Соціально – педагогічна профілактика педагогічної занедбаності учнів початкових класів

Серед соціально-педагогічних аспектів проблеми педагогічної занедбаності учнів початкових класів варто виділити вплив мікро і макросередовища.

«Сім’я – дошкільний заклад – школа - вулиця» це своєрідні сходинки соціальної еволюції дитини. Кожна сходинка особлива і слугує джерелом накопичення соціального досвіду. Про те цей досвід може бути як негативним, так і позитивним. Соціальне мікросередовище може негативно впливати на формування особистості, якщо вона не отримує в сім’ї достатньої свободи для прояву своєї активності. В результаті у дитини порушується образ свого «Я», проявляються дефекти її розвитку.

У деяких випадках можна говорити лише про соціальну занедбаність, яка формується під впливом якогось іншого соціального фактора, які переломлюючись в конкретній ситуації розвитку дитини викликає відхилення в її особистості. До них можуть бути віднесені фактори мікросоціуму як,  негативний вплив оточення дитини (однокласники, друзі,сусіди, окремі родичі) [17,с.108-109].

Стосовно впливу макросередовища свідчить факт зростання кількості дітей з різного роду відхиленнями,  патологіями на соціальному рівні (аутизм, деривація, девіантна поведінка, делінквентність, агресивність, жорстокість та інші).

 Це відбувається за різних причин, найбільш суттєвими серед яких вважаються:

• падіння загального культурного рівня населення;
• дефіцит спеціалістів у сфері освіти, що пов’язано не престижністю професії педагога;
• недостатня увага держави до проблем сім’ї і дитинства;
• пропаганда агресивного способу життя, насильства і жорстокості в засобах масової інформації;
• скорочення числа здорових дітей.

Таким чином, проаналізувавши  соціально – педагогічну  літературу та розглянувши низку визначень  і  досліджень з даної проблематики, ми можемо стверджувати,  що серед  соціально – педагогічних  аспектів педагогічної занедбаності найвагомішими  факторами впливу на виникнення даного явища є: сім’я, соціальне оточення, виховний заклад.

 

1.2. Причини виникнення педагогічної занедбаності учнів початкових класів

 

Поява педагогічної  занедбаності обумовлена недосконалістю педагогічного процесу: програмні вимоги не дають змоги вчителеві довгий період спинятися на тому чи іншому, важкому для учнів матеріалі [28,с. 61].

Слід визначити зовнішні причини педагогічної занедбаності в дитячому віці, до яких ми відносимо  дефекти сімейного виховання, на які накладаються недоліки і прорахунки у навчально-виховній роботі в дитячому садочку і школі, зокрема дегуманізацію педагогічного процесу і сімейного виховання.

Крім зовнішніх причин можна виділити і внутрішні. Внутрішніми  причинами можуть бути індивідуальні  психофізіологічні і особистісні  якості дитини: генотип, стан здоров’я, домінуючі психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодії з оточуючими та ін. На нашу думку, педагогічна занедбаність дітей викликається, насамперед, розходженнями  між їх потенційними можливостями та вимогами, що до них ставлять, проте  слід зазначити, що іноді вимоги бувають надто легкими і тому не активізують пізнавальну діяльність таких школярів. Коли вони без зусиль виконували завдання у початкових класах,  їх хвалили, в них сформувалася підвищена самооцінка, тобто діти не звикли долати труднощі, легкі завдання не стимулювали їх пізнавальної активності. У середніх класах, де складність засвоєння навчального матеріалу зросла, діти як і раніше продовжували недостатньо працювати, а тому не досягли успіхів у навчанні. Це викликало у них спочатку негативне ставлення до вчителя, а згодом і до всієї навчальної діяльності. Замість того, щоб працювати і самостійно долати труднощі в навчанні, вони старалися все менше. Розрив між знаннями та вимогами до них все зростав, зростало і негативне ставлення до школи та навчання.

Таким чином, діти не реалізовували  своїх можливостей, для подолання  вказаних недоліків, що пов’язано з  ігноруванням потенційних можливостей  учнів.

Розкриваючи сутність і особливості  причин занедбаності молодших школярів, слід зазначити, що в основі її прояву виникає не одна причина, а декілька, і всі вони взаємопов’язані і  діють у комплексі.

Основна причина виникнення педагогічної занедбаності в учнів  початкових класів це перш за все відсутність  взаємодії у навчально- виховному процесі батьків та вчителів. Батьки вважають, що якщо вони віддали дитину до школи, то їх навчально- виховна функція переходить до вчителів, які навчають їх дитину. Педагогічна занедбаність виникає у сім’ях де не приділяють належної уваги власним дітям. "Якщо в дошкільному віці, - писав В. Сухомлинський, - дитина належить сама собі, якщо старші не дають того потоку інформації, без якого не мислиме звичне оточення людини, дитячий розум перебуває в інертному стані: зникає допитливість, цікавість, розвивається байдужість до всього" [21,с. 515]. Як наслідок дитина не підготовлена до навчання і легко потрапляє до категорії занедбаних.

У дипломному дослідженні  ми спираємось на класифікацію причин за  Р.В. Овчаровою:

До першої групи вона відносить: низький педагогічний і культурний рівень батьків; неблагополучна сім’я; відсутність чіткої організації  життя та діяльності дитини в сім’ї; порушення єдності вимог до дитини, їх послідовності; негативне ставлення  до дитини, приниження її гідності, фізичне  покарання, надмірна опіка.

Другу групу складають: незнання педагогом особистості дитини, умов виховання у сім’ї; недостатня робота, щодо психолого-педагогічної підготовки батьків дошкільників (молодших школярів); низька індивідуальна робота щодо усунення відхилень у поведінці, етичному вихованні та розвитку дітей; недосконалість навчально-виховного процесу; педагогічна некомпетентність вчителя.

Третя група: вади у загальному розвитку дитини; генотип; стан здоров’я; психоемоційний стан; внутрішня позиція; рівень активності із навколишнім середовищем [19,с. 155-156].

Поява педагогічної занедбаності нерозривно пов’язана з негативними  проявами чинниками сім’ї, однолітків та школи.

Негативні прояви чинника сім’ї:

• відсутність і неучасть у вихованні дитини одного або обох батьків;
• низький матеріальний рівень і умови життя;
• низький освітній культурний рівень батьків;
• неправильне відношення і помилки у вихованні.

Негативні прояви чинника однолітків:

• соціальна знедоленість в учбовому процесі;
• несприятливі статуси в групі однолітків;
• друзі та знайомі, що входять до асоціальної групи.

Негативні прояви чинника школи:

• відносини з вчителями;
• помилки в організації освітнього процесу.

Отже, на основі визначення чинників педагогічної занедбаності  можна виділити фактори педагогічної занедбаності:

1. Особистісні.
2. Сімейно – побутові.
3. Соціальні.
4. Освітні [4, с.18].

До особистісних факторів ми відносимо:

1. особливості фізіологічної конституції;
2. можливі генотипні риси;
3. тип і властивості темпераменту індивіда;
4. риси і акцентуації характеру.

При визначенні особистісних факторів педагогічної занедбаності слід орієнтуватися на поняття «норми» - це загальноприйняте правило, яке  є зразком в поведінці; ступінь  оцінки будь-якого акту. Норми багато в чому визначають життя людини. Недотримання норми  є показником ненормального (чи аномального) розвитку особистості. А, звідси, як стверджує В.Д. Пурін один крок до педагогічної занедбаності [20,с. 63-64].

У процесі виховання більшості  дітей є елемент, який більшість  дорослих не беруть до уваги, проте  в більшості випадків саме він  призводить до більшої впертості  і капризів, а звідси і до занедбаності – це баловство.

Характеризуючи поняття  варто зазначити, що впертість –  це усвідомлена чи неусвідомлена  непокора небажання щось робити «за  правилами», вказівками.

Капризи це форма поведінки  і неслухняності дитини, які проявляються в протидії вимогам, порадам і  вказівкам дорослих.

Більшість ситуацій які пов’язані  із педагогічною занедбаністю, зумовлені  такими особистісними факторами  як агресивність – мотивована деструктивна поведінка яка суперечить нормам і правилам співіснування людей  у суспільстві, яка приносить  оточуючим фізичні і моральні збитки, або викликають психологічний  дискомфорт.

 Крім вищезазначених, Г.О. Ширкова та В.Д. Пурін до особистісних причин педагогічної занедбаності відносять такі типові проблеми і труднощі в розвитку дитини: замкнутість (аутизм), сором’язливість, пасивність, боязливість, тривожність, страх, депресія, вербалізм, демонстративність, девіації, делінквентність, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, егоцентризм.

Як стверджують ці науковці, цей «калейдоскоп» відхилень  в поведінці і психічному розвитку дитини на жаль проявляє себе багатоаспектно: одне відхилення, як правило, виростає з іншого і породжує наступне [20,с. 11-14].

Серед особистісних причин педагогічної занедбаності виділяють  і особливості характеру і  темпераменту.

У комплекс причин педагогічної занедбаності вчені (О.В. Зирянова, 

Є.О. Фурманов та інші) виділяють сімейно – побутові. За даними різноманітних соціологічних досліджень в Україні рівень життя залишається на досить низькому рівні. Так сімейно – побутові фактори педагогічної занедбаності в багатьох випадках є визначальними і формоутворюючим ядром подальшого розвитку і становлення особистості дитини, оскільки в реальному житті вона більшу частину свого життя проводить саме в сім’ї.

З іншого боку рівень педагогічної освіченості, загальнокультурний рівень батьків і родичів дитини –  це інший полюс педагогічної занедбаності. Стосовно побуту слід врахувати як матеріальні, так і соціальні  умови. Як констатують дослідники (В.Д. Пурін, Г.В. Овчарова та інші), побутові труднощі можуть досить негативно впливати на навчання дитини (навіть якщо в неї високий рівень научуваності, здібностей і схильностей до навчальної діяльності), на її успішність на стимуляцію інтелектуальної або естетичної діяльності. Проте, ми не зовсім погоджуємося з таким розвитком ситуації, оскільки існує багато прикладів, коли діти, які мешкають в складних життєво – побутових умовах, виростають адекватними віковими і статевими характеристиками [20,с. 65].

Отже, внаслідок загальних  проблем освітньої системи, сучасної української держави, процеси виховання  і навчання дітей набувають стихійного характеру, від чого в першу чергу  страждають діти: їхнє фізичне і  психічне здоров’я їхній духовний та інтелектуальний розвиток, що в  результаті провокує зростання числа  педагогічно занедбаних дітей початкових класів.

Таким чином, явище педагогічної занедбаності виникає внаслідок  впливу конгломерату взаємопов’язаних факторів особистісного, сімейно-побутового, соціального і освітнього характеру.

1.3. Соціально-психологічні проблеми педагогічно-занедбаних учнів початкових класів

Проблема педагогічної занедбаності вимагає свого вивчення і обґрунтування  у різних аспектах. Зокрема, для її успішного вирішення, слід звертати увагу на соціально - психологічні особливості  категорії педагогічно занедбаних учнів. Взагалі, явище педагогічної занедбаності в сучасній школі є  досить поширеним і непоодиноким. Вчителі часто стикаються з дітьми, які відчувають певні труднощі в  засвоєнні знань, набутті практичних умінь і навичок, в адаптації  до шкільного життя. Недостатня обізнаність  вчителів загальноосвітньої школи  з причинами та сутністю занедбаності яка в результаті викликає неуспішність і дезадаптацію, молодших школярів, призводить до помилкових дій, які стримують психічний розвиток. Власне, психолого-педагогічна література, розкриваючи особливості занедбаних учнів, звертає увагу як на педагогічні чинники, так і на специфіку психічного розвитку таких дітей.

В залежності від того, що є першопричиною шкільної дезадаптації , визначають два типи невстигаючих: педагогічно занедбані школярі та учні зі зниженою здатністю до навчання [32,с.12].

       В обґрунтуванні  даного питання ми будемо звертати  увагу на категорію педагогічно  занедбаних учнів молодшого шкільного  віку.

Діти, прийшовши до школи  на свій перший урок, сідають за парти, відкривають першу сторінку підручника та нові зошити - так розпочинається їх довгий навчальний шлях. Всі вони однакові, рівні один перед одним  і немає серед них "здібних" і навпаки, "відмінників" та "невстигаючих". В усіх єдине бажання - вчитися. Проте, в процесі навчання стає зрозумілим: деякі діти важко адаптуються  до навчання, не засвоюють навчальну  програму, як наслідок - потрапляють  до категорії невстигаючих. Чимало вчителів на початку навчального  року ділять дітей на дві групи - здібних і малоздібних, залишаючи  поза увагою останніх. Проте, лише співпраця  школи та сім’ї може допомогти  занедбаній дитині уникнути труднощів  в адаптації до нових умов життя.