Гра, як засіб соціалізації дітей молодшого шкільного віку

     Висновки

     Гра є самостійним видом розвиваючої  діяльності дітей різного віку, принципом і способом їх життєдіяльності, методом пізнання дитини, методом організації її життя і навчальної діяльності. Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах.

     Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя  людей. Характерною особливістю гри є спосіб, який дитина використовує у ній. Гра має суспільний характер і змінюється із зміною історичних умов життя людей.

     Гра також є формою творчого відображення дитиною дійсності, а також засобом уточнення і збагачення знань умінь і навичок. У сучасній психолого-педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника і важливий вид діяльності молодшого школяра.

     Провідне  положення гри визначається не кількістю  часу, що присвячується ігровій діяльності, а тим, як вона задовольняє його основні потреби. У надрах гри зароджуються і розвиваються інші види діяльності, однак гра найбільшою мірою сприяє психічному розвитку.

     У педагогічній теорії гри особлива увага  приділяється вивченню гри як засобу навчання, тобто дидактичної гри. Освітньо - виховні можливості гри зростають, якщо вона органічно поєднана з яким-небудь іншим видом діяльності. Найбільш доцільно пов'язувати гру з працею, образотворчою і конструктивною діяльністю.

     Дидактичні  ігри, які використовуються в початковій школі, активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована дидактична гра активізує процес мислення, формує почуттєву сферу, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Ігрова діяльність виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію.

     В основі класифікації дитячих ігор лежить поняття про те, з чиєї ініціативи виникають ігри (дитини чи дорослого). Відповідно виділяють три класи ігор – самостійні ігри (гра-експериментування; самостійні сюжетні ігри: сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові, режисерські, театралізовані); ігри, що виникають з ініціативи дорослого, котрий впроваджує їх з освітньою, виховною, розвивальною цілями (ігри навчальні; дозвіллєві ігри: ігри-забави, гри-розваги, інтелектуальні, святково-карнавальні, театрально-постановочні). До творчих ігор відносяться ігри, у яких дитина виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність.

     Дидактична  гра має свою структуру: зміст, дидактичну мету, правила та ігрові дії. Різноманітність ігрових засобів створює широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру, яка найбільше відповідає меті уроку.

     Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових завдань, які є органічним синтезом ігрових і навчальних вимог. Ігрове завдання створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. Розв'язання навчального завдання сприяє засвоєнню дітьми чергової порції знань і наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом. Також дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання. Оптимальними способами використання ігрової діяльності в системі уроків є випадки, коли весь урок будується як сюжетно-рольова гра; гра використовується під час уроку як його структурний елемент; під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації.

     У процесі експериментального дослідження  ми включали дидактичні та розвиваючі ігри в систему уроків образотворчого мистецтва. Це передбачало попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання та обмірковування, де їх використання було найбільш своєчасне й ефективне порівняно з іншими методами. Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор були: їх органічне включення в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до школярів.

     Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики формування навичок образотворчої діяльності з використанням дидактичних та розвиваючих ігор на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі позитивно вплинули на формування умінь і навичок образотворчої діяльності в учнів експериментального класу.

     Ці результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що соціалізація молодших школярів в ігровій діяльності буде успішною за таких умов, якщо:

- основою  використання комплексу ігрових  вправ та сюжетно-рольових ігор, спрямованого на формування необхідних соціально значущих якостей особистості молодшого школяра, стане особистісно - орієнтований підхід;

- розроблений  і обґрунтований комплекс, що  включає різні види ігор, буде  застосовуватися з урахуванням вікових і психофізіологічних особливостей молодшого шкільного віку;

- центральним  напрямом засвоєння соціальних  ролей як компонента соціалізації  молодших школярів стане використання  ігрової діяльності.

     Наприкінці  експериментального дослідження стало  очевидно: у процесі використання розробленої експериментальної методики з використанням дидактичних та розвиваючих ігор на уроках в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичок образотворчої діяльності, тобто я отримала результати, які свідчать про ефективність застосовуваного напрямку роботи.  
 
 
 

Список використаних джерел.

1. Запорожец A.B. Некоторые психологические проблемы датской игры. - Дошкольное воспитание. 1965 год.

2. Психология и педагогика игры дошкольника (Материалы симпозиума)/ Под ред. А. В. Запорожца А. П. Усовой. М., 1966 год

3. Шмаков С.А. Гра й діти. - М: Знання, 1968.
4. Мудрик А. В. Социализация человека. - учеб. пособия для студ. высш. учеб. заведений / А.В.Мудрик — 2-е изд., испр. и доп. М: издательский центр «Академия», 2006. — 304 с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1988. - С. 3-8.
6. Кон И.С. Ребенок и общество. - М. 1988. - С. 133- 166.
7. Личность и факторы ее социализации: семья, коллектив, образование, культура. - Н. Новгород, 1995.
8. Мид М. Культура и мир детства. - М., 1988. – С. 322.
9. Мудрик A.B. Введение в социальную педагогику. - М., 1997. - С. 36-59.

10.Ядешко В. И. Игра - Своеобразие игры как деятельности детей. - Дошкольное воспитание. – М. Просвещение, 1978 год. – С. 210

11. Парыгин Е. Д. Научно - техническая революция и личность. Социально -психологические проблемы. – М.: Политиздат. 1978. - С. 124
12. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навч. посіб. – К.: Логос, 2003. – С. 134
13. Капська А.И. Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ Центр навчальної літератури, 2003. – С. 7 - 14

14.Трунов Д. Практическая психология - 2001: Материалы областной научно-практической конференции (1-2 ноября 2001 г.) Пермь: ІІРИПИТ, 2001. С. 79-81.

15.Белкин А. С. Основы возрастной педагогики: Учеб, ниобии для студ. высш. пед. учеб. заведений. -М.: Издательский центр «Академиях. 2000. – С. 192.

16.Ушинский К.Д.  Человек  как  предмет  педагогической  антропологии: Опыт педагогической антропологии// Педагогические сочинения: В 6 т. -М., 1990. – С. 441.

17. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей в ігровій діяльності // Початкова школа. - 1990. - №4. - С. 64-66

18. Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. Вікова та педагогічна психологія. – К.: Просвіта, 2001. – С. 464

19. Савченко  О.Я. Дидактика початкової школи.  – К.: Абрис, 2002. – С.368

20. Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. – С.58

21. Занимательные  игры для детей от 3 до 6 лет  / Под ред. О.М.Дьяченко. – М.: Просвещение.  – 1991. –С. 63.

22. Катаева А., Павлова А. Занятия или игра //Дошкольное воспитание. –1989. – №2. – С.12-13

23. Бучинський  С.Л. Основи грамоти з образотворчого  мистецтва. – К.: Мистецтво, 1981. – С. 178.

24. Бабкина  Н.В. Использование развивающих  игр и упражнений в изобразительной деятельности младших школьников // Начальная школа. – 1998.–№4. – С. 11-18

25. Беда  Г.В. Основы изобразительной грамоты.  – М.: Просвещение, 1981. – С.240

26. Міщенко  О.В. Дидактичні ігри в навчальному  процесі молодших школярів // Сучасні  проблеми розвитку теорії та методики ігор: Тези наук.-практ. конф. – Льв., 1997. – С. 65-66

27. Галузинський  В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія  та історія. – К.: Вища школа, 1995. – С.237

28. Вікова  психологія / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1976. – С.270

29. Вишковський І. Гра як метод активізації пізнавальної діяльності // Психолог. – 2004. - №21-22. – С.100-114 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Додатки 

     Тема. В гостях у казки. Принципи, прийоми та засоби організації композиції. Засоби визначення композиційного центру. Виконання ілюстрації до казки (гуаш).

     Мета. Сформувати поняття про театральне мистецтво як синтетичне, про художників та майстрів, які беруть участь у створенні вистави. Показати особливості створення предметів відповідно до характеру сценічного персонажа, якому ці предмети належать.

     Обладнання: зразки декорацій, об’ємних виробів, зображення казкових героїв, зоровий ряд (рис. 3.1, 3.2).

     Обладнання  для учня: гуаш, пензлі, альбом, олівець, гумка.

     Хід уроку

     Мабуть, ви знаєте, що таке театр, можливо і бували у ньому.

     У той час, коли поступово гасне  світло, глядач поринає в особливий  світ, який створюють своїм перевтіленням  актори. А чи знаєте ви, хто ще, крім акторів, бере участь у створенні  вистави? Щоб вона відбулася. необхідно  побудувати спеціальне приміщення зі сценою і місцями для глядачів. Таке приміщення створює архітектор.

     П'єси  для театру пишуть письменники та драматурги. З акторами працює режисер, який відповідає за всю виставу в цілому. Музику для вистави пише композитор, а виконують її музиканти. А ще над виставою працюють хореографи, які відповідають за постановку танців, і різні художники.

     Наприклад, художники-декоратори створюють декорації, які вводять глядача в атмосферу вистави. Інші художники працюють над костюмами героїв вистави, ще інші — створюють виразне освітлення. Художники-гримери допомагають артисту перевтілитись у героя вистави. Є також художники-бутафори, які виготовляють різні предмети для сцени: меблі, посуд, фрукти, овочі, квіти та ін.

     Таким чином, театральне мистецтво об'єднує декілька видів мистецтв і тому називається синтетичним, що означає "поєднуючий".

     На  цьому уроці вам доведеться розв'язати  завдання, що постає перед художником-бутафором, який створює різні предмети для вистави – наприклад, трон (рис. 3.1). Спробуйте уявити собі сидіння чи трон різних персонажів вистав (за своїм бажанням): Снігової королеви, морського царя, лісовика, водяника, Дюймовочки, інших. Таке сидіння може стояти на сцені або складатися з природних матеріалів (рис. 3.2).

     Завдання  так і називається: намалювати трон для казкового героя.

     Намалюйте вигаданий вами трон.