Шпаргалка по "Экономике"

lign="justify">    Водночас  конкуренція має і негативні риси: є однією з причин безробіття, прямо чи опосередковано спричиняє нерівномірний розподіл доходів між різними групами населення; призводить до розорення дрібних товаровиробників. 

    Залежно від режиму конкурентної боротьби розрізняють  досконалу і недосконалу конкуренцію. Досконала конкуренція – економічне суперництво між великою кількістю дрібних і середніх підприємств, що виробляють однорідну продукцію, при цьому для входу нових підприємств в галузь та виходу будь-якого підприємства з неї немає жодних перешкод. Жоден продавець або покупець за цих умов не в змозі якимось чином серйозно вплинути на ринкову ціну товару. Цей вид конкуренції є найсприятливішим для оптимального функціонування ринкового механізму. Недосконала конкуренція пов’язана з певним обмеженням вільного підприємництва і виступає у формах монополістичної конкуренції, олігополістичної конкуренції та монополії.

    Монополістична  конкуренція виникає, коли застосовується широка диференціація продукту, пов’язана або з його особливостями (якість, марка, упаковка), або з місцезнаходженням продавців чи з особливими послугами, що супроводжують продаж товару. Цей вид характеризується великою кількістю виробників і продавців, і купівля продаж не здійснюється за єдиною ринковою ціною.

    Для олігополістичної конкуренції характерними рисами є: товари виробляють кілька великих фірм; однорідна або диференційована продукція; взаємозалежність фірм; значний контроль за ціною; значні бар’єри, які перешкоджають входженню нових фірм у галузь.

    Монополія характеризується: наявністю в галузі єдиної фірми – чистого, або абсолютного монополіста; відсутністю близьких замінників продукту монополіста; бар’єрами входження на ринок.

    Розрізняють також внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію. Внутрішньогалузева конкуренція існує між виробниками певної галузі за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції, за отримання максимально можливого в галузі прибутку. Міжгалузева конкуренція виникає між виробниками різних галузей за вищі прибутки та вигідніше застосування капіталу.

    Конкуренцію можна класифікувати й за методами її ведення. Так, розрізняють добросовісну (чесну) і недобросовісну конкуренцію, цінову і нецінову. Добросовісна конкуренція – це таке суперництво, при якому дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами, а недобросовісна включає технічне шпигунство, переманювання фахівців-професіоналів, підкуп працівників підприємства-конкурента, неправдиву рекламу тощо. Що стосується цінової конкуренції, то вона здійснюється маневруванням цінами з метою більш вигідного використання ринкової кон’юнктури. При цьому застосовують монопольно високу ціну, ціну лідера, престижну ціну, психологічну ціну та ін. Нецінова ж конкуренція ґрунтується на технічних перевагах, вищій якості та більшій надійності товару, використанні реклами, ефективних методах збуту тощо. 

    Державне  регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших  ринках. Цю функцію виконує антимонопольний комітет, керуючись антимонопольним законодавством. Антимонопольне законодавство – складна, розгалужена мережа законів, судових рішень, а також система заходів, спрямованих на регулювання дій фірм, об’єднань, корпорацій на ринку щодо обмеження і усунення монопольних впливів, боротьби з монополізмом та відсікання тих фірм, які порушують права споживачів і виробників товарів та послуг.

    Контроль  за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників  ринкової економіки здійснюють спеціально створені антимонопольні органи. До їхніх функцій належить: 1) розробка заходів щодо розвитку конкуренції, демонополізації виробництва та обігу; 2) комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них; 3) підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства тощо. При антимонопольних органах можуть бути створені спеціальні ради з питань монополізму та конкуренції. Таким радам надають характер консультаційних і дорадчих структур.

    Слід  зазначити, що заходи захисту конкуренції  не повинні здійснюватися лише державою. Підприємцям слід активніше захищати свої права на діяльність в умовах чесної конкуренції. 
 
 

    25. Попит. Закон попиту.

    Попит — це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги.

                Серед факторів, які впливають на попит, найчастіше виділяють: ціну

    товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування покупців. Найголовнішим є, безумовно, ціна самого товару. Тому, якщо прати до уваги лише його, а інші не враховувати, то можна отримати функцію попиту від ціни: Qо = f (Р)

    Ця  функція виражає закон попиту — зі збільшенням ціни на товар попит па нього зменшується, і, навпаки, зі зменшенням ціни на товар попит на нього збільшується.

    

    

    Закон попиту можна проілюструвати за допомогою кривої (Рис.2), яка відображає обернено пропорційну залежність між величиною попиту і ціною товару. Рухаючись по кривій униз чи вгору, можна визначити різні значення величини попиту залежно від рівня ціни. Розглянемо дію інших факторів, що впливають на величину попиту.

     

    Криву попиту позначають буквою Д (англ. Demand – попит). Вона іде зверху вниз, зліва  направо, тобто має спадний характер. Спадна траєкторія кривої попиту зумовлена  двома причинами:

    1) Ефектом доходу, зміст якого полягає в тому, що зі зниженням ціни продукту купівельна спроможність грошового доходу збільшується, що дає змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше. І навпаки.

    2) Ефектом заміщення, зміст якого полягає в тому, що споживачі замінюють дорожчі продукти дешевшими.

    Ефект доходу та ефект заміщення діють  одночасно і обидва змінюють величину попиту на продукт.

    Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний попит – це попит окремого споживача. Ринковий попит – це сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним споживачем за різних цін (рис.6.2) 

    26 . Нецінові факктори  попиту.

    Ціна – найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту. Але існують і інші нецінові чинники, що впливають на нього:

    - кількість покупців;

    - доходи споживачів:

    а) товари, попит на які прямо залежить від зміни доходу, називають нормальними  товарами.

    б) якщо зі зростанням доходів попит  на певні товари знижується, то такі товари називають нижчими.

    - очікування споживачів;

    - ціни на супутні товари:

    а) якщо зниження ціни на один продукт зменшує попит на інший, то такі продукти називають взаємо замінюваними;

    б) якщо зниження ціни на один продукт  збільшує попит на інший продукт, то такі товари називають взаємодоповнюючими.

    - місткість ринку;

    - кліматичні умови.

    Слід  розрізняти поняття «зміни обсягу (величини) попиту» і «зміни у попиті».

    Зміни обсягу попиту відбуваються через зміну ціни і графічно характеризується рухом по кривій попиту (рис. 6.1)

    Зміни в попиті, зумовлені неціновими чинниками, зміщують положення кривої попиту, зсуваючи її праворуч або ліворуч (рис.6.3)

    

            Рис. 6.3. Переміщення кривої попиту

    27. Пропозиція. Закон  пропозиції. Нецінові  фактори пропозиції

    Пропозиція  — сукупність товарів і послуг на ринку, які готові продати виробники за даними цінами.

    Серед факторів, які впливають на пропозицію, провідну роль відіграні на даного товару, ціни інших товарів, технологія виробництва, податні і дотації виробникам. І головним фактором для пропозиції є ціна товару. Якщо взяти до уваги цей фактор, при незмінному значенні решти, то одержимо функцію пропозиції від ціни:

    Ця  функція виражає закон пропозиції — зі зростанням ціни на товар зростає і обсяг його пропозиції на ринку.

    Закон пропозиції можна проілюструвати за допомогою кривої пропозиції (Рис.3), яка відображає прямо пропорційну залежність між величиною пропозиції і ціною товару. Рухаючись по кривій, можна спостерігати різні варіанти зміни величини пропозиції, що залежать від ціни. 
 

    28. Нецінові фактори  пропозиції 

    Нецінові  фактори впливу на пропозицію:

    - технологічний прогрес;

    - зміна цін на ресурси;

    - зміна цін на споріднені товари;

    - зміни у бюджетно-податковій політиці;

    - очікування підприємців.

    Нецінові  фактори впливу на пропозицію викликають зміни пропозиції, зміщуючи графік кривої попиту праворуч або ліворуч (рис. 6.5.) 

    

    Рис. 6.5. Переміщення кривої пропозиції. 
 

    29. Взаємодія попиту  і пропозиції. Ринкова  рівновага

    Взаємодія попиту і пропозиції призводить до встановлення рівноважної (ринкової) ціни.

    Рівноважна (ринкова) ціна – це та ціна, за якої врівноважуються величини попиту і величини пропозиції.

    Графічно  рівноважна ціна встановлюється у точці  перетину кривих попиту і пропозиції (рис. 6.6.) Точка Е називається точкою рівноваги.

      
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 6.6 Графік рівноваги попиту і пропозиції 

    Рівноважна  ціна – це ціна, за якої інтереси покупців і продавців збігаються: кількість  продукту, яку хочуть придбати покупці, саме дорівнює кількості продукту, яку хочуть продати продавці.

    Якщо  ціна (Р₁) буде встановлена вище рівноважної, то відбувається перевищення пропозиції над попитом і як результат, - надлишок (перевиробництво).

    Якщо  ж ціна (Р₂) буде встановлена нижче рівноважної, то виникне – дефіцит (нестача).

    Ситуація  дефіциту або надлишку не може продовжуватись довгий час. Під впливом конкуренції  в умовах вільних цін вона встановиться на рівні рівноважної.

    Ринковий  механізм – це механізм координації  діяльності суб’єктів через систему  цін. Багато економістів, від А.Сміта  і до Фрідріха А. Фон Хайєка вважали, що механізм вільного ціноутворення  є найбільш ефективним засобом розділу ресурсів. 
 
 
 

    30. Еластичність попиту і пропозиції

    В аналізі попиту і пропозиції використовують поняття «еластичності».

    Здатність однієї економічної змінної реагувати  на зміни, що відбулися в іншій  економічній змінній, називають еластичністю.

    Кількісно еластичність визначається показником, який називається коефіцієнтом еластичності (Е) і вимірюється через відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої.

    Розрізняють еластичність попиту за ціною, доходом  і перехресну еластичність.

    Еластичність  попиту за ціною (Е_dp) показує на скільки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток. 

 

    де  Е_dp –коефіцієнт еластичності попиту за ціною; ∆Q_d – зміна обсягу попиту; Q_d – первинний обсяг попиту; ∆P – приріст ціни; P – первинна ціна.