Конспект лекцій з дисципліни „Ціноутворення”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, та „Облік і аудит” напряму підготовки 0

   Q

=F (Р , P ,…Р ,R,K,C,X,...), 

   де Q_SA— обсяг пропозиції товару А в одиницю часу;

         Р , Р , ..., Р — ціни даного й іншого товарів;

         R - наявність виробничих ресурсів;

         К - характер застосовуваної технології;

         С - податки й дотації;

         X... - природнокліматичні та інші умови.

   Залежність  між ціною блага й максимальним обсягом його пропозиції при інших незмінних умовах називається функцією пропозиції за ціною:

   Q_s = f (P) (мал. ).

   Крива ринкової пропозиції - це фактично крива  ціни пропозиції, оскільки вона відображає витрати виробництва того або іншого товару. Чим більше обсяг випускає продукції, ніж за інших рівних умов, вище витрати його виробництва, оскільки ріст попиту на ресурси спричиняє підвищення їхньої ціни.

   Тому  більша кількість товару продавці готові пропонувати лише по більш високих  цінах.

   Таким чином, ціна пропозиції — мінімальна ціна, по якій споживач готовий запропонувати дану кількість товару. Нижче цієї ціни продавці не можуть пропонувати дану кількість товару, оскільки їм не дозволяють витрати виробництва.

   Аналіз  реакції обсягу пропозиції на зміну  цін здійснюється з використанням коефіцієнтів еластичності пропозиції за ціною.

   Коефіцієнт  прямої еластичності пропозиції за ціною  показує, на скільки відсотків змінюється обсяг пропозиції блага, якщо його ціна зміниться на 1 %.

   E

= x , 

якщо E > 1 – пропозиція називається еластичним,

якщо E < 1 0 нееластичним,

якщо E = 1 – одиничним.

   Коефіцієнт  перехресної еластичності пропозиції за ціною  показує, на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції одного блага i при зміні ціни іншого блага j на 1 %. 

   E

ij = x

         Рекомендована література

          ,  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ТЕМА 6. ВИТРАТИ 

   П Л А Н 

   1. Виробнича функція й функція  витрат

   2. Умова максимізації прибутку  при незмінному рівні цін 

   

1. Виробнича функція й функція  витрат

 

   Теорія  виробництва виходить із того, що для  випуску продукції використовуються два види ресурсів: L і К, ціни яких (відповідно w і г) задані. У цьому випадку загальні витрати (ТС) підприємства можна представити тотожністю: 

   TC=w+r. 

   Витрати, отже, залежать від цін ресурсів і обсягу випуску, а він, у свою чергу, залежить від кількості використовуваних ресурсів L і К. Залежність між цінами ресурсів, їхньою кількістю, обсягом випуску й загальних витрат можна представити за допомогою функції витрат.

   Функція витрат характеризує мінімальну суму витрат як функцію обсягу випуску й цін ресурсів. Інакше, функція витрат характеризує загальний рівень витрат на випуск заданого обсягу продукції при використанні оптимальної комбінації ресурсів L і К.  

   TC(Q) = f[Q(L,K),w,r].

                                

   У тривалому періоді, як відомо, всі ресурси є змінними. У короткому періоді, найбільш важливим є розподіл витрат на постійні й змінні.

   При аналізі витрат для підприємства важливі показники їхнього рівня  розраховуючи на одиницю продукції, тобто середні або питомі витрати. Вони визначаються як частка від розподілу загальних витрат на обсяг випуску:

   Середні загальні витрати (АС) — частка від розподілу загальних витрат на обсяг випуску (TC/Q).

   Середні постійні витрати (AFC) — частка від розподілу постійних витрат на обсяг випуску (AFC / Q).

   Середні змінні витрати (AVC) — частка від розподілу змінних витрат на обсяг випуску (AVC / Q).

   Поводження  середніх загальних витрат АС визначається:

   а) поводженням середніх змінних витрат AVC, на яке впливає закон убутної продуктивності;

   б) поводженням середніх постійних витрат AFC, які зменшуються зі збільшенням обсягу випуску Q.

   Оскільки  зміна середніх загальних  витрат нерівномірно, виникає необхідність виміру граничних змін.

   Граничні  витрати (МС) — приріст загальних витрат при збільшенні обсягу випуску на одиницю: 

   MC =

 

   Зв'язок граничних і середніх витрат - математична  залежність. Якщо середні витрати знижуються, то граничні витрати завжди менше середніх. Коли середні витрати ростуть - граничні витрати завжди вище середніх. 

   

2. Умова максимізації прибутку при незмінному рівні цін

 

     Загальний виторг — сукупний виторг, отриманий фірмою від продажу деякої кількості продукту, рівна добутку ціни на обсяг: 

   TR = Р х Q. 

     Середній виторг дорівнює ціні одиниці товару: 

   AR=

, 

де AR - середній виторг

   Граничний виторг — це збільшення загального виторгу при збільшенні кількості випущеної  продукції на одну одиницю. 

   MR =

, 

де  MR - граничний виторг,

    TR— збільшення загального  виторгу

   Розглянемо, як співвідносяться між собою величини середнього й граничного виторгу.

   Співвідношення  залежить від того, міняється ціна чи ні. Якщо фірма працює в умовах зробленої конкуренції, то ціна не міняється. Виробник у даних умовах - це ціноодержувач. Граничний виторг кожної наступної одиниці - та сама величина й дорівнює ціні.

   Але, якщо фірма працює в умовах недосконалої конкуренція, то вона вибирає оптимальне сполучення кількості продукції й ціни. Фірма має можливість впливати й на випуск обсягу продукції Q, і на ціну Р. Граничний виторг не буде однією й тією ж величиною. Чим більше продукції випускає фірма, тим менше ціна одиниці. При збільшенні обсягу випуску на одну одиницю не тільки ця остання, але й всі інші одиниці товару можуть бути реалізовані лише за меншою ціною. Граничний виторг у цьому випадку буде менше виторгу від реалізації додаткової одиниці товару на величину сумарного зниження ціни реалізації всіх попередніх одиниць товару.

   Розрізняють нормальний, бухгалтерський і економічний  прибуток.

   Нормальний прибуток має місце в тому випадку, коли загальний виторг підприємства дорівнює його загальним витратам, певним як альтернативні витрати по всіх використаних ресурсах.

   Бухгалтерський  прибуток являє собою ту суму прибутку, що отриманий підприємством до відрахування неявних витрат, оцінених як альтернативні витрати:

   Бухгалтерський  прибуток = Загальний виторг - Бухгалтерські (явні) витрати.

   Економічний прибуток має місце в тому випадку, коли загальний виторг підприємства більше, ніж його загальні витрати, обчислені як альтернативні по всіх використаних ресурсах:

   Економічний прибуток = Загальний виторг - Альтернативні  витрати (явні + неявні витрати).

   Максимізація  прибутку - одна з основних цілей  фірми.

   Досягнення  максимуму прибутку можна описати  двома способами:

1)  Прибуток  максимальний, коли загальний виторг TR найбільшою мірою перевищує  загальні витрати ТС .

2)  Прибуток  максимальний, коли граничний виторг MR дорівнює граничним витратам МС.

   Валовий прибуток = Валовий дохід - Валові витрати. Фірма вибирає той рівень виробництва, при якому вона одержує найбільші прибутки. Це не завжди те ж саме, що найвищий рівень виробництва.

   Для економіста дохід від виробництва  додаткової одиниці продукції являє собою граничний дохід MR. Граничний прибуток МР обчислюється як різниця між граничним доходом і граничними витратами МС.

   Граничний дохід - Граничні витрати = Граничний прибуток.

   Граничний дохід — це додатковий дохід, одержаний фірмою від виробництва кожної додаткової одиниці продукту. Аналогічно граничні витрати — це додаткові витрати, пов'язані з випуском ще однієї додаткової одиниці. Поки граничний виторг більше граничних витрат, загальний прибуток підвищується, і фірма може збільшувати обсяг виробництва. Як тільки граничні витрати перевищать граничний виторг, загальний прибуток знижується. Фірмі невигідно продовжувати виробництво. Отже, величина прибутку досягає свого максимуму при такому випуску продукції Q, при якому граничний виторг дорівнює граничним витратам.

   Умова максимізації прибутку MR = МС визначає той обсяг випуску, при якому маса прибутку розраховуючи на весь обсяг випуску є максимальною. 

         Рекомендована література

    ,  
 
 
 
 
 
 

ЛЕКЦІЯ 5.   ТЕМА 7. РИНКОВА РІВНОВАГА

   П Л А Н

         1. Рівноважна ціна. Рівноважний обсяг

         2. «Павутинна модель»

         3. Державний вплив  на ринкову рівновагу 

   1. Рівноважна ціна. Рівноважний обсяг

   Сутність  ринкової рівноваги складається в тому, що в цьому стані інтереси продавців і покупців збігаються.

   Рівновага — ситуація, при якій при даній ціні величина обсягу попиту дорівнює величині обсягу пропозиції.

   Ціна  рівноважна — ціна, при якій обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції.

   Рівновага в динамічному аспекті зустрічається  лише в рідких випадках, і якщо воно досягається, то тільки на короткий час. Причинами подібних змін можуть бути, наприклад, зміни в доходах, зміни в смаках, у моді, зміна цін на фактори виробництва й впровадження нових технологій. Зниження цін відбувається тільки тоді, коли росте пропозиція (мал. 1 , а) або падає попит (мал. 1 , б).

   Підвищення  цін відбувається тільки в тому випадку, якщо падає пропозиція (мал. 1 , в) або росте попит (мал. 1, г). 

   Якщо  ростуть пропозиція та попит, то у  всіх трьох випадках збільшується кількість, у той час як ціна падає, підвищується , або залишається незмінною.

   Виведений зі стану рівноваги ринок може через якийсь проміжок часу повернутися в цей стан або не вертатися. Ця проблема зветься проблеми стабільності (стабільності) рівноваги.

   Стабільністю  рівноваги називають здатність ринку знову вернутися до рівноваги під впливом лише своїх внутрішніх чинностей.