Лекции по "Международная экономика"

Основні переваги франчайзингу наступні:

1. для франчайзера: 

• швидке розширення ринків збуту з мінімальними власними витратами;
• зниження ризиків, так як власний капітал мінімально приймає участь в розширенні бізнесу;
• отримання додаткових доходів за рахунок виплат франчайзів;

2. для франчайзи:

• отримання кредиту для початку бізнесу від франчайзера або у банку під гарантію франчайзера;
• франчайзер допомагає франчайзі організувати бізнес, надає консультації з маркетингу, менеджменту та бух обліку, організує підготовку персоналу;
• витрати франчайзи на рекламу мінімальні. Рекламну концепцію розробляє франчайзер;
• між усіма франчайзами існують взаємозв’язки, що дозволяє компаніям швидко реагувати на зміни ринку.

Недоліки франчайзингу:

1. для франчайзера: 

• пошук франчайзи;
• необхідність повідомляти франчайзі про всі зміни технологій та ноу-хау;
• можливість виходу франчайзи з системи франчайзингу та організація самостійного бізнесу, який конкурує з бізнесом франчайзера;

2. для франчайзи:

• обмеженість ініціативи;
• неможливість швидкого виходу з бізнесу, оскільки договір франчайзингу (франшизи) укладається на великий термін;
• залежність франчайзи від фінансової стабільності франчайзера.

Види франчайзингу:

1. торгівельний – розповсюдження продукції під торговою маркою ранчайзера;
2. виробничий – виробництво продукції за технологією та під торговою маркою франчайзера;
3. бізнес-формат франчайзинг (торгово-виробничий) – виробництво та розповсюдження продукції за за технологією та під торговою маркою франчайзера.

За право роботи під торговою маркою франчайзи сплачують франчайзеру наступні платежі:

• першопочатковий внесок, розмір якого залежить від популярності франчайзера;
• рекламний внесок: відрахування на загальну рекламу торгової марки, які складають 0,1-0,5% від обсягу продажу франчайзи;
• платіж роялті – відсоток від обсягу виробництва або продаж. найчастіше складає 3-7%.

Констатуючим елементом  зовнішньоторговельних операцій є контракт.  Його предметом може виступати: купівля-продаж товару; виконання підрядних робіт; оренда;  обмін.

Відповідно до предмета договору виділяють такі види зовнішньоторговельних контрактів:

• контракт купівлі-продажу;
• контракт оренди;
• підрядні контракти;
• контракт при зустрічній торгівлі.

 

3.3.  Значення міжнародної торгівлі

 

Однією з ознак сучасності є розвиток процесів глобалізації. В теорії Міжнародної економіки  поняття "глобалізація" збігається з поняттям "глобальна економіка". Під останнім розуміють економіку, яка характеризується певним високим ступенем взаємозалежності і взаємодоповнюваності народних господарств країн світу. Основним фактором, що викликає розвиток цих процесів, є нарощування масштабів міжнародної торгівлі товарами і розширення її сфери в обміні послугами та факторами виробництва.

Нині жодна країна світу не може обійтися без зовнішньої торгівлі. За допомогою зовнішньої торгівлі національна економіка взаємодіє з господарствами інших країн. Водночас вона є основним каналом, за допомогою якого світовий ринок через посередництво інтернаціональної вартості, світових цін впливає на національне виробництво, диктуючи конкурентні техніко-економічні параметри виробництва, рівень витрат, стандарти якості, критерії ефективності тощо. Світова торгівля є рушієм виробництва як окремих країн та регіонів, так і світового господарства в цілому, оскільки вона забезпечує раціональніше використання матеріальних та людських ресурсів на всіх рівнях господарювання. Світове виробництво, як і виробництво окремих країн та регіонів, протягом останніх З0 років стало дедалі більше залежати від зовнішньої торгівлі.

Міжнародна торгівля слугує важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, дозволяє отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реалізувати надлишок, який не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим міжнародна торгівля дає змогу досягти вищого рівня задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не однаковою мірою).

Для бізнесу значення світової торгівлі визначається тим, що вона є актом реалізації додаткової вартості, вміщеної в експортованих товарах, і чинником, що діє проти тенденції норми прибутку до зниження (зниження витрат виробництва).

Всі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але міра залежності є різною. Вона визначається як відношення вартості міжнародної торгівлі (експорт та імпорт) до внутрішнього національного продукту:

 

 

                 

 

Для невеликих розвинутих країн (Бельгії, Нідерландів, Швейцарії, Данії, Швеції та ін.) цей показник варіюється значеннями від 40 до 90%.

Для великих розвинутих країн (Німеччини, Англії, Франції тощо) — від 25 до 35%.

Для США та Японії — близько 11%. США — країна континентального розміру, з величезними людськими та природними ресурсами. Вона може виробляти більшість необхідних товарів. Але ці товари можуть вироблятися у США з відносно більшими витратами, ніж імпортні товари. Така орієнтація могла б знизити високий життєвий рівень Америки. Країни Східної Європи значно більше залежать від зовнішньої торгівлі, ніж США та Японія.

Для країн, що розвиваються, залежність від міжнародного торгівлі велика. Включення цих країн до міжнародного та світогосподарського поділу праці повинно орієнтуватись на взаємозалежність у міжнародній торгівлі.

Хоча за загальним  обсягом операцій в системі світогосподарських зв'язків міжнародна торгівля останнім часом втратила провідне місце, її обсяг і значення зростає. Економісти говорять про вибуховий характер світової торгівлі. Так, у 90-х роках XX ст. обсяг міжнародної торгівлі збільшувався на 6% за рік. За останні З0 років світова торгівля набула найбільш високих темпів у 2000р. За оцінками Світового банку, обсяг світового товарообігу збільшився на 12,5 %. В абсолютних цифрах обсяг міжнародної торгівлі становить приблизно 8 трлн доларів США. Таке прискорення світової торгівлі пов'язано насамперед з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням цін на сировину, посиленням попиту на промислові товари, частка яких у сукупному обсязі світового експорту досягає 70%.

Швидкі темпи розширення світової торгівлі сприятливо впливають  на економіку країн, що розвиваються, стимулюючи їх експорт. Середньорічне зростання експорту країн, що розвиваються, у 90-ті роки, за даними Світового банку, становить 10%, що більше ніж у 3 рази перевищує аналогічний показник 80-х років.

Світова організація  торгівлі (COT) прогнозує подальше зростання  обсягів міжнародної торгівлі у XXI столітті. Реалізму прогнозам COT надає те, що ця організація виходить з багатофакторного аналізу в прогнозуванні основних тенденцій розвитку міжнародної торгівлі: поліпшення господарської кон'юнктури в розвинутих індустріальних країнах, а також у країнах Південно-Східної Азії та Латинської Америки; активне включення до міжнародної торгівлі країн Центральної та Східної Європи тощо.

Важливо відзначити, що зростання  обсягів міжнародної торгівлі помітно випереджає зростання обсягів виробництва. У 2000 р. зростання обсягу виробництва становило лише 5%. Це відбувається за рахунок поглиблення міжнародного поділу праці, становлення та розвитку нових видів поділу праці, котрі лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньофірмового обміну. У зв'язку з цим достатньо зазначити, що в ЄС — найбільш інтегрованому міжнародному економічному угрупованні — торгівля випереджала виробництво у 3 рази.

 

3.4.  Міжнародна торгівля товарами

Товарне виробництво  являє собою певну організацію суспільного виробництва, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю-продаж продуктів їхньої праці. В результаті таких відносин продукт праці стає товаром. Під товаром слід розуміти продукт, призначений для продажу, який задовольняє ту або іншу потребу людини, тобто має свою споживчу вартість. Товар – це предмет, що задовольняє будь-яку суспільну потребу та виготовлений для обміну, тобто має цінність, яка встановлюється під час його обміну на інші товари.

Об’єкти міжнародної торгівлі традиційно розподіляються наступним чином:

• товар-продукт (паливно-сировинні, сільськогосподарські, промислові товари);
• товар-послуга: на відміну від товару-продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню. Зараз особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії, патенти, ноу-хау.

В сучасній міжнародній  економіці прийнято виділяти наступні товарні форми:

1. товар-група: поширення товару-групи на світовому ринку відбувається в двох формах:

• перетворення товарної маси в товари групового асортименту;
• об'єднання товарів у комплексні поставки.

Ця форма набула поширення  на початку 80-х. Найбільшими експортерами комплексного устаткування в цей період були Японія, ФРН та США.

2. товар-об'єкт: товар-об'єкт або підприємство пов'язаний зі створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником даної форми товару на світовому ринку є США;
3. товар-програма: пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом  у галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається з ідеї, яка в подальшому стикується з необхідною матеріально-речовою базою, трудовими ресурсами, кредитно-фінансовими можливостями (наприклад, програма створення літака-аеробуса А-ЗХХ).

 

Основні продовольчі  товари, які продаються на світовому  ринку:

1. зернові культури: пшениця, кукурудза, ячмінь, рис, жито, просо, соя). Основними експортерами даної товарної групи є Канада та США. Основними імпортерами – країни Західної Європи, Китай, Індія, Індонезія, Японія;
2. плодові культури (банани, цитрусові: лимони, мандарини, апельсини). Основними експортерами бананів є країни Латинської Америки (Еквадор, Гондурас, Коста-Ріка, Венесуела) та країни Африки (Ангола, Танзанія). Основні імпортери – США, Канада, країни Західної Європи та СНД. Практично всі країни, що вирощують цитрусові, мають вихід до Середземного моря. Головними експортерами апельсинів та мандаринів є Іспанія, Алжир, Кіпр, Ізраїль, Марокко;  головним експортерами лимонів виступають США, Італія, Іспанія, Туреччина, Греція. Головними імпортерами цитрусових є США, Японія, країни Західної Європи та СНД.;
3. олійні культури:

• соняшник: головні експортери – Україна, Росія, Туреччина, Аргентина;
• оливки: основними експортерами є Іспанія, Італія, Греція, Марокко, Туніс;
• арахіс: експортується в основному з Китаю, Індонезії, США;
• кукурудза: експортерами виступають США та Аргентина.

Основними імпортерами  олійних культур є країни Європи та СНД, США, країни Азії;

4. цукор:

• цукор з цукрової тростини: експортери – Куба, Гаїті, Домініканська Республіка; імпортери – США, Канада, країни Західної Європи, Китай, Японія;
• цукор з цукрових буряків: експортери – Німеччина, Франція, Україна; імпортери – країни СНД та Східної Європи;

5. тонізуючі культури:

• чай: основні експортери – Індія, Китай, Шрі-Ланка, Кенія; імпортери – Великобританія, США, Канада, Росія;
• кава: експортується з Бразилії, Колумбії, Мексики, Індонезії; імпортується в США, Канаду, Японію, Західну та Східну Європу;

6. продукти тваринництва:

• яловичина, свинина, м'ясо птиці: експортери – країни ЄС, США, Аргентина; імпортери – Японія, Чілі, країни Африки;
• тваринне масло, сухе молоко, казеїн – експортери – Нова Зеландія, Австралія, США, країни Західної Європи; імпортери – Росія, країни Східної Європи, США.

 

Світова торгівля паливно-енергетичними ресурсами

В структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів перше  місце займає нафта, друге – газ, і на третьому місці вугіллю.

В 1960 р. за ініціативою  Венесуели була заснована Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК). Статут вступив в дію у 1965 р. Членами ОПЕК є наступні країни: Алжир, Венесуела, Габон (Африка), Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Лівія, Нігерія. Штаб-квартира ОПЕК розташована у Відні (Австрія).

Основні напрямки діяльності ОПЕК:

1. координація та уніфікація нафтової політики країн-учасниць;
2. визначення найбільш ефективних, індивідуальних та колективних засобів захисту інтересів країн-учасниць;
3. пошук шляхів забезпечення стабільності цін на світовому ринку нафти.