Конспект лекцій з дисципліни „Ціноутворення”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, та „Облік і аудит” напряму підготовки 0

3. Частка  видатків споживача на той  або інший товар. 

Наприклад, зубна паста необхідна, здобувається регулярно  у відносно постійних кількостях, але витрати на неї не великі. Підвищення цін на таку продукцію не приводить до зміни попиту на неї. Але якщо зростуть ціни на м'ясо, що є одним з основних продуктів харчування, видатки на який у бюджеті споживачів досить високий, попит на нього істотно знизиться.

4. Специфіка  ринків.

Наприклад, особливістю ринку  лікарських препаратів є те, що більшість споживачів купує ліки за рекомендацією лікаря поза залежністю від його ціни. Тому попит на багато лікарських препаратів є нееластичним.

5. Період  часу, що пройшов з моменту  зміни ціни.

Різкий  ріст цін на енергоресурси  може зробити досить невеликий вплив на обсяг попиту протягом декількох місяців або навіть років, але в міру переорієнтації виробництва на енергозберігаючі технології попит на енергоресурси буде падати.

6. Ступінь  терміновості придбання даного  товару.

Підвищення  цін на квіти у святкові дні не приводить до зниження попиту на них. 

3. Еластичність попиту  по доходу     

   Коефіцієнт  еластичності попиту по доходу показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар при зміні доходу покупця на 1%. 

E

= , 

де  E   - коефіцієнт еластичності попиту по доходу;

        I - новий рівень доходу;

        I   - первісний рівень доходу. 

   Класифікація  товарів за значенням коефіцієнта  еластичності попиту по доходу:

*  товар «нижчої якості» (Е<0), обсяг попиту на який і дохід обернено пропорційно;

*    «нормальний» товар (Е>0), обсяг попиту на який і дохід прямо пропорційні.

Серед «нормальних» товарів можна виділити:

*    товар першої необхідності, на  який темп росту попиту менше темпу росту доходу;

*    предмет розкоші, на який темп  росту попиту більше темпу  росту доходу;

*   товари «другої необхідності», на які темпи росту попиту прямо пропорційні зміні доходів.

 

      Рекомендована література 

, ,  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛЕКЦІЯ 4.     ТЕМА 5. ВИРОБНИЦТВО Й ПРОПОЗИЦІЯ БЛАГ 

П Л  А Н

1. Виробнича  функція і її особливості

2. Зміна  ціни ресурсу: ефект заміни  й ефект випуску (самостійно)

3. Функція  й еластичність пропозиції 

1. Виробнича функція  і її особливості 

   Виробнича функція характеризує максимально можливий обсяг виробництва, що може бути отриманий при  використанні даної комбінації ресурсів

   У теорії виробництва традиційно використається двухфакторна виробнича функція виду   Q = f (K, L),

де Q — кількість застосовуваного капіталу;

    L — кількість застосовуваної праці.  

   Якщо  у виробництві використаються два  змінних ресурси, то при заданій технології той самий випуск продукції може бути забезпечений різними сполученнями цих ресурсів.

      Ізокванта (лінія рівного випуску) — крива, що показує всі сполучення ресурсів, які можуть бути застосовані для виробництва даної кількості продукції (мал.  ).

   Типи  виробничих функцій двох ресурсів:

• зроблена заміщенність ресурсів (лінійна ізокванта)

Даний випуск може бути отриманий за допомогою  або тільки працею, або тільки капіталу, або з використанням різних їхніх комбінацій (MRTS - const);

• тверда доповнюваність ресурсів (праця й  капітал комбінуються в єдино можливому співвідношенні);

•  обмежена заміщенність ресурсів (лише в крапках зламу) (ламана ізокванта);

• безперервна, але не зроблена заміщенність ресурсів у певних границях, за межами яких заміщення одного фактору іншим технічно неможливо.

   Чим далі від початку координат розташована ізокванта, тим більший обсяг випуску вона представляє.

   Нахил ізоквант характеризує граничну норму технічного заміщення.

   Гранична  норма технічного заміщення одного ресурсу іншим (наприклад, капіталу працею) являє собою величину, на яку може бути скорочений капітал за рахунок використання однієї додаткової одиниці праці при фіксованому обсязі випуску продукції (Q — const):  

   MRTS

   = -

      

   Можливості змінити використовувані у виробництві обсяги праці й капіталу неоднакові. Якщо попит на продукцію фірми, зростає, то спочатку збільшення виробництва досягається за рахунок додаткового залучення праці на ті ж виробничі потужності, оскільки для розширення останніх, як правило потрібно більше часу. У зв'язку із цим уводяться поняття: миттєвий, короткий і тривалий періоди.

   Миттєвий  період — період виробництва, протягом якого всі фактори виробництва постійні.

   Короткий  період — період виробництва, протягом якого деякі виробничі ресурси фіксовані, а інші можуть бути змінені.

   Тривалий  період — період виробництва, протягом якого всі фактори виробництва є змінними.  

   Типовою формою виробничої функції тривалого періоду є статечна функція виду:

   Q = f (K,L) =А х К

х L , 

де  А, К і L - позитивні постійні числа, що характеризують технологію виробництва. Кожний з показників ступеня менше одиниці. 

   Загальний (сукупний) продукт (ТР) — це кількість блага, зроблена з використанням деякої кількості змінного ресурсу при фіксованій кількості постійного ресурсу (ТР = Q ).

   Середній  продукт (АР): 

   АР

= ТР / L;  AP = TP/K 

   В основі ціни будь-якого фактору виробництва лежить граничний продукт.

   Граничний продукт (MP) — приріст загального продукту, отриманий у результаті збільшення використання змінного фактору на 1 одиницю: 

   MP

= ; MP =  

   Закон убутної граничної  продуктивності — при збільшенні використання змінного ресурсу, у той час як інші ресурси й технологія незмінні, граничний продукт цього ресурсу буде знижуватися (з деякого моменту, кожна додаткова одиниця змінного фактору приносить менше збільшення загального випуску продукції, ніж попередня).

               Закон віддачі, що змінюється, від масштабу

   Зміна масштабу виробництва при даному технічно ефективному способі виробництва можливо тільки за рахунок пропорційного збільшення використання всіх ресурсів.

   Нехай первісне співвідношення між випуском і застосовуваними ресурсами описується виробничою функцією Q = f(K,L). Якщо ми збільшимо обсяги застосовуваних ресурсів у к раз, то новий обсяг випуску складе Q  =f(k,k). Якщо в результаті випуск збільшиться:

•    також у к раз (Q = k₀), спостерігається постійна віддача від масштабу;

•    менш чим у к раз (Q < k₀), має місце убутна віддача від масштабу;

•    більш ніж у к раз (Q > k₀),  має місце зростаюча віддача від масштабу.

   Рівновага виробника

   Аналіз  виробництва за допомогою ізоквант має очевидні недоліки, тому що використовуються тільки натуральні показники витрат ресурсів і випуску продукції. У теорії виробництва рівновага виробника визначається симетричною рівністю граничної норми технічного заміщення ресурсів K і  L співвідношенню їхніх цін. Якщо w - ціна послуг праці (ставка заробітної плати), м - ціна послуг капіталу (ставка відсотка), то умова рівноваги (оптимуму) виробника можна записати у вигляді  (Q = const): 

   -w / г = MRTS

=  -MP_L / МР_К . 

   Роль  бюджетної прямої в теорії виробництва  виконує лінія рівних витрат - ізокоста, що представляє безліч всіх  комбінацій ресурсів, які могли б бути придбані підприємством при певній сумі грошових видатків.

Рис. Оптимум фірми Рівняння ізокости: 

   Витрати на виробництво будь-якого обсягу продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на грошову одиницю вартості кожного застосовуваного ресурсу є однаковим. У випадку використання, наприклад, тільки двох ресурсів - праці й капіталу - мінімізація витрат наступає тоді,  коли: 

   

= , 

де MP , МР — граничний продукт відповідно праці й капіталу.

   w, r - ціна праці й капіталу

   При використанні ресурсів на конкурентних ринках фірма реалізує максимізуючий прибуток сполучення ресурсів, якщо кожний вводити фактор, то виробництво використається до крапки, у якій його ціна дорівнює його граничному продукту в грошовому вираженні.  

   

= = 1, 

де  MRP -   граничний продукт праці в грошовому вираженні.

     w  - ставка заробітної плати.

  МRР - граничний продукт кожного в грошовому вираженні капіталу                     або  іншого ресурсу.

    r - ціна капіталу або іншого ресурсу.

    

   Маючи у своєму розпорядженні певний бюджет С, виробник може купити К одиниць капіталу й L одиниць праці, можна скласти рівняння бюджетного обмеження: 

   C = r x K + w x L. 

   Звідки  легко визначити рівняння ізокости: 

   K =

- x L. 

   Співвідношення  цін ресурсів (- w/r), як очевидно, характеризує нахил ізокости. Ріст бюджету виробника або пропорційне зниження цін ресурсів зрушує ізокосту вправо, а скорочення бюджету або ріст цін - уліво.

   Торкання ізоквант із ізокостою визначає положення рівноваги виробника (оптимум фірми), оскільки дозволяє досягти максимального обсягу виробництва при наявних коштах, які можна затратити на покупку ресурсів (мал. 2  ).

   У крапках оптимуму нахил ізокванти збігається з нахилом ізокости.

   З'єднавши  крапки торкання ізоквант і ізокост, одержимо лінію росту, або «шлях розвитку» (мал. 3 ).

           

Рис.  . Лінія росту, або «шлях розвитку» 

   

3. Функція й еластичність пропозиції

   Функцією  пропозиції називають залежність обсягу пропозиції від визначальних його факторів