Экономика предприятия

> ліцензійна власність - у вигляді придбаних інвестором прав володіння або користування, які фіксуються ліцензіями.

Відповідно до видів  інтелектуальної власності класифікуються і об'єкти інтелектуальних інвестицій, в першу чергу винахід, корисна  модель, промисловий зразок, знак, для  товарів і послуг.

 Згідно з українським законодавством винахід (корисна модель) — це результат творчої діяльності людини у будь-якій сфері технології. Такими результатами можуть бути будь-які продукти або способи їх виробництва. Корисною моделлю вважається конструктивне виконання пристрою. Право власності на винахід упевняється патентом на термін 20 років, корисна модель патентується на термін 5 років з можливим продовженням терміну ще на 3 року.

 Промисловий зразок — це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, малюнок, забарвлення або їх поєднання, яке визначає зовнішній вигляд промислового виробу, який задовольняє естетичні запити. Патенти на промислові зразки видаються строком на 10 років з можливим продовженням терміну ще на 5 років.

 Знак для товарів і послуг — це позначення, яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, тобто це словесні, образотворчі, об'ємні і інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі або поєднанні кольорів. Право власності на знаки затверджується свідоцтвом на термін 10 років з можливим наступним періодичним його продовженням кожного разу на 10 років.

 Об'єкти інтелектуальної власності реєструються в Державному комітеті України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України).

 Об'єктами інтелектуальної власності можуть бути також наукові теорії, математичні методи, плани, правила, програми для обчислювальних машин, типології інтегральних мікросхем, художні твори та ін. Деякі з них можуть підтверджуватися патентним відомством, для інших, зокрема наукових праць, творів літератури і мистецтва, діють норми авторського права, закріплені Цивільним кодексом України.

Інтелектуальні інвестиції здійснюються у виді:

> набуття виняткових прав використання — покупки патентів, ліцензій, на винахід, промислових зразків, товарних знаків, та ін.;

> придбання інформаційних послуг через наймання різних фахівців — учених і практиків — за контрактом або у вигляді разового придбання інформаційних послуг (консультації, експертиза, рекомендації, і тому подібне);

> придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів в матеріальній формі (проектно-сметная документація, програми, методики, ноу-хау). Ці товари можуть виходити у вигляді будь-яких носіїв інформації — друкарської продукції, програмного забезпечення для комп'ютерів, аудіо— або відеозаписи;

 > вкладень в людський капітал, тобто витрат на освіту, підготовку і перепідготовку кадрів, навчання, охорону здоров'я, і тому подібне

 Фінансування інтелектуальних інвестицій може здійснюватися за рахунок трьох джерел: бюджетних асигнувань і засобів державних підприємств; приватнопідприємницького капіталу; спонсорських засобів, субсидій окремих фірм або приватних осіб.

 Фінансування інтелектуальних інвестицій за рахунок бюджетних асигнувань здійснюється державою з метою підвищення інтелектуального потенціалу суспільства. Споживачами інтелектуальних товарів і послуг, які фінансуються з держбюджету, є найширші верстви населення (учні середніх шкіл, ліцеїв, коледжів, внз, і і тому подібне).

 Приватний підприємницький капітал орієнтується на виробництво таких інтелектуальних товарів, які в максимально короткі терміни принесуть підприємницький прибуток із ставкою не нижче середньою в промисловості. Приватні інтелектуальні інвестиції здійснюються у видання учбової, навчально-методичної, довідкової літератури, науково-дослідних праць, науково-популярних і художніх творів.

 

Контрольні  питання:

1. Основні ознаки інвестиційної діяльності

2. Що таке інвестиція  та інвестиційна діяльність?

3. Основні джерела формування інвестиційних ресурсів фірми

4.  Чинники, що впливають  на обсяг інвестицій

5. Показники, які використовують для визначення ефективності інвестицій

6. У виді чого здійснюються інтелектуальні інвестиції?

7. Форми інтелектуальної власності

 

Література:

1.  Ример и др. Экономическая  оценка инвестиций. – С-Пб: Питер, 2005.

2.  Алексанов Д.С., Кошелев  В.М. Экономическая оценка инвестиций. – М.: «Колос-пресс», 2002. – 382 с.

3. Щербакова Н.А. Экономика  недвижимости. Учеб. Пособие. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – 320 с.

4.  Богатин Ю.В., Швандар  В.А. Оценка эффективности бизнеса  и инвестиций. – М.: Финансы, 2001. –  54 с.

5. Бочаров В.В. Инвестиции. – СПб: Питер, 2002. – 288 с.

 

ТЕМА 9

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

ПЛАН:

1. Поширення інновацій в умовах ринку
2. Основні поняття інноваційного процесу
3. Класифікація інновацій
4. Суть інноваційного підприємництва

5. Економічна і соціальна ефективність НТП

 

Мета: ознайомити студентів з базовими поняттями в області інновацій, їх класифікацією і суттю інноваційного підприємництва.

 

1. Поширення інновацій в умовах ринку

 

 Основним завданням системи менеджменту інноваціями є відособлення підрозділів, що займаються інноваціями і перспективними напрямами розвитку організації, з метою спрощення ухвалення рішень, обгрунтування системи планування і стимулювання, прискорення розробки і впровадження нової продукції і технології за рахунок спеціалізації.

 Система менеджменту, що склалася в 1980-і рр., процесом інновації припускає:

створення центральних  служб для координації інноваційної діяльності;

виділення цільових проектних  груп або центрів по розробці інновацій;

утворення венчурних  підрозділів і спеціальних

фондів стимулювання інноваційної діяльності;

організацію консультаційної  допомоги в області інновацій.

Спеціалізовані підрозділи - ради, комітети, робочі групи по розробці інноваційної політики - створюються  переважно у великих організаціях, що випускають наукомістку продукцію. Завданням таких підрозділів  є визначення ключових напрямів інноваційного  процесу і внесення конкретних пропозицій вищому керівництву для ухвалення рішень.

Центральні служби координації  діяльності забезпечують комплексний  підхід до такої діяльності: ведуть розробку єдиної науково-технічної (технологічною) політики, здійснюють контроль і координацію інноваційної діяльності, що проводиться в різних виробничих підрозділах.

Служби координації  інновацій — це самостійні підрозділи, що здійснюють координацію інноваційної діяльності у рамках організації  в цілому, узгодження цілей і напрямів технічного розвитку, розробку планів і програм інноваційної діяльності, спостереження за розробкою інновації і її впровадженням, розгляд програм створення інновацій.

Програмно-цільові групи  по проведенню наукових досліджень, розробці і виробництву нової продукції і технології — це самостійні господарські підрозділи, що створюються для комплексного здійснення інноваційного процесу від ідей до виробництва конкретної програми.

Центри розвитку —  це нова форма організації інноваційного  процесу, що припускає створення господарський самостійних підрозділів, не пов'язаних з основними видами діяльності організації.

Венчурні підрозділи організовуються у великих організаціях на основі створення власних фондів «ризикового капіталу». Кошти зовнішніх  фондів часто вкладаються в невеликі, початкуючі свою роботу організації, які згодом поглинаються великими, або з ними встановлюються довгострокові міжфірмові зв'язки.

Спеціалізовані централізовані фонди стимулювання інновацій створюються  за рахунок частини прибутку організацій і використовуються на прискорення впровадження інновації у виробництво. За рахунок централізованих фондів фінансуються дослідження і розробки, що мають значення для діяльності усієї організації.

 

2. Основні поняття інноваційного процесу

 

Під нововведенням розуміється новий порядок, новий звичай, новий метод, винахід, нове явище. Російське словосполучення "нововведення" у буквальному розумінні "введення нового" означає процес використання нововведення.

 Таким чином, з моменту прийняття до поширення нововведення придбаває нову якість - стає нововведенням (інновацією). Процес введення нововведення на ринок прийнято називати процесом комерціалізації. Період часу між появою нововведення і втіленням його в нововведення (інновацію) називається інноваційним лагом.

 На основі наведеного  вище умовимося розуміти під  «інновацією» - нововведення, процес  впровадження нововведення, використання  його з можливістю тиражування,  багатократного повторення нововведення  на інших об'єктах.

 Дослідженнями нововведень  займалися завжди, але повною мірою ці роботи розгорнулися в XX ст. сформувавши инноватику — науку про нововведення.

Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням  і поширенням інновацій. Творці інновації (новатори) керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу і економічна ефективність.

Розрізняють три  логічні форми інноваційного  процесу :

* Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення і використання нововведення усередині однієї і тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не набуває безпосередньо товарної форми.

 * При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача.

 

* Розширений інноваційний процес проявляється в створенні нових виробників нововведення, в порушенні монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що випускається.

 

3. Класифікація інновацій

 

Переходячи до вивчення процесу впровадження нововведень  — інновацій, розглянемо варіант  класифікації цих процесів, приведений М. Хучеком.

 Основою класифікації  інновацій може бути критерій  приношуваної суспільству користі.  Відповідно до цього виділяються інновації:

 що ведуть до скорочення витрат;

 якості виробів, що призводять до поліпшення;

 сприяючі збільшенню кількості вироблюваних продуктів;

 що зберігають людську працю;

 що ведуть до охорони довкілля (екологічні інновації).

 Особливо важливим є ділення інновацій з урахуванням предмета інновації. В цьому випадку виділяються інновації:

 технічні:

 організаційні;

 економічні;

 соціальні;

 екологічні.

* У групі технічних інновацій найчастіше виділяються інновації у виробничому процесі (технічні) і продуктовому. Інновація у виробничому процесі, тобто зміна у вживаних цією виробничою системою методах виробництва, торкається правил трансформації чинників виробництва, що знаходяться на «вході» системи, а інновація в продукті, що є удосконаленням вже вироблюваного підприємством виробу або ж розширенням асортиментної структури за рахунок нового продукту, з'являється на «виході» системи.

Продуктова інновація пов'язана з наданням продукту нових якісних рис, причому вони повинні сприйматися споживачами як нові. Зміни якісних характеристик можуть бути двоякого роду: фактичні і фіктивні. Перші породжуються зміною матеріальних характеристик і призводять до зміни матеріальної і емоційної споживчої вартості.

* Організаційні інновації на підприємстві визначаються як організаційні удосконалення його функціонування як цілого, а також організаційне вдосконалення окремих ділянок виробництва з метою отримання відповідних економічних результатів. Організаційні інновації можуть проявлятися в двох основних формах:

- організаційні інновації, не пов'язані з технічними інноваціями, метою яких є поліпшення діяльності і використання існуючих трудових ресурсів і майна підприємства;

- організаційні інновації, викликані технічними інноваціями і активно з ними що взаємодіють, а також сприяючі росту їх технічної ефективності.

Основні організаційні  інновації на підприємстві спрямовані на вдосконалення:

- організаційної структури і управління; організації трудових колективів; організаційної системи матеріальних елементів;

- організації протікання процесів.

* Економічні інновації на підприємстві можна визначити як позитивні зміни в його фінансовій, платіжній, бухгалтерській сферах діяльності і тому подібне. Ці інновації особливо важливі в період переходу підприємств до ринкової економіки.

* Соціальні інновації. Вони виразно видно в невиробничій діяльності підприємств, наприклад, соціально-побутові умови життя працівників, умови безпеки і гігієни праці, культурна діяльність, організація вільного часу.