Шпаргалка по "Экономике"

Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу і засоби виробництва, - поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (надання послуг) одержує більшу вартість, ніж ним авансована.

     Авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованихї грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.

      У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту розділяється на основний та оборотній. 

      Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробнийтва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами.

     Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізіції готових товарів (продукції, послуг).

     Оборотній капітал – це частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

     За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий.

     Власний капітал – створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пойовий та резервний фонди.

     Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.

32. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.

Капітал – це не просто гроші, а авансовані вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість від первісно нагромадженої. Капітал – це постійний рух всіх його елементів. Всезагальна формула капітала: Г1 – Т – Г2.

Кругооберти капіталу, які проходять один за одним, утворюють оборот капіталу, який починається з моменту авансування капіталу і закінчується моментом повернення його до власника у первинній грошовій формі (для цього потребується декілька кругообертів капіталу). Виходячи з різниць у способах оберту розрізняють основний і оборотний капітали.

      Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробнийтва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами.

     Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізіції готових товарів (продукції, послуг).

     Оборотній капітал – це частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.

33. Земельна рента та її форми

Земельна рента – це нетрудовий дохід, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю. Сучасна капіталістична рента виникає на основі прикладання капіталу до землі й тому виступає в загальній масі додаткового продукту як надлишок над середнім прибутком.

Оренда землі – вид землеробства, при якому власник передає свою земельну ділянку на деякий час іншій особі. В орендній угоді передбачається нагорода власнику землі – орендна плата. Орендна плата за землю в усіх державах включає процент на капітал, який є вкладеним землевласником та ренту. При оренді землі виникають рентні відносини між землевласником і орендатором по розподіленню прибутку. Одна частина прибутку у вигляді звичайного прибутку дістається підприємцю, а іншу частину у вигляді зверхприбутку, який називається рентою, отримує землевласник.

Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. Вона є різницею між суспільною і індивідуальною ціною виробництва. Її причиною є монополія на землю як на обєкт господарювання. Ціни на продукти с/г визначаються не середніми умовами виробництва, а суспільно необхідними умовами виробництва на гірших земельних ділянках. В результаті на середніх і кращих ділянках отримують,  окрім середнього прибутку – додатковий прибуток, який є матеріальною основою диференціальної ренти. Цей додатковий прибуток передається фермерами-орендаторами землевласникам у вигляді диференційної земельної ренти.

Види диференційної ренти:

-                    1 – являє собою додатковий чистий доход, одержуваний в результаті більш продуктивної праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях;

-                    2 – виникає в результаті підвищення продуктивності землі завдяки використанню більш ефективних засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень у землю.

Монополія власності на землю є причиною існування абсолютної земельної ренти – це рента, яка вилучається з усіх земельних ділянок, що здаються в аренду, незалежно від їх родючості та місцезнаходження, а також незалежно від того, у яких цілях вони використовуються. Абсолютна рента – це різниця між вартістю і ціною виробництва с/г продукції.

Монопольна рента може бути отримана з ділянок, на яких з причини їх особливих грунтово-кліматичних умов отримуються продукти, котрі мають виняткові якості (наприклад, рідкісний сорт винограду з якого виготовляється вино кращої якості). Монопольна рента є надлишок ринкової ціни над вартістю. Її розміри визначаються платіжною здатністю споживачів. Монопольна рента виникає також у добувній промисловості, якщо є ділянки землі з корисними копалинами, попит на які значно перевищує можливості їх отримання.

Ціна землі визначається величиною ренти. Ціна землі – це рента, яка перетворена у грошовий капітал, що приносить дохід у вигляді відсотку. Її величина прямо пропорційна розміру ренти і прямо пропорційна банківському відсотку.

34. Прибуток як економічна категорія і фактори, які його визначають.

За сучасної ринкової економіки прибуток та його норма характеризують ефективність використання всього капіталу або ступінь його прибутковості.

А. Сміт розглядав прибуток як результат функціонування капіталу. Д. Рікардо нерозривно пов’язував його із заробітною платою, стверджуючи, що її зростання призводить до зменшення прибутку і навпаки. У марксистській теорії прибуток – це перетворена форма додаткової вартості, яка створена лише найманою працею. Шумпетер вважав, що прибуток – це дохід підприємців-новаторів, який з часом зникає під впливом конкуренції. Нині поширена концепція, відповідно до якої прибуток розглядають як плату, що несе суспільство за ризик підприємницької діяльності відповідних суб’єктів господарювання. Порівнюючи вищеназвані підходи доцільно розглядати сутність і природу прибутку як перетворену форму чистого доходу.

Прибуток – це частина додаткової вартості, яка створюється виробниками понад вартість виробленого продукту.

Підприємство одержує прибуток після того, коли товар буде реалізовано і він набере грошової форми. Прибуток виконує такі функції:

1).прибуток характеризує фінансовий результат, який отримано в результаті діяльності підприємства.

2.)прибуток виконує стимулюючу функцію. Чистий прибуток, який залишається після сплати податків, повинен бути достатній для розширення діяльності підприємства, науково-технічного і соціального розвитку, матеріального заохочення працівників.

3).прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. За рахунок отриманих податків із прибутку держава виконує свої функції.

На величину прибутку впливають як залежні від під-ва фактори (організація вир-ва, продуктивність праці, стан і ефективність виробничого і фінансового планування, рівень господарювання), так і незалежні (рівень цін на сировину та паливо, стан податкового законодавства).

Прибуток визначається за формулою: П = ВД – ВВ – А, де ВД – валові доходи, ВВ – валові витрати, А – сума амортизації.

Види прибутку.:

Балансовий прибуток обчислюють як різницю між валовою виручкою від реалізованої продукції та витратами на її виробництво і реалізацію.

Чистий прибуток – це частка балансового прибутку підприємства, що залишилась в його розпорядженні після сплати податків, рентних та інших платежів до бюджету, а також процентів за кредит.

Високі прибутки змушують капітали мігрувати з однієї галузі в інші. За сучасних умов інтернаціоналізації господарського життя капітали і робоча сила вільно переміщуються з країни в країну. Все це позначається на структурі економіки, трансформує її. Тому питання прибутку є актуальним питанням.

76