Шпаргалка по "Экономике"

Відповідно до теорії вартості за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці. Основи вчення заклали англійські економісти Сміт і Рікардо. Найбільш повно теорію вартості розробив Маркс. Він довів, що форма вартості у своєму розвитку аж до появи грошової форми проходить кілька етапів: випадкова форма, повна або розгорнута, загальна форма, грошова.

Теорія граничної корисності  основою цінності товару вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Представниками цього напряму економічної теорії були Маршалл, Менгер

Головна ідея їхнього підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат є не правильним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб’єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага.

Представники теорії попиту і пропозиції вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів.

8.Гроші: причини виникнення, суть, функції.

Суспільний розподіл праці між землеробами, ремісниками, скотарами породило необхідність обмінюватися продуктами праці. Виникло питання: як і в яких мінових співвідношеннях можна привильно обміняти утворені надлишки. Спочатку не було загальновизнаного еквівалента, за допомогою якого можна було виміряти вартість всіх інших товарів. З часом з’явилися такі загальні еквіваленти (найбільш ходові продукти: у греків та арабів – тварини, у славян – хутро, у Стародавній Русі – велика рогата худоба). Розвиток торгівлі призводить до єдиного визнаного всіма народами еквіваленту – грошей для виконання ролі яких спочатку найбільш підійшло золото. До появи грошей товарообмін здійснювався по формулі: Т1 – Т2. З появою грошей: Т1 – Г – Т2. Гроші можуть виконувати функцію загального еквівалента тому, що самі за своєю природою є товаром, втілюють у собі абстрактну людську працю, є вартістю.

Економічна сутність та роль грошей проявляється в їх функціях. Розглянемо призначення грошей при золотому стандарті. Золотий стандарт – це така грошова система, при якій роль загального еквівалента виконує золото, а у обігу використовуються золоті монети або грошові знаки, розміняні на золото. Ця система була встановлена у 18 ст. У Великобританії і у 19 ст.поширилася у Германії, Франції, Японії, Росії.

Функції грошей:

1.                Міра вартості. Гроші вимірюють вартість всіх інших товарів. Вартість товару, яка є вираженою у вартісній формі наз. ціною. Ціна товара виражаються у певній кількості золота (кількість цього золота визначається його вагою). Певна кількість золота приймається за одиницю. Ця одиниця установлюється державою і наз. масштабом цін. В США до 1971р. масштабом цін був долар = 0,8185 г золота.

2.                Засіб обігу – це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Гроші являють собою реальне втілення мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і взамін одержує гроші.

3.                Засіб платежу – це функція, в якій гроші слугують для погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами екон.відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. ЇЇ поява була зумовлена продажем товарів у кредит оскільки при цьому виникав борг, погашення якого здійснювалося грошима.

4.                Засіб нагромадження та створення скарбів – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній і абстрактній формах в процесі розширеного відтворення. Форми нагромадження: скарб(уречевлена вартість у кусках дорогоцінного металу); естетична форма скарбу (у предметах розкоші із золота та ін.); створення резерву платіжних засобів (що мало відтворювальний характер і зорієнтовано на збільшення прибутку).

5. Світові гроші – це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Золото було загальною мірою вартості та засобом платежу і на світовому ринку. У 20ст. Золотий стандарт перестав існувати, що змінило сутність, вид та функції грошей. Відміна золотого стандарта призвела до того, що гроші втратили дві функції: засіб нагромадження та створення скарбів; світові гроші.

Під мірою вартості грошей зараз розуміється та кількість товарів і послуг, які можна купити на дану грошову одиницю. Сьогодні до грошей прирівнюють різні боргові зобов’язання, які мають різний степень ліквідності.

Ліквідність – це здатність зобов’язання бути обміняним на готівкові гроші та витраченим на купівлю товарів і послуг (готівкові гроші ліквідні на 100%).

9. Інфляція, її види та соціально-економічні наслідки.

Інфляція – це переповнення каналів грошового обороту массою надлишкових грошей, тобто знецінення грошей, що виражається насамперед у зростанні цін на товари і послуги. Причини інфляції: дефіцит товарів і послуг; збільшення витрат виробництва; низька якість товарів і послуг; надмірне кредитування, не підкріплене зростанням виробництва товарів і послуг; високі податки на прибуток виробників; дефіцит держ.бюджета; високий рівень невиробничих витрат держави, особливо військових; монопольне положення ряду виробників, що дозволяє їм збільшувати ціну без збільшення споживчих якостей; відрив росту заробітної плати від росту продуктивності праці. Розрізняють 2 типи інфляції.:

-інфляція попиту. Зрост.цін пояснюється насамперед надлишковим сукупним попитом. Це пов’язано з тим, що сукуп.попит міг бути більшим, ніж пропозиції тов.маси (запаси ресурсів повністю вичерпані). Тому цей надлишковий попит призводить до зростання цін при постійному реальному обсязі в-ва і зумовлює І.попиту. Створюється ситуація, коли в обігу перебуває занадто багато грошей, які населення намагається перетворити на товарну масу.

- інфляція зумовлена збільшенням витрат в-ва або зменшенням сукупних пропозицій. Така ситуація виникає внаслідок диспропорцій в економіці, коли через нестачу інвестиційних товарів або роб.сили зростають ціни і витрати. На зростання витрат може впливати підвищення з/п. Теорія І., зумовленої  збільшенням витрат, пояснює зрост.цін такими чинниками, які призводять до збільш.витрат на од.прод-ї..

Види інфляції.: помірна – ціни зростають повільно (мен.5% за рік). Веде до прискорення технічного переоснащення виробництва, стимулює виробників щодо зниження матеріаломісткості і витрат праці робітників;

галопуюча – ціни зростають від 10 до 200% за рік. нас-ня намагається швидко матеріалізувати гроші в товарну масу; швидко зростає відсоткова ставка;

гіперінфляція – більше 200% за рік. Швидко зростають к-сть грошей та ціни; розходження цін та з/п стає катастрофічним. Знижується добробут майже всіх верств населення. Веде до зменшення промислового виробництва.

Для боротьби з інфляцією держава проводить політику дефляції, тобто зменшення маси грошей в обігу.

10. Етапи розвитку ринкової економіки. Структура та функції ринку.

Цивілізація розвивається через глобальні історичні етапи, якими є патрі­архальне, індустріальне та постіндустріальне суспільство.

Патріархальне суспільство характеризується фундаментальним співвід­ношенням "людина - природа".Індустріальне суспільство визначається базовим співвідношенням "людина - знаряддя та засоби праці". Постіндустріальне суспільство - нова фаза розвитку- цивілізації за форму­лою співвідношення "людина - людина". У межах індустріального суспільства на початку XX ст. чітко сформува­лись дві протилежні крайнощі його розвитку - державний соціалізм та класичний (дикий) капіталізм. Прогресивний розвиток суспільства обумов­лює перехідний період від цих крайнощів до моделі змішаної економіки, через яку суспільство спрямовує свій рух до постіндустріального суспільства як нового ступеня розвитку. Ядро прогресивного розвитку становлять розви­нуті країни, а периферію - слаборозвинуті країни "третього світу", в яких домінує модель класичного капіталізм}' (вільного ринку), та постсоціалістич-ні країни.

Основною рисою ринкової економічної системи є обмін, який можна розглядати з двох боків: 1) як процес руху товарів і послуг, тобто як процес суспільного обміну; 2) як процес створення певних суспільних відносин, у які вступають індивідууми при обміні і реалізації товарів. Однією з найважливіших умов розвитку ринкової економіки є перехід від обміну товару на товар (Т-Т), до обміну товару за посередництвом грошей, тобто (Т-Г-Т) на основі еквівалентності та взаємної згоди учасників даного процесу. Однією з умов функціонування ринкової економіки є чесна конкуренція на ринку. Умовою формування ринкової економіки є вивчення попиту і можливостей споживача, тобто так звані маркетингові дослідження.

Ринок - це сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів і послуг.

Основними характерними ознаками ринку є: вільний доступ кожної людини до будь-якого виду господарської діяльності; самостійність учасників господарського процесу та їх матеріальна відповідальність за результати господарської діяльності; конкуренція господарюючих суб’єктів за гроші покупців, ресурси та місце вкладання капіталу; формування економічних пропорцій під дією цін та конкурентної боротьби; ціни, які складаються як результат взаємодії попиту та пропозиції.

Суб’єктами ринку спочатку були безпосередні виробники та споживачі товарної продукції. Зрозвитком ринку активними учасниками ринкових відносин стали товарні та фінансові посередники (агенти, комівояжери, консигнатори, брокери, дилери, маклери).

Головними елементами ринкового механізму є:

попит – потреба, забезпечена грішми;

пропозиція – продукт, який знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього;

ринкова ціна – це ціна, яка визначається на ринку відповідно до законів попиту та пропозиції. Розрізняють: ціну попиту (це ціна, за яку покупці готові придбати товар – попит>пропозиції), ціну пропозиції (це та ціна, за яку продавці готові продавати даний товар – попит<пропозиції), ціна рівноваги (це ціна товара, якого на ринку продається стільки, скільки його необхідно покупцям – попит=пропозиції);

конкуренція – це процес суперництва між окремими виробниками, постачальниками та покупцями товарів за найбільш вигідні умови їх виробництва та реалізації.

Ринок виконує такі функції:

1.          ціноутворююча, яка проявляється в остаточному визначенні вартості товарів і послуг, де здійснюється перетворення продукту на товар;

2.          відтворювальна, ринок забезпечує безперервність процесу суспільного відтворення;

3.          стимулююча, яка спонукає виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати нижче суспільно необхідних і підвищувати якість товарів;

4.          регулююча, яка приводить у відповідність платоспроможний попиті пропозицію нагромадження і споживання, та інші суспільні пропорції;

5.          контролююча, вона сприяє контролю споживачів над виробництвом і вирівнює ціни;

6.          сануюча, сприяє збанкрутінню нежиттєздатних підприємств;

7.          конкурентно стимулююча, яка проявляється в посиленні конкуренції між виробниками.

Для функціонування ринку необхідно:

1.    існування багатьох форм власності та форм господарювання;

2.    неможливість впливати виробникам на рівень цін;

3.    наявність і доступність всебічної інформації про ринок;

4.    стабільна грошова та фінансова система;

5.    конкурентна боротьба між суб’єктами підприємницької діяльності;

6.    високо розвинута економічна система регулювання зі сторони держави економічними процесами.

11. Становлення ринкових відносин в Україні. Методи конкурентної боротьби.

Перехідний період від командної до ринкової ек-ки – це складний і багатогранний процес. Він нерозривно пов’язаний як із зовнішніми чинниками, закономірностями світового розвитку, так і внутр. чинниками. Все це означає, що перехідний період має власний зміст і характер, проходить об’єктивно обумовлені етапи становлення ринкової економіки. Кожна екон.система проходить стадії становлення і розвитку, зрілого стану і занепаду, коли відбувається становлення нової системи. Перехідний період – це особливий період в еволюції ек-ки, коли стара система сходить з історичної арени й водночас народжується і утверджується нова.

Конкуренція – це рушійна сила ринкової економіки. Її основне завдання та центральна функція – завоювати ринок, у боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів та забезпечити отримання прибутку.

Конкуренція – це процес суперництва між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі та продажу товарів.

Умови виникнення конкуренції:

-                    наявність на ринку великої кількості незалежно діючих виробників певного продукта або ресурсу;