного господарювання людини.

Перший розділ роботи присвячений аналізу філософських думок, що формували світогляд людини у відношенні її до Природи, суспільства до навколишнього середовища та історичні фактори формування основних засад економіки довкілля, що знайшла свій початок з праць фізіократів та своє основне формулювання у працях неокласиків.

Нажаль, еколого-економічний розвиток більшості розвинутих країн відбувається за принципом "забруднись, а потім відмийся". Причому, цікавим є принцип, за яким основні забруднювачі, компенсують лише частину вартості відновлення природного середовища, оскільки не мають відповідних кошів, посилаючись на високу суспільну значимість продукту, що виробляється у такий спосіб. Найголовнішим критерієм суспільного дозволу – є межа самовідновлення природного середовища, до якого можливе таке забруднення і контроль недопущення перевищення цієї межі, коли починаються незворотні процеси втрати навколишнього природного  середовища, коли вартість продукту, що виробляється такою ціною стає занадто високою, і суспільство не може собі його дозволити. Основним критерієм визначення доцільності такого господарювання повинна стати екологічна сталість – одна з ключових політичних задач сучасного світового суспільства.

Другий розділ роботи присвячений сучасним економічним механізмам регулювання природокористуванням та природоохоронної діяльності, аналізу українського законодавства, аналізу фінансування природоохоронної діяльності в Україні, діяльності Державного фонду охорони навколишнього природного середовища – центрального органу з фінансування природоохоронних заходів; розгляду нових економічних механізмів державного регулювання природоохоронної діяльності, таких як, екологічне страхування, яке законодавчо закріплене в Україні, але не впроваджується в державі, розгляду нових економічних механізмів природоохоронної діяльності тощо.

У цілому, оцінюючи діяльність Державного фонду, який тільки частково відповідає кращій міжнародній практиці, особливо у відношенні її екологічної ефективності й організації керування, можна зазначити покрашення керування фінансами Фонду. Візуальне відображення діяльності Фонду в порівнянні із кращою міжнародною практикою показано нижче на Додатку 7. Реальні показники Фонду, як можна бачити на малюнку, помітно нижче найкращих можливих показників. Це говорить про необхідність проведення серйозних змін в організації його роботи й зміцнення Фонду, як показано в області "Потенціалу можливого поліпшення" всередині трикутника.

Реформування Державного фонду повинне стати складовій частиною всієї системи екологічних фондів України. Розпилення ресурсів по різних рівнях й агентствам загрожує стабільності Фонд і його майбутнє як  інструмент досягнення пріоритетних екологічних цілей. Реформувати Фонд відповідно до кращої міжнародної практики нелегко. Для цього необхідна серйозна політична підтримка й рішучість. Без сильного керівництва, переконаного в необхідності таких змін процес реформування ризикує зупинитися, як це було дотепер.

Третій розділ роботи присвячений аналізу нормативно-правової бази щодо збору за спеціальне водокористування підприємствами житлово-комунального господарства України – одного з основним економічних механізмів природоохоронних заходів держави у регулюванні споживання та використання водних ресурсів держави.

Вода – життєво важливий ресурс для людини, якість питної води прямо відповідає якості здоров’я людини. Забезпеченість населення держави у водних ресурсах належної якості та кількості одна з головних задач держави та 5-та мета "Цілей розвитку на тисячоліття".

Проведений аналіз застосування зборів за спеціальне водокористування прямо свідчить про необхідність узгодження інтересів підприємств водопостачання та водовідведення, тобто населення, та інтересів екологічної політики, забезпечення екологічної сталості.

Тільки виважена політика держави з урахуванням екологічного важеля, як ключового чинника прийняття державницьких рішень дозволить врахувати інтереси усіх зацікавлених сторін та забезпечити не тільки екологічну, а й економічну сталість розвитку держави. Врахування пропозицій щодо покращення роботи державного екологічного фонду дозволить краще здійснювати фінансування водних проектів, та покращити екологію води. Збалансоване визначення розмірів зборів за спеціальне водокористування дозволить врахувати можливості населення, як кінцевого платника зборів, сплачувати комунальні послуги, та акумулювати відповідні кошти для екологічних водних проектів тощо.

Нижче наводиться перелік рекомендацій щодо покрашення застосування економічних механізмів державного управління природоохоронної діяльності, запропонованих на підставі виконаної роботи:

            Як найшвидше необхідно прийняти Закони України „Про Національний екологічний фонд”, „Про екологічне страхування”;

            На загальнодержавному рівні із широким залученням громадськості забезпечити перегляд екологічної стратегії держави та визначити нові пріоритети та цілі екологічної політики держави, виходячи з нових екологічних реалій та рішень світового співтовариства для забезпечення екологічної сталості;

            Виокремити Державний фонд охорони навколишнього середовища зі структури Мінприроди ,заповнити його висококваліфікованими фахівцями-екологами, спеціалістами з фінансування екологічних проектів тощо;

           Почати практику застосування економічних механізмів, які досі не застосовуються в Україні: екологічне страхування, пільгове кредитування екологічних проектів, введення екологічних продуктових податків тощо;