МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки і підприємництва 
 

Реєстр. № 8/433 – 05.04.07 
 
 
 
 

конспект  лекцій 

     з дисципліни “Ціноутворення”

     для студентів 3 курсу

     для спеціальності  050100 „Економіка підприємства”

       050100 „Облік і аудит”

     напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”

факультету  економіки

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Херсон  –  2007р.

    Конспект  лекцій з дисципліни „Ціноутворення”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, та „Облік і аудит” напряму підготовки 0501 „Економіка і підприємництво”

    Укладач: ст. викладач Радкевич Є.М., кількість сторінок 54. 
 
 
 
 

ЗАТВЕРДЖЕНО

     на  засіданні кафедри економіки та підприємництва

      протокол №  10 від "06" березня 2007 р.

Зав. кафедри економіки та підприємництва

      ____________________________ М.В. Шарко 
 
 
 
 

      Відповідальний  за випуск ___________М.В. Шарко 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Лекція 1.   Тема 1. Теоретичні основи ціни

   План

   1. Ціна як інструмент економіки

   2. Теорії, що визначають цінність  товару 

   1.  Ціна як інструмент економіки

   В умовах ринкової економіки комерційний  успіх будь-якого підприємства або підприємця багато в чому залежить від правильно обраної стратегії й тактики ціноутворення на товари й послуги. Складність ціноутворення полягає в тому, що ціна - категорія вартісна й кон'юнктурна. На її рівень впливають комплекс політичних, економічних, психологічних, географічних і соціальних факторів.

   Одним із ключових елементів ринкової економіки  є ціни, ціноутворення, цінова політика. Насамперед, розберемося з визначеннями.

   ■   Ціна являє собою вартісну економічну категорію, що означає суму грошей, за якої продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна певної кількості товару становить його вартість, звідси ціна - грошова вартість товару. Коли одиниця конкретного товару обмінюється на певну кількість іншого товару, це останнє стає товарною ціною даного товару.

   ■   Ціна - складна економічна категорія. У ній фокусуються практично всі основні економічні відносини в суспільстві. Насамперед, це відноситься до виробництва й реалізації товарів, формуванню їхньої вартості, а також до створення, розподілу й використанню грошових нагромаджень. Ціна опосередковує всі товарно-грошові відносини.

   ■   Ціноутворення  - процес формування цін на товари й послуги. Характерні дві основні системи ціноутворення: ринкове ціноутворення, що функціонує на базі взаємодії попиту та пропозиції, і централізоване державне ціноутворення - формування цін державними органами. При цьому в рамках витратного ціноутворення в основі формування ціни лежать витрати виробництва й обігу.

   Ціна  є однією з найбільш складних економічних категорій. Для її правильного розуміння необхідно мати ясне подання про те, що лежить у її основі, які об'єктивні закони діють на процеси ціноутворення й руху цін. 

   2. Теорії, що визначають  цінність товару 

   Механізм  цін, ціноутворення, цінова політика —  дуже складний і тонкий інструмент ринку, у дії якого розібратися досить непросто. Тому відштовхнемося від питань теорії цін. Найпоширеніша сьогодні теорія трудової вартості, походження якої зв'язується з основоположниками економічної теорії Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом і іншими. По даній теорії вартість товару представляє упредметнений у ньому труд товаровиробників, а сама вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва. Останнє ж виміряється робочим часом, що вимагається для виготовлення конкретного товару. Ринкова ціна в цьому випадку формується із середніх витрат виробників, що випускають зазначений товар. Вартість характеризується кількісно і якісно. У першому випадку все визначає кількість праці, що втримується в товарі, що формує споживчу цінність товару (його здатність задовольняти якусь потребу людей). Якісна сторона вартості виступає як вираження виробничих відносин між людьми, що обмінюються товарами. Отже, вартістю володіє продукт праці, що здатний обмінюватися на інший продукт. Процес обміну трансформує продукт у товар, а його споживчу вартість у мінову.

   А.Сміт ввів поняття змінних витрат праці як фактор ціноутворення на товарних ринках. Ціноутворюючими він вважає витрати на робочу силу, формуючи товарну ціну за рахунок ренти, заробітної плати й прибутку.

   Свою  модель формування ціни представив Д.Рікардо, позначену як суму витрат праці, обумовлених за принципом доданої вартості в рамках вертикально інтегрованого виробництва товарів.

   К. Маркс ввів поняття «суспільно необхідні витрати праці (ОНЗТ)». По Марксу, суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару, формуються з витрат минулої праці (спожитих у процесі виробництва засобах виробництва - будинках, спорудженнях, машинах устаткуванні, сировині, матеріалах) і витрат живої праці. Звідси у вартість товару входить вартість спожитих засобів виробництва й знову створена вартість, утворена живою працею. Остання містить у собі вартість необхідного й прибавочного продукту.

   Виробництво формує пропозиція товарів. Ринок, ринковий попит при такій постановці не відіграє головну роль. Попит залежить від суспільної потреби в конкретних товарах.

   Не  можна не відзначити наявність властивого цієї моделі недоліку, якою є явна недооцінка значення ринкового попиту.

   Іншим відомим підходом у розглянутій  області є теорія граничної корисності. Сутність даної теорії укладається в тім, що вартість товару залежить від його граничної корисності: чим більше товару конкретного виду на ринку, тим менше його цінність, і навпаки, якщо кількість якого-небудь товару менше потреби в ньому, то його цінність зростає. При збільшенні просування даного товару цінність його падає до граничної корисності. Отже, теорія граничної корисності ґрунтується на теорії попиту та пропозиції  (Найбільш відомими представниками даної теорії були А.Маршалл, П.Самуельсон, У.Джеванс і ін.)

         Відповідно до теорії попиту та пропозиції вартість товару може виявитися тільки в ціні, тобто в грошовому вираженні. Отже, ціна визначається співвідношенням попиту та пропозиції. Ця теорія доповнює теорію трудової вартості, тому що пов’язує її з ринком, ціною й механізмом її формування 

   ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

   1. Методологія й принципи ціноутворення

   Методологія ціноутворення – це сукупність найбільш узагальнюючих правил формування ціни, пов’язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також з різними сферами ціноутворення. У зв'язку із цим методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами країни. Ці правила стосуються переліку видатків, що включають у собівартість як розрахункову основу ціни й порядку відображення  в ціні елементів прибутку. Методологія процесу ціноутворення єдина для якої-небудь системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія.

   Найважливішими  елементами методології ціноутворення  є принципи ціноутворення:

   - науковість обґрунтування цін: базується на глибокому аналізі кон'юнктури ринку, всіх ринкових факторів, а також діючої системи цін; залежить від повноти інформаційного забезпечення при їхньому встановленні;

   - цільова спрямованість цін: необхідно чітко визначити пріоритетні економічні й соціальні проблеми, у рішенні яких повинні використовуватися ціни (орієнтація цін на освоєння принципово нової, прогресивної продукції, підвищенні її якості);

   - принцип безперервності: визначається динамічністю процесу ціноутворення. Для кожного етапу руху товарів встановлюється своя ціна;

   - принцип єдності процесу ціноутворення: державні органи, що встановлюють і регулюють ціни, зобов'язані їх контролювати (газ, електроенергія й ін.). Державні органи здійснюють перевірку правильності застосування встановлених законодавством правил ціноутворення й вільних цін.

   Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві необхідні певні умови. Основні з них:

   - економічна самостійність;

   - комерційні умови діяльності;

   - захищеність;

   - конкуренція на ринку;

   - рівновага ринку.

   Методика  ціноутворення – це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.

   В умовах адміністративного регулювання  економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керівними органами. В умовах ринкової економіки ціна не є нормативом. З поняттям «методологія ціноутворення» погоджують таку категорію, як модель ціни.

   Модель  ціни – це найбільш принципова форма вираження ціни як економічної категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу чергу типом господарської системи й все це є вихідними умовами, що визначають цінове поводження учасників господарського процесу.

   Цінові  методи - це методи формування цін на товари й послуги в рамках прийнятої  цінової стратегії.

   Механізм  ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їхньому динаміку. Динаміку цін формують два найважливіших фактори - стратегічний і тактичний.

   Стратегічний  фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються  на основі вартості товарів. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку.

   Перший  фактор - це фактор довгострокового, перспективного результату, другий може часто змінюватися (у днях, годинниках і т.д.), оскільки динаміка кон'юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори є важливими в умовах ринкової економіки, і ними необхідно досконально опанувати й навчитися користуватися. 

   2. Діюча система  цін 

   Всі діючі в економіці ціни взаємозалежні  й утворять систему, що перебуває в постійному розвитку під впливом безлічі ринкових факторів. Система цін являє собою сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають можливість всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізовувати кінцеву продукцію й послуги з найбільшою вигодою для себе. Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків і взаємозалежності між ними, рівнем, структурою й динамікою цін.

   Система цін для окремої підприємницької  структури складається із трьох  блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

   1) ціни, по яких підприємницька  структура закуповує економічні  ресурси, які необхідні для простого й розширеного відтворення своєї діяльності;

         2) ціни, які використаються  підприємницькою структурою для  здійснення внутрішньогосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

         3) ціни, по яких  підприємницька структура реалізує  кінцеву продукцію, роботи й послуги. 

   Тісний  взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлені двома обставинами:

   1) всі ціни формуються на єдиній  методологічній основі. Цією основою  є закони вартості, попиту та пропозиції, конкуренції;

   2) господарська діяльність всіх  підприємств (фірм), сфер виробництва  й галузей економіки тісно взаємозалежна й в остаточному підсумку утворить єдиний господарський комплекс.

   В основі взаємозв'язку цін, що утворять єдину систему, лежить принцип «сполучених  посудин». Зміна цін в одному з  основних блоків даної системи досить швидко передається «по ланцюжку» в усі інші блоки.