Конспект лекцій з дисципліни „Ціноутворення”, для спеціальності 050100 „Економіка підприємства”, та „Облік і аудит” напряму підготовки 0

У крапці оптимуму: MRS = (Р_х/Р_у)

 

3. Реакція споживача  на зміну доходу  й ціни 

   Лінія «дохід-споживання»  з'єднує безліч рівноважних комбінацій товарів при зміні доходу споживача й показує, як змінюється обсяг попиту на той або інший товар залежно від доходу споживача.

   На  мал. 5  лінія «дохід-споживання» — IСС.

   Крива «дохід-споживання» дозволяє побудувати індивідуальну криву Энгеля, що відображає залежність між доходом споживача й видатками на придбання благ.

   Закон Энгеля — закономірність, відповідно до якої при збільшенні доходу споживачі підвищують видатки на предмети розкоші більшою мірою, а видатки на товари першої необхідності — у меншому ступені, чим збільшується дохід.

   Лінія «ціна-споживання»  з'єднує безліч рівноважних комбінацій товарів при зміні ціни одного з них і показує, як змінюється обсяг попиту на той або інший товар залежно від її ціни.

   На  основі кривій «ціна-споживання» можна  побудувати лінію індивідуального попиту даного споживача (мал. 6). На мал. 6 лінія «ціна-споживання» — РСС.

   Зміна ціни товару робить на обсяг споживчого попиту двоякий вплив (мал. 6 ).

   Ефект заміни завжди односпрямований, спрямованість  ефекту доходу залежить від категорії  товару - з ростом реального доходу попит на «нормальний» товар під впливом ефекту доходу збільшується, а на товар «нижчої якості» зменшується; при зниженні реального доходу має місце зворотна ситуація.  

ТЕМА 3. Споживчий вибір  в умовах ризику й невизначеності 

    П Л А Н 

1. Поняття невизначеності й ризику
2. Прийняття рішення в умовах ризику й невизначеності

 

1. Поняття невизначеності й  ризику

 

   Перш  ніж приступитися до більше глибокого  вивчення проблеми споживчого вибору в умовах ризику й невизначеності, варто визначити ці поняття.

   Невизначеність  — це ситуація, при якій повністю або частково відсутня інформація про ймовірні майбутні події, тобто невизначеність — це те, що не піддається оцінці.

   Ризик — це певна будь-яким способом імовірність кожного з можливих подій.

   В умовах невизначеності вибору споживачі  максимізують очікувану корисність, тобто середньозважену корисність всіх можливих результатів, де ймовірності результатів використаються як ваги.

   Щоб кількісно виміряти ризик, треба  знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії й імовірність самих наслідків.

   Імовірність означає можливість одержання певного  результату. Розрізняють два типи ймовірності:

-   математичну або апріорну;

-   статистичну.

   Імовірність першого типу визначається загальними, заздалегідь заданими принципами (імовірність випадання відповідного числа на гральній кістці становить 1/6) і дуже рідко зустрічається в економіці.

   Імовірність другого типу можна визначити  лише емпірично, і саме вона найбільше часто зустрічається при рішенні економічних проблем. Вона являє собою важку для формулювання концепції, тому що може залежати від природи невизначених подій і від надій, які люди покладають на них. При її визначенні можуть бути використані:

•    об'єктивний метод, заснований на обчисленні частоти, з якої відбуваються деякі події (припустимо, відомо, що при розвідці ста морських нафтових родовищ двадцять минулого успішними, а вісімдесят закінчилися невдачею. Отже, імовірність успіху становить 1/5, що є об'єктивним показником);

•    суб'єктивна ймовірність, що являє собою припущення щодо певного результату, заснованого на судженні або особистому досвіді оцінюючі. У цьому випадку різні люди можуть установлювати різне її значення для того самого події й у такий спосіб робити різний вибір. Визначальної тут виступає наявність відповідної інформації.

   Як  об'єктивна, так і суб'єктивна  ймовірність використовується при визначенні двох важливих критеріїв, які допомагають описувати й порівнювати ступінь ризику.

   Один  із критеріїв характеризує середнє  значення, а іншої - мінливість можливого результату.

   Середнє значення визначається звичайно як середньоарифметичне зважене, де ймовірність кожного результату використається як частота або ваги відповідного значення. Іноді вживають термін «очікуване значення». Воно визначається як:    

                              (Х) =П₁Х+ П₂Х₂+...+ П_пХ_п=П_iХ , 

                    

де Х - можливий результат,                                

    П - імовірність відповідного результату ( П_i = 1). 

    2. Прийняття рішень в умовах ризику й невизначеності 

   Як  уже було відзначено, більшість людей  не схильні до ризику, однак багато хто вкладають заощадження в акції або інші активи, пов'язані з ризиком. Перш ніж відповістити на запитання, яким образом приймаються ці рішення, треба визначити ряд понять.

   Отже, активи — це кошти, що забезпечують грошові надходження власникові у формі як прямих виплат (прибуток, дивіденди, рента й.), так і схованих виплат (збільшення вартості фірми, нерухомості, акцій і т.д.). Вони підрозділяються на:

- без ризикові - активи, що дають грошові надходження, розміри яких заздалегідь відомі;

- ризикові - активи, дохід по яких частково  залежить від випадку. 

   Прикладом без ризикових активів є державні облігації, а ризикових - акції промислових підприємств, банків і т.п.

   Метою придбання активів є одержання доходу. Щоб визначити, який з них вигідніше, треба зіставити грошові надходження від них із ціною. Таким чином, прибуток від активу являє собою відношення загального обсягу грошових надходжень від активу до його ціни.

   Вкладаючи свої заощадження в акції, облігації  й інші активи, люди розраховують на одержання прибутку, що перевищує рівень інфляції. У цьому випадку, відкладаючи своє споживання, вони зможуть у майбутньому купити більше, ніж у цей момент, витрачаючи весь свій дохід. Отже, прибуток від активів повинна бути визначена в реальному (з виправленням на інфляцію) вираженні. Реальний прибуток від активу являє собою номінальний прибуток за винятком інфляції. Наприклад, якщо рівень інфляції становить 5% у рік, те реальний прибуток від облігації буде 5%.

   Тому  що більшість активів пов'язані  з ризиком, вкладник не може точно знати, який прибуток він одержить надалі. Порівняння ризикових активів здійснюється за допомогою розрахунку очікуваного прибутку (тобто прибутку, що актив принесе в середньому).

   Існує зв'язок між очікуваним прибутком і ризиком: чим вище прибуток на капіталовкладення, тим вище ризик. Отже, не схильний до ризику вкладник повинен порівнювати очікуваний прибуток з ризиком.

   Розглянемо  цей взаємозв'язок більш докладно.

   Припустимо, що в індивідуума їсти бажання  вкласти всі свої заощадження у два активи:

•    облігації державної позики,

•    акції банку.

   У цьому випадку треба вирішити, яку частину заощаджень вкласти  в кожний з них. Рішення цієї проблеми аналогічно проблемі споживчого вибору при розподілі бюджету на покупку споживчих товарів. 

   Рекомендована література

, , ,  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ЛЕКЦІЯ  3    ТЕМА 4. Ринковий попит і його еластичність

П Л  А Н

1. Пряма еластичність попиту за ціною
2. Перехресна еластичність попиту за ціною
3. Еластичність попиту по доходу

 

1. Пряма еластичність попиту

      Еластичність  попиту за ціною являє собою відношення відносної зміни обсягу попиту до відносної зміни ціни й виражається коефіцієнтом цінової еластичності (показує на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар при зміні його ціни на 1%): 

E

= ,

                            

де  E - коефіцієнт еластичності попиту за ціною;

      Q - новий рівень попиту;

      Q - існуючий рівень попиту при існуючій ціні;

       P - нова ціна;

       P - первісна ціна.

   Розрізняють: Еластичний попит (Е > 1) — ситуація, при якій обсяг попиту змінюється на більший відсоток, ніж ціна.

Нееластичний  попит (Е < 1) — ситуація, коли обсяги попиту змінюється на менший відсоток, ніж ціна.

При одиничній еластичності (Е = 1) обсяг попиту змінюється тими ж темпами, що й ціна, але в протилежному напрямку.

Зовсім  еластичний попит (Е  =оо ) — ситуація, коли при зниженні ціни покупці підвищують обсяг попиту на необмежену величину, а при підвищенні ціни — повністю відмовляються від товару.

Зовсім  нееластичний попит (Е  = 0) — зміна ціни не спричиняє зміни обсягу попиту. 

2. Перехресна  еластичність попиту за ціною

Коефіцієнт  перехресної еластичності попиту за ціною показує, на скільки відсотків змінюється обсяг попиту на один товар (А) при зміні ціни іншого товару (В) на 1 %. 

E

=  

Класифікація  товарів за значенням коефіцієнта  перехресної еластичності попиту за ціною:

•    взаємозамінні товари (Е > 0), обсяг попиту на які й ціна інших товарів прямо пропорційні.

Якщо  підвищується ціна на вершкове масло, то родина купує менше масла  й переходить на відносно дешевий маргарин;

•   взаємодоповнюючі товари (Е < 0), обсяг попиту на які й ціна інших товарів обернено пропорційні.

Якщо  підвищується ціна на автомобілі, то одночасно  зменшується попит  на бензин;

• незалежні товари (Е = ПРО), обсяг попиту на які й ціна іншого товару не зв'язані один з одним.

Зростаючі ціни на чоловічі костюми  не роблять ніякого  впливу на кількість сірників, що купують.

Фактори, що впливають на еластичність попиту:

1. Наявність  на ринку товарів-замінників.

Наприклад, у солі немає замінників, тому при будь-якій ціні обсяг попиту практично не змінюється. А от якщо зросте ціна на якийсь сорт мила, те багато споживачів можуть перемкнутися на споживання іншого сорту.

2.  Розмаїтість можливостей і напрямків використання даного товару.

Нафта може служити паливом, сировиною для  виробництва хімічних продуктів, одержання  бензину, моторних масел  і т.п., тому еластичність попиту на неї дуже висока.