Соціально – педагогічна профілактика педагогічної занедбаності учнів початкових класів

Вибір діагностичних методик, застосованих у експериментальному дослідженні, зумовлений критеріями і  характеристикою рівнів соціально  – педагогічної занедбаності учнів  початкових класів.

Тривалість дослідження  жовтень 2011 – березень 2012 року.

Одним із критеріїв є рівень вихованості молодшого школяра. З цією метою ми обрали «Експрес – діагностику рівня вихованості  молодшого школяра» розроблену Е. К. Сусловою і представлену в складі діагностики соціального розвитку дітей [див. додаток А].

Рекомендації – всі  позиції у наведеній експрес-діагностиці не можуть бути об’єктивно оцінені тому, що ми не мали змоги спостерігати за дітьми тривалий час, а також не враховувалась думка батьків (наприклад через бесіду та через комплекс методик). Дана рекомендація спрямована на соціальних педагогів, вихователів та вчителів, у яких немає можливості пізнання кожної дитини індивідуально та довготривало, але їм необхідно проводити дослідницьку роботу оперативно і коректно.

На підставі отриманих  даних вихователь або соціальний педагог можуть розробити конкретні  рекомендації по кожній дитині і довести  їх до відома батьків (родичів). Проте  в даному випадку слід пам’ятати, що домінуючий шлях розвитку особистості  дитини може бути спрогнозований лише в найзагальніших рисах. У реальності в додатку до даної методики слід проводити комплекс додаткових досліджень на предмет загальної готовності дитини до навчання в школі.

• Вихованість(високий рівень): широкий запас моральних знань. Синтез моральних уявлень як цілісне світосприйняття. Узгодженість моральних знань з особистісними переконаннями, мотивами. Гармонія знань і переконань з моральним аспектом поведінки, єдність слова і діла. Розгорнуті пізнавальні і соціальні мотиви в навчанні, інтерес до різних видів роботи. Переживання позитивних конструктивних емоцій.
• Вихованість (низький рівень): слабкі, розрізнені уявлення про те, що добре, а що погано. Засвоєні моральні знання не завжди стають основою особистих упереджень, особистісні мотиви не відповідають загальноприйнятим нормам і правилам. Мотиви учіння на рівні інтересу до фактів, вузька орієнтація на результати роботи при відсутності інтересу до способів її виконання. Цілі не гнучкі і нереалістичні, ситуативні і не перспективні, не витримують перешкод. Переважають негативні, деструктивні емоції в навчанні, тривожність, невпевненість в собі.
• Виховуваність (високий рівень): жвава реакція на допомогу іншої людини, слідування її порадам. Легкість використання і переорганізація засвоєних способів власної поведінки. Орієнтація в нових соціальних умовах.
• Виховуваність (низький рівень): замкненість дитини для розвитку, небажання прислухатися до порад оточуючих. Утруднена орієнтація в нових соціальних умовах.

На основі інформації, накопиченої  соціальними педагогами, можна провести експрес – діагностику вихованості  та виховуваності дитини.

У додатку № 1 представлені шкали для діагностики цих якостей. У них між полярними судженнями проводяться горизонтальні лінії, на яких дослідник робить позначку (крапкою чи хрестиком) тим ближче до моральної ознаки, чим вона яскравіше виражена.

Короткий графічний запис  стану вихованості і виховуваності дитини, застосовується при експрес діагностиці.

Результати експрес –  діагностики свідчать, що серед учнів  другого класу гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області 73% респондентів мають високий рівень вихованості, а 27% респондентів  - низький рівень виховуваності. Серед вихованців молодшого шкільного віку Ніжинського обласного притулку для дітей, лише 25% респондентів мають високий рівень вихованості, а 75% - низький рівень виховуваності.

Для більш поглибленого і  всебічного аналізу стану дитини: виявлення позитивних сторін, недоліків  та їх причин, спрямованих на вирішення  практичних завдань -  гармонізацію розвитку особистості та підвищення ефективності та цілісності педагогічного  процесу ми використали методику «Комплексна експрес – діагностика  соціально-педагогічної занедбаності дітей» [33,с.119].

Її метою є раннє  виявлення ознак соціально-педагогічної занедбаності дітей на основі визначення рівня деформації і характеру дисгармоній різних сторін, якостей і властивостей особистості, виявлення шляхів і способів їх профілактики та корекції; прогнозування подальшого розвитку дитини.

Змістовними критеріями діагностики  в даному випадку мають стати:

а) відсутність патології  розвитку;

б) несприятлива соціально-педагогічна ситуація розвитку;

в) неадекватна, яка не відповідає віковим вимогам та індивідуальним можливостям активність дитини як суб’єкта спілкування та діяльності;

г) нерозвиненість дитини як суб’єкта самосвідомості;

д) загальна середовищна адаптація;

е) педагогічна складність дитини.

Рекомендації. Ця методика використовується одночасно із спостереженням за дітьми, що паралельно ведуть педагоги і психологи. При цьому вивчаються продукти діяльності дитини, а також «історія його поведінки» (бесіди з батьками), медична карта. Перевагою методики є не трудомісткість, можливість на початковому етапі відмежувати педагогічну занедбаність від східних з нею станів.

Методика вимагає від  дослідника: суворого виконання послідовно завдань (тестування за шкалами); блокової роботи протягом кількох сеансів (тобто  в кілька днів, оскільки учню молодших класів часто буває важко зосередитись на завданні і адекватно відповісти на поставлене питання). Дослідження  краще проводити два рази протягом навчального року – у жовтні і  квітні, щоб вивчити явища соціально-педагогічної занедбаності в динаміці. З результатами дослідження слід ознайомити колег.

Під час проведення методики я мала змогу поспілкуватися з  вихователями притулку, класоводами  школи і провела з вихователями  та класоводами комплексну експрес-діагностику з метою збору інформації стосовно соціально – педагогічної занедбаності. Також відвідувала заняття учнів з метою отримання інформації для свого дослідження соціально – педагогічної занедбаності учнів початкових класів.

Зібравши необхідні дані я перейшла до наступного етапу діагностики – обробки результатів (специфіка обробки результатів подана в додатку В).

Аналіз проведеної діагностики

Шкала оцінки результатів: 
- легкому рівень занедбаності число збігу складає – 10 - 25%,

- виражений – 25 - 50%,

- високий – 50% і більше.

Отже, з 46 респондентів (23 учнів  гімназії та 23 вихованців притулку)   14 учнів гімназії  мають легкий ступінь прояву соціально – педагогічної занедбаності, 5 – виражений, 4 –  високий рівень; 4 вихованці притулку    мають легкий ступінь прояву соціально  – педагогічної занедбаності, 8 –  виражений, 11 – високий рівень

Порівнюючи  результати комплексної експрес  – діагностики педагогічної занедбаності учнів другого класу гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області  та вихованців молодшого шкільного  віку Ніжинського обласного притулку для дітей можна зробити такі висновки: результати експрес – діагностики свідчать, що серед учнів другого класу гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області 61% респондентів мають легкий рівень вираженості соціально – педагогічної занедбаності, а серед вихованців молодшого шкільного віку Ніжинського обласного притулку для дітей – 17% . Відсоток ризику не значний, але все ж таки ці діти мають регулярно відвідувати соціального педагога. Соціально педагогічне середовище (сім’я, школа виховний заклад) сприяє максимальному розвитку особистості, її взаємовідносинам і найголовніше – позитивній шкільній адаптації. Діти активно приймають участь у культурно – масовій роботі навчально-виховного закладу. 22% учнів гімназії № 3 м. Ніжина, Чернігівської області, та 35% -  вихованців Ніжинського обласного притулку для дітей, мають виражений рівень прояву соціально – педагогічної занедбаності. Вони відрізняються легкою навіюваністю, а відсутність естетичних переконань сприяє тому, що вони легко піддаються негативному впливу. Як правило, це діти з сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, неробство приховують байдужістю, пізнавальний інтерес нерозвинений, оскільки не засвоєні навчальні дії. У 17%  - учнів гімназії №3 м. Ніжина, Чернігівської області, та 48% -  вихованців віку Ніжинського обласного притулку для дітей, мають високий рівень прояву соціально – педагогічної занедбаності, який передбачає погане засвоєння програмного матеріалу по всім предметам, відмова від роботи, дитина може плакати, кричати, проявляти агресію. Для виконання шкільних завдань потрібна ініціатива, допомога і постійний контроль з боку дорослих. Характерне переживання депресивного настрою або агресії. Учні, яким характерний високий рівень соціально-педагогічної занедбаності часто прогулюють уроки через відсутність позитивної мотивації навчання і пізнавальних інтересів. До учнівського колективу ставляться зневажливо, а в деяких випадках – агресивно. Часто вчиняють бійки, ображають однокласників, на уроках пасивні. Високий рівень прояву соціально – педагогічної занедбаності. Такий стан учнів пояснюється негативними чинниками соціально-педагогічного середовища, прорахунками сім’ї та школи, неефективною діяльністю соціального педагога. Проблема соціально - педагогічної занедбаності, на сьогоднішній день, є  малодослідженою , а тому не icнyє конкретної i ефективної технології подолання даної проблеми. Це питания залишається відкритим в дискусіях сучасних педагогів - дослідників. Соціально - педагогічна діагностика проявів шкільної дезадаптації (соціально-педагогічної занедбаності) все більш впевнено стає ефективним інструментарієм соціального педагога, з допомогою якого можна краще пізнати особистість дитини, її здібності i труднощі в навчанні, а отже, ефективніше проводити диференційовану роботу з учнями початкових класів. Сприяти ефективному розвитку i становленню дитини в соціально-педагогічному середовищі, успішному навчанні в школі шляхом створення i впровадження відповідних програм з подолання соціально-педагогічної занедбаності учнів початкових класів.

У багатьох випадках для виявлення педагогічної занедбаності дітей потрібна додаткова інформація, яку можна отримати у батьків, оскільки вони найкраще знають своїх дітей. Cпiлкyвaння між батьками та дітъми забарвлене очікуваннями батьків з приводу майбутніх ycпixiв дітей, ці  ycпіхи в свою чергу обумовлені соціально-економічними та суспільними потребами. Суспільство, у свою чергу, зацікавлене в тому, щоб соціалізація дітей проходила планомірно, щоб вони виховувались гармонійно розвиненими особистостями успішно входячи в систему різноманітних соціальних взаємин. Тому дуже важливо буває деколи вміти правильно оцінити ці зв'язки i характер їхнього впливу (позитивного i негативного) на становления особистості дитини.

Ґрунтуючись на результатах  дослідження, власних даних, у зв’язку з тим, що я проходила соціально-педагогічну практику у Ніжинському обласному притулку для дітей, узагальнювати досвід соціально-педагогічної профілактики педагогічної занедбаності учнів початкових класів  будемо на основі отриманого досвіду на базі практики.

Отже, можна попередньо окреслити такі основні заходи та тенденції в запобіганні педагогічної занедбаності учнів молодшого шкільного віку:

1. Профілактика типових  причин педагогічної занедбаності.

2. Широке ознайомлення  вчителів із типовими причинами  педагогічної занедбаності, засобами запобігання та подолання занедбаності учнів у процесі навчання.

3. Педагогічно-психологічний  всеобуч батьків педагогічно  занедбаних дітей, специфіки роботи  з такою категорією дітей.

4. Забезпечення єдності  дій усього педагогічного колективу  щодо вирішення проблеми педагогічної занедбаності в сучасній школі.

5. Проведення психолого-педагогічної  діагностики майбутніх першокласників.

6. Узагальнення передового  педагогічного досвіду роботи  з запобігання педагогічної занедбаності та його широке обговорення та впровадження в практику.

Вивчення та узагальнення основних теоретико-практичних особливостей педагогічної занедбаності учнів початкових класів, дає можливість сформулювати такі основні напрямки в навчанні та розвитку педагогічно – занедбаних дітей. А саме: формування особистісно значущих мотивів навчання мотивації як рушійної сили, розвиток пізнавальних інтересів учня як основи навчальної пізнавальної активності, розвиток психічних процесів, формування загально навчальних умінь та навичок, розвиток творчості, формування основних способів навчальної діяльності.

Проблема занедбаності вимагає  свого цілісного вивчення та обґрунтування  у навчально-виховному процесі.

Чимале значення у вирішенні  даної проблеми займає вивчення особистості  педагогічно занедбаного учня. Слід виділяти не лише негативне, але й  позитивне, успіхи та труднощі. Щонайперше завдання, яке стоїть перед педагогом, полягає в тому, щоб не залишити поза увагою таких учнів, один-на - один із власними труднощами.

Важливо сформувати в дітей  позитивні мотиви навчальної діяльності. Зміни у ставленні до занедбаного  учня, прояви істинної зацікавленості його успіхами як вчителем, так і  батьками, сприятимуть формуванню у  них позитивних емоцій, що впливає  на самоповагу, віру у власні сили. Успіхи в навчанні впливають і на розвиток інтересу до навчання, - дитині неодмінно  захочеться повторити успіх, а закріплення  його буде позитивним поштовхом до формування пізнавального мотиву.

„Всіляко намагаючись розвинути пізнавальні можливості й зміцнити пам’ять малоздібної дитини, ми разом з тим ніколи не даємо їй навіть приводу подумати, що успіхи її оцінюються тим, як вона запам’ятала урок. Вона відповідає, і оцінка їй ставиться тільки тоді, коли їй вдалося досягти успіху. При цьому важливо не показати дитині, що її виділяють у класі" [30, с. 589].

Коли є бажання знати, пізнавати, могутнім психологічним  засобом у подоланні педагогічної занедбаності є збагачення інтелектуального і емоційного життя дитини (екскурсії, ігри, пізнавальні завдання, уроки мислення, використання слова, як могутнього виховного та емоційного засобу, вірші, твори, казки тощо).

Структура навчальної мотивації  молодшого школяра залежить від  становища дитини в класному колективі. Діти, в яких не розвинена мотивація, як правило, займають найнижче становище  в групі (класі), а це, як правило, невстигаючі учні. Діти, які мають  труднощі в навчанні, при негативному  ставленні до них у класі, показують  низькі результати в навчальній діяльності. Страх перед невдачею знижує активність таких учнів на уроці. Звісно, щоб  розвивати мотивацію занедбаного  школяра, слід спочатку підвищити його соціальний статус - методом заохочення, а помилки та невдачі краще  обговорювати наодинці.

Необхідною умовою для  попередження та подолання педагогічної занедбаності, яка досліджувалась нами в даній роботі, є розвиток пізнавальних інтересів і творчої самостійної  діяльності. Тому необхідно збільшити  кількість тих видів діяльності учнів, які сприятимуть розвитку творчості та самостійності.

Що стосується завдань  творчої діяльності теоретичного характеру, то вони полягають у тому, щоб  знайти місце цій діяльності в  методичній системі, включаючи її як обов’язковий компонент процесу  навчання. Завдання творчого спрямування  для педагогічно занедбаних школярів вимагають наявності того, щоб  творчі елементи були чітко визначені (цьому сприятимуть запитання  „Що невідомо? Що відомо? В чому полягає умова? Чи можна її вирішити? Чи є достатньою ця умова для визначення невідомого? Чи зустрічались вам задачі такого типу?" тощо).