Шпаргалка по "Экономике"

    Основні функції фінансів: розподільча функція, регулююча функція, контролююча функція, стимулююча функція.

    Розподільча функція полягає у розподілі фінансових ресурсів між регіонами, галузями різних напрямів видатків підприємств та організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств та організацій.

    Регулююча функція переважно реалізується тоді, коли потрібно внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів.

    Контролююча функція полягає в тому, що за допомогою фінансів можна перевіряти стан розвитку народного господарства, ефективність діяльності підприємств, використання грошових ресурсів.

    Стимулююча функція реалізується через використання податкових пільг, зниження податкових ставок, звільнення від податків, обмеження податкової бази.

                                                   45-46.  Кредит, його види.

    Ступінь зрілості ринкових економічних систем часто оцінюють за ступенем розвитку кредитних відносин, завдяки яким вирішується ціла низка економічних  і соціальних проблем. Термін «кредит» походить від латинського слова creditum, що означає «позика».

    Існування кредиту пов’язане з позичковим капіталом.

    Позичковий  капітал – це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отримання доходу в формі позичкового відсотка (процента).

    Рух позичкового капіталу називають  кредитом.

    Кредит  – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

    Джерелом  кредитних ресурсів є грошовий капітал, що вивільняється в процесі кругообігу промислового та торговельного капіталу. Наступним джерелом кредитних ресурсів є рух бюджетних засобів, цільових фондів та резервів. Третім джерелом тимчасово вільних грошових засобів є грошові доходи і заощадження приватних осіб.

    Принципи  функціонування кредиту: обов’язковість повернення кредиту; платність; строковість.

    Форми кредиту: комерційний кредит; банківський кредит; споживчий кредит; іпотечний кредит; лізинговий кредит; ломбардний кредит; міжнародний кредит; кредит «стенд – бай»; безпроцентний кредит.

    Функції кредиту: перерозподільна; емісійна; економія витрат обігу; забезпечує зростання рівня концентрації та централізації капіталу; виступає важливим засобом державного регулювання економіки.

    Роль кредиту в ринковій економіці:

    кредит  розширяє інвестиційні ресурси підприємств;

    сприяє  концентрації інвестиційних ресурсів;

    кредитні  відносини сприяють ефективному  розподілу і використанню грошових ресурсів;

    кредит  прискорює кругообіг фондів підприємств, сприяє розширенню обмінних операцій.

    Отже, кредит є невід’ємним елементом  сучасної економіки, його використання підвищує рівень ефективності економічної  співпраці людей. 
 

    47 -48. Банківська система  В Україні. Банки  їх види та функції. 

    Закон України «Про банки і банківську діяльність» розглядає банки як установи, функціями яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення й інших кредитних ресурсів; касове та розрахункове обслуговування суб’єктів господарювання; виконання валютних та інших банківських операцій.

    За  функціями і характером виконуваних  операцій банки поділяються на емісійні, комерційні, депозитні, експортні, іпотечні, ощадні. У ринковій системі банки  – це комерційні підприємства, які надають своїм клієнтам фінансові послуги і отримують від них у певній формі оплату. Банк виконує дві головні функції:

    збирання  та видавання грошових ресурсів у  вигляді внесків «депозитів»  і оплаті виписаних на банк чеків, платіжних доручень вкладника;

    надають кредити підприємствам і населенню.

    Банківська  система України є дворівневою  і складається з Національного  банку України та комерційних  банків.

    Центральний банк – це державна установа, яка є головною ланкою кредитної системи.

    Функції центрального банку:

    розробка  та реалізація грошово – кредитної  політики;

    емісія  готівкових грошей – монопольне право  центрального банку;

    емісія  безготівкових грошей;

    зберігання  золотовалютних резервів країни;

    акумуляція  та зберігання касових резервів комерційних банків;

    кредитування  комерційних банків у період економічних  труднощів;

    виконання кредитних та розрахункових операцій на потребу  уряду.

    Головне завдання центрального банку –управління емісійною , розрахунковою та кредитною діяльністю.

    Комерційні банки є основою кредитної системи. Найбільшого поширення набула така організаційно – правова форма банків, як акціонерна.

    Функції комерційних банків:

    ведення поточних рахунків ;

    акумуляція  строкових депозитів вкладників;

    видача  грошових засобів з рахунків ;

    перерахування з одного рахунка на інший ;

    розміщення  акумульованих грошових засобів  шляхом надання кредитів , купівлі  – продажу цінних паперів ;

    продукування  кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів. 
 
 
 

    49-50. Система національних рахунків. Основні макроекрномічні показники.

    Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу па макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

    Однією  з важливих особливостей СНР є  її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:

• всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;
• всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;
• всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

    Головним  показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної  діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді в економічній території країни.

    Окрім ВВП, існує цілий ряд інших взаємопов'язаних показників національного рахівництва. Всі вони розраховуються па підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.

    Чистий  внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

    ЧВП = ВВП — Амортизаційні відрахування.

    Національний  доход (НД) — сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) - можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес:

    НД  =  ЧВП -  Чисті непрямі податки па бізнес.

    Показник  особистого доходу (ОД) можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати особисті доходи, отримані у вигляді процента.

    Використовуваний  доход (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

    ВД = ОД - Прибутковий податок - Неподаткові платежі державі.

    Це  доход, який залишається у розпорядженні  домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.

    51. Методи розрахунку  ВВП

    Показник  ВВП можна розрахувати трьома методами:

1. за виробленою продукцією (виробничий метод);
2. за витратами (метод кінцевого використання);
3. за доходами (розподільчий метод).

    При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки. Тобто по кожній галузі економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або додану вартість, створену всіма галузями економіки.

    При розрахунку ВВП методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домогосподарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:

    ВВП = Y=C+I+G+NX

    де  С - кінцеві споживчі витрати домогосподарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла);

    I - валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на: будівництво будинків і споруд, придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій, створення товарно-матеріальних запасів, амортизацію, а також витрати домогосподарств на придбання житла (будинків, квартир тощо).

    G - державні витрати  на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу;

    NX - чистий експорт  товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом: NX=X-M.

    При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й непрямі податки на бізнес), які не є доходами. Іншими словами, розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових:

• амортизаційні витрати;
• чисті непрямі податки на бізнес — непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм;
• винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);
• рентні платежі — це прибуток, який отримують власники нерухомості:
• чисті проценти — це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;
• доход від власності — це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;
• прибуток корпорацій — цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій.