Конспект лекцій з дисципліни „Ціноутворення”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, та „Облік і аудит” напряму підготовки 0

   Якщо  рівновага має властивість стабільності, то додаткове регулювання ринку представляється необов'язковим, ринок сам підтримує збалансованість. Якщо ж рівновага не має властивості стабільності, то регулювання ринку стає настійно необхідним. 

   

2. «Павутинна  модель»

   Аналіз  стабільності ринкової рівноваги досліджується  за допомогою «павутиннообразної моделі» (мал. 2).

   Павутиннообразна модель описує динамічний процес пристосування на ринках, відслідковуючи  всю траєкторію коректування цін і обсягу випуску при русі від одного стану рівноваги до іншого.         

   Павутиннообразна модель звичайно використовується для опису коливань цін на ринках сільськогосподарської продукції, де великий часовий інтервал, наприклад між сівбою й збором урожаю, обумовлює запізнювання реакції пропозиції на зміну ціни.

   Павутиннообразна модель - модель, що відображає ринкову ситуацію, при якій обсяг попиту визначається виходячи із ціни поточного періоду (t), а обсяг пропозиції - на основі ціни попереднього періоду (t - 1).

3. Державний вплив на ринкову  рівновагу

 

     Самим м'яким і «цивілізованим» коштами державного втручання в роботу ринкового механізму є податки, які не змінюють умови протікання ринкових процесів і не обмежують свободу дій ринкових суб'єктів.

   Введення  поштучного (акцизного) податку, що сплачує  продавцем, приводить до скорочення рівноважного обсягу ринку, підвищенню цін,  сплачування фактично покупцями, і зниженню цін, фактично одержуваних продавцями (мал. 3  ).

   Ступінь впливу потоварного податку на обсяг  продажів залежить від нахилів ліній  попиту та пропозиції (еластичності). Еластичність дозволяє визначити, яку частину податку виплачують виробники, а яку - споживачі. 

   Розподіл  податкового тягаря — розміщення податку між кінцевими платниками. Розподіл непрямих податків (таких, як акцизи або податок на додану вартість) в основному залежить від еластичності попиту та пропозиції за ціною. Якщо попит на товар високоеластичний за ціною, всю вагу податку несе виробник; якщо попит на товар нееластичний за ціною, більшу частину податку платять покупці (мал. ). У випадку еластичного попиту більша частина податку виплачується виробником, у випадку нееластичного попиту - споживачем. Подібне явище легко пояснити, тому що у випадку еластичного попиту споживачі при росту ціни на даний товар будуть прагнути направити свій попит на товари-субститути. У випадку нееластичного попиту це буде зробити набагато сутужніше.

   Якщо  пропозиція еластично - більша частина  податку падає на споживачів, а якщо нееластично - на виробників. Пояснюється це наступної. Еластичність пропозиції означає, що виробники без праці зможуть перемкнути свої ресурси на виробництво якого-небудь іншого товару, у випадку нееластичної пропозиції перемикання ресурсів відбувається повільніше.

   У випадку введення дотації рівноважний  обсяг ринку розширюється, ціна, сплачена фактично покупцями, знижується, а ціна, одержувана продавцями, підвищується.

   Вплив держави на ринкову рівновагу  за допомогою введення фіксованих цін може привести до виникнення дефіциту або надлишкової пропозиції (мал. 3 ). Наявність ринкової рівноваги пов'язане з існуванням понять: надлишок споживача й надлишок виробника (мал. 3).

   Надлишок  споживача — різниця між максимальною сумою грошей, що споживач згодний заплатити за даний обсяг благ, і тією сумою грошей, що він за нього заплатив.

   Надлишок  виробника — різниця між сумою грошей, отриманої за продану в певному обсязі продукцію, і мінімальною сумою грошей, за якої виробник був готовий продати цю продукцію.

   Введення  податків зменшує величину надлишків  і покупців і продавців. Крім того, виникають чисті втрати суспільства — втрати надлишків виробника й (або) споживача, не скомпенсовані нічиїм прибутком або надходженнями в бюджет держави (див. мал. 3  ). 

         Рекомендована література

    , , ,

   ЛЕКЦІЯ 6.            ТЕМА 6. СТРУКТУРА РИНКУ Й ЦІНИ 

   П Л А Н 

   

1. Ціноутворення в умовах досконалої конкуренції.
2. Стратегія ціноутворення в умовах монополістичного ринку.
3. Стратегія ціноутворення при монополістичній конкуренції.
4. Моделі ціноутворення в олігополії.

 
   

1. Ціноутворення в умовах досконалої конкуренції.

 

   Ринкова структура визначається реакцією фірми  галузі на тій чи інші дії фірм, що функціонують у галузі.

   Поняття ринкової структури відображує такі аспекти ринку:

   а)  кількість фірм у галузі;

   б)  тип виготовленого продукту;

   в)  можливість входу в галузь або  виходу з неї;

   г)  можливість фірми впливати на зміну  ціни виготовленого продукту;

   ґ) спроможність фірми впливати на попит  за допомогою реклами.

         Теоретично розрізняють  чотири основні типи структур:

   -   досконала конкуренція;

   -   монополія; 

   -   монополістична конкуренція;

   -   олігополія.

   Основні риси досконалої конкуренції:

   -   багато дрібних фірм;

   -   однорідний характер продукції;

   -   безперспективний вхід/вихід у галузь;

   -   однаковий доступ до всіх видів інформації;

   -   ступінь контролю за ціноутворенням відсутній.

   Основні риси монополії:

   -   одна фірма;

   -   унікальний характер продукції;

   -   непереборні бар'єри на вході в галузь;

   -   деякі обмеження в доступі до інформації;

   -   дуже відчутний контроль за ціноутворенням.

   Риси  монополістичної  конкуренції:

   -   безліч дрібних фірм;

   -   різноманітність продукції;

   -   ніяких ускладнень входу й виходу з галузі;

   -   деякі обмеження в доступі до інформації;

   -   середній рівень контролю за ціноутворенням.

   Основні риси олігополії:

   -   кількість фірм незначна, є великі фірми;

   -   одна - або різнорідна продукція;

   -   окремі перешкоди можливі на вході в галузь;

   -   деякі обмеження в доступності інформації;

   -   середній рівень контролю за ціноутворенням.

   При розгляді досконалої конкуренції виходять з таких припущень:

   а)  кожна фірма випускає тільки один продукт;

   б)  єдина позначка будь-якої фірми - максимізація прибутку.

   В усіх ринкових структурах діє ряд  правил, за якими можна визначити, чи слід фірмі взагалі залишатися в галузі, чи припинити існування або, якщо залишатися в галузі, то в якому обсязі випускати продукцію чи здійснювати послуги:

   - фірма повинна припинити виробництво, якщо сумарний виторг від продаж продукції не перевершує змінних витрат на виробництво цієї кількості товарів або послуг. Це і є умовою припинення випуску продукції;

   - щоб одержати максимальний прибуток, фірма повинна проводити такий обсяг продукції, при якому граничний виторг дорівнює граничним витратам. Ця умова і є максимізацією прибутку.

   Для ринку досконалої конкуренції характерні такі риси:

   -  діє велика кількість фірм, кожна з яких незалежна щодо інших фірм;

   -  будь-яка фірма галузі не в змозі впливати на ринкову ціну виготовленого товару. Обсяг випуску кожної фірми становить до 2% від загального обсягу. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма сприймає ціну як зовнішній чинник, що не залежить від її дій;

   - фірми галузі виготовляють такий самий однорідний продукт, так що покупцям байдуже, продукт якої фірми вибрати;

   -  галузь є відкритою для входу й виходу з неї будь-якої кількості фірм;

   -  здійснюється однаковий доступ до всієї наявної інформації.

   Якщо  фірма діє в умовах досконалої конкуренції, то кожну одиницю продукції вона продає за однаковою ціною, тобто на кожну додаткову одиницю продукції фірма буде мати однаковий граничний прибуток, що дорівнює ціні товару.

   Тому  криві попиту середнього й граничного виторгу збігаються і являють собою ту саму горизонтальну лінію на рівні ціни. Це показує, що попит є абсолютно нееластичним. 

2. Стратегія ціноутворення в умовах монополістичного ринку.  

   З погляду реклами, у монополіста  немає необхідності в агресивних діях. Монополіст працює безпосередньо з кривою попиту, а не з ціною.

   Умова рівноваги фірми в короткостроковому періоді визначається як: 

   МК=МС. 

1.  Для встановлення ціни в умовах монополії визначають:

   -   характеристики ринкового попиту;

   -   витрати попиту;

   -   обсяг виробництва;

   -   ціну, що максимізує прибуток

2.  Монополіст  не призначає найвищу ціну, оскільки  прибуток може й не бути  в цьому випадку максимальним.

3.  Для  монополіста важливий не прибуток  на одиницю продукції, а максимум сукупного прибутку.

4.  У  монополіста можливі збитки при  падінні попиту й високих витратах.

5.  Монополіст  уникає ділянки еластичного попиту.

6.  Монополіст може скоротити обсяг виробництва й збільшити ціну.

7.  Монополіст  може збільшувати свій прибуток  шляхом введення дискримінації або так званих дискримінаційних цін.

   Дискримінація - це розходження. Основою дискримінації є низка основних ознак:

а)  досконала дискримінація, коли встановлюються різні ціни на кожну продану одиницю товару;

б)  дискримінація  за обсягом закупівель, коли дається  знижка при покупці великої кількості товару;

в)  сегментація  ринку також є   ознакою дискримінації.

   Стратегії ціноутворення в умовах монополістичного ринку

1. Стратегія множинності цін (орієнтація на індивідуальний попит - різним покупцям за різними цінами, або різні одиниці продукції за різними цінами).

2. Стратегія  сегментації ринку (на ринку  з менш еластичним попитом  продукція продається за висщою ціною).

3. Стратегія  демпінгових цін (встановлення  надзвичайно низьких цін на  продукцію). 

3.Стратегія ціноутворення при монополістичній конкуренції.  

   Особливості ринку монополістичної конкуренції:

   а)  товар кожної фірми на ринку є недосконалим замінником товару, що реалізовується іншими фірмами, тобто товар диференційований, він не стандартний. Диференціація може відбуватися через якісні розходження товару або через передбачувані відмінності, що є результатом реклами, престижу торгової марки або пов'язані з іміджем фірми;