Монополияның мәні

      П(С)БО16 „Витрати” регламентує порядок витрат за такими економічними елементами:

      - матеріальні затрати;

      - витрати на оплату праці;

      - відрахування на соціальні доходи;

      - амортизація;

      - інші операційні витрати.

      До  складу елемента “Матеріальні затрати” визначається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

      - сировини й власних матеріалів;

      - купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

      - палива й енергії;

      - будівельних матеріалів;

      - запасних частин;

      - тари й тарних матеріалів і ін.

      До  складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати і інше.

      До  складу “Відрахувань на соціальні  заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

      До  складу елемента “Амортизація” включається  сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.

      До  складу “Інші операційні витрати” включаються витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги і ін.

      Групування  витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Але їх класифікація не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюються підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню економічної однорідності витрат, які об’єднані в статті, можливості першого віднесення витрат на собівартість готової продукції [17, с. 559-560].

      Існує великий перелік витрат при виробництві овочів. Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. Їх поділяють на вичерпані і невичерпані. При прийняті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні і нерелевантні витрати. При розгляді різних альтернативних рішень слід розрізняти дійсні та можливі витрати. Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників чи спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

      На  рахунках бухгалтерського обліку повинна  своєчасно, повно і правдиво відображатися  інформація про фактичні витрати  на виробництво продукції, яка використовується для обчислення фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Скорочення витрат і зниження собівартості продукції позитивно впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Досягнення запланованої ефективності виробництва вимагає постійного зіставлення витрат і одержаних результатів [13, с. 664].

       Основною  метою обліку виробництва овочів є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках.

       З формулювання мети можна визначити  основні завдання обліку виробництва овочів, зокрема:

      - визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;

      - своєчасне та повне відображення виготовленої продукції за її кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

      - встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;

      - формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності [17, с.554].

      Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат. 

2. . Нормативно-правове і літературне забезпечення обліку виробництва овочів

      Основним  нормативно-правовим документом в бухгалтерському обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», саме цим документом регулюється всі операції та правові дії на підприємстві.

      В статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність  в Україні" № 996 - XIV від 16.07.99 із змінами та доповненнями  зазначено, що підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу та визначає технологію обробки облікової інформації [7, с.14].

      Господарський Кодекс створює рівні правові  умови для діяльності підприємств  незалежно від форм власності  на майно та організаційну форму  підприємства. Відповідно до даного закону підприємство діє на основі статуту, що затверджується власником майна. Майно підприємства складає основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Кодекс визначає загальні правові, економічні і соціальні принципи здійснення підприємницької діяльності громадянами і юридичними особами на території України, а також встановлює гарантії волі підприємництва та його державної підтримки [6].

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000р. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності [19].

      Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 18.11. 2005 року №790 [20] і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5.12. 2005 року №1456/11736, визначає собою методичні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про отримання в процесі їх біологічних змін додаткові біологічні активи і сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них в фінансовій звітності. П(С)БО 30 "Біологічні активи" вступили в силу з 01.01.2007 року.

      Методичні рекомендації з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств [15] розроблені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з метою забезпечення єдності в складі та класифікації витрат, застосування методики їх планування та обліку, визначення собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності.

      Методичні рекомендації по застосуванню форм документів первинного обліку на сільськогосподарських підприємствах розроблені на основі виконання доручення Президента України від 25.02. 2003 року № 1 – 1/203 щодо підвищення якості управління державним сектором економіки, Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.25.95 року і інших нормативно-правових актів. Методичні рекомендації встановлюють порядок застосування форм документів в первинному обліку, а також зберігання первинних документів і облікових регістрів підприємствами і організаціями державної та недержавної форм власності, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

     Методичні рекомендації щодо застосування регістрів  журнально-ордерної форми обліку для  сільськогосподарських підприємств  розроблені Міністерством аграрної політики. Ці Методичні рекомендації спрямовані на узагальнення у регістрах  бухгалтерського обліку (крім регістру позабалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (далі - сільськогосподарські підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів[14].

      План  рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11. 1999 року № 291 [18]. План рахунків — систематизований перелік рахунків, на яких ведеться бухгалтерський облік. Кожний рахунок у плані має код, тобто умовне цифрове позначення і назву. Використання кодів рахунків замість їх назви на практиці значно прискорює і зменшує облікову роботу і є необхідною умовою для застосування комп’ютерів.

       Закон України "Про охорону праці" № 2694 - XII від 14.10.92 року зі змінами та доповненнями визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці на підприємствах України [8].

     Вагомий внесок у дослідження теорії і  практики формування в обліку інформації про витрати належить Ф. Ф. Бутинцю, С. Ф. Голову, В. В. Сопку, Н. М. Ткаченко, В. П. Ярмоленку, В. Г. Ліннику, П. Т. Саблуку,                          Т. Г. Мареничу, Л. К. Суку та іншим. Значний внесок у вивчення проблем формування виробничих витрат внесли економісти Канади, США, Англії, Німеччини та інших країн.

     Вітчизняні  та зарубіжні економісти подають  різні тлумачення сутності категорії  «витрати». Найчастіше трапляються  і дискутуються поняття «витрат», які створюють вартість, і «витрат» у формі виплат. Цей розподіл ґрунтується на монетарному підході. В мікроекономічному аналізі широко використовується поняття «граничних витрат» і «граничного продукту». Це має важливе значення для управління витратами і пропорціями комбінування факторів у виробничому процесі.

     Огійчук М. Ф. вказує на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів. Автор підкреслює, що витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

      „Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітністю  умов надходження, збереження та витратами  одержуваної продукції. Це приводить  до необхідності використання досить чисельних форм первинних документів”  – пише у своєму підручнику М. Ф. Огійчук. А також він розглядає організацію документального оформлення, надходження та витрат сільськогосподарської продукції по основних її видах [17, с.554].

     У процесі господарської діяльності, як відмічає В. Г.Андрійчук, аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витраті віднесення їх на собівартість продукції в 2000 році прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому названі питання знайшли свої відображення і врегулювання [1, с. 122-123].

     Автор Ф. Ф. Бутинець у підручнику «Економічний аналіз» вважає, що економічний аналіз витрат на виробництво (собівартості продукції) є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції [4].