Монополияның мәні

      Зміст

   Вступ…………………………………………………………………….…….5

1. Теоретичні основи дослідження виробництва овочів................................7
1. Економічна сутність витрат на виробництво овочів та

      завдання  їх обліку...............................................................................7

2. Нормативно-правове та літературне забезпечення

      обліку  виробництва овочів...............................................................13

3. Методика дослідження.....................................................................17
2. Стан обліку та аналіз ефективності виробництва овочів........................21
1. Організаційно-економічна характеристика підприємства............21
1. Загальні відомості про підприємство та аналіз основних економічних показників господарської діяльності..................21
2. Стан екологічної безпеки............................................................30
2. Облік виробництва овочів................................................................35
1. Первинний і зведений облік виробництва овочів.....................35
2. Синтетичний і аналітичний облік виробництва овочів............40
3. Обчислення собівартості виробництва овочів..........................45
4. Вдосконалення обліку виробництва овочів..............................47
3. Аналіз ефективності виробництва овочів на підприємстві...........50
1. Аналіз обсягів виробництва овочів............................................50
2. Аналіз витрат на виробництво овочів........................................53
3. Аналіз фінансових результатів від реалізації овочів................57
4. Шляхи зниження собівартості та підвищення

      ефективності виробництва  овочів..............................................62

3. Стан охорони праці.....................................................................................67
1. Аналіз стану охорони праці..............................................................67
2. Планування заходів з покращення охорони праці та їх фінансування.....................................................................................69

      Висновки  і пропозиції.................................................................................72

      Бібліографічний список..............................................................................75

ВСТУП 

      Овочівництво  – один з важливих пріоритетів  у розвитку агропромислового комплексу України. Вирощування овочів відкритого ґрунту належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка характеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими.

      Овочі – високоінтенсивна культура, вирощування  якої сприяє підвищенню продуктивності орних земель, разом з тим вона має важливе соціальне значення для сільськогосподарських товаровиробників, забезпечуючи одержання високих доходів.

      Овочі належить до важливих продуктів харчування жителів переважної більшості країн  світу, що зумовлюється їх високою калорійністю, споживчою цінністю та особливими смаковими якостями. Але останнім часом площі під овочевими культурами набули тенденції до поступового скорочення при деякому підвищенні урожайності і зниженні виходу овочів при переробці сировини. Валові збори цієї культури, а також обсяги виробництва овочів скоротилися.

      Стратегічною  метою розвитку овочевого виробництва  є повне самозабезпечення країни овочами в обсягах, необхідних для безпосереднього споживання населенням, забезпечення харчових галузей, які використовують овочі як сировину, достатність резерву, в тому числі для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.

      Подолання кризової ситуації і відродження  овочевого виробництва на рівні  конкурентоспроможної участі держави на світовому ринку овочів стало національною проблемою, вирішення якої має не тільки важливе економічне, а й політичне значення у державотворенні України.

      Тому  питання овочевого виробництва  стало на даний час актуальним. Мета дипломної роботи полягає у вивченні організації обліку витрат, надходження продукції, пошуку шляхів удосконалення обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту і висвітлення резервів її зниження та проведення аналізу ефективності виробництва даної продукції в умовах конкретного господарства.

      Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завданнями:

1. дати загальну характеристику теоретичних основ обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур;
2. проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;
3. дати оцінку організаційно-економічних умов підприємства;
4. розкрити основні питання обліку витрат на виробництво овочів;
5. на основі аналізу висвітлити проблеми обчислення собівартості овочів на підприємстві;
6. запропонувати основні шляхи зниження собівартості та підвищення ефективності виробництва овочів.

      Об’єктом  дослідження є облік та аналіз виробництва овочів у СГ ТзОВ “Горуцьке” Миколаївського району Львівської області.

     В процесі дослідження застосовувались  загальнонаукові і спеціальні методи та прийоми.

      При написанні даної роботи використовувалась: нормативно-правова база, що регулює відносини у овочевому виробництві та організацію обліку, дані первинних та зведених документів, регістри синтетичного і аналітичного обліку, дані річних звітів, статистична звітність, фінансова звітність (баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності) про стан рослинництва за 2008-2010 рр.  
 
 
 
 
 

      1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ  ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ОВОЧІВ  

1. . Економічна сутність витрат на виробництво овочів та завдання їх обліку

 

      Виробництво є одним із основних процесів господарської  діяльності підприємства. У процесі  виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу [13, с. 664].

      Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

      Витрати — це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва [17, с. 554].

      Згідно  з П(С)БО 16 «Витрати» витратами  визнаються [19]:

      1. Витрати відображуються в бухгалтерському  обліку одночасно зі зменшенням  активів або збільшенням зобов’язань.

      2. Витратами звітного періоду визнаються  або зменшення активів, або  збільшення зобов'язань, що призводить  до зменшення власного капіталу  підприємства (за винятком зменшення  капіталу внаслідок його вилучення  або розподілу власниками), за  умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

      3. Витрати визнаються витратами  певного періоду одночасно з  визнанням доходу, для отримання  якого вони здійснені.

      4. Витрати, які неможливо прямо  пов'язати з доходом певного  періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

      5. Якщо актив забезпечує одержання  економічних вигод протягом кількох  звітних періодів, то витрати  визнаються шляхом систематичного  розподілу його вартості (наприклад,  у вигляді амортизації) між  відповідними звітними періодами.

      Витратами не визнаються:

      1. Попередня (авансова) оплата запасів,  робіт, послуг.

      2. Погашення одержаних позик.

      3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

      4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

      Випуск  готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

      До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

      - прямі матеріальні витрати;

      - прямі витрати на оплату праці;

      - інші прямі витрати;

      - загальновиробничі витрати.

      Перелік і склад статей калькулювання  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

      За  способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі  та непрямі. Прямими називаються  ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднести до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

      До  складу прямих матеріальних витрат включається  вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

      До  складу прямих витрат на оплату праці  включаються заробітна плата  та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні  робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

      Іншими  словами, до прямих витрат на оплату праці  належать: основна заробітна плата  основного виробничого персоналу  підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тому числі за роботу в нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

      До  складу інших прямих витрат включаються  всі інші виробничі витрати, які  можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

      При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

      Непрямі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 "Витрати" — загальновиробничими витратами.

      При калькулюванні собівартості продукції  важливу роль відіграє класифікація виплат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляцій (характером виникнення і призначенням).