Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Апреля 2012 в 22:07, курс лекций
Повний курс лекцій
Вступ ……………………………………………………………….....
4
МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ….…………………
6
Тема 1.1. Конфліктологія в системі наук…………………………….
6
Тема 1.2. Поняття конфлікту, його сутність та структура…………
12
Тема 1.3. Соціально-психологічна характеристика основних різновидів конфліктів…………………………………………………..
22
МОДУЛЬ 2. ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ………
30
Тема.2.1. Управління конфліктами: сутність та основні стратегії…………………………………………………………………..
30
МОДУЛЬ 3. УПРАВЛІНСЬКІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ: ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ТА СТРАТЕГІЇ ВИРІШЕННЯ……………
49
Тема 3.1. Роль керівника організації в управління конфліктами…………………………………………………………….
49
Тема 3.2. Соціально-психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії………………..……………..…………………
57
Словник основних термінів і понять……………………..
71
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ КОНФЛІКТОЛОГІЇ»
80
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………..
81
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра педагогіки та методики професійного навчання
ПЕДАГОГІЧНА КОНФЛІКТОЛОГІЯ
Конспект лекцій
для магістрантів спеціальності
8.000005 „Педагогіка вищої школи”
Науково-методичною радою
Української інженерно-
педагогічної академії
Протокол № від
Харків - 2011
Педагогічна конфліктологія: конспект лекцій/ Укл. І.М.Шалімова.- Харків: УІПА, 2011. -81с.
Рецензент: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і методики професійного навчання Кулєшова В.В.
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………..... | 4 |
МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ….………………… | 6 |
Тема 1.1. Конфліктологія в системі наук……………………………. | 6 |
Тема 1.2. Поняття конфлікту, його сутність та структура………… | 12 |
Тема 1.3. Соціально-психологічна характеристика основних різновидів конфліктів…………………………………………………. |
22 |
МОДУЛЬ 2. ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ……… | 30 |
Тема.2.1. Управління конфліктами: сутність та основні стратегії……………………………………………………… |
30 |
МОДУЛЬ 3. УПРАВЛІНСЬКІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ: ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ ТА СТРАТЕГІЇ ВИРІШЕННЯ…………… |
49 |
Тема 3.1. Роль керівника організації в управління конфліктами………………………………………………… |
49 |
Тема 3.2. Соціально-психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії………………..……………..……………… |
57 |
Словник основних термінів і понять…………………….. | 71 |
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ КОНФЛІКТОЛОГІЇ» | 80 |
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………….. | 81 |
ВСТУП
Історія людства з давніх часів продемонструвала неминучість конфліктів, вони існували всюди і будуть існувати стільки, скільки існує взаємодія між людьми. Дослідженню конфліктів, причин їх виникнення присвячена велика кількість праць учених різноманітних напрямів: філософів, психологів, управлінців, соціологів та ін. Як самостійна галузь знань конфліктологія була сформована лише в середині XX ст. і є нині однією з найсучасніших і молодих наук управлінського циклу.
Діяльність вітчизняних і закордонних організацій свідчить про необхідність знань і навичок у галузі конфліктології, управління, діагностики, профілактики і прогнозування конфліктів. З розвитком ринкових умов і впровадженням конкурентних відносин ці питання набувають усе більшої значимості, оскільки конкуренція являє собою варіант конфліктної ситуації, яка при визначених умовах переростає в конфлікт.
Мета та завдання вивчення дисципліни: набуття практичних навичок у вирішенні конфліктів, вмінь контролювати конфліктну ситуацію, а також вмінь позитивно сприймати конфлікт і прагматично його використовувати.
Предмет вивчення дисципліни: закономірності стосунків та поведінки людей у конфліктних ситуаціях, причини виникнення конфліктів і методи їх подолання.
У результаті вивчення дисципліни магістранти повинні
ЗНАТИ:
1. Основні категорії конфліктології та вміти оперувати ними впродовж свого становлення як фахівця.
2. Загальні питання з історії та теорії конфліктології.
3. Сутність та структуру конфлікту.
4. Динаміку конфліктів.
5. Особливості внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів.
6. Сучасні технології управління конфліктами.
УМІТИ:
1. Застосовувати конфліктологічні знання, уміння та навички в управлінській діяльності керівника навчального закладу.
2. Прогнозувати, попереджувати, стимулювати, регулювати та вирішувати конфлікти у навчальних закладх.
3. В процесі управління конфліктами використовувати знання стратегій і тактик конфліктної взаємодії.
Конспект лекцій включає короткий виклад теоретичного матеріалу, передбачених навчальною програмою дисциплін «Основи конфліктології» та «педагогічна конфліктологія» і згрупованих у модулі: Модуль 1 – Загальна теорія конфлікту; Модуль 2 – Технології управління конфліктами; Модуль 3 – Управлінські та педагогічні конфлікти: шляхи запобігання та стратегії вирішення.
Конспект лекцій рекомендується для використання при підготовці магістрантів зі спеціальностей 8.000009 «Управління навчальним закладом» та 8.000005 «Педагогіка вищої школи», які навчаються за денною і заочною формами навчання, а також може бути корисним аспірантам і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів.
МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КОНФЛІКТУ
Тема 1.1. Конфліктологія в системі наук
1.1.1. Основні етапи розвиток конфліктології як науки
Конфліктологічна проблематика осмислюється дуже давно. Де є людина, мають місце проблеми її буття, стосунків, життєдіяльності, там є ціла низка конфліктних чи передконфліктних ситуацій. Людське життя цілком проникнуте боротьбою за існування, виживання, пошуками "поля життя", своєї системи координат, своїх власних поглядів, цінностей та оцінок. Тому й не дивно, що проблеми конфліктності вивчаються майже в кожній науковій теорії.
Конфліктологія - одна з молодих галузей наукового знання, що розвивається на межі багатьох наук і перш за все соціології та психології.
Самостійною наукою конфліктологія стала в кінці 50-х рр. XX ст. Формування, накопичення й розвиток конфліктологічних ідей і поглядів, спочатку відбувалось в межах філософії, пізніше соціології, психології та ін. наук.
Засновник теорії «людських відносин» Е. Мейо стверджував, що головна проблема сучасності — подолання небезпечної соціальної хвороби — конфліктності. На його думку, соціальне здоров'я — це «соціальна рівновага», «стан співробітництва». До цього і потрібно всіляко прагнути, використовуючи не тільки економічні, але і психологічні методи, зокрема, формування сприятливого психологічного клімату у виробничих колективах, почуття задоволеності працею, демократичного стилю керівництва і т.п. Ці ідеї знайшли значну підтримку в менеджерів-практиків. Однак згодом, приблизно з 50-х років минулого століття, надії, пов'язані з теорією соціального співробітництва, людських відносин, суспільної згоди стали слабшати, оскільки на їх основі повністю перебороти конфлікти як на виробництві, так і в суспільстві в цілому не вдалося. Тому прийшлось знову повернутися до конфліктної моделі суспільства, що і була представлена в найбільш розгорнутому виді в роботах Дарендорфа і Козера.
Концепції сучасної конфліктологічної теорії.
Дослідження в області соціології та психології конфлікту в середині XX ст. сприяли виникненню окремої науки конфліктології. В цей час у країнах Західної Європи та США посилюються кризові явища, які привели до розвитку "конфліктної моделі суспільства" (Р. Дарендорф), загальної теорії конфліктів (К. Боулдінг), концепції позитивно-функціонального конфлікту (Л. Козер).
Автори "конфліктної моделі суспільства" намагалися знайти і показати загальні для всіх суспільних систем причини конфлікту та узагальнити шляхи оптимізації конфліктного процесу. Німецький вчений Р. Дарендорф виділяв не тільки негативні фактори конфлікту, а й позитивні: конфлікт є джерелом інновацій, соціальних змін.
У 1956 р. американець Л. Козер у книзі "Функції соціального конфлікту" запропонував теорію позитивно-функціонального конфлікту, в якій стверджував, що немає соціальних груп без конфліктних відносин і що конфлікти мають позитивне значення для функціонування суспільних систем. На його думку, стабільність суспільства прямо залежить від кількості існуючих у ньому конфліктних відносин. Основні положення його теорії наведені у таких тезах:
- чим більших негараздів зазнають групи, тим вища вірогідність того, що ці групи стануть ініціаторами конфлікту;
- чим гостріший конфлікт, тим більша вірогідність, що в конфліктних групах складуться централізовані структури прийняття рішень і тим вищою буде моральна згуртованість їх членів;
- чим більше групи вступають в конфлікт через свої об'єктивні інтереси, тим легший конфлікт, і навпаки, чим більше конфлікт пов'язаний зі складними інтересами , тим він гостріший;
- чим менше в учасників конфлікту згоди з приводу його цілей, тим триваліший конфлікт;
- чим краще лідери конфліктних груп зможуть зрозуміти, що повне досягнення цілей обходиться дорожче, ніж перемога, тим коротшим буде конфлікт.
Навіть просте перерахування основних положень теорії Л. Козера показує, що і на цей час більшість із них не втратили своєї актуальності вони і сьогодні викликають значний інтерес. Ці тези підтверджують, що в основі будь-якого конфлікту лежать власні інтереси індивіду.
Вперше в світі спроба створити єдину теорію конфліктів з використанням математичного апарату була здійснена в Росії російськими вченими В. Дружиніним і Д. Контпорогім. В основі їх наукових положень лежить теорія ігор, яка описує психологічні особливості учасників конфліктної взаємодії. Однак дана теорія не дозволяє відобразити в повному обсязі різноманіття конфліктів і не завжди дає змогу знайти правильне рішення. Нині дослідження конфліктів проводяться всебічно з залученням досягнень різних галузей знань: історії, математики, педагогіки, права, психології, соціології, філософії, військової справи.
Таким чином, загальна теорія конфлікту, розроблена західними вченими, в наш час переросла в науку конфліктологію. Конфліктологія являє собою складне соціальне явище і галузь знань, її метою є формування системи знань про природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх вирішенні, вироблення вмінь контролювати конфліктну ситуацію, позитивно сприймати конфлікт і прагматичне його використовувати.
Дослідження конфліктів у вітчизняній науці спочатку велися в рамках окремих спеціальних дисциплін - із соціології конфлікту, правознавства, психології конфлікту, математичного аналізу конфлікту й ін. Тому в Україні конфліктологія тільки формується, починає практикуватись як предмет у вузах. В останні роки українські науковці активізували роботу з проблем діагностики, попередження та вирішення конфліктів. На конфліктологічну тематику проводяться конференції, моніторингові дослідження, видаються словники та підручники. Перераховані розробки не можуть замінити відсутність загальних концептуальних засад, які дозволи б осмислити механізм соціальних конфліктів в Україні. Проблема в тому, що сучасна західна конфліктологічна парадигма відображає конфлікти стабільного громадянського суспільства, якого в Україні ще немає, тому і необхідний розгляд конфліктних ситуацій в українському суспільстві з притаманною йому специфікою та особливістю його історичного розвитку.
Таким чином, найбільш актуальні, проблеми в галузі конфліктології на даному етапі в Україні наступні:
- напрацювання категоріального та понятійного апарату з основ конфліктології;
- інтеграція гуманітарного, медико-біологічного та технічного підходів в дослідженні конфліктів;
- підготовка фахівців для науки та практики з проблем прогнозування, запобігання та розв'язання конфліктів, створення спецгруп практиків-конфліктологів.
1.1.2. Предмет, завдання та методи дослідження в конфліктології
Найбільш загальне уявлення про конфліктологію як науку дає семантика слова «конфліктологія» — «наука про конфлікти». Більш точне уявлення можна отримати з визначення. Конфліктологія - це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і методи управління ними.
Об'єкт конфліктології – конфлікти в цілому з усіма базовими ознаками, елементами й принципами розвитку, а також сфера життя суспільства чи особи, у якій виникає конфлікт.
Предмет конфліктології - загальні закономірності виникнення, динаміки й закінчення конфліктів.
Основні завдання вивчення дисципліни «Основи конфліктології»:
• виявляти природу конфліктів;
• визначати їх види і динаміку розвитку;
• ознайомлюватися з психологічними аспектами міжособистісних ділових контактів;
• вивчати методи прогнозування, діагностування та попередження конфліктів;
• формувати системи управління конфліктними ситуаціями в організації.