Соціально – педагогічна профілактика педагогічної занедбаності учнів початкових класів

 Отже, розробка шляхів  вдосконалення навчально-виховного  процесу, як правило полягає  у створенні сприятливих умов  для навчання і виховання занедбаних  школярів. Розробляються також окремі  заходи, що розповсюджуються на  всіх учнів; вони служать для  загального поліпшення умов навчання. Сюди відносяться пропозиції  до покращення обліку та контролю, рекомендації щодо способів активізації  діяльності учнів і їх самостійності,  посилення творчих елементів  у ній, стимулювання розвитку  інтересів тощо.

Позитивними є ідеї щодо постановки перед учнями таких завдань, в яких би вони досягнули успіху. Від успіху, навіть незначного, може бути прокладений "місток" до позитивного  відношення до навчання. З цією метою  використовують ігрову та практичну  діяльність.

 Щоденне вивчення учнів,  постійна підтримка, стимулювання  їх зусиль - важлива умова попередження  неуспішності. Об’єктами вивчення  виступають навички навчальної  діяльності школярів, рівень розвитку  їх мислення та пам’яті, стан  здоров’я, побутові умови, вплив  оточуючого середовища. У психологічних  роботах об’єктами вивчення виступають  також самооцінка учнів, стосунки  в колективі, ставлення до вчителя  і до школи [23,с.42 ].

 Вивчення учнів слід  вести на основі спостережень, з допомогою анкетувань, бесід  із батьками та школярами. Зокрема,  вчителі, перевагу надають спостереженню,  ефективність цього методу зазначалась  ще педагогами та психологами  А. Бударним, А. Гельмонтом тощо.

 Аналізуючи розроблені  в науці та практиці засоби  попередження педагогічної - занедбаності, виділимо конкретні форми організації роботи з занедбаними школярами. Дидактикою розроблено цілий ряд заходів щодо покращення умов навчання в школі: одні з них реалізовуються на уроці (індивідуальна, групова форма), інші - в позаурочний час (різного виду додаткові заняття). Зокрема, широко розповсюдженими були класи вирівнювання, навчання в яких велось за окремою програмою з врахуванням вимог і особливостей розвитку таких учнів. На сучасному етапі ці класи є поодинокими і називаються вони класами оздоровлення або оздоровчі класи. Щодо впровадження таких класів, то 85 % опитуваних вчителів початкових класів ставляться до них негативно, мотивуючи думки тим, що у звичайному класі дитина не відчуває себе іншою і слабшою, на відміну від класів оздоровлення, де діти розуміють свою відмінність від інших встигаючих учнів.

 Одним із ефективних  шляхів подолання педагогічної занедбаності є індивідуалізація навчання на уроці. Індивідуалізація стосується змісту роботи учнів, дозування навчального матеріалу та характеру їх навчальної діяльності. Для слабких учнів рекомендуються картки з індивідуальними завданнями, окрема методика аналізу помилок у письмових роботах. Зокрема, під час самостійної роботи на уроці завдання таким учням слід ділити на етапи, більш ґрунтовно, осмислено давати інструктаж до виконання завдань. Індивідуалізація досягається також із допомогою програмованих посібників.

 Що стосується опитування  педагогічно-занедбаних учнів, то рекомендується давати їм більше часу на обдумування, при цьому можна використовувати допоміжні засоби навчання: план, схеми, плакати, алгоритми. Опитування таких учнів слід поєднувати з самостійною роботою інших школярів, щоб індивідуально працювати з педагогічно - занедбаними учнями, при потребі використовувати навідні слова, запитання.

 Чимала увага в педагогічній  літературі звернена щодо диференційованої  роботи вчителя на уроці з  тимчасовими групами учнів. Виділяють  три групи учнів: слабкі, середні  та сильні. Завдання вчителя полягає  не лише в тому, щоб "підтягнути" в навчанні слабких учнів до  певного рівня, але й в тому, щоб надати посильні завдання  щодо рівня складності середнім  та сильним школярам. Під час  уроку організовується самостійна  робота по групах і учні  приступають до виконання різного  рівня складності завдань. 

 Вчитель надає індивідуальну  допомогу щонайперше слабким учням. На кінцевому етапі виконання завдань вони виступають зі звітом пор виконану роботу, формулюють певні висновки, узагальнення, звертаючи увагу на позитивні та негативні сторони під час виконання запропонованих завдань.

 Слід зазначити, що  такі групи носять тимчасовий  характер і перехід з однієї  групи в іншу проводиться за  бажанням самих дітей, а також  із врахуванням вчителем рівня  успішності в навчанні кожного  учня.

 Що стосується диференціації  домашніх завдань для педагогічно- занедбаних школярів, то використовують програмовані посібники, створення проблемних ситуацій та індивідуалізація домашніх завдань.

 Ще одним важливим  питанням залишається все ж  таки обов’язкове відвідування  груп продовженого дня. 

 Висувають вимоги педагогів щодо удосконалення навчальних програм і підручників. Підручники повинні містити: мінімум програмованого матеріалу, основний матеріал у повній мірі, завдання логічного та творчого характеру.

 Слід зазначити, що  ефективним шляхом попередження педагогічної - занедбаності є підвищення кваліфікації вчителів, їх періодична атестація. Підвищення рівня методичної, загально – педагогічної і психологічної підготовки вчителів щодо роботи з невстигаючими школярами. Проведення лекцій, семінарів щодо впровадження позитивних способів та засобів щодо навчання дітей даної категорії.

 Для попередження педагогічної  занедбаності основне значення має своєчасне виявлення її причин та їх усунення .

 Якщо у молодших  класах у дитини не виробилися  навики та бажання вчитися,  то корекція занедбаності відбуватиметься  з труднощами, тому, що у дитини  сформувалося негативне ставлення  до навчання, не має свідомих  знань, не сформовано навички  та вміння навчальної діяльності. У цьому випадку слід безпосередньо  щодо окремого учня визначити  причини, які безпосередньо передували  отриманню ним незадовільних  оцінок і могли вплинути на  його успішність.

 Це можуть бути: пропускання  уроків, невиконання домашніх завдань,  не активність, неуважність на уроці тощо.

Профілактика та корекція педагогічної  занедбаності молодших школярів повинна відбуватися із врахуванням зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на неї. Педагог, аналізуючи сутність причин, що викликають педагогічну  занедбаність і відставання у навчанні учнів молодшого шкільного віку обирає ті, які є притаманними та індивідуальними для конкретного учня.

Загальними для побудови методів ранньої діагностики, профілактики та корекції соціально - педагогічної занедбаності є принципи комплексного, системного і діяльнісного підходу, обліку вікових та індивідуальних особливостей дитини та специфіки соціально-педагогічної ситуації розвитку, професійної компетентності і розділення функцій, опори на позитивне в особистості дитини, орієнтації на гармонізацію її розвитку, єдності і цілісності психологічних і педагогічних методів, відповідності методів цілям і змісту процесу і конкретної психолого-педагогічної ситуації, диференційованого підходу[26,с.310-316].

Психолого-педагогічна діагностика  занедбаності, її методи, формуються на основі принципів об’єктивності, виявлення  домінуючих тенденцій, вивчення явищ, станів і процесів в динаміці, вивчення цілісної індивідуальності, єдності  вивчення дитини та соціальної мікросередовища, необхідності, достатності та взаємодоповнюваності методів, єдності діагностичних і прогностичних функцій, співпраці з дитиною, її вивчення в процесі діяльності та спілкування.

Методи психолого-педагогічної корекції будуються на основі таких принципів: гуманізму і педагогічного оптимізму, обліку нормативності вікового розвитку, обліку зони актуального і найближчого розвитку, обліку системності розвитку та інтеграції психіки, діяльнісній корекції, паралельності корекційних впливів на дитину і її соціальне мікросередовище, прийняття дитиною корекційних впливів, її включеністю у корекційні заходи, рефлексивного підходу до процесу і результату корекції.

Методи психолого-педагогічної профілактики базуються на загальних принципах гуманізації та підвищення ефективності педагогічного процесу: цілісний і гармонійний розвиток особистості в процесі навчання і виховання, провідна роль навчання і виховання по відношенню до розвитку, єдність вимогливості і поваги до дітей, співпрацю і активність дітей і дорослих в цілісному педагогічному процесі (Б.Т. Лихачов), олюднення обставин в педагогічному процесі, надання дитині необхідного громадського простору для найкращого прояви індивідуальності, неприпустимість використання в педагогічному процесі засобів, здатних провокувати дитини на асоціальні прояви, визначення якостей формування особистості дитини, її освіченості залежно від якості педагогічного процесу (Ш.О. Амонашвілі ).

Методи психолого-педагогічної діагностики - це сукупність науково обґрунтованих способів і прийомів вивчення позитивних проявів і недоліків у розвитку особистості дитини як індивідуальності, суб'єкта діяльності, спілкування і самосвідомості і причин цих відхилень з метою гармонізації розвитку особистості та підвищення ефективності цілісного педагогічного процесу. До числа педагогічних методів ставляться спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності дитини, психолого-педагогічна характеристика, регламентована дискусія, аналіз умов сімейного виховання дитини, рефлексія професійної діяльності, педагогічна (батьківська) рефлексія, самооцінка професійно-особистісних якостей і стилі педагогічного спілкування. У тезаурус психологічних методів діагностики соціально-педагогічної занедбаності дітей в якості основного включається метод комплексної експрес - діагностики дитини, батьків і педагогів, додаткових - особистісні опитувальники, проективні тести, малюнкові і моторні проби, соціометрія і референтометрія, тести інтелекту, персоніфікації, самоактуалізації особистості.

Методи психолого-педагогічної профілактики є своєрідне, відповідне соціально - педагогічної ситуації розвитку дитини, поєднання способів і прийомів особистісно-орієнтованого навчання і виховання, які застосовуються в колективних, групових та індивідуальних варіантах в цілях попередження дисгармоній розвитку особистості дитини. До них відносяться загальнопедагогічні методи стимулювання і мотивації діяльності, спілкування та взаємодії в різних ситуаціях, організації життя і діяльності дитячого виховного колективу, психолого-педагогічного впливу і стимулювання (Б.Т. Лихачов).

Методи психолого-педагогічної корекції соціально-педагогічної занедбаності - це способи і прийоми спеціального впливу на різні сфери особистості дитини, її батьків і педагогів з метою подолання недоліків і відхилень у його розвитку, відновлення в якості суб'єкта діяльності, спілкування і самосвідомості, реконструкції та нормалізації міжособистісних відносин у мікросоціумі і зміни соціально - педагогічної ситуації розвитку дитини. Ця група методів визначається за суб'єктом (психологічні та педагогічні); по об'єкту корекції (спрямовані на педагогічно – занедбану дитину і її мікросоціум); по предмету корекції (когнітивної, емоційної, поведінкової, мотиваційної, комунікативної сфери ); за метою та змістом (методи корекції дисгармоній індивідуально - психологічного розвитку, корекції суб'єкта діяльності, спілкування, самосвідомості, корекції батьківського і професійної компетентності).

Для здійснення педагогічної корекції педагогічної занедбаності дітей необхідна постійна робота вчителя по зняттю напруги, розумінню, довірі, аналіз конфліктних ситуацій, позитивна іррадіація авторитету педагога на відносини дитини з однолітками, керівництво рольовою взаємодією дітей у грі, рольові діалоги, позитивне стимулювання, авансування успіху, його створення, наочні опори в навчанні, коментований управління, попереднє консультування, емоційне погладжування, очікування завтрашньої радості, особистісна перспектива дитини[12,с. 39-41].

До методів психокорекції, використовуваним у випадках соціально-педагогічної занедбаності дітей ми відносимо  когнітивне тренування, розвиток довільності поведінки, терапію мистецтвом, ігрову корекцію поведінки, рольове научіння, комунікативну гру, статусне переміщення дітей, заміщення реального партнера по грі, демонстрацію груповий підтримки, зниження залежності від вчителя, десенсибілізацію до оцінювання, формування адекватної самооцінки шкільних успіхів, відреагування шкільних страхів, психологічний масаж, ідентифікацію та ін.

Представлений у роботі перелік  методів ранньої діагностики, профілактики та корекції соціально-педагогічної занедбаності включає 70 педагогічних і 67 психологічних  методів.

Таким чином, нами зазначені різні шляхи подолання педагогічної занедбаності учнів молодшого шкільного віку. Кожен із них є структурним компонентом цілої, єдиної системи щодо усунення явища неуспішності. Власне, удосконалення навчально -виховного процесу, використання різних форм і засобів, співпраця з сім’єю занедбаних учнів допомагає правильно методично та дидактично організувати роботу на з такими дітьми.

3.3. Вивчення досвіду соціально-педагогічної профілактики педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку

Важливою умовою подолання  педагогічної занедбаності є побудова такої ефективної системи навчання, яка буде враховувати психолого-педагогічні  особливості таких школярів, рівень їх розвитку, а також і специфіку навчання таких дітей, використання вправ і завдань, які забезпечуватимуть всебічну їх підготовку до навчання в старших класах, вирівнювання рівня їх успішності до рівня встигаючих учнів.

Проведений аналіз наукової літератури вказує на те, що проблема педагогічної занедбаності завжди була і є актуальною як для самої педагогіки, так і  психології, а також для методик  початкового навчання. Саме тому вона найбільш досліджувана в Ю. Бабанського, В. Цетлін, В. Сухомлинського та ін.

Прагнення відшукати ефективних прийомів, шляхів подолання педагогічної занедбаності потребує пильного ставлення до особистості занедбаного школяра, враховувати в процесі навчання його вікових та індивідуальних особливостей.

Нами було проведено дослідження  з метою виявлення педагогічної занедбаності учнів початкових класів, експериментальною базою стали  вихованці молодшого шкільного  віку Ніжинського обласного притулку для дітей та учні другого класу гімназії № 3 м. Ніжина, Чернігівської області їх вихователі та вчителі.