Педагогічна конфліктологія

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

ПЕДАГОГІЧНА КОНФЛІКТОЛОГІЯ

Конспект лекцій

для магістрантів спеціальності

8.000005 „Педагогіка вищої школи”

                                                                                                         ЗАТВЕРДЖЕНО

Науково-методичною радою

     Української інженерно-

            педагогічної академії

        Протокол  №      від          

Харків - 2011

Педагогічна конфліктологія: конспект лекцій/ Укл. І.М.Шалімова.- Харків: УІПА, 2011. -81с.

Рецензент: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і методики професійного навчання Кулєшова В.В.

ЗМІСТ

ВСТУП

Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми. Дослідженню конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині XX ст. і є нині однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.

Діяльність вітчизняних і закордонних організацій свідчить про необхідність знань і навичок у галузі конфліктології, управління, діагностики, профілактики і прогнозування конфліктів. З розвитком ринкових умов і впровадженням конкурентних відносин ці питання набувають усе більшої значимості, оскільки конкуренція являє собою варіант конфліктної ситуації, яка при визначених умовах переростає в конфлікт.

Мета та завдання вивчення дисципліни:  набуття практичних навичок у вирішенні конфліктів, вмінь контролювати конфліктну ситуацію, а також вмінь позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.

Предмет вивчення дисципліни: закономірності стосунків та поведінки людей у конфліктних ситуаціях, причини виникнення конфліктів і методи їх подолання.

У результаті вивчення дисципліни магістранти повинні

ЗНАТИ:

1. Основні категорії конфліктології та вміти оперувати ними впродовж свого становлення як фахівця.

2. Загальні питання з історії та теорії конфліктології.

3. Сутність та структуру конфлікту.

4. Динаміку конфліктів.

5. Особливості внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів.

6. Сучасні технології управління конфліктами.

УМІТИ:

1. Застосовувати конфліктологічні знання, уміння та навички в управлінській діяльності керівника навчального закладу.

2. Прогнозувати, попереджувати, стимулювати, регулювати та вирішувати конфлікти у навчальних закладх.

3. В процесі управління конфліктами використовувати знання стратегій і тактик конфліктної взаємодії.

Конспект лекцій включає короткий виклад теоретичного матеріалу, передбачених навчальною програмою дисциплін «Основи конфліктології» та «педагогічна конфліктологія» і згрупованих у  модулі: Модуль 1 – Загальна теорія конфлікту; Модуль 2 – Технології управління конфліктами; Модуль 3 – Управлінські та педагогічні конфлікти: шляхи запобігання та стратегії вирішення.

Конспект лекцій рекомендується для використання при підготовці магістрантів зі спеціальностей 8.000009 «Управління навчальним закладом» та 8.000005 «Педагогіка вищої школи», які навчаються за денною і заочною формами навчання, а також може бути корисним аспірантам  і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів.

МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ

Тема 1.1. Конфліктологія в системі наук

1.1.1. Основні етапи розвиток конфліктології як науки

Конфліктологічна проблематика осмислюється дуже давно. Де є людина, мають місце проблеми її буття, стосунків, життєдіяльності, там є ціла низка конфліктних чи передконфліктних ситуацій. Людське життя цілком проникнуте боротьбою за існування, виживання, пошуками "поля життя", своєї системи координат, своїх власних поглядів, цінностей та оцінок. Тому й не дивно, що  проблеми конфліктності вивчаються майже в кожній науковій теорії. 

Конфліктологія - одна з молодих галузей наукового знання, що розвивається на межі багатьох наук і перш за все  соціології та психології.

Самостійною наукою конфліктологія стала в кінці 50-х рр. XX ст.  Формування, накопичення й розвиток  конфліктологічних ідей і поглядів, спочатку відбувалось в межах філософії, пізніше соціології, психології та ін. наук.

Засновник теорії «людських відносин» Е. Мейо стверджував, що головна проблема сучасності — подолання небезпечної соціальної хвороби — конфліктності. На його думку, соціальне здоров'я — це «соціальна рівновага», «стан співробітництва». До цього і потрібно всіляко прагнути, використовуючи не тільки економічні, але і психологічні методи, зокрема, формування сприятливого психологічного клімату у виробничих колективах, почуття задоволеності працею, демократичного стилю керівництва і т.п. Ці ідеї знайшли значну підтримку в менеджерів-практиків. Однак згодом, приблизно з 50-х років минулого століття, надії, пов'язані з теорією соціального співробітництва, людських відносин, суспільної згоди стали слабшати, оскільки на їх основі повністю перебороти конфлікти як на виробництві, так і в суспільстві в цілому не вдалося. Тому прийшлось знову повернутися до конфліктної моделі суспільства, що і була представлена в найбільш розгорнутому виді в роботах Дарендорфа і Козера.

Концепції сучасної конфліктологічної теорії.

Дослідження в області соціології та психології конфлікту в середині XX ст. сприяли виникненню окремої науки конфліктології. В цей час у країнах Західної Європи та США посилюються кризові явища, які привели до розвитку "кон­фліктної моделі суспільства" (Р. Дарендорф), загальної теорії конфліктів (К. Боулдінг), концепції позитивно-функціонального конфлікту (Л. Козер).

Автори "конфліктної моделі суспільства" намагалися знайти і показати загальні для всіх суспільних систем причини конфлікту та узагальнити шляхи оптимізації конфліктного процесу. Німецький вчений Р. Дарендорф виділяв не тільки негативні фактори конфлікту, а й позитивні: конфлікт є джерелом інновацій, соціальних змін.

У 1956 р. американець Л. Козер у книзі "Функції соціаль­ного конфлікту" запропонував теорію позитивно-функ­ціонального конфлікту, в якій стверджував, що немає со­ціальних груп без конфліктних відносин і що конфлікти мають позитивне значення для функціонування суспільних систем. На його думку, стабільність суспільства прямо залежить від кількості існуючих у ньому конфліктних відносин. Основні положення його теорії наведені у таких тезах:

- чим більших негараздів зазнають групи, тим вища вірогідність того, що ці групи стануть ініціаторами конфлікту;

- чим гостріший конфлікт, тим більша вірогідність, що в конфліктних групах складуться централізовані структури прийняття рішень і тим вищою буде моральна згуртованість їх членів;

- чим більше групи вступають в конфлікт через свої об'єктивні інтереси, тим легший конфлікт, і навпаки, чим більше конфлікт пов'язаний зі складними інтересами , тим він гостріший;

- чим менше в учасників конфлікту згоди з приводу його цілей, тим триваліший конфлікт;

- чим краще лідери конфліктних груп зможуть зрозуміти, що повне досягнення цілей обходиться дорожче, ніж перемога, тим коротшим буде конфлікт.

Навіть просте перерахування основних положень теорії Л. Козера показує, що і на цей час більшість із них не втратили своєї актуальності вони і сьогодні викликають значний інтерес. Ці тези підтверджують, що в основі будь-якого конфлікту лежать власні інтереси індивіду.

Вперше в світі спроба створити єдину теорію конфліктів з використанням математичного апарату була здійснена в Росії  російськими вченими В. Дружиніним і  Д. Контпорогім. В  основі їх наукових положень лежить теорія ігор, яка описує  психологічні особливості учасників конфліктної взаємодії. Однак дана теорія не дозволяє відобразити в повному обсязі різноманіття конфліктів і не завжди дає змогу знайти правильне рішення. Нині дослідження конфліктів проводяться всебічно з залученням досягнень різних галузей знань: історії, математики, педагогіки, права, психології, соціології, філософії, військової справи.

Таким чином, загальна теорія конфлікту, розроблена західними вченими, в наш час переросла в науку конфліктологію. Конфліктологія являє собою складне соціальне явище і галузь знань, її метою є формування системи знань про природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх вирі­шенні, вироблення вмінь контролювати конфліктну ситуацію, позитивно сприймати конфлікт і прагматичне його вико­ристовувати.

Дослідження конфліктів у вітчизняній науці спочатку велися в рамках окремих спеціальних дисциплін - із соціології конфлікту, правознавства, психології конфлікту, математичного аналізу конфлікту й ін. Тому в Україні конфліктологія тільки формується, починає практикуватись як предмет у вузах. В останні роки українські науковці активізували роботу з проблем діагностики, попередження та вирішення конфліктів. На конфліктологічну тематику проводяться конференції, моніторингові дослідження, видаються словники та підручники.  Перераховані розробки не можуть замінити відсутність загальних концептуальних засад, які дозволи б осмислити механізм соціальних конфліктів в Україні. Проблема в тому, що  сучасна західна конфліктологічна парадигма відображає конфлікти стабільного громадянського суспільства, якого в Україні ще немає, тому і необхідний розгляд конфліктних ситуацій в українському суспільстві з притаманною йому специфікою та особливістю його історичного розвитку.

Таким чином, найбільш актуальні,  проблеми в галузі конфліктології на даному етапі в Україні наступні:

- напрацювання категоріального та понятійного апарату з основ конфліктології;

- інтеграція     гуманітарного,     медико-біологічного     та технічного   підходів   в   дослідженні    конфліктів;  

- підготовка фахівців для науки та практики з проблем прогнозування, запобігання та розв'язання конфліктів, створення спецгруп практиків-конфліктологів.

1.1.2. Предмет, завдання та методи дослідження  в конфліктології

Найбільш загальне уявлення про конфліктологію як науку дає семантика слова «конфліктологія» — «наука про кон­флікти». Більш точне уявлення можна отримати з визначення. Конфліктологія - це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і методи управління ними.

Об'єкт конфліктології – конфлікти в цілому з усіма базовими ознаками, елементами й принципами розвитку, а також сфера життя суспільства чи особи, у якій виникає конфлікт.

Предмет конфліктології - загальні закономірності виникнення, динаміки й закінчення конфліктів.

Основні завдання вивчення дисципліни «Основи конфліктології»:

• виявляти природу конфліктів;

• визначати їх види і динаміку розвитку;

• ознайомлюватися з психологічними аспектами міжособистісних ділових контактів;

• вивчати методи прогнозування, діагностування та попередження конфліктів;

• формувати системи управління конфліктними ситу­аціями в організації.