Педагогічна конфліктологія

-              Протиборство людей відбувається безпосередньо, на основі
зіткнення особистих мотивів (суперники зіштовхуються віч-на-віч).

-              Виявляється  весь спектр  відомих причин: загальних і особистих,
об'єктивних і суб'єктивних.

- Конфліктанти різним чином бачать способи виходу із конфлікту.

-  Міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодії є своєрідним полігоном перевірки характерів, темпераментів, прояву здібностей, інтелекту, волі й інших індивідуально-психологічних особливостей.

-  Міжособистісні конфлікти відрізняються високою емоційністю й охопленням практично всіх сторін відносин між конфліктуючими суб'єктами.

-  Конфлікт часто виходить за свої межі, втягує інших людей, торкається інтересів оточуючих.

Назвемо основні фактори, які можуть привести до конфлікту:

Ресурсно-матеріальні фактори (матеріальні нестатки в сім’ї, територіальні претензії ).

Інформаційні фактори пов’язані з неприйнятністю інформації для однієї із сторін. До них відносять:

неповні та неточні факти;

слухи, дезінформація;

передчасна інформація та інформація, яка подана з запізненням;

ненадійність джерел інформації, свідків, експертів;

небажана інформація, яка може образити цінності та почуття однієї зі сторін конфлікту;

багатозначність спеціальних термінів, їх різне тлумачення.

Поведінкові фактори це характеристики поведінки, які відкидаються однією стороною. Найбільш значимі фактори це - прагнення до переваги, прояв агресивності та егоїзму, невиконання обов’язків тощо.

Фактори відносин – група факторів, основа яких - незадоволеність конфліктуючих взаємовідносинами. До них відносять:

внесок сторін у відносини;

важливість відносин для кожної із сторін;

сумісність цінностей, моделей поведінки, мети сторін конфлікту;

відмінність за рівнем освіти, соціальним статусом;

негативний наслідок від останніх конфліктів.

Ціннісні фактори – принципи яких дотримуються у повсякденному житті сторони конфлікту. Звичайно виділяють такі підсистеми цінностей:

особисті думки щодо власної поведінки;

групові традиції, цінності, норми;

способи та методи   дії;

релігійні, політичні, культурні цінності.

Структурні фактори – об’єктивні обставини, які не можна змінити. До них відносяться:

влада, система управління;

соціальні норми;

соціальні статуси;

соціальні ролі.

Особистісні особливості людей – темперамент, характер, інтереси, потреби, відмінність в очікуваннях, у відчуттях впевненості і безпеки, в потребах в любові і т. ін. (відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дитиною).

В якості причин конфлікту можуть бути гендерні та вікові відмінності.

Міжособистісний конфлікт може виникнути із-за помилки завищення або заниження оцінки одним суб'єктом іншого. Завищена оцінка себе і партнера; завищена себе, занижена – партнера; занижена себе, завищена – партнера; занижена оцінка себе і партнера.

На міжособистісні відносини можуть впливати соціальні ролі, які виконує людина в певній групі (різні очікування від командира у підлеглих, товаришів і вищих начальників).

Серед вищезгаданих факторів особливу увагу необхідно звернути на  фактори особистісних особливостей людей, що можуть призвести до конфлікту.

Класифікація міжособистісних конфліктів.

І. Типи міжособистісних конфліктів, що враховують психологічні відносини під час конфлікту:

«відчуттєво-афективний» - конфлікт розвивається поступово, одна сторона наступає, інша – відсторонюється від конфлікту, тим самим посилює реакцію ініціатора;

«безкомпромісний» - сторони висловлюють взаємні претензії, обвинувачення;

«емоційно невитривалий» - одна сторона агресивно висловлюється в адресу іншої, кривдить, інша – не розуміє причин конфлікту і поведінки опонента;

«ввічливо-образливий» - особа, що розпочала конфлікт у ввічливій формі пред’являє претензії і не задоволена своєю участю в конфлікті, обидві сторони готові до примирення;

«агресивний» - у обох сторін емоції беруть верх над розумом.

ІІ. Типи міжособистісних конфліктів, що враховують  кількість учасників конфлікту:

- діадні конфлікти (конфлікт між двома особистостями);

- внутрішньогрупові конфлікти(член групи-група);

- міжгрупові конфлікти(група-група).

Стратегії поведінки в конфлікті реалізуються через різноманітні тактики, які є сукупністю прийомів впливу на опонента, конкретними засобами і методами реалізації стратегії. Конфліктологія вирізняє декілька видів тактик конфліктного протиборства.

1. Тактика захоплення та утримання об'єкту  конфлікту. Застосовується в конфліктах, де об'єкт матеріальний.

2. Тактика фізичного насильства (збитку). Застосовуються  такі прийоми, як  знищення  матеріальних  цінностей,  фізична дія, нанесення тілесних ушкоджень,  блокування чужої діяльності, спричинення болю і тому подібне.

3. Тактика психологічного насильства (збитку)  викликає у  опонента образу,  зачіпає  самолюбство,  гідність і честь.  Її прояви:   грубість, образливі жести, негативна особистісна оцінка, дискримінаційні заходи, наклеп, дезінформація, обман, приниження, жорсткий контроль за поведінкою та діяльністю, диктат в міжособистісних відносинах..

4. Тактика тиску.  Спектр  прийомів  включає пред'явлення вимог, вказівок, наказів, загроз, аж до ультиматуму, використання  компромату,  шантаж. 

5. Тактика демонстративних  дій. Застосовується  з метою привертання уваги  оточуючих до  своєї  персони. 

6. Тактика санкціонування – це вплив на  опонента  за допомогою стягнення, збільшення  робочого  навантаження,  накладення  заборони, встановлення блокад,  невиконання розпоряджень під  будь-яким приводом, відкрита відмова від виконання завдання.

7. Тактика коаліцій. Мета – посилення свого рангу в конфлікті. Проявляється в  створенні союзів;  збільшенні групи підтримки за рахунок керівників,  громадськості, друзів, родичів; зверненні в ЗМІ, різних органів влади. Використовується в більш ніж одній третині конфліктів.

8. Тактика фіксації своєї позиції – найбільш часто вживана тактика (80%  конфліктів).  Основана на використанні фактів, логіки  для  підтвердження своєї позиції.  Це – переконання, прохання, критика, висунення пропозицій і так далі.

9. Тактика дружелюбності.  Включає коректне звернення, демонстрацію готовності  вирішувати  проблему; пред'явлення необхідної інформації,  пропозицій про  допомогу; надання послуг, вибачення, заохочення.

10. Тактика операцій передбачає  взаємний  обмін благами, обіцянками, поступками, вибаченнями.

Тактики бувають жорсткими,  нейтральними і м'якими. У конфліктах зміна  тактик  зазвичай йде від більш  м'яких форм до більш жорстких.

Завершуючи аналіз психологічної сутності міжособистісних конфліктів конфлікту та їх ролі в життєдіяльності окремої людини та колективу в цілому, хотілося б привести слова Л.А.Петровської: «Один й той самий конфлікт може бути деструктивним в одному відношенні  та конструктивним в іншому, відігравати негативну роль на одному етапі розвитку, при одних обставинах  і  позитивну – на іншому етапі, в іншій конкретній ситуації».

МОДУЛЬ 2. ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ

Тема.2.1. Управління конфліктами: сутність та основні стратегії

2.1.1. Зміст процесу управління конфліктами

Управління конфліктом - це цілеспрямований, зумовлений об'єктивними законами вплив на динаміку конфлікту в інтересах розвитку або руйнування тієї соціальної системи, до якої має відношення конфлікт.

Управління конфліктами - це складний процес що включає наступні види діяльності:

- прогнозування конфліктів і оцінка їх функціональної спрямованості;

- попередження чи стимулювання конфлікту;

- регулювання конфлікту;

- завершення конфлікту.

Зміст процесу управління конфліктами знаходиться у строгій відповідності з їх динамікою, яка відображена у табл. 2.1.

        Таблиця 2.1.

Зміст процесу управління конфліктом і його динаміка

Розглянемо детальніше кожен із видів діяльності в процесі ефективного управління конфліктами.

Прогнозування конфлікту – це один із найважливіших видів діяльності суб’єктів управління, воно спрямовано на з’ясування причин конфлікту в потенційному розвитку.

Основними джерелами прогнозування конфлікту є вивчення суб'єктивних і об'єктивних умов та факторів взаємодії між людьми, а також індивідуально-психологічних особливостей особистостей. Особливе місце в прогнозуванні конфліктів належить постійному аналізу причин конфліктів.

Як доведено практикою, прогнозування конфлікту можливо лише на короткий термін і з невеликою часткою ймовірності. Якщо причина конфлікту виникла раптово, а перед конфліктна ситуація блискавична, то майже немає можливості для прогнозування конфлікту. Але частіше перед конфліктна ситуація має достатньо часу для діагностики конфлікту.

Попередження конфлікту – це вид діяльності направлений на недопущення виникнення конфлікту. Попередження конфліктів базується на їх прогнозуванні. На основі отриманої інформації про причини визріваючого небажаного конфлікту проводиться активна діяльність щодо нейтралізації усього комплексу факторів, що викликають конфлікт.

На думку фахівців основними умовами (факторами), що сприяють попередженню деструктивних конфліктів є:

1. Створення сприятливих умов  для життєдіяльності людей. До них відноситься – матеріальне забезпечення, гідні умови роботи, навчання,  можливості для  самореалізації,  час для відпочинку.

2. Розробка правових і інших нормативних процедур вирішення типових передконфліктних ситуацій (наприклад, призначення на посаду за розробленим положенням про конкурс).

3. Справедливий і відкритий розподіл матеріальних благ.

Стимулювання конфлікту – це вид діяльності спрямований на провокацію, виклик конфлікту. Стимулювання виправдано по відношенню до конструктивних конфліктів, тому що  приводить до посилення активності для вирішення життєво важливих проблем. В такому випадку конфлікт може ініціюватися для нейтралізації іншого. Засоби стимулювання конфлікту можуть бути найрізноманітнішими: винесення проблемного питання для обговорення на зборах, семінарі; критика ситуації, що склалася на нараді; виступ з критичними матеріалами в засобах масової інформації і т.п.

Регулювання конфлікту – це діяльність направлена на ослаблення і обмеження конфлікту, забезпечення його розвитку в сторону вирішення. Регулювання як складний процес являє собою ряд етапів, які важливо враховувати в управлінській діяльності.