Монополияның мәні

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2011 в 21:05, реферат

Описание

«Монополия» терминi бiр немесе шектелген саны бар сатушылар нарығын сипаттау үшiн қолданылады. Монополия бәсекелестердi ығыстырып, өз көшiн арттырады және сатып алушыларға таңдау мүмкiндiгiн қалдырмайды. Сонымен бiрге ол ұсыныс көлемiн анықтап, бағаларды белгiлеу арқылы нарыққа өз ережелерiн қояды. Монополия еркiн бәсекелестiгi бар нарыққа қарама - қарсы түрде жүргiзiледi. Артықшылық тұтынушыға емес, өндiрушiге берiледi, себебi ол өнiмге бағаларды белгiлейдi. Баға мен пайда бәсекелестерден жоғары болып, қоғам және жеке топтар үшiн өте ауыр жағдай тудырады. Сфера және аймақ, кәсiпорындар арасындағы ресурстарды қайта бөлу механизмнi» тиiмдiлiгi бұзылады, экономикалық еркiндiк болмайды, тұтынушылар үшiн де. Тарихи кезеңде әр елдің экономикасына монополияның әр түрлері құрылды: Табиғи монополия және жасанды монополия. Қазақстан Республикасындағы табиғи монополияға жатады.

Работа состоит из  1 файл

Монополияның мәнi.docx

— 32.75 Кб (Скачать документ)
 

     У 2010 р. порівняно із 2009 р. прибуток від реалізації овочів збільшився на 110,5 тис. грн., що є позитивним явищем. Зокрема, за рахунок збільшення обсягу реалізації, він зріс на 20,4 тис. грн., а  зростання ціни  призвело до його збільшення на 105,1 тис. грн., проте за рахунок підвищення собівартості овочів, він зменшився на 15,0 тис. грн. У першому і другому випадках спостерігається прямо пропорційна залежність, а в третьому – обернено пропорційна.

      Переважно підприємства використовують кілька каналів  реалізації своєї продукції. Зокрема, сільськогосподарські підприємства реалізовують продукцію:

  • переробним підприємствам;
  • реалізація на ринку – включає продаж на селянських ринках, через власну торговельну мережу (магазини, ятки), на ярмарках, підприємствам і організаціям для забезпечення своїх працівників, населенню з транспортних засобів або через торговельні пункти безпосередньо з полів, продукцію переробки у власних цехах з подальшою реалізацією ринковими каналами;
  • населенню в рахунок оплати праці, включаючи через систему громадського харчування;
  • видача пайовикам в рахунок плати за оренду земельних і майнових паїв;
  • на товарних біржах, аукціонах;
  • експорт;
  • іншими каналами.

      Канали  збуту відзначаються різною  ефективністю. У ході аналізу слід встановити, наскільки раціонально підприємство розподілило товарну продукцію за каналами збуту, визначити, які з них здатні забезпечити йому максимальну вигоду. Основним критерієм вигідності окремих каналів є рівень реалізаційної ціни. Розглянемо канали реалізації овочів (табл.2.16)  у СГ ТзОВ «Горуцьке».

     Таблиця 2.16

Реалізація  овочів у СГ ТзОВ “Горуцьке” різними каналами, 2010 р.

Канал реалізації Обсяг реалізації Виручка, грн. Середня ціна 1 ц, грн.
центнерів у % до загального
Населенню в рахунок оплати праці 8 0,6 1583 197,9
Комерційним структурам 1399 99,4 423276 302,6
Всього  продано 1407 100 424859 302,0
 

      З таблиці 2.16 видно, що найкращим каналом для реалізації овочів є реалізація комерційним структурам. Оскільки цей канал має найвищу реалізаційну ціну, яка становить 302,6 грн. і вказує на потенційну привабливість даного сегмента ринку збуту продукції. Далі за ним менш привабливим є такий канал реалізації як населенню в рахунок оплати праці, середня ціна реалізації якого відповідно становить 197,9 грн. 

      2.3.4. Шляхи зниження собівартості та підвищення ефективності виробництва овочів 

      Глобалізація  економіки з особливою гостротою  ставить питання про підвищення ефективності виробництва овочевої продукції, вирішення якого тісно  пов'язується з можливостями великотоварного виробництва. При всій важливості інших складових саме ефективність є одним з головних чинників забезпечення конкурентоспроможності продукції.

     Питання про пошук резервів підвищення економічної  ефективності виробництва овочевої продукції слід пов'язувати з низкою питань. По-перше, слід мати на увазі, що підвищення рівня виробництва овочевої продукції можливе двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. В першому випадку - за рахунок розширення посівних площ, в іншому - шляхом підвищення їх врожайності, удосконалення структури посівних площ, покращення сортового складу, забезпечення матеріально-технічними ресурсами та ін.

     Собівартість  продукції являється важливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати виконання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості – одна із першочергових і актуальних задач любого підприємства, любої галузі. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, рівень роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

     Особливу  актуальність проблема зниження собівартості набуває на сучасному етапі. Пошук резервів її зниження допомагає багатьом господарствам підвищити свою конкурентоспроможність, уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.

      Зниження  собівартості продукції є важливою умовою підвищення ефективності господарської  діяльності аграрних підприємств. Собівартість овочів, як уже згадувалося залежить від двох чинників першого порядку: урожайності овочів і суми витрат в розрахунку на 1 га.

      На  практиці зниження собівартості овочів забезпечується у таких випадках:

  • зростання урожайності овочів при одночасному зниженні виробничих витрат на гектар посівів;
  • зростання урожайності овочів при сталих витратах матеріально-грошових коштів на гектар посівів;
  • зростання урожайності овочів при одночасному зростанні витрат виробництва, але темпи росту урожайності є вищими;
  • коли сталою залишається урожайність овочів, а витрати виробництва знижуються;
  • коли виробництво продукції знижується, але при цьому матеріально-грошові витрати мають вищі темпи скорочення.

      Відповідно  до цих положень, основними шляхами  скорочення матеріально-грошових витрат СГ ТзОВ «Горуцьке» на виробництво овочів будуть наступні:

  • впровадження комплексної механізації виробництва, застосування нових машин та обладнання;
  • підвищення фондовіддачі основних виробничих фондів, за рахунок більш повного їх завантаження;
  • зниження матеріаломісткості виробництва продукції за рахунок запровадження ресурсно- та енергоощадних технологій;
  • скорочення витрат на організацію та управління виробництвом;
  • удосконалення організації виробництва, форм праці та її матеріального стимулювання. Останнє включає запровадження сучасних способів мотивації, прогресивних систем оплати праці та збільшення частки оплати праці у собівартості продукції;
  • розвиток концентрації і раціональна спеціалізація виробництва;
  • запровадження сучасних індустріальних технологій в виробництві, зокрема технології безплужного обробітку ґрунту, що дозволить мінімізувати кількість технологічних операцій і підвищити природну родючість ґрунтів;
  • підвищення урожайності овочів.

      Практичним  втіленням цих заходів має  стати збільшення виробництва овочів в господарстві, скорочення затрат праці й виробництва, ріст доходності галузі.

      Необхідно також відмітити, що важливим етапом являється також ефективність виробництва.

      Головним  шляхом підвищення ефективності виробництва  є:

      - для підвищення ефективності виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах необхідно розвивати альтернативні форми господарювання і конкуренцію в сфері овочівництва;

      - запровадити прогресивні технології  вирощування овочів для досягнення високої урожайності;

      - використовувати механізм посилення мотивації товаровиробників до ефективного розвитку галузі;

      Важливе значення ефективного використання потенціалу овочівневого комплексу  має раціональне використання відходів переробки овочів.

      З огляду на показники інших господарств регіону, вважаємо, що застосувавши комплекс агротехнічних заходів у СГ ТзОВ «Горуцьке» цілком реально у перспективі досягти урожайності овочів на рівні 130 ц/га.

     За  умови підвищення урожайності овочів відповідної зміни зазнали б  і інші показники ефективності виробництва овочів, оскільки вони усі тісно пов’язані із урожайністю. Зокрема, відомо, що із зростанням урожайності знижується собівартість 1 ц, трудомісткість виробництва 1ц овочів, поряд із зростанням валового збору потенційно більшим стає обсяг реалізованої продукції, покращуються фінансові результати від реалізації. Розрахунки наведено в табл. 2.17.

      Таблиця 2.17

 Перспективні  параметри виробництва  і реалізації овочів

   у СГ ТзОВ “Горуцьке”

Показник Фактично (2010 р.) Прогноз (2014 р.) Прогнозний показник до фактичного, %
Площа, га 13,0 15,0 115,4
Урожайність, ц/га 114,6 130,0 113,4
Валовий збір, ц 1490,0 1950,0 130,9
Реалізація  зерна, ц 1407,0 1852,5 131,7
Рівень  товарності зерна, % 94,4 95,0 100,6
Ціна  реалізації 1 ц, грн 302,0 204,6 67,7
Повна собівартість 1 ц, грн 131,9 115,0 87,2
Прибуток, тис. грн 148,9 166,1 +17,2
Рівень  рентабельності, % 53,9 78,0 +24,1
 

      Отже, на перспективу пропонуємо деякі  зміни, насамперед — збільшення площі посіву овочів на 2 га, або на 15,4 %. Як наслідок, валове виробництво овочів збільшиться на 30,9 %. Рівень товарності овочів майже не зміниться - це дасть змогу реалізувати 1852,5 ц.

      Якщо повна собівартість 1 ц овочів зменшиться до 115 грн, то у перспективі рівень рентабельності овочів у СГ ТзОВ «Горуцьке» складе            78,0 %, а маса прибутку від його реалізації понад 166 тис.грн. 
 
 
 

      3. Стан охорони праці

      3.1 Аналіз стану охорони праці

      Одним із негативних наслідків інтенсифікації виробництва у сільському господарстві є підвищення небезпеки травматизму та профзахворювань, джерелом яких є техногенні фактори виробничого середовища. Для їх нейтралізації або зменшення негативного впливу на працівників необхідно значну увагу приділяти покращенню умов праці на підприємстві та належного проведення інструктажу з техніки безпеки.

      Сільськогосподарське  товариство з обмеженою відповідальністю "Горуцьке" (СГ ТзОВ "Горуцьке") знаходиться в с. Гірське Миколаївського району Львівської області. Напрямок розвитку господарства скотарсько-молочний з розвинутим овочевим та зерновим господарством. СГ ТзОВ "Горуцьке" утворено на базі майнових і земельних паїв працівників колишнього виробничого сільськогосподарського кооперативу (ВСГК) "Горуцьке" 29 січня 2000 року.

      У СГ ТзОВ „Горуцьке” головну відповідальність за організацію роботи з охорони праці несе керівник підприємства. Крім того організацію охорони праці на підприємстві та контроль за дотриманням техніки безпеки здійснюють керівники виробничих підрозділів.

      Робота із створення безпечних умов праці і виробництва у досліджуваному підприємстві здійснюється відповідно до Законів України “Про охорону праці”, “Про пожежну безпеку”, а також на основі “Положенння про роботу по охороні праці і техніки безпеки на підприємствах, організаціях і сільськогосподарських підприємствах”. З новими працівниками, які приймаються на роботу, на підприємстві проводять інструктаж, про що роблять записи в “Журналі реєстрації інструктажу з техніки безпеки”. Регулярно проводиться повторні інструктажі, своєчасність яких контролює керівник господарства.

      Дотримуються у СГ ТзОВ «Горуцьке» і основних вимог щодо протипожежних заходів. На кожному об’єкті визначені відповідальні за дотримання протипожежної безпеки. Обладнані протипожежні комплекти. Відповідно до існуючих вимог комплектується протипожежним інвентарем зернозбиральна техніка під час жнив.

Информация о работе Монополияның мәні