Лекции по "Международная экономика"

• явні: прямо перераховуються галузі чи спеціальності, в яких не можна працювати іноземцям;
• скриті: встановлюється перелік галузей чи спеціальностей, в яких можуть працювати лише громадяни даної країни, тим самим перекриваючи доступ до них іноземцям.

Основною організацією, що займається регулюванням міжнародної міграції робочої сили, є Міжнародна Організація Праці (МОП) (International Labor Organization). МОП була створена у 1919 р. З 1946 р. МОП стала спеціалізованим закладом ООН. До МОП входять 170 країн-членів, в тому числі й Україна. Особливість МОП полягає в тому, що представництво кожної країни-члена складається з трьох соціальних верств: від урядовців, від підприємств, від трудівників.

Головна мета МОП –  сприяти встановленню соціальної справедливості в сфері праці, захищати інтереси трудящих на основі соціального партнерства, поліпшення умов праці.

Функції МОП:

• нормативна діяльність;
• технічне співробітництво;
• проведення досліджень;
• підготовка публікацій.

Рекомендації МОП становлять "Міжнародний трудовий кодекс", який виступає основною регулювання трудових відносин  у країна-членах.

 

 

Тема 6. МІЖНАРОДНА ПЕРЕДАЧА ТЕХНОЛОГІЙ

 

6.1.  Поняття та економічна роль міжнародної передачі технологій.

6.2.  Основні форми міжнародного технологічного обміну.

6.3.  Міжнародний ринок технологій.

6.4. Особливості міжнародної передачі технологій в сучасних умовах.

 

 

6.1.  Поняття та економічна роль міжнародної передачі технологій

 

Технологія — це спосіб або метод виробництва продуктів чи послуг, спосіб поєднання факторів виробництва, спосіб організації процесу, спосіб та метод управління і т. п., що базується на застосуванні науково-технічних знань.

Технологія в міжнародній економіці— це фактор виробництва та економічного розвитку, що характеризується високою міжнародною мобільністю.

          Міжнародна передача технологій – це комплекс процесів та відносин у міжнародній економіці з приводу вивозу та ввозу технології. Ця частіша зовнішньоекономічних відносин являє собою широку сферу обміну, кінцева мета якого, з одного боку, — підвищення технічного та технологічного рівня виробництва, а з іншого, — отримання прибутку.

Міжнародна передача технологій посідає особливе місце  в сучасній системі міжнародної економіки. Це зумовлено такими факторами:

• в епоху постіндустріальної цивілізації технологія та інформація стали головним фактором економічного розвитку;
• відбуваються якісні зміни в міжнародному поділі праці, що характеризуються виділенням наукомісткої спеціалізації та прискореним розвитком науково-технічної кооперації; 
• ринковий характер розвитку міжнародної економіки, що постійно вимагає інновацій;
• загострюється міжнародна конкуренція за науково-технічні ресурси та продукти;                                                                            
• настала нова стадія міжнародної конкурентоспроможності країн, на якій ключовим фактором є інновації.                                          

 

Загальна тенденція  до глобалізації в міжнародній економіці виявляється також у науково-технічній сфері:

• сучасні завдання, які стоять перед науково-технічною сферою і які ставить перед нею виробництво та ринок, вимагають для свого вирішення пошуку науково-технічних ресурсів у світових масштабах;
• збільшуються масштаби міграції висококваліфікованих спеціалістів;
• до процесу міжнародного поділу праці в цій сфері залучається все більше ланок світової економіки, поглиблюється спеціалізація, розширюється сфера науково-технічної кооперації;
• збільшується залежність національних економік від міжнародної науково-технічної сфери (все більша частка інноваційного товару, що виробляється в національній економіці, експортується та все більша частка інновацій, що застосовуються в національній економіці, залучаються ззовні);
• ринок інноваційних товарів (техніка, технологія, секрети виробництва та управління, науково-технічна інформація тощо) набуває все більше міжнародного масштабу та характеру;
• зростає частка науково-технічних товарів у міжнародній торгівлі (експорті та імпорті).

Враховуючи вищесказане, можна говорити про виникнення міжнародної науково-технічної сфери діяльності або системи, яка складається з суб'єктів, об'єктів, форм взаємозв'язків, ринкових механізмів функціонування, регулювання з міжнародного та державного рівнів.

 

 

6.2.  Основні форми міжнародного технологічного обміну

 

Поглиблення міжнародного науково-технічного поділу праці приводить до дедалі більшої спеціалізації фірм у вузьких галузях науки і техніки.

Обмін науково-технічними знаннями забезпечує окремим країнам, що не мають достатньо фінансових ресурсів для проведення НДДКР, досягнення високих темпів економічного розвитку за рахунок використання передових технологій інших країн.

На міжнародному ринку  технологій передача технології здійснюється двома основними шляхами:

1. некомерційним;
2. комерційним.

Некомерційними формами технологічного обміну є:

• технічні, наукові і  професійні журнали, патентні видання, періодика й інша спеціальна література;

• бази і банки даних;

• міжнародні виставки, ярмарки, симпозіуми, конференції;

• обмін делегаціями;

• міграція вчених і фахівців;

• стажування вчених і  фахівців у фірмах, університетах, організаціях;

• навчання студентів і аспірантів;

• діяльність міжнародних  організацій у сфері науки і техніки.

 

До форм технології, що підлягає міжнародному обміну на комерційній основі, відносяться:

1. матеріальні види технологій:

• підприємства «під ключ»;

• технологічні лінії;

• агрегати, устаткування, інструменти та ін.

Цей тип технологічного обміну пов'язаний з прямими інвестиціями в будівництво, реконструкцію, модернізацію фірм і виробництв.

 

2. нематеріальні види технологій:

• патент - свідоцтво, яке  видається відповідною державною  установою винахіднику і засвідчує його монопольне право на використання цього винаходу;

• ліцензія - дозвіл, який видається власником технології (ліцензіаром),   захищеної   чи   незахищеної   патентом, зацікавленій стороні (ліцензіатові) на використання цієї технології упродовж визначеного часу і за визначену плату;

• копірайт — ексклюзивне  право автора літературного, аудіо-чи відеопродукту на показ і відтворення своєї роботи;

• товарний знак - символ (малюнок, графічне зображення, сполучення літер тощо) визначеної організації, що використовується для індивідуалізації виробника товару і який не може бути використаний іншими організаціями без офіційного дозволу власника;

• ноу-хау — надання  технічних знань, практичного досвіду  технічного, комерційного, управлінського, фінансового й іншого характеру, що представляють комерційну цінність, застосовувані у виробництві і професійній практиці і не забезпечені патентним захистом .

 

3. послуги: науково-технічні, інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу та ін.

 

За призначенням технології підрозділяється на технології продукції, технології процесів, технології керування.

 

3. Міжнародний ринок технологій

 

Суб'єктами міжнародної  передачі технологій можуть виступати  підприємства, ТНК, науково-дослідні і проектні інститути, країни, міжнародні організації тощо.

Сегменти міжнародного ринку технологій можна поділити на дві частини:

1. в тій частині ринку, де здійснюється торгівля ліцензіями, патентами, ноу-хау тощо (тобто в "чистому" вигляді), технологія виступає як самостійний фактор виробництва;
2. в інших сегментах ринку, де технології матеріалізовані в технологічномістких видах продукції, кваліфікованих працівниках, високотехнологічному капіталі, міжнародне переміщення технологій поєднується з міждержавним рухом товарів, робочої сили, капіталу.

 

 

 

 Тенденції міжнародного  ринку технологій:

•  суб'єктами виступають переважно промислове розвинені країни світу;

•  збільшується участь країн, що розвиваються, та країн перехідної економіки;

•  спостерігається  лібералізація ринку;

•  зростає частка інтелектуальних послуг;

•  виникло та поширюється  міжнародне регулювання ринку;

•  відбувається подальша диверсифікація та індивідуалізація продукту;

•  збільшуються темпи  зростання обсягу виробництва та товарообігу інноваційних продуктів;

•  розширюється асортимент продукції (за 25 років він збільшився у 10— 15 разів);

•  скорочується середня  тривалість життєвого циклу продукту (за 25 років зменшилася наполовину)

•  зростає швидкість  морального старіння патентної інформації (в середньому термін користування патентом становить 10—14 років, а в області мікроелектроніки — всього 4—5 років);

•  скорочуються строки впровадження науково-технічних розробок від їхньої лабораторної стадії до серійного виробництва. (Якщо для фотографії цей час становив 112 років, електрики — близько 80, телебачення — 12, то для атомної бомби він скоротився до 6, транзисторів — до 5 і для інтегральних схем — до 3 років. При цьому середній термін впровадження науково-технічних розробок у різних країнах різний: в Японії він становить 2—3,5 року, у США — 5—7 років, у Німеччині — 5—10, у Франції — 8—10 років) ;

•  зменшується час  розповсюдження інновацій (кожні 20 років  скорочувався наполовину і зараз становить 2—6 років);

•  інновація все  більше стає необхідним засобом створення конкурентних переваг, завоювання міжнародного ринку. Відсутність достатньо продуктивних інновацій, навіть в умовах значних інвестицій, позбавляє країну економічного зростання та експортної конкуренції у провідних галузях;

•  країни — власники нових технологій отримують основну частку надприбутків, а ті країни, що тиражують створені іншими технології, отримують прибутки на порядок менші;

•  активізація експорту-імпорту  технологій вимагає сприяння з боку держави та оперативного корпоративного менеджменту.

 

6.4. Особливості міжнародної передачі технологій в сучасних умовах

 

У сучасних умовах міжнародному технологічному обміну притаманні певні  особливості:

1. Розвиток  ринку наукоємних технологій:тенденція не просто зростання експортного потенціалу країни, а його "інтелектуалізація", тобто збільшення частки наукоємних високотехнічних товарів у загальній структурі експорту.

Загальновизнаною класифікацією  високих технологій для експорту та імпорту продуктів, що втілюють нову та лідируючу технологію, є класифікація, розроблена в США, яку використовують міжнародні організації для виконання статистичних порівнянь різних країн. Ця класифікаційна система дає змогу дослідити торгівлю продуктами високих технологій у 10 головних технологічних галузях:

• Біотехнологія – медичне та промислове застосування передових генетичних досліджень, спрямованих на створення нових ліків, гормонів та інших лікувальних продуктів для використання в медицині та сільському господарстві.

• Технології наук про життя людини - застосування наукових досягнень у медицині (інших, ніж біологічних). Наприклад, досягнення медичних технологій у сферах відображення ядерного резонансу, ехокардіографії, найновіших хімічних технологій, пов'язаних з виробництвом ліків, які формують нові продукти, що дозволяють лікувати і запобігати хворобам.

• Оптоелектроніка – розвиток електронних продуктів і компонентів, які проводять світло і реагують на нього. Наприклад, оптичні сканери, оптичні компакт-диски, сонячні батареї, фотоелементи, лазерні принтери.

• Комп'ютерів і телекомунікація — розвиток продуктів, що обробляють зростаючий обсяг інформації за короткий проміжок часу. Наприклад, факсимільні машини, апарати телефонної комутації, радари, супутники зв'язку, сервери, комп'ютери та відповідна апаратна периферія, а також програмні продукти.