Монополияның мәні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2011 в 21:05, реферат

Описание

«Монополия» терминi бiр немесе шектелген саны бар сатушылар нарығын сипаттау үшiн қолданылады. Монополия бәсекелестердi ығыстырып, өз көшiн арттырады және сатып алушыларға таңдау мүмкiндiгiн қалдырмайды. Сонымен бiрге ол ұсыныс көлемiн анықтап, бағаларды белгiлеу арқылы нарыққа өз ережелерiн қояды. Монополия еркiн бәсекелестiгi бар нарыққа қарама - қарсы түрде жүргiзiледi. Артықшылық тұтынушыға емес, өндiрушiге берiледi, себебi ол өнiмге бағаларды белгiлейдi. Баға мен пайда бәсекелестерден жоғары болып, қоғам және жеке топтар үшiн өте ауыр жағдай тудырады. Сфера және аймақ, кәсiпорындар арасындағы ресурстарды қайта бөлу механизмнi» тиiмдiлiгi бұзылады, экономикалық еркiндiк болмайды, тұтынушылар үшiн де. Тарихи кезеңде әр елдің экономикасына монополияның әр түрлері құрылды: Табиғи монополия және жасанды монополия. Қазақстан Республикасындағы табиғи монополияға жатады.

Работа состоит из  1 файл

Монополияның мәнi.docx

— 32.75 Кб (Скачать документ)

      На  статті „Роботи і послуги” відображають вартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур, на виконані роботи тощо. На цю ж статтю відносять вартість електро- та тепло-енергії, використаної на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур тощо.

      Окремо  відображають вартість нафтопродуктів (палива і мастильних матеріалів), витрачених машинно-тракторним парком, комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві, а також витрати на запчастини, використані для заміни відпрацьованих деталей машин і устаткування в рослинництві під час ремонту за межами ремонтно-механічної майстерні.

      На  статті „Амортизація” відображається сума нарахованої амортизації основних засобів нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, які використовуються у рослинництві.

      На  статті „Інші витрати” відображають страхові внески по посівах і основних засобах у рослинництві та інші витрати, які не були враховані у попередніх статтях.

      На  статті „Витрати на організацію виробництва  й управління” враховують загально бригадні і загально галузеві витрати, які розподіляються у кінці року і списуються.

      В кінці року за встановленою методикою  визначають фактичну собівартість одержаної від врожаю продукції рослинництва і планову собівартість коригують до фактичного рівня. Суму коригування відображають по кредиту субрахунку 231 „Рослинництво” і дебету тих рахунків, де була використана продукція рослинництва врожаю поточного року (23 „Виробництво”, 90 „Собівартість реалізації”, 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва” тощо).

  Основні бухгалтерські проведення з обліку виробництва наведено в (табл. 2.7).

      Аналітичний облік витрат рослинництва ведуть у  розрізі аналітичних рахунків: "Витрати на вирощування моркви", "Витрати на вирощування буряку столового", "Витрати на вирощування капусти", "Витрати на вирощування цибулі" тощо. 
 

  Таблиця 2.7

  Господарські  операції по обліку витрат і виходу виробництва овочів відкритого ґрунту

Зміст господарської  операції Кореспондуючі рахунки
Дебет Кредит
1 2 3
Нараховано  амортизацію основних засобів, що використовуються у рослинництві 231 131
Списано вартість витрачених на посів насіння  та садивного матеріалу 231 208,27
Списано вартість використаного палива тракторами 231 203
Списана вартість добрив і отрутохімікатів 231 209
Списано вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів 231 22
Оплачено  підзвітними особами витрати  рослинництва 231 372
Віднесено частину витрат майбутніх періодів 231 39
Прийнято  до оплати рахунки постачальників за надані послуги рослинництву(без  ПДВ) 231 631
Нараховано  заробітню плату 231 661
Створено  резерв на оплату відпусток працівникам  рослинництва 231 471
Нараховано  відрахування на соціальні заходи 231 65
Розподілено загальновиробничі витрати рослинництва 231 91
Оприбутковано основну продукцію за справедливою вартістю 27 231
Визнано на суму різниці між справедливою вартістю та витратами виробництва, що пов’язані з отриманням продукції:

-в разі перевищення  витрат на виробництво над  справедливою вартістю

 
 
 
940
 
 
 
231
-в  разі, якщо справедлива вартість  більша від витрат виробництва 231 710
Списано на надзвичайні витрати витрати  з посіву загиблої внаслідок стихійного лиха культури 991 231
 

      Первинні  документи, довідки бухгалтерії, відомості  по нарахуванню амортизації тощо, є підставою для заповнення місячних виробничих звітів. Їх складання у  виробничих підрозділах на підставі названих документів, а за потреби  залучають ті з них, що складені в інших підрозділах чи в бухгалтерії господарства, а також аркуші-розшифрування, що складені при записах в інших журналах-ордерах.. По виробництву передбачено ведення таких виробничих звітів до Журналу-ордера №10.3 с.-г.:

      Виробничий  звіт № 10.3а с.-г. — для основного виробництва;

      Виробничий  звіт № 10.3б с.-г. — для інших  виробництв;

      Виробничий  звіт № 10.3в с.-г. — для загальновиробничих витрат;

      Виробничий  звіт № 10.3г с.-г. для адміністративних витрат.

      У виробничих звітах дані групуються в  розрізі, який дозволяє у подальшому зробити записи по аналітичних рахунках відповідних синтетичних рахунків. За наявності кількох виробничих звітів, за якими списують витрати на відповідний синтетичний рахунок чи оприбутковують продукцію, складають Зведену відомість до Журналу-ордера № 10.3 с.-г. (форма № 10.3д с.-г.).

      Для накопичування даних протягом року про витрати та вихід продукції (робіт, послуг) по кожному аналітичному рахунку використовують Оборотну відомість  по рахунках (форма 10.3е с.-г.). Рахунки  в ній відкривають відповідно до діючих Положень (стандартів), записи роблять на підставі виробничих звітів.

      Підсумки  виробничих звітів з деталізацією сум  по синтетичних рахунках (субрахунках) або підсумки Зведеної відомості  переносять в Журнал-ордер № 10.3 с.-г., а його дані — в Головну книгу.

     Загальна  схема обліку виробництва овочів у досліджуваному підприємстві схематично відображена на рис. 2.1.

     

Рис. 2.1 Загальна схема обліку виробництва  овочів у СГ ТзОВ “Горуцьке” 

      2.2.3 Обчислення собівартості виробництва овочів  

      Закон України „Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні” визнає фактичну собівартість одним  із основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Законом наголошується, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на її виробництво і придбання.

      Собівартість  окремих видів сільськогосподарської  продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), вид тварин чи виробництва.

      Визначення  собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюють у такій послідовності:

      - розподіляють за призначенням  витрати на утримання основних  засобів на об’єкти планування  та обліку витрат;

      - обчислюють собівартість продукції  допоміжних та підсобних промислових виробництв, які надають послуги основному виробництву;

      - розподіляють витрати на зрошування, осушення земель, списують послуги бджільництва по запиленню сільськогосподарських культур;

      - розподіляють загальновиробничі  витрати; 

      - визначають загальну суму виробничих  витрат по об’єктах планування та обліку;

      - обчислюють собівартість продукції  рослинництва, в нашому випадку  – овочів;

      - розподіляють витрати на утримання  кормоцехів;

      - визначають собівартість продукції  тваринництва;

      - визначають собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі;

      - визначають собівартість продукції  підсобних промислових виробництв  по переробці сільськогосподарської  продукції. 

      До  обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту перевіряють правильність запису по дебету і кредиту аналітичного рахунку. Витрати по посівам, які повністю загинули від стихійного лиха, списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують рахунок 991 „Втрати від стихійного лиха”, кредитують рахунок 23 „Виробництво”.

      У зв’язку з тим, що площі під загиблими посівами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами, при списанні витрат слід мати на увазі, що на надзвичайні витрати господарства списуються лише повторні витрати (вартість насіння, витрати на сівбу тощо). Неповторні витрати (оранка, вартість внесених добрив, витрати по снігозатриманню тощо) відносять на новопосіяну культуру. При частковій загибелі втрати списують на витрати господарства частково і розподіляють пропорційно до відсотка одержаної продукції. По посівах, які загинули внаслідок стихійного лиха, нараховують страхове відшкодування. Ці суми записують на дебет рахунка 65 „Розрахунки за страхування” і кредит субрахунка 751 „Відшкодування збитків від надзвичайних подій”.

      У спеціалізованих господарствах  аналітичний облік витрат ведеться за окремими овочевими культурами або групами однорічних культур. Собівартість 1 ц продукції овочівництва відкритого ґрунту визначають розподілом витрат на вирощування і збирання (за винятком вартості насіння і розсади) між окремими видами пропорційно до зайнятої площі і тривалості вегетаційного періоду (гектаро-дні). До одержаної суми додають вартість насіння або садивного матеріалу і ділять на масу одержаної від урожаю і оприбуткованої продукції.

      Неспеціалізовані  господарства, такі як СГ ТзОВ “Горуцьке”, облік затрат ведуть у цілому за овочевими культурами відкритого ґрунту.

      При веденні обліку витрат за групою овочевих культур розраховується середня  собівартість продукції цих культур. За необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури витрати, обчислені в цілому за групою культур, розподіляють між окремими видами продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними цінами.

      Наприклад, у 2010 році витрати на вирощуванні овочів (за групою овочевих культур) становлять 276000 грн. Від урожаю отримано 1407 ц овочів, із них: моркви — 307 ц, буряків столових — 400 ц, капусти — 300 ц, цибулі — 150 ц. Середня реалізаційна ціна 1 ц становить: моркви — 350 грн., буряків столових — 320 грн., капусти — 249 грн., цибулі — 350 грн.. Обчислення собівартості окремих видів продукції овочівництва при веденні обліку витрат за групою овочевих культур розглянемо у табл. 2.8.

      Таблиця 2.8

      Обчислення собівартості продукції овочівництва у неспеціалізованому СГ ТзОВ “Горуцьке”

Види овочів Валовий збір, ц Вартість  продукції за реалізаційними цінами Коефіцієнт  розподілу (гр.6 (разом) / гр.4 (разом)) Витрати на виробництво (гр.4 * гр.5), грн. Собівартість 1 ц продукції (гр.6 / гр.2), грн.
1 ц, грн. Усієї продукції, (гр.3 * гр.2), грн.
1 2 3 4 5 6 7
Морква 307 350 107450 0,650 69796 227,35
Буряк столовий 400 320 128000 0,650 83144 207,86
Капуста 550 249 136950 0,650 88958 161,74
Цубуля 150 350 52500 0,650 34102 227,35
Разом 1407 х 424900 х 276000 196,2
 

      2.2.4 Вдосконалення обліку виробництва овочів 

     Одним із шляхів вдосконалення обліку процесу виробництва овочів є комп’ютеризація системи обліку.

     В умовах комп’ютеризації форму обліку слід розглядати з двох позицій: як підсистему системи бухгалтерського  обліку, що при комп’ютеризації  має вигляд алгоритму роботи бухгалтерської програми та як зовнішній вигляд системи, тобто структуру побудови бухгалтерської комп’ютерної системи. Таке розмежування дозволяє сформувати загальну форму обліку, як структуру бухгалтерської комп’ютерної системи, помістивши частину її складових в алгоритм роботи бухгалтерського програмного забезпечення. 

     Бухгалтерська комп’ютерна система – це система  бухгалтерського обліку з можливостями самоконтролю, що використовує людську  і машинну працю та складається  з відповідних підсистем, що групуються в методичну, технічну та організаційну підсистеми. Задачами цієї системи є збирання, реєстрація, обробка, систематизація, зберігання та передача необхідної облікової інформації, за допомогою сучасних технічних, програмних і технологічних засобів та рішень.

     Важливе значення в технічній підсистемі має програмне забезпечення, від якого безпосередньо залежить функціонування бухгалтерської комп’ютерної системи. Якщо загальний ринок програмного забезпечення бухгалтерського обліку вже сформований і налічує десятки програмних засобів вітчизняних та іноземних фірм, то ринок програмного забезпечення бухгалтерського обліку в сільському господарстві знаходиться лише на стадії формування. Це призводить до того, що бухгалтерські програми використовують (без урахування якості використання) лише у 22% комп’ютеризованих сільськогосподарських підприємств.

       Найбільший вибір спеціалізованого  програмного забезпечення існує  для середніх сільськогосподарських  підприємств. Можна виділити програми  на базі "1С:Підприємство" ("Кварц:  Конфігурація для сільськогосподарських підприємств", "МІКСТ: Сільськогосподарське підприємство", "ІН-АГРО: Конфігурація для підприємств агропромислового комплексу України"), на базі "Акцент" ("Бухгалтерський облік на сільгосппідприємствах", "Молочне виробництво", "Облік витрат у рослинництві" тощо), на базі "БАС підприємство" ("БАС – сільгосппідприємство"). Крім того, існують спеціалізовані програми, що розроблені науково-дослідними інститутами (Інституту агарної економіки УААН, Харківський ДАУ тощо). Серед спеціалізованих програм для середніх сільськогосподарських підприємств найбільш розповсюдженою є "Кварц: Конфігурація для сільськогосподарських підприємств".

Информация о работе Монополияның мәні