Экономика предприятия

4. Метод ціноутворення «по рівню поточних цін» («по  рівню конкуренції») полягає в тому, що ціну розглядають і встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію конкурентів. Залежно від особливостей продукції і типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установка ціни нарівні поточної ринкової ціни або трохи нижче її; установка ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію і співвідношення параметрів цих виробів).

5.  Метод ціноутворення «по рівню попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги. В результаті використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті ж товари ціни можуть бути різними.

7. Метод установки ціни по місцю походження товару полягає в тому, що товар передається транспортній організації на умові «франко-вагон»; після цього усі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8. Метод установки єдиної ціни з включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9. Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тому, що підприємство (фірма) виділяє декілька зон, в межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.

10.  Метод установки ціни відносно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) бере конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, яка дорівнює вартості постачання з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11. Метод установки ціни з перейняттям на себе витрат на постачання означає, що підприємство (організація) частково або повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару покупцям (клієнтам) для стимулювання вступу замовлень.

12. Встановлюючи ціни із скидками, підприємство-продавець зменшує свою початкову ціну з урахуванням дострокової оплати рахунків, закупівлі великого об'єму продукції або поза сезонної її закупівлі і тому подібне. Це дає можливість підприємству підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.

 

5. Паритет цін - самостійно

 

Поняття "паритет" розуміють  як рівність, отже "диспаритет" - це нерівність. Але досить доладно визначити, яку співвідношення цін слід вважати рівним, оскільки такий еталон як одиницю виміру паритету не можна встановити через відсутність досконалої конкуренції, наявність протекціонізму, вплив політичних мотивів на прийняття економічних рішень, а також через відсутність ідеальної економічної системи, де могли б скластися такі абсолютні співвідношення. За періоду планової економіки практикувалося штучне заниження цін як на продукти харчування, так і на промислову продукцію, що йшла на споживи сільськогосподарського виробництва (продукцію машинобудування, паливно-мастильні матеріали худе). Згідно з теорією паритет цін як одна із форм еквівалентності міжгалузевого обміну показує співвідношення  цін на  сільськогосподарську  продукцію та  продукцію інших суміжних  галузей.

Враховуючи, що на ринку рівновага може встановлюватися самостійно лише через постійні  відхилення,  з  її  метою  досягнення  необхідно  застосовувати  такі  економічні інструменти державного впливу (якщо це дійсно потрібно), які дозволяли б мінімізувати спотворення.  У  ситуації,  що  склалася  на  продовольчому  ринку  України,  також  існує "Певна  рівновага"  у  цінових  пропорціях  на  сільськогосподарську  продукцію  та матеріально - технічні ресурси, що споживаються при  її виробництві, однак вона не може задовольняти його учасників, насамперед виробників сільськогосподарської продукції  та продовольства, які в переважній більшості залишаються збитковими.

Основним  чинником  такого  явища  є  ті, що  закупівельні  ціни  на  агропромислову продукцію  визначаються  під  впливом  низької  платоспроможності  населення  та  різкого зниження  цін  на  зовнішньому  ринку  на  основні  відіа  сільськогосподарської  продукції, зокрема на зернові, насіння соняшнику, соняшникову олію, цукор.

Також однією з причин такої ситуації є відсутність прозорих відносин, недостатня конкуренція  між  покупцями  і  трейдерами,  недостатня  попереджувальна  робота  з  боку Уряду щодо прояву монополізму в ціноутворенні [1].

Наміру  домогтися "паритету  цін"  дуже  перешкоджає  дискримінаційна  політика окремих місцевих органів виконавчої влади, які замість того, щоб розвивати конкурентне середовище на ринках  і ринковими  засобами впливати на  зниження цін, навпаки, своїми адміністративними рішеннями стимулюють  зворотні процеси. Також розширена практика заборон  та  обмежень  на  міжрегіональну  реалізацію  продукції,  запровадження непередбаченого законодавством регулювання цін.

На наш погляд, основою  для фінансового оздоровлення АПК  є створення ефективної державної  цінової політики, спрямованої на нівеляцію цінових диспропорцій, що утворилися, в аграрному комплексі, між АПК і екзогенними по відношенню до нього секторами національної економіки[2].

Умови міжгалузевого  обміну в АПК складається не на користь сільськогосподарського виробництва, тобто триває процес вилучення доходу, створеного в сільському господарстві, на користь галузей економіки, що виробляють для нього матеріально - технічні ресурси, а також на користь галузей АПК, що перероблюють і реалізують сільськогосподарську продукцію. Так, якщо У 2000 році за 1 т дизпалива необхідно було продати 4,60 т молока або 5,57 т зерна, то в 2009 році для придбання нафтопродуктів вже необхідно в 2 вражай більше зерна.

Диспаритет цін носити стабільний, стійкий характер і поширюється  в усі регіони України. Зокрема, якщо в 2009 році ціна реалізації молока зменшилася в порівнянні з попереднім роком на 8,54%, то за цей же період ціни на дизпаливо зросли більш ніж на 25% - випереджаючи темпи зростання цін на продукцію сільського господарства. При такому неконтрольованому зростанні цін на ресурси і послуги відбувається значне збільшення собівартості продукції сільського господарства.

Внаслідок того, що аграрний сектор економіки постачань у  свідомо невигідні умови, коли умови  досконалої конкуренції дотримуються тільки відносно переробників сільськогосподарської продукції, ефективність сільськогосподарського виробництва виявляється значно нижче того рівня, який був би при дотриманні еквівалентності міжгалузевого обміну у рамках національної економіки.

Контрольні питання:

1. Що таке ціна і  які функції вона виконує?

2. Складові елементи  ціни.

3. Для чого використовується  можифікація цін та в чому  її сутність?

4. Принципи ціноутворення

5. Специфічні чинники ціноутворення на основні види продукції виробничо-технічного призначення

6. Методи ціноутворення на продукцію

7. Що таке паритет  цін?

 

Література:

1. Месель-Веселяк В.Я. Напрями забезпечення конкурентоспроможності аграрного виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 7-14.

2. Попова О.В. Проблеми регулювання паритетності міжгалузевого обміну в АПК Росії / О.В. Попова, О.О. Сідорін // Вісник ОреалГАУ №6, 2008. – с. 35-38.

 

 

 

ТЕМА 12

ЕКОНОМІЧНІ  РЕЗУЛЬТАТИ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

ПЛАН:

1. Поняття продукції та її види

2. Прибуток і методика його визначення

3. Сутність ефекту і ефективності діяльності підприємства

4. Види ефекту (самостійно).

5. Фінансово-економічний стан підприємства

 

Мета: засвоєння студентами матеріалу про економічні результати і ефективність діяльності підприємства з вивченням видів ефектів і аналізом фінансово-економічного стану підприємства.

 

1. Поняття продукції та її види

 

Рівень задоволення  потреб населення в продуктах  харчування залежить від кінцевих результатах  виробничої діяльності підприємств.

Залежно від економічного змісту і цільового призначення  цих результатів розрізняють  наступні їх види:

1. Валова продукція - це первинний результат взаємодії чинників виробництва, матеріальна і вартісна основа їх кінцевих результатів, який в натуральній формі представлений усіма зробленими впродовж року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісному - оцінений в порівняльних цінах цього року.

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують в порівняльних цінах (2000 р.) з метою визначення:

• обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;

• вартісних економічних показників і економічного аналізу.

Валова продукція  сільського господарства = загальний обсяг виробництва - продукції, яка була використана на виробниче споживання (насіння, корма, яйця на інкубацію, гній, солома, віск).

Валова продукція  включає обсяг товарної продукції, зміна залишків незавершеного виробництва впродовж року, вартість сировини і матеріалів замовників.

2. Товарна продукція - частина валової продукції, яка реалізована за межами підприємства.

Грошові надходження  від продажу товарної продукції  називають доходом від реалізації продукції.

Товарна продукція є  сумою об'ємів :

а) готової продукції, призначеної для реалізації замовникам;

б) власне капітальне будівництво;

в) напівфабрикати власного виготовлення і продукції допоміжних і підсобних господарств, призначених для відпустки на сторону;

г) робіт промислового характеру, виконаних за замовленням  зовнішніх і внутрішніх споживачів.

Для аналізу стану  економіки підприємства використовують показники:

а) відносна товарність - процентне відношення товарної продукції  до валової, узятих в натуральному вираженні. Визначається по кожній галузі або  підприємству в цілому (у вартісному вираженні).

б) абсолютна товарність  - відношення натурального об'єму товарної продукції окремої культури на її посівну площу. У тваринництві:

1) діленням об'єму товарної продукції окремого виду на середньорічне поголів'я тварин, від якого отримана продукція;

2) відношенням окремого виду тваринницької продукції до відповідної земельної площі.

3. Кінцева продукція - товарній продукції + продукція, яка використана на особисте споживання в межах підприємства (громадське харчування, дитячі садки, видана в рахунок оплати праці), - продукція, використана на виробниче споживання на підприємстві.

4. Чиста продукція - це товарна продукція за вирахуванням матеріальних витрат (v+m)

 

2. Прибуток і методика його визначення

 

Згідно П(С) БУ № 3 "Звіт про фінансові результати" підприємства визначають прибуток на різних стадіях  її формування.

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — це загальний дохід підприємства від реалізації продукції з урахуванням сум посередніх податків (акцизного збору, податку на додану вартість), наданих скидок, вартості повернених покупцями товарів.

2. Чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) дохід від реалізації продукції - податки і скидки.

3. Валовий прибуток (збиток)  = чистий дохід - собівартість реалізованої продукції.

4. Фінансовий результат від операційної діяльності підприємства  = валовий прибуток + інший операційний дохід - адміністративні витрати - витрати на збут - інші оперативні витрати.

Операційні  прибутки: прибутки від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (окрім фінансових інвестицій), прибутки від надання в оренду майна і так далі

Адміністративні витрати відбивають загальногосподарські витрати, пов'язані з управління і обслуговуванням підприємства.

Витрати на збут - витрати, пов'язані з реалізацією продукції (витрати на зміст підрозділів, рекламу, доставку продукції)

Інші операційні витрати відбивають собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівних боргів і витрати від знецінення запасів; витрати від операційних курсових різниць; визнані операційні санкції;

5. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування  = прибутки від участі в капіталі + інші фінансові прибутки + інші прибутки - фінансові витрати - витрати від участі капіталу - інші витрати

Дохід від  участі в капіталі — це дохід, отриманий підприємством від здійснених їм інвестицій в асоційовані, дочірні або загальні підприємства.

До інших фінансових прибутків належать отримані підприємством дивіденди і інші прибутки від здійснених фінансових операцій.

Інші називають прибутки від реалізації фінансових інвестицій, безповоротних активів і майнових комплексів і інші прибутки, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

До фінансових належать витрати на сплату відсотків і інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Витрати від участі в капіталі відображаються як збитки підприємства, викликані його інвестиціями в асоційовані, дочірні або загальні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

Інші витрати підприємства включають собівартість реалізованих фінансових інвестицій, балансову вартість безповоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти; втрати від уцінки фінансових інвестицій і безповоротних активів.

6. Фінансовий результат від звичайної діяльності = Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування - податок на прибуток

7. Чистий прибуток (збиток) = Фінансовий результат від звичайної діяльності + Надзвичайні прибутки - Надзвичайні витрати - податки з надзвичайних подій

Надзвичайні прибутки і надзвичайні витрати відповідно: відшкодовані витрати від надзвичайних ситуацій, включаючи витрати на попередження виникнення витрат від стихійних лих і техногенних аварій, які визначені з урахуванням сум страхового відшкодування від покриття витрат від надзвичайних ситуацій.