Соціально – педагогічна профілактика педагогічної занедбаності учнів початкових класів

7. Ефективність навчання, характер ставлення учня до  навчальної діяльності залежить  і від того, яке життя учня  в школі і вдома, чи задовольняє  це життя його потреби, особливо  потребу в емоційному насиченні, з яким відчуттям він йде в школу, які емоції викликає в нього навчально-виховний процес.

Життя в школі, учбовий  процес, уроки і позакласні та позашкільні  заняття й заходи повинні бути так організовані, щоб в них  могли брати активну участь всі  школярі, щоб вони викликали, формували  та розвивали в кожного школяра  його особисті інтереси та запити. Взаємовідносини  між вчителями і учнями повинні  бути засновані на оптимістичному відношенні вчителя до кожного учня: вчитель  повинен вірити в можливості та сили учня. Він повинен виявляти кращі  і сильніші сторони кожного учня і, спираючись на них, разом з учнем  боротися з його слабкими якостями. Для того, щоб долати прогалини  в знаннях, вчителеві слід шукати його позитивні якості, особисто створювати умови, щоб кожний учень добився  успіху в будь-якій області. Учень, який в школі не досягає успіху, відчуває себе іншим, і тим самим він  приречений на неуспіх у навчальній діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ

 

Проаналізувавши критерії соціально  – педагогічної занедбаності учнів  початкових класів, ми дійшли висновку, що першим і основним критерієм соціально - педагогічної занедбаності учнів  є рівень адаптованості дитини до умов навчально – виховного процесу.

Провівши  «Експрес –  діагностику рівня вихованості  молодшого школяра» розроблену Е. К. Сусловою, ми отримали наступні результати які свідчать, що серед учнів другого класу гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області 73% респондентів мають високий рівень вихованості, а 27% респондентів  - низький рівень виховуваності. Серед вихованців молодшого шкільного віку Ніжинського обласного притулку для дітей, лише 25% респондентів мають високий рівень вихованості, а 75% - низький рівень виховуваності. Причини таких показників можуть пояснюватися за допомогою факторів які спричиняють явище педагогічної занедбаності.

Порівнюючи результати комплексної  експрес – діагностики педагогічної занедбаності учнів другого класу  гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської  області та вихованців молодшого  шкільного віку Ніжинського обласного  притулку для дітей можна зробити  такі висновки: результати експрес  – діагностики свідчать, що серед  учнів другого класу гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області 61% респондентів мають легкий рівень вираженості соціально – педагогічної занедбаності, а серед вихованців молодшого шкільного віку Ніжинського обласного притулку для дітей – 17% . Відсоток ризику не значний, але все ж таки ці діти мають регулярно відвідувати соціального педагога. Соціально педагогічне середовище (сім’я, школа виховний заклад) сприяє максимальному розвитку особистості, її взаємовідносинам і найголовніше – позитивній шкільній адаптації. Діти активно приймають участь у культурно – масовій роботі навчально –виховного закладу. 22% учнів гімназії № 3 м. Ніжина, Чернігівської області, та 35% -  вихованців Ніжинського обласного притулку для дітей, мають виражений рівень прояву соціально – педагогічної занедбаності. Вони відрізняються легкою навіюваністю, а відсутність естетичних переконань сприяє тому, що вони легко піддаються негативному впливу. Як правило, це діти з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, неробство приховують байдужістю, пізнавальний інтерес нерозвинений, оскільки не засвоєні навчальні дії. У 17%  - учнів  гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області, та 48% -  вихованців віку Ніжинського обласного притулку для дітей, мають високий рівень прояву соціально – педагогічної занедбаності, який передбачає погане засвоєння програмного матеріалу по всім предметам, відмова від роботи, дитина може плакати, кричати, проявляти агресію. Для виконання шкільних завдань потрібна ініціатива, допомога і постійний контроль з боку дорослих. Характерне переживання депресивного настрою або агресії. Учні, яким характерний високий рівень соціально – педагогічної занедбаності часто прогулюють уроки через відсутність позитивної мотивації навчання і пізнавальних інтересів. До учнівського колективу ставляться зневажливо, а в деяких випадках – агресивно. Часто вчиняють бійки, ображають однокласників, на уроках пасивні. Високий рівень прояву соціально – педагогічної занедбаності. Такий стан учнів пояснюється негативними чинниками соціально – педагогічного середовища, прорахунками сім’ї та школи, неефективною діяльністю соціального педагога. Проблема соціально - педагогічної занедбаності, на сьогоднішній день, є  малодослідженою , а тому не icнyє конкретної i ефективної технології подолання даної проблеми.

Таким чином, невід’ємною частиною нашого дослідження є використання напрямів педагогічної профілактики з  педагогічно – занедбаними учнями: а) формування особистісно значущих мотивів навчання мотивації як рушійної сили; б) розвиток пізнавальних інтересів учня як основи навчальної пізнавальної активності; в) розвиток психічних процесів; в) формування загально – навчальних умінь і навичок; г) розвиток творчості; д) формування основних способів навчальної діяльності.

Застосування даних напрямків, на нашу думку ефективно сприятиме  профілактиці і подоланню явища  соціально – педагогічної занедбаності учнів початкових класів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідження проблеми педагогічної занедбаності все більше пов’язується з широким колом соціальних питань, вимагає використання даних всіх наук про людину, індивіда, особистість. Відчувається гостра необхідність систематизації знань про умови, що породжують явище педагогічної занедбаності молодших школярів та розробки шляхів подолання даної проблеми. Суттєвим завданням сучасної дидактики є розкриття сутності педагогічної занедбаності, виявлення її структури, зазначення ознаки, які свідчать про її прояви.

Проблема занедбаності учнів  молодшого шкільного віку, яка  досліджувалась нами в даній роботі, тісно взаємопов’язана з такими дидактичними категоріями як зміст  та процес навчання.

Власне, теоретичне обґрунтування  педагогічної занедбаності учнів початкових класів дало можливість сформулювати завдання наукового дослідження, визначити  зміст роботи та обґрунтувати ефективність отриманих результатів під час  проведення педагогічного експерименту.

Вивчення та аналіз проблеми занедбаності молодших школярів як наукової проблеми сприяє глибокому розкриттю  особливостей, специфіки розвитку даної  проблеми в психолого-педагогічній літературі, розкриття її сутності через погляди, дослідження, досвід роботи відомих педагогів та психологів такіх як Ю. Бабанський,  М. Данилов, Л. Славіна, В. Цетлін,                 Ю. Гільбух, Н. Менчинська, С. Лисенкова, С. Логачевська,                              В. Сухомлинський, С. Костроміна, А. В. Мудрик, Н. Г. Салміна, Н. І. Уткіна, які у своїх працях вивчають процес шкільної дезадаптації та появи соціально – педагогічної занедбаності. У дослідженні даної проблеми важливу роль відіграли праці Н.І Гуткіної,    О. Ю. Осадько, які займалися вивченням проблеми адаптації учнів початкових класів. Цілісним підходом до проблеми соціально – педагогічної занедбаності та шкільної дезадаптації вирізняються дослідження В. Д. Пуріна, Р. С. Нємова та Р. В. Овчарової, які змістовно розкривають сутність поняття соціально – педагогічної занедбаності та виділяють її критерії і рівні, причини виникнення та вплив соціально – педагогічної занедбаності на шкільну адаптацію.

Особливо ціннісним і  ґрунтовним є досвід роботи педагогів-новаторів С. Лисенкової, С. Логачевської, В. Сухомлинського В. Шаталова., який містить теоретичне і практичне обґрунтування явища педагогічної занедбаності в початковій школі.

Важливу роль в організації  процесу навчання в ЗНЗ початкової ланки освіти відіграє врахування психолого-педагогічних особливостей педагогічної занедбаності молодших школярів. Саме врахування цих вимог полегшуватиме навчання учням, а також сприятиме включенню у навчальну діяльність не лише встигаючих учнів, а й тих, які відчувають певні труднощі в навчанні. Так, як проблема педагогічної занедбаності школярів полягає у несформованості особистості учня як суб’єкта навчальної діяльності чимала роль педагогів і психологів зосереджена щодо визначення причин, що спричиняють явище неуспішності в сучасній школі, яке обумовлюється як зовнішніми, так і внутрішніми факторами. Розвиток особистості учня, вплив навколишнього середовища, вади розумового розвитку, непідготовленість до шкільного життя, навчання та виховання в сім’ї - все це так чи інакше впливає на рівень успішності дітей, на формування теоретичних знань з певних предметів, а також умінь і навичок практичної реалізації набутих знань.

Кожна з причин, що викликає занедбаність школяра в процесі  навчання відображає певні підходи  щодо її подолання. Тому й знання конкретних причин сприятиме ефективній організації  навчання з врахуванням ступеня  педагогічної занедбаності.

Після опрацювання літератури з даної проблеми, ми ще раз пересвідчились, що проблема педагогічної занедбаності на даному етапі є добре вивченою, але проблема профілактики педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного  віку вивчена не досконало і потребує на наш погляд більшої уваги. Отже, буде доцільним в подальшому при написанні дипломної роботи глибше розглянути проблему профілактики педагогічної занедбаності молодших школярів, та розробити власні рекомендації що до профілактики педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку.

Теоретико-методичні засади подолання дидактичної занедбаності учня полягає в обґрунтуванні та аналізі конкретних шляхів її подолання, суть яких полягає у педагогічній профілактиці, педагогічній діагностиці, педагогічній терапії та виховній дії. Розробка конкретних шляхів вдосконалення навчально-виховного процесу полягає у створені сприятливих умов для навчання, виховання невстигаючих учнів.

Чимало уваги в педагогічній літературі звернено щодо використання індивідуального та диференційованого  підходів у подоланні педагогічної занедбаності, ефективність яких зазначалась  нами в ході проведення експериментального дослідження.

Наслідком навчально-виховного  процесу повинен бути глибокий внутрішній пізнавальний інтерес. Тому в процесі  навчання поряд із формуванням знань, умінь і навичок слід особливу увагу звертати на розвиток особистості. Немає пізнання - людина не формується як особистість. Навчання передує розвитку. Воно використовує дані розвитку. Як результат, потрібно створювати на уроках можливості для вияву різних якостей особистості  школяра, заглиблюючись у внутрішній світ дитини із фіксацією змін її почуттів, емоцій і прагнень, а не лише успішності.

В ході дослідження проблеми педагогічної занедбаності ми дійшли до наступного висновку: ця проблема є  досить поширеним явищем початкової школи. Для її успішного вирішення  слід враховувати дані педагогіки, психології, практики шкільного навчання. Використання провідних методик, що направлені на подолання педагогічної занедбаності сприяють вирішенню даної проблеми в сучасній школі.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Амонашвили Ш.А. Единство цели / Ш.А. Амонашвили.  - М.: Просвещение, 1987. - 264с.
2. Амонашвили Ш.А. Личносно-гуманная основа педагогического процесса /  Ш.А. Амонашвили.  - М.: Просвещение, 1990. - 300с.
3. Бабанский Ю.К. О причинах неуспеваемости школьников и путях её предупреждения/  Ю.К. Бабанский. - Ростов-на-Дону, 1972.
4. Бабанский, Ю.К. Об изучении причин неуспеваемости школьников [Текст] / Ю.К. Бабанский // Советская педагогика. - 1972. - №1. - С.18.
5. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте: Психологическое исследование / Акад. пед. наук СССР/ Л. И. Божович.  — М.: Издательство «Просвещение», 1968. — 464 с.
6. Верцинская, Н. Н. Индивидуальная работа с учащимися Текст. /            Н. Н. Верцинская. — М.: Народное образование; Школьные технологии, 2002. 248 с.
7. Волкова Н. П. Педагогіка. Навчальний посібник / Н. П. Волкова. - Київ:  Видавничий центр «Академія», 2003.- 616 c.
8. Гельмонт А.М. Причини неуспішності і шляхи її подолання /               А.М.  Гельмонт.  - М., 1954.
9. Гельмонт А.М. Причини неуспішності і шляхи її подолання /             А.М.  Гельмонт.  - М., 1963.
10. Данилов. М.А. Процесс обучения в советской школе / М.А. Данилов. - М. : АПН, 1960. – 450с. 
11. Дубровина А.Г. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики / А.Г. Дубровина.  - М.: Педагогика, 1991. - 230с.
12. Ефимова, Н. В. Диагностика и коррекция мотивации учения у дошкольников и младших школьников / Н. В. Ефимова. - М., 2006.
13. Костромина С.М. Как преодолеть трудности в обучении детей /              С. М. Костромина. - М.: Ось-89, 1998. - 224с.
14. Менчинская, Н. А. Краткий обзор состояния проблемы неуспевающих школьников [Текст] / Н. А. Менчинская // В кн. : Психологические проблемы неуспевающих школьников. - М. : Педагогика, 1971. - 196с.
15. Мурачковский Н.И. Типы неуспевающих школьников /                       Н.И. Мурачковский. - М: Просвещение, 1971. - 168с.

16. Мурачковский Н.И. Як попередити неуспішність школярів  /              Н.И. Мурачковский - Мінськ: Народна освіта, 1977. - 425с.

17. Овчарова Р. В. Взаимодействие семьи, детского сада и школы в предупреждении педагогической запущенности детей / Р. В. Овчарова.  — М.: Педагогика, 1994.

18. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе /                  Р. В.  Овчарова. - М.: ТЦ Сфера, 1996. - 240 с.

19. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога / Р. В.  Овчарова. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 480 с.

20. Пурин В. Д. Профилактика и коррекция педагогической запущенности / В. Д. Пурин. – М.: Академия, 2008. – 192 с.

21. Сухомлинський В.О. Вибрані  твори. - В 5 т. - Т.5 / В.О. Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1977. - 612с.

22. Цетлин В.С. Неуспеваемость школьников и её предупреждение /         В.С. Цетлин. - М.: Педагогика, 1977. - 119с.

23. Цетлин, В. С. Доступность и трудность в обучении [Текст] / В.С. Цетлин. - М. : Знание, 1984. - 79 с. : ил. - (Новое в жизни, науке, технике. № 1, Педагогика и психология). - Б. ц.. – 79с.

24. Липкина А.И. Критичность в учебной деятельности / А.И.Липкина., Л.А. Рыбак.  - М.: Просвещение. - 1968. - 456с.

 

25. Концепция  ранней диагностики,  профилактики и коррекции социокультурной  и педагогической  запущенности детей // Проблемы личности,  профилактика  отклонений в ее  развитии: Сб.  науч.  тр. – М.;  Архангельск:  АО ИППК,  1993. – с.  44-62.

26. Бессонова Т. Застосування методів практичної психокорекції у системі психологічно-педагогічного захисту соціально-занедбаних дітей і підлітків / Т. Бессонова.  // Педагогіка і психологія професійної освіти. - Львів. - 2002. - № 6. - С.310 - 316.

27. Боднар В.І. Вчителю  про дітей, які мають труднощі  в навчанні /         В.І. Боднар. // Початкова школа. - 1995. - № 10-11. - С.6-9.

28. Ілляшенко Т. Чому їм важко вчитися? Діагностика і корекція труднощів у навчанні молодших школярів./ Т. Ілляшенко. // К.: Початкова школа, 2003. - С.61-63.

29. Кравченко Т. Особливості виховання та соціалізації дитини в сучасній сім’ї/ Т. Кравченко. // Шкільний світ. – 2003. - № 12. – с. 2 – 3.

30. Шклярська С.М. Індивідуальна робота з слабовстигаючими/   С. М. Шклярська. // Початкова школа, 1988. - № 2. - С.29-30.

31. Кириленко Г.А. Психологічна  характеристика причин неуспішності  молодших школярів/ Г.А. Кириленко., О.О. Ілюхіна. // Рідна школа. - 1992. - № 2-4. - С.11-13.

32. Кузьма М.І. Основи психодіагностики розвитку молодшого школяра/   М.І. Кузьма., М.І. Талапканін. // Психолого-педагогічний практикум. - 2003. - №110. - С.8-12.

33. Копина О.С. Экспресс-диагностика уровня психоэмоционального напряжения и его источников/ О.С. Копина., Е.А. Суслова., Е.В. Заикин.  // Вопросы психологии. – 1995 – №3. с. 119-133.