Монополияның мәні

     Скригун Н. П. визначає витрати, як важливу та складну економічну категорію, яка є одним з вирішальних чинників впливу на фінансові результати суб'єктів господарювання. Тому інформація про витрати займає центральне місце в системі управління як підприємством в цілому, так і кожним його структурним підрозділом. Необхідність вивчення витрат обумовлена також тим, що вони є базою для формування цінової політики підприємства, характеризують рівень технології та організації виробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється через порівняння витрат та результатів діяльності. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції [22, с. 40].

      Маренич Т. Г. вважає, що одним із найважливіших показників, що характеризує діяльність сільськогосподарських підприємств у галузі рослинництва, є собівартість одиниці продукції. Цей показник відображає ефективність використання земельних ресурсів, тракторів та сільськогосподарських машин, насіння, добрив і інших засобів виробництва. Він також вказує на те, що для об'єктивного обчислення собівартості продукції необхідно правильно врахувати усі витрати, що відносяться до того або іншого звітного періоду, а також точно указати весь оприбуткований врожай [13]. 

3.   Методика дослідження

      Під методом розуміють особливий прийом або систему прийомів, що застосовуються в будь якій науково-практичній діяльності. Жоден прийом не є повноцінним і завжди реалізується в сукупності дій, але саме за особливостями окремого прийому відрізняють та систематизують методи. Тож алгоритм може відрізнятися в одному особливому етапі за окремими ознаками дії, інструменту, технологічним особливостям процесу, що дає значну множину різноманіття методів, котрі можуть зводитися до основних, чи навіть основного.

      В даній роботі проводиться дослідження  за допомогою загальнонаукових методів і прийомів пізнання, які притаманні всім наукам і спеціальних, що стосуються відповідно аналізу і бухгалтерського обліку.

      До  загальнонаукових методичних прийомів належать аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкретизація.

      До  складу спеціальних методів в  економічному аналізі відносяться: системний аналіз, економіко-статистичні, прикладної математики, експертні, евристичні, економічні, емпіричні, елімінування.

      Системний аналіз – вивчення об’єкта аналізу  як сукупності елементів, що утворюють систему. При аналізі об’єкт та його поведінка оцінюються за всіма факторами, умовами, обставинами, які зумовлюють його функціонування.

      Економіко-статистичні прийоми – групування, кореляційно-регресійний аналіз, дисперсійний, факторний, різновиди кластерного аналізу тощо – базуються на виконанні апарату теорії ймовірності й математичної статистики і застосовуються для впорядкування значних масивів інформації, а саме дають можливість встановити і виміряти взаємозв’язки між факторами і результативними показниками.

      Методи  прикладної математики: математичне  програмування (лінійне, нелінійне, стохастичне, динамічне), теорія ігор, теорія керування запасами, теорія масового обслуговування та ін. Ці способи, як і економіко-статистичні, застосовуються для імітаційного моделювання складних систем і процесів та оцінки можливих результатів.

      Експертні методи включають різні процедури  оцінки об’єктів аналізу за участю експертів. До них належать індивідуальна  експертна оцінка, «розумова атака», метод Дельфі і ряд подібних. Їх суть полягає в тому, що господарську ситуацію оцінюють спеціалісти, експерти, ґрунтуючись на своєму практичному досвіді.

      Евристичні  методи ґрунтуються на моделюванні  процесу мислення людини (моделі гнучкого управління) і використанні евристик (якісно ситуаційних способів розв’язання задач). Їх застосування передбачає глибокий аналіз ситуацій; виявлення обмежень, від яких залежить результат; визначення особливостей і слабких сторін. Які вимагають використання додаткових засобів і шляхів їх посилення; моделювання ситуацій і можливих наслідків  при використанні кількох правил встановлення пріоритетів  для одержання найкращого рішення.

      З економічних методів з найчастіше застосовують такі як «затрати-випуск», функціонально-вартісний аналіз, та інші їх різноманітно види. Ці методи дають змогу виявити причини зміни, застосувавши в першому випадку логістичні криві «затрати-випуск» або балансові моделі, які відображають фактичні параметри аналізованих систем, процесів, показників та розрахункові, що є підставою для оцінки доцільності затрат. У другому випадку - на основі вивчення так званих споживчих функцій, які покликані виконувати (задовольняти) аналізовані види продукції, оцінку здійснюють на основі мінімізації затрат на досягнення цих функцій.

      Емпіричні методи ґрунтуються на спостереженні  аналітика і допомагають сформувати емпіричні знання прикладного характеру. Їх застосування в аналізі господарської  діяльності дещо обмеженні, оскільки вони більшою мірою використовують абстрактні поняття.

      Найбільше поширення в аналізі господарської  діяльності найшли методи елімінування, суть яких полягає в тому, що певним чином нейтралізується вплив  всіх одночасно діючих факторів, тобто  вони залишаються на постійному рівні, крім одного який певним чином змінюємо. Результати, які одержуємо в процесі заміни факторів, можуть бути відносні і абсолютні. У першому випадку маємо справу із загальним (агрегатним) індексом, у другому з ланцюговою підстановкою [21, с. 16-19].

      Основними елементами спеціального методу бухгалтерського обліку є документація, інвентаризація, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Практичне використання кожного з них зумовлюється відповідними положеннями, інструкціями, вказівками, розробленими та затвердженими державними органами.

      Документація  — відображення господарських операцій на бланках документів або технічних  носіях (наприклад, магнітних або  оптичних дисках).

      Інвентаризація  — перевірка фактичної наявності  товарно-матеріальних цінностей і  грошових коштів за допомогою перерахування, зважування та вимірювання.

      Подвійний запис — тотожне відображення господарських операцій двічі: у  дебеті та кредиті одного чи кількох  рахунків.

      Оцінка  — відображення об'єктів бухгалтерського  обліку в єдиному грошовому вимірнику  з метою узагальнення їх по підприємству загалом.

      Калькуляція (від лат. саlculation — підраховування) — обчислення собівартості одиниці  продукції, виконаних робіт та послуг, а також таблиця, зведення результатів  такого обчислення.

      Бухгалтерський  баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов'язання та власний капітал на певну дату.

      Бухгалтерська звітність — система взаємопов'язаних і взаємо-зумовлених показників, що відображають господарсько-фінансову  діяльність підприємства на певний період [5, с.12-17].

      Комплексне  використання всіх цих методів і  прийомів дасть можливість більш  обґрунтованіше виявляти і використовувати  скриті резерви, підвищувати ефективність обліку, аналізу, а як наслідок і  виробництва. 
 
 

      2. СТАН ОБЛІКУ ТА  АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ОВОЧІВ  

      2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства 

2.1.1. Загальні відомості про підприємство та аналіз основних економічних показників господарської діяльності 

      Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" (СГ ТзОВ "Горуцьке") утворено на базі майнових і земельних паїв працівників колишнього виробничого сільськогосподарського кооперативу (ВСГК) "Горуцьке" 29 січня 2000 року.

      Господарство  знаходиться в с. Гірське в південно-західній частині Миколаївського регіону в зоні Передкарпаття в межах Наддністрянського агрогрунтового регіону.

      Воно  розташоване за 25 км від районного  центру (Миколаїв), 70 км від обласного  центру (Львів), 12 км до залізно-дорожньої  станції (Пісочна).

      СТзОВ розташоване у зоні помірно-теплого і вологого клімату. Середньорічна температура повітря становить + 7,5 С. Тривалість періоду з середньодобовими  температурами вище  + 5 С становить 200-210 днів, а період вегетації сільськогосподарських культур з середньодобовими температурами вище + 10 С – 150-160 днів. За багаторічними спостереженнями середньорічна сума опадів становить 600-800 мм. Пануючими вітрами є західні і північно-західні.

      Діяльність  Товариства здійснюється у відповідності  до Закону України “Про господарські товариства”, інших законодавчих актів України, установчого договору про створення і діяльність Товариства і Статуту. Воно є юридичною особою, здійснює господарську та іншу діяльність від свого імені на принципах повного господарського розрахунку, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням, необхідні штампи і власні бланки.

      Товариство  може набувати майнових та особистих  немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у відповідності з чинним законодавством України.

      Товариство  не відповідає по зобов’язаннях держави  і учасників. Держава не відповідає по зобов’язаннях Товариства. Учасники несуть відповідальність по зобов’язаннях  Товариства в межах їх вкладів.

      Метою Товариства є отримання прибутків  від фінансово-господарської діяльності і задоволення на їх основі інтересів  засновників, а також економічних  і соціальних інтересів працівників, від здійснення виробничої діяльності та надання послуг населенню.

      Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів.

      Зменшення статутного фонду при наявності  заперечень кредиторів товариства не допускається.

      Рішення Товариства про збільшення розміру  статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру, а при зменшенні розміру  статутного фонду – не раніш як через три місяці після державної  реєстрації і публікації про це в установленому порядку.

      Додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаному в цьому статуті і в установчому договорі.

      Учасник Товариства може за згодою решти учасників  відступити свою частку (її частину) одному, чи кільком учасникам цього Товариства або третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини). Учасник, який її відступив, пропорційно їх часткам в статутному фонді або в іншому погодженому між ними розмірі. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу Учасником, який її відступає. Частка учасника товариства після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим Товариством. У цьому разі воно зобов’язане передати її іншим Учасникам або третім особам в строк, що не перевищує 1-го року.

      По  одностайному рішенню зборів всіх учасників, Товариство має право здати в  оренду, продати або подарувати набуте майно товариства як основних, так  і обігових коштів другим юридичним, або фізичним особам.

      При виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна  Товариства, пропорційна його частці в статутному фонді.

      Джерелами формування майна Товариства є:

      • вклади Учасників в Статутний фонд;

      • прибуток, одержаний від реалізації власної продукції, робіт і послуг та інших видів господарської діяльності;