Экономика предприятия

 

 

4. Суть інноваційного підприємництва

 

Під інноваційним підприємництвом  розуміється процес створення і  комерційного використання техніко-технологічних  нововведень. Як правило, в основі підприємницької  діяльності лежить нововведення в області  продукції або послуг, що дозволяє створити новий ринок, задовольнити нові потреби. Інновації служать специфічним інструментом підприємництва, причому не інновації самі по собі, а спрямований організований пошук нововведень, постійна націленість на них підприємницьких структур.

^ Інноваційне підприємництво — це особливий новаторський процес створення чогось нового, процес господарювання, в основі якого лежить постійний пошук нових можливостей, орієнтація на інновації. Воно пов'язане з готовністю підприємця брати на себе увесь ризик по здійсненню нового проекту або поліпшенню існуючого, а також що виникають при цьому фінансову, моральну і соціальну відповідальність

 У економічній літературі  виділяються три основні види  інноваційного підприємництва :

1)інновація продукції :

2)інновація технології;

3)соціальні інновації.

 Перший вид інноваційного підприємництва — інновація продукції — є процес оновлення збутового потенціалу підприємства, що забезпечує виживаність фірми, збільшення об'єму отримуваного прибутку, розширення долі на ринку, збереження клієнтури, зміцнення незалежного положення, підвищення престижу, створення нових робочих місць і т. д.

 Другий вид — інновація технології — це процес оновлення виробничого потенціалу, спрямований на підвищення продуктивності праці і економію енергії, сировини і інших ресурсів, що у свою чергу дає можливість збільшити об'єм прибутку фірми, удосконалити техніку безпеки, провести заходи по захисту довкілля, ефективно використовувати внутріфірмові інформаційні системи.

 Останній вид інноваційного підприємництва — соціальні інновації — є загальний процес планомірного поліпшення гуманітарної сфери підприємства. Застосування інновацій такого роду розширює можливості на ринку робочої сили, мобілізує персонал підприємства на досягнення поставлених цілей, зміцнює довіру до соціальних зобов'язань підприємства перед співробітниками і суспільством в цілому.

 

5. Економічна  і соціальна ефективність НТП

 

 На сучасному етапі  і в майбутньому навряд чи  можна знайти такий чинник, який  би так сильно впливав на  виробництво, економіку і соціальні процеси в суспільстві, яким є прискорення НТП.

 У загальному плані  прискорення НТП створює декілька  видів ефектів : економічного, ресурсного, технічного, соціального.

^ Економічний ефект — це, по суті, ріст продуктивності праці і зниження трудомісткості, зниження матеріаломісткості і собівартості продукції, ріст прибутку і рентабельності.

^ Ресурсний ефект — це вивільнення ресурсів на підприємстві: матеріальних, трудових і фінансових.

Технічний ефект —  ця поява нової техніки і технології, відкриттів, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, ноу-хау і інших нововведень.

^ Соціальний ефект — це підвищення матеріального і культурного рівня життя громадян, повніше задоволення їх потреб в товарах і послугах, поліпшення умов і техніки безпеки праці, зниження долі важкої ручної праці та ін. Ці ефекти можуть бути досягнуті тільки у тому випадку, якщо держава створюватиме необхідні умови для прискорення НТП і управлятиме сучасною НТР в потрібному для суспільства напрямі. Інакше можуть виникнути негативні соціальні наслідки для суспільства у вигляді забруднення довкілля, вимирання тваринного світу в річках і озерах та ін.

 

6. Прогнозування і планування НТП на підприємстві

 

В цілому прогнозування  є науково обгрунтованим передбаченням  розвитку соціально-економічних і науково-технічних тенденцій. Науково-технічний прогноз — обгрунтована імовірнісна оцінка перспектив розвитку певних галузей науки, техніки і технології, а також потрібних для цього ресурсів і організаційних заходів.

 За змістом розрізняють  прогнози:

- появи принципово нових відкриттів і винаходів;

- областей використання вже зроблених відкриттів;

- появи нових конструкцій, машин, устаткування, технологій і їх поширення у виробництві.

 За часом прогнози можуть бути: короткострокові (до 2-3 років), середньострокові (до 5 — 7 років), довгострокові (до 15 — 20 років). Дуже важливо, щоб на підприємстві досягалася безперервність прогнозування, тобто наявність усіх тимчасових прогнозів, які періодично повинні переглядатися, уточнюватися і подовжуватися.

 Вітчизняна і зарубіжна практика налічує близько 150 різних методів розробки прогнозу, але на практиці найбільше поширення отримали наступні методи:

• методи екстраполяції;
• методи експертних оцінок;
• методи моделювання.

Суть методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей, що склалися в науці і техніці в передпрогнозний період, на майбутнє. Недолік цього методу полягає в тому, що він не враховує багатьох чинників, які можуть з'явитися в прогнозованому періоді і значною мірою змінити передпрогнозну закономірність (тенденцію), що склалася, що може істотно вплинути на точність прогнозу.

Методи експертних оцінок засновані на статистичній обробці прогнозних оцінок, отриманих шляхом опитування висококваліфікованих фахівців у відповідних областях.

 Розрізняють декілька методів експертних оцінок. Індивідуальне анкетне опитування дозволяє з'ясувати незалежну думку експертів. Метод «дельфи» припускає проведення вторинного опитування після того, як експерти ознайомляться з первинними оцінками своїх колег.

 Різноманітні і методи прогнозів на основі моделювання: логічні, інформаційні, і математико-статистические. Ці методи прогнозування на підприємствах не отримали широкого поширення, в основному із-за їх складності і відсутності необхідної інформації. В цілому прогнозування НТП включає:

- встановлення об'єкту прогнозу;

- вибір методу прогнозування;

- розробку самого прогнозу і його верифікацію (імовірнісну оцінку).

 Після прогнозування йде процес планування НТП на підприємстві. При його розробці необхідно дотримуватися наступних принципів:

пріоритетність. Цей принцип  означає, що в план необхідно включати найважливіші і перспективніші напрями  НТП, передбачені в прогнозі, реалізація яких забезпечить підприємству значні економічні і соціальні вигоди не лише на найближчий відрізок часу, але і на перспективу. Дотримання принципу пріоритетності витікає з обмеженості ресурсів на підприємстві;

= безперервність планування. Суть цього принципу полягає в тому, що на підприємстві повинні розроблятися короткострокові, середньострокові і довгострокові плани НТП, які б витікали один з одного, що і забезпечить реалізацію цього принципу;

= наскрізне планування. Плануватися повинні усі складові циклу «наука — виробництво», а не окремі його складові;

= комплексність планування. План НТП має бути тісно пов'язаний з іншими розділами плану економічного і соціального розвитку підприємства : виробничою програмою, планом капітальних вкладень, планом по праці і кадрам, планом за собівартістю і прибули, фінансовим планом. При цьому спочатку розробляється план НТП, а потім інші розділи плану економічного і соціального розвитку підприємства;

= економічна обгрунтованість і забезпеченість ресурсами. У план НТП повинні включатися тільки економічно обгрунтовані заходи (тобто вигідні для підприємства) і забезпечені необхідними ресурсами. Досить часто цей найважливіший принцип планування НТП не дотримується, а звідси його слабка реалізовується.

 Основним методом планування НТП на підприємстві є програмно-цільовий метод. Розділи плану НТП залежать від ситуації на підприємстві, конкретних потреб прогнозних оцінок і наявності власних і позикових ресурсів, що склалася. План НТП на підприємстві може складатися з наступних розділів:

1.Реалізація науково-технічних програм.

2.Впровадження нової техніки і технології.

3.Впровадження ЕОМ.

4.Вдосконалення організації виробництва і праці.

 5. Продаж і закупівля патентів, ліцензій, ноу-хау.

 6. План по стандартизації і метрологічному забезпеченню.

 7. Поліпшення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції.

 8. Виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

 9. Економічне обгрунтування плану НТП.

План НТП може включати і інші розділи, оскільки строга регламентація  по кількості і назві розділів відсутня. Після того, як план НТП  складений і затверджений, з урахуванням цього плану складаються інші розділи плану економічного і соціального розвитку підприємства. Для коригування інших розділів цього плану необхідно знати, як вплине реалізація плану НТП на техніко-економічні показники роботи підприємства (прибуток, собівартість, продуктивність праці та ін.) в плановому періоді.

 

Контрольні  питання:

1. Що припускає система менеджменту процесом інновації?
2. Що таке інновація?
3. Що таке інноваційний процес, інноваційний лаг і процес комерціалізації?
4. Які логічні форми інноваційного процесу ви знаєте?
5. Які види інновацій ви знаєте?
6. Розкажіть про інноваційне підприємництво.

 

Література:

1. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент . – СПб.: Питер, 2005.
2. Научно – технический прогресс и экономика: Учеб. пособия/ под ред. И. Т. Сергеева. – М.: Проспект, 2004.
3. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. – СПб.: Питер,2000.
4. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. Т. 1, 2. М.: НИКА-ЦЕНТР, 2001.
5. Уткин Э.А., Морозова Н.И. Инновационный менеджмент.- М.: Дело,1995.
6. Набиев К., Джумабаев С. Инновационный менеджмент.- Алматы,1999.

 

 

 

ТЕМА 10

 ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО.

СОБІВАРТІСТЬ  ПРОДУКЦІЇ.

 

ПЛАН:

1. Визначення витрат і їх класифікація

2. Угрупування операційних витрат по економічних елементу і статтям.

3. Послідовність визначення собівартості с.-х. продукції.

4. Методи калькуляції собівартості

5. Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції

 

Мета: донесення інформації та засвоєння знань у студентів щодо визначення виробничих витрат та собівартості продукції.

 

 

1. Визначення  витрат і їх класифікація

 

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї  діяльності здійснює певні витрати (матеріальних, нематеріальних, грошових і трудових ресурсів), пов'язані з  простим і розширеним відтворенням основних і оборотних засобів, виробництвом і реалізацією продукції і соціальним розвитком колективу та ін.

Згідно П(С) БУ №16 «Витрат» елемент витрат - це сукупність економічно однорідних витрат.

Об'єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з них виробництвом витрат.

Собівартість - цей грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг

Класифікація  витрат :

1. По ролі і значенню в створенні продукції:
0. Основні - безпосередньо пов'язані з технологічним процесом (насіння, корма, зарплата)
0. Накладні - витрати, без яких виробництво продукції можливе, проте з меншою ефективністю (амортизація, ремонт)
2. За способом включення в собівартість продукції :
0. Прямі - це витрати, які у момент виникнення можна прямо віднести безпосередньо на відповідний об'єкт планування і обліку (насіння, корма, зарплата, корма, мин.и орг.добрива, амортизація і поточний ремонт);
0. Непрямі - витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і не може бути віднесена безпосередньо на певний об'єкт планування і обліку  (загальновиробничі, витрати на зрошування і осушення)
3. Залежно від часу виробничого споживання :
0. Витрати поточного року
0. Витрати минулих років
4. Залежно від матеріально-речової форми:
0. Готівка - витрати, які формуються і покриваються за рахунок готівки (з/пл, витрати на страхування майна, посівів; оплата сервісних послуг)
0. Безготівкові - витрати, які не вимагають для їх покриття вільних грошових коштів (амортизація, власні корми, насіння, з/пл)
5. Залежно від можливості управління :
0. Релевантні (контрольовані) - витрати, на величину яких керівник може вплинути повністю або чинити вплив.
0. Нерелевантні (неконтрольовані) - здійснюються незалежно від круга керівників, не залежать від управлінського впливу.