Шпаргалка по "Экономике"

Якщо узагальнити основні функції господарського механізму, то він повинен забезпечити ефективну взаємодію всіх елементів економічно системи у всіх сферах суспільного відтворення. А також усіх компонентів кожного з названих елементів.

“Господарський механізм” - це система основних форм, методів і важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення систем стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

24. Сутність та форми зайнятості. Основні хар-ки зайнятості.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із за­доволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).

повна зай­нятість в ринковій економіці означає не максимально мож­ливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важ­ливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного ви­користання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, най­доцільніше використання ресурсів для праці. Повну зайнятість, що в той же час відповідає вимогам раціональності, називають продуктивною або ефективною зайнятістю.

Неповна зайнятість негативно впливає на виробничий потенціал країни. Виробничий потенціал – це реальний об’єм ВВП який економіка взмозі виробити при відносно повному використанні ресурсів, враховуючи при цьому природній рівень безробіття. Природній рівень безробіття – це частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості працездатного населення Рб = (Кб/Пб)*100% де Кб – кількість безробітних, Пб – кількість працездатного населення. Американський вчений Артур Оукен математично виразив співвідношення між рівнем безробіття та відставанням у виробництві. Таке співвідношення отримало назву Закона Оукена. Сутність: Якщо фактичний рівень безробіття перевищує її природній рівень на 1%, то відставання об’єму ВВП складає 2,5%. Цей закон дозволяє вирахувати втрату продукції, пов’язану з безробіттям.

Ефективна і вільно обрана зайнятість відоб­ражає стан кількісної і якісної збалансованості між потре­бою населення в роботі і робочими місцями, за якої створю­ються сприятливі умови для соціально-економічного про­гресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. В зв'язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-техніч­ним прогресом зростають кількісні та якісні параметри іде­алу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти.

25. Безробіття: види і соціально-економічні наслідки.   Проблема вимушеного та добровільного безробіття.

Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних грома­дян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлена переважанням пропозиції праці над попитом на неї.

Рівень безробіття – це питома вага чисельності безробітних у чисельності економічно-активного населення. Рб = ((Еа – З)/Еа)*100% де Еа – економічно-активне населення, З – зайняте населення.

Безробіття має вагомі наслідки і для суспільства в цілому:

-                    необхідність економічного утримання певної кількості лю­дей, що не вносять відповідного внеску до валового продук­ту;

-                    зростання демоекономічного навантаження на робочу силу (рівень демоекономічного навантаження вимірюється співвід­ношенням економічно неактивних або непрацездатних і відпо­відно економічно активних або працездатних контингентів), причому за рахунок населення працездатного віку, чиї потреби значно перевищують аналогічні потреби дітей чи осіб похило­го віку;

-                    суттєву соціальну напругу, обумовлену існуванням в суспільс­тві маргінальних груп населення (їх склад поповнюють насам­перед безробітні).

Види:

Природне безробіття це коли робітники тимчасово стають безробітними з причини спаду в економіці, нерівномірності розвитку галузей тощо.

Природне безробіття складається із фрикційного, пов'язаного зі зміною місця роботи, і інституційного, що породжується сис­темою організації регіональної економіки, насамперед правовою системою.

Існування фрикційного безробіття, яке ще називають без­робіттям руху, пов'язане з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребує певного ча­су, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогам без­робітного та його кваліфікації. Головною ознакою фрикційного безробіття є його короткостроковість: за звичай тривалість фрикційного безробіття не пе­ревищує 4-5 тижнів. Високий рівень фрикційного безробіття, як правило, не при­зводить до зубожіння охоплених ним і відповідно до суттєвої соціальної напруги в суспільстві, не викликає необхідності змінювати звичний спосіб життя.

Інституційне безробіття, або безробіття очікування, безпо­середньо пов'язане з державною політикою ринку праці, зайня­тості, з системою оподаткування, гарантованим мінімумом опла­ти праці, системою соціального забезпечення, розмірами і поряд­ком надання допомоги по безробіттю, поінформованістю насе­лення щодо наявних вакансій і можливостей. Інституційне безробіття існує тільки в зареєстрованій формі, оскільки воно так чи інакше пов'язане з виплатами соціальної допомоги.

Циклічне безробіття – безробіття, яке виникло у часи спаду або дипресії економіки, тобто викликано зміною фаз економічних циклів.

Приховане безробіття – безробіття, властиве сільській місцевості, де сільські жителі не витримують конкуренції з великими с/г підприємствами, а також властиве дрібним виробникам і торговцям. Таке безробіття характерне для країн що розвиваються.

Застійне безробіття – охоплює людей з нерегулярністю занять (тих, хто живе на випадкові заробітки)

Сезонне безробіття – властиве галузям з сезонним характером діяльності.

Вимушене безробіття На відміну від природного безробіття, що як правило, є пев­ною мірою добровільним і не призводить до суттєвих негативних наслідків, вимушене є довготривалим, викликає необхідність по­вних або часткових змін способу життя В складі вимушеного безробіття розрізняють технологічне, структурне і регіональне.

Технологічне безробіття Технологічне безробіття формується внаслідок запроваджен­ня нових технологій, головним чином на тих виробництвах і опе­раціях, де заміна працівника машиною найбільш вигідна.

Структурне безробіття обумовлена переміщенням виробництва з одного регіону в інший, спадом старих галузей та появою нових, що у свою чергу призводить до необхідності перекваліфікації робітників.

Регіональне безробіття. Регіональне безробіття обумовлене переважно концент­рацією в окремих територіальних одиницях таких галузей еко­номіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в ро­бочій силі.

26. Соціалістична економічна система та її еволюція.

              На вищій стадії розвитку капіталізму зявились наукові соціалістичні теорії. Зокрема К.Маркса, Ф.Енгельса, які, на їх погляд, обгрунтували необхідність переходу до нового ладу – соціалізму. Соціалізм розглядався як суспільство, в якому влада належить трудящим, приватна власність замінена суспільною власністю, знищена експлуатація людини людиною і відносини між людьми виступають як відносини співробітництва членів єдиної трудової асоціації. У ньому економічний розвиток підпорядкований не інтересам приватних власників, їхній наживі, а задоволенню потреб суспільства і всебічному розвитку кожного його члена: відповідно анархія виробництва в масштабі суспільства змінюється на суспільно планомірне регулювання.

              Основні положення теорії соціалізму такі.

              У капіталізмі на його вищій стадії формуються обєктивні та субєктивні передумови переходу до соціалізму. Такими передумовами є

    високий рівень розвитку продуктивних сил;

    Суспільний характер крупного мащинного в-ва;

    Надзвичайне загострення основної економічної суперечності капіталізму – між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів;

    Наявність революційного робітничого класу на чолі із своєю партією

Між капіталізмом і соціалізмом існує так званий перехідний період. Суть його зводиться до зміни приватної власності на суспільну на основні засоби виробництва та перехід до планомірної організації суспільного виробництва замість стихійної.

              При соціалізмі, як нижчій фазі комуністичного ладу, ще зберігається товарність суспільного виробництва та гроші.

              Соціалізму притаманні дві форми розподілу частини продукту, призначеної для споживання:

    Розподіл за працею

    Суспільні фонди споживання

Визнавалось існування закону розподілу за працею.

              Однак практика соціалістичного господарювання 1917-1990 рр. 20 ст. виявила суттєві відхилення від теоретичних положень, що призвело до кризи та розпаду світової системи соціалізму.

              Соціалізм будували країни з відносно низьким рівнем продуктивних сил.

              Найглибшою основою соціалістичної системи господарювання, усієї системи виробничих відносин соціалізму вважалась суспільна власність на засоби виробництва.

              Іншою, найбільш загальною відмінністю соціалістичної системи господарювання вважалась планомірність економічного розвитку. Тому механізм функціонування економічної системи соціалізму становив собою сукупність суспільної власності, планомірності і товарно-грошових відносин.

              Ядром системи соціалістичної власності вважалась так звана загальнонародна власність на засоби виробництва, яка представлялась як державна.

              У принципі ідеї щодо власності при соціалізмі заслуговують на увагу з точки зору ідеального суспільства, до якого прагнуть люди, вбачаючи в ньому його справедливий характер.

              Причини товарно-грошових відносин наявні і при соціалізмі. Тут, з одного боку, існує широко розвинутий суспільний поділ праці, а з іншого – економічна відособленість виробників.

              Таким чином, закон товарного виробництва і при соціалізмі залишався законом вартості. Він і при соціалізмі виконував свої основні функції: регулювання суспільної праці, стимулювання економії часу і диференціації виробництва. 

Однією з особливостей, відмінностей соціалістичної економічної системи вважались особливості відносин розподілу доходів, яким приписувалась значно вища справедливість порівняно з відносинами розподілу при капіталізмі.

              Тобто вважалось, що соціалізму притаманним є закон розподілу за працею: внутрішній, стабільний, обєктивний причинно-наслідковий зв'язок між працею працівника і її результатами, з одного боку, і кількістю одержаних ним благ – з іншого.             

                            Основою збудованої економічної системи, яку називали соціалізмом, вважалася суспільна власність на засоби виробництва, яка передбачала, що всі члени суспільства є її співласниками, працюють на себе, наймана праця відсутня.

              До обєктивних причин суперечностей економічної системи соціалізму слід віднести низький рівень продуктивних сил і особливо гіпертрофовану структуру економіки.

              До перелічених вище причин та суперечностей соціалістичного господарювання слід додати такого роду феномени, як сталінські репресії, хрущовський субєктивізм та брежнєвський застій.

              Антикомуністичні революції 1989 р. у Східній Європі та крах соціалізму у Радянському Союзі 1991р. не були історично випадковими. Це стало закономірними результатами глибокої неспроможності реального соціалізму у духовній, політичній, науковій та економічних сферах. Крім того, соціалізм уже давно перебував на смертому одрі.

27. Економічна система сучасного капіталізму: загальна характеристика та етапи розвитку

Обєктивними основами виникнення і розвитку капіталізму є, по-перше, процес відчуження безпосередніх працівників від засобів виробництва і формування приватної капіталістичної власності;

По-друге, наявність юридично вільних найманих працівників, які позбавлені власності на засоби виробництва, але є власниками своєї робочої сили;

По-третє, розвинене товарне виробництво, яке набуває всезагального характеру, коли робоча сила перетворюється на товар;

По-четверте, ринковий механізм регулювання економіки, який базується на приватній капіталістичній власності і передбачає наявність вільної конкуренції, стихійного ціноутворення, стихійного переливу капіталу всередині галузей і між галузями;

По-пяте, підпорядкування економчної систему закону виробництва додаткової вартості, що виявляється на практиці у формі прибутку.

              Ці обєктивні передумови формуються поступово в межах феодалізму в процесці первісного нагромадження капіталу. Поняття «первісне нагромадження капіталу» вперше вжите у працях А.Сміта.