Соціально – педагогічна профілактика педагогічної занедбаності учнів початкових класів

Проникнення в суть явища  соціально-педагогічної занедбаності в молодшому шкільному віці, з'ясування її причин факторів і умов, джерела рушійних сил і динаміки зі всієї необхідністю ставлять питання про її ранню діагностику, профілактику та  корекцію.

Ранній характер останніх обумовлений фундаментальним значенням  дитинства в онтогенезі і соціогенезі, особливою роллю дорослого в розвитку дитини, більшою сприйнятливістю до виховних впливів, початковим ступенем дисгармоній розвитку, значним корекційним ефектом чинності пластичності нервової системи дитини.

Комплексний і системний  характер явища соціально-педагогічної занедбаності вимагає відповідних  підходів до змісту і організації  її діагностики, профілактики та корекції. Ця особливість обумовлює єдність і взаємозв'язок названих процесів, припускає паралельність в роботі із занедбаною дитиною і її мікросоціумом, поєднання загальних, групових та індивідуальних форм роботи, її психологічних і педагогічних методів.

Комплексний підхід до зазначеного  процесу передбачає комплексний  вплив на особу занедбаної дитини, її самосвідомість, спілкування та діяльність, зачіпає мотиваційно-потребову, емоційно-вольову, інтелектуальну і поведінкову сфери особистості.

Розглядаючи комплексний  підхід до профілактики і корекції ранньої соціально-педагогічної занедбаності дітей, ми маємо на увазі їх включення в цілісний педагогічний процес.

Ми вважаємо,  що у зв’язку  з вищезазначеним необхідно виділити такі принципи профілактики і корекції соціально-педагогічної занедбаності дітей:

1. Комплексний і системний  підхід до діагностики, профілактики  та корекції.

2. Облік вікових і індивідуально-особистісних  особливостей дитини та специфіки  соціально-педагогічної ситуації  розвитку дитини.

3. Професійна компетентність  і розподіл функцій.

4. Опора на позитивне  в особистості дитини і орієнтація  на гармонізацію її розвитку.

5. Єдність і взаємодоповнюваність  психологічних і педагогічних  методів.

6. Диференційований підхід [18,с.38].

Рання профілактика і корекція базуються на специфічному методологічному, технологічному і функціональному  забезпеченні, яке дозволяє моделювати названі процеси з урахуванням особливостей особистості занедбаної дитини і соціальної ситуації її розвитку при функціонально-рольовій взаємодії суб'єктів.

Комплексна рання профілактика розглядається як система запобіжних заходів, пов'язаних з усуненням  зовнішніх причин факторів і умов, які викликають ті або інші недоліки розвитку дітей. Загальна рання профілактика здійснюється за рахунок гуманізації  та оптимізації цілісного педагогічного  процесу, спеціальна - через роботу з мікросоціумом педагогічно-занедбаної дитини.

Комплексна рання корекція є сукупність спеціальних психолого-педагогічних впливів, спрямованих на саму дитину і сприяють її відновленню в якості суб'єкта діяльності, спілкування і самосвідомості.

Метою всієї системи ранньої  профілактики і корекції соціально-  педагогічної занедбаності дітей є зміна соціальної ситуації розвитку дитини і гармонізація особистості.

Предметом спеціальної ранньої  профілактики та корекції або паралельної корекції  є особливості особистості соціально і педагогічно занедбаних дітей, їх діяльність і стосунки з оточуючими та особистісні особливості педагогів і батьків, психологічна атмосфера в родині, групі дитячому садку, шкільному класі, ставленні до дітей, професійна і батьківська компетентність, соціальний розвиток суб'єктів виховання.

Суб'єктами системи ранньої  профілактики і корекції занедбаності є практичні психологи, вихователі дитячого саду, вчителі початкових класів; в певних ситуаціях ними стають батьки, референтна дитяча група і сам дитина як носій суб’єктних властивостей і соціальної активності по мірі їх розвитку і відновлення.

Як система процес ранньої  профілактики і корекції має свою структуру, що включає чотири взаємопов'язаних ієрархічних рівні, що визначають шлях занедбаної дитини до кількості і якості допомоги; підсистеми діагностики, профілактики та корекції, відкриті один для одного й для взаємодії з цілісним педагогічним процесом; функціональність суб'єктів, операційну модель їх взаємодії в процесі ранньої профілактики і корекції і управління останнім з боку психолого-педагогічного консиліуму.

Критеріями ефективності системи ранньої профілактики і  корекції соціально-педагогічної занедбаності дітей можна вважати: по-перше, зміну соціально-педагогічної ситуації розвитку занедбаної дитини, позитивні зрушення в які й характеризуються підвищенням загального рівня гуманізації та оптимізації цілісного педагогічного процесу; зміною відношення до дітей; поліпшенням психологічного мікроклімату; налагодженням виховної взаємодії; створенням умов для прояву різнобічної активності дітей, їх стійкими успіхами в діяльності і спілкуванні; по-друге, зниженням ступеня занедбаності, яке якісно проявляється в гармонізації особистості дитини; розвитку її суб’єктних властивостей; зміну відношення до діяльності та її більшої результативності; поліпшення міжособистісних відносин дитини, позитивні зрушення в соціальному статусі, емоційному самопочутті і образі -Я; зниження педагогічних труднощів дитини; по-третє, підвищення рівня її різносторонньої активності, якісними змінами якої є послідовний перехід з рівня "соціальної неготовності - неадекватності" до "соціальної готовності - адекватності" тобто вираженню суб’єктності.

Важливими умовами ефективності системи ранньої профілактики і  корекції соціально-педагогічної занедбаності дітей слід визнати її своєчасне  виявлення і діагностику, гуманізацію  цілісного педагогічного процесу  і спеціальну підготовку педагогів та практичних психологів до роботи з занедбаними дітьми [25,с. 44-62].

Перш за все, необхідна  рання комплексна психолого-педагогічна  діагностика, що передбачала всебічний  та поглиблений аналіз особливостей особистості дитини, спрямований  на виявлення властивих їй позитивних сторін і недоліків, їх причин, пов'язаних з виховним мікросоціумом дитини. Завдання ранньої діагностики соціально-педагогічної занедбаності обумовлені необхідністю визначення наявності даного стану; рівня деформації особистості і характеру дисгармоній її розвитку; прогнозування подальшого розвитку дитини як суб'єкта діяльності, спілкування і самосвідомості; виявлення шляхів і способів профілактики і корекції; вивченні їх ефективності.

Діагностика занедбаності спирається на змістовні та методичні критерії, діагностично значущі ознаки, має особливий механізм, заснований на схемі діагностичного процесу. Провідними комплексними методами експрес-діагностики занедбаності є діагностика стану занедбаності і різнобічної активності дитини, його виховного мікросоціуму, що включає педагогів і батьків, дані яких узагальнюються з допомогою методу психолого-педагогічного консиліуму. При необхідності основні методи діагностики доповнюються допоміжними.

        Гуманізація цілісного педагогічного процесу як умова ефективності системи ранньої профілактики і корекції занедбаності дітей здійснюється при реалізації наступних вимог:

1. Наявність цілісної  системи освіти - освітньої роботи в родині, дитячому садку, школі як організованої сукупності гуманних цілей, змісту, форм і методів, направляють і організовують життя дітей, що функціонують за принципом відкритої системи;

2. Розуміння і прийняття  всіма учасниками цілісного педагогічного  процесу людини як міри її доцільності та ефективності, якості діяльності, її умов, атмосфери і педагогічної системи в цілому;

3. Особистісно-гуманна орієнтація вихователів, що забезпечує ціннісно- смислову рівність дитини і дорослого;

4. Особистісно-орієнтовані  моделі, способи і форми взаємодії  вихователів і вихованців, якість  яких визначається наявністю  суб'єкт-суб’єктних зв'язків, що  забезпечують психологічну захищеність  дитини, розвиток її індивідуальності, розширення ступенів свободи суб'єкта діяльності, спілкування і самосвідомості;

5. Раціональна і оптимальна  організація цілісного педагогічного  процесу, заснована на спадкоємності  змісту, форм і методів роботи  та вимог до дитини, що враховують  зону її актуального і найближчого розвитку і сприяє збереженню і зміцненню здоров'я.

Підготовка соціальних педагогів та практичних психологів до роботи з занедбаними дітьми може стати важливим чинником підвищення ефективності профілактики і корекції занедбаності в умовах гуманізації та демократизації, переходу на позиції особистісно-орієнтованого навчання в організації професійної і додаткової освіти. Необхідно, щоб зміст останніх забезпечував розвиток загальної гуманітарної культури фахівців; формування їх гуманістичного світогляду; виховання гуманності як професійно важливих якостей; сформовані особистісно-гуманні установки підкріплювалися системою спеціальних знань, умінь і навичок роботи з соціально і педагогічно занедбаними дітьми та їх батьками; а також методами і прийомами саморозвитку і самодопомоги.

Таким чином, спираючись на розроблені Овчаровою Р. В. критерії ефективності профілактики і корекції занедбаності в умовах гуманізації та демократизації навчання та виховання, можна зробити наступні висновки:

1. Дана система комплексної ранньої діагностики, профілактики та корекції соціально - педагогічної занедбаності дітей успішно застосовується ряді освітніх установ різного типу: дитячі сади, школи, навчально-виховні комплекси інтернатного типу, комплекси дитячий сад - школа та ін..

2. Використання принципу комплексного підходу до організації та утримання процесу ранньої діагностики, профілактики та корекції соціально-педагогічної занедбаності дітей допоможе об'єднати зусилля фахівців, забезпечити їх функціонально-рольову взаємодію в роботі з дітьми та їх мікросоціумом. Це сприятиме розробці і реалізації комплексних програм психолого-педагогічної реабілітації педагогічно-занедбаних дітей, здійсненню ідей діагностики та корекції дитини і навколишнього його соціального мікросередовища.

4. Особливий ефект системи  ранньої діагностики, профілактики  та корекції соціально-педагогічної  занедбаності дітей досягається  при повній реалізації умов  її успішного функціонування, коли  вдається змінити особистісно-професійні установки педагогів на гуманістичні, моделі та методи їх взаємодії з дітьми - на орієнтовані в плані розвитку суб’єктності дитини, гуманізувати педагогічний процес в цілому, впровадити методи загальнопедагогічної профілактики.

5. Стійкість стану соціально-педагогічної  занедбаності і пов'язаних з  нею, дисгармоній розвитку особистості,  як правило, обумовлюється відсутністю  умов для позитивних змін. Насамперед  вони стосуються несприятливої сімейної ситуації, порушень цілісності педагогічного процесу, його дегуманізуючих тенденцій, при яких з засоби профілактики він перетворюється у свою протилежність [18,с. 97-99].

2. 2. Форми і методи соціально – педагогічної профілактики педагогічної занедбаності в умовах початкової школи

Рання профілактика соціально-педагогічної  занедбаності безпосередньо пов’язана з якістю навчально-виховного процесу, і тому відображає загальнопедагогічний характер. В залежності від вікових особливостей дітей початкових класів, Овчарова Р. В. виділяє чотири групи методів профілактики [18,с.201]:

 І. Стимулювання і  мотивація навчально-пізнавальної  та ігрової діяльності: створення  ситуації емоційного переживання, пізнавальні ігри,  створення ситуації з опорою на життєвий досвід,  створення ситуації успіху в навчально-пізнавальній та ігровій діяльності.

 ІІ. Організація життя  та діяльності дитячого колективу:  створення ситуації особистісної  та групової перспективи, колективні ігри,  вироблення колективно-єдиних вимог,  колективні змагання, колективне самообслуговування.

 ІІІ. Спілкування і  взаємодія в різних ситуаціях:  педагогічна вимога, переконання, довіра,  осуд, аналіз вчинків, розв’язання конфліктних ситуацій.

 ІV. Психолого-педагогічний  вплив і стимулювання активності  дитини: приклад, пояснення,  очікування радості, виховання самоповаги, вимогливість.

 Педагогічна діагностика  - це системний контроль і оцінка  результатів навчання, своєчасне  виявлення недоліків у засвоєнні  навчального матеріалу, що спрямовано  на підвищення ефективності цілісного  педагогічного процесу. Метою  педагогічної діагностики є виявлення  ознак і проявів педагогічної  занедбаності школярів, визначення  шляхів і способів профілактики  і корекції, прогнозування подальшого  розвитку дитини [18, с.177-178].

 Методичними критеріями  комплексної діагностики занедбаності  в дитячому віці є: виявлення  домінуючих тенденцій, виявлення  рівня розвитку, діагностика цілісної індивідуальності, єдність прогностичних та діагностичних функцій.

 Діагностико значимими  ознаками педагогічної занедбаності  є:  неадекватна самооцінка, низький соціальний статус,  неуспішність у навчальній діяльності, неадекватна поведінка в соціальних ситуаціях.

 Педагогікою накопичений значний досвід щодо подолання неуспішності. Аналіз різноманітних практичних заходів дозволяє виявити деякі принципові положення.

 На перший план в роботі з педагогічно - занедбаними школярами висуваються виховні та розвивальні педагогічні дії. Метою роботи з такими учнями є не лише "заповнення" прогалин у навчанні, але й одночасно розвиток їх пізнавальної самостійності.