Проблема шкільної адаптації

     Обстеження проводилося в одній зі шкіл Катеринбурга. Вибір школи визначався тим, що її контингент представлений учнями, що належать до різних соціальних груп, це робило вибірку більш представницькою. За випробуваних виступали учні 3-х, 7-х і 10-х класів. Такі вікові зрізи відповідають трьом чітко вираженим віковим етапам на піку їх психологічних проявів: молодший шкільний вік, підлітковий, рання юність.

     Були  використані наступні методики:

     1. «Малюнок родини», оскільки ця методика дає уявлення про суб'єктивну оцінку дитиною батьківської родини, свого місця в ній, про її відносини з іншими членами родини.

      Проводилося вивчення шкільної документації, що дозволило враховувати інформацію про родину, її приналежність до певної соціальної групи, далекість проживання від школи, а також відомості про стан здоров'я, пропуски занять і успішність учнів.

     Результати  і висновки дослідження. Усього було обстежено 177 школярів, з них у 3-х класах – 47 чоловік, у 7-х – 78, у 10-х – 52 чоловік. Результати надані в таблицях 2, 3, 4. Виявлена вікова динаміка систем відносин школярів така, що кількісне співвідношення деяких дезаптаційних симптомокомплексів різко міняється при переході від молодшого шкільного віку до підліткового.

     Таблиця №2

Прояви дезаптаційних симптомокомплексів

( % від  числа обстежених учнів)

     Це відноситься в першу чергу до почуття незахищеності і тривожності, показники яких знижуються майже в два рази, а потім, до 10-го класу знов зростають. Такі зміни узгоджуються з психологічними особливостями підліткового періоду і зв'язані, на думку авторів, з ілюзією дорослості.

       Соціальна ситуація, у якій перебувають  школярі, виявлена в ході дослідження, відрізняється своєрідністю.

     Таблиця №3

Соціальні і психологічні характеристики батьківських родин школярів

( % від  числа обстежених школярів) 

      Таблиця 4

Домінуюча особистість у сімейному вихованні школярів 

     Старші  класи є збірними, що істотно впливає на їхній соціальний склад. Після 9 класу чисельність дітей з родин робітників скорочується втричі, заміщаючись дітьми службовців і підприємців. Через це зміна в структурі сімейних відносин у значній мірі зв'язана із соціально-економічними причинами. Єдине, що варто було б відзначити в цьому зв'язку, це відносно велику бездоглядність і більш часту участь матерів у вихованні дітей у родинах робітників, ніж у родинах службовців. У цілому, як показує феноменологічний аналіз окремих родин, найбільш характерними утрудненнями для дітей робітників є труднощі спілкування.

     Щодо  структури сімейних відносин, то участь матері у вихованні, будь то формальна чи неформальна родина, особливо неповна (виявлені і неповні батьківські родини) – завжди виявляється більш доброчинним для розвитку особистості дитини.

     Висновки. У цілому слід зазначити, що дезадаптивні прояви виявилися досить загальними для груп підлітків і старшокласників, а їхні індивідуальні сполучення, ступінь виразності – дуже різноманітні і залежать від безлічі перемінних, що є істотною перешкодою для зведення індивідуальних проблем до визначених типів.

     Протікання  підліткової кризи в сучасних умовах відрізняється своєрідністю в зв'язку із соціокультурними і соціоекономічними змінами в країні, виявляючись в автоматизації на тлі низького прагнення до виконання ролі дорослого.

     Виявлена  авторами незавершеність попереднього етапу розвитку знижує можливості соціальної адаптації в періоді ранньої юності.

     Досліджуючи спілкування молодших школярів, Ж.М. Глозман і А.Ю. Потаніна в роботі «Порушення спілкування і шкільна дезадаптація» [  ] знайшли різний розподіл учнів за соціометричним статусом залежно від типу класу.

     Дослідження показало, що соціометричний статус дитини – важливий і чуттєвий показник якості спілкування й адаптації до школи, який добре корелює з іншими показниками – такими, як актуалізація комунікативних якостей у самоописі й описі друга, готовність прийти на допомогу другу, рівень спілкування і прийняття в родині, самооцінка і Я-образ, уявлення про друга і дружбу. Успішність і відношення до навчання в меншому ступені впливають на прийняття дітей у колективі. Нейропсихологічне обстеження показало, що відкинуті діти мають найнижчі когнітивні здібності.

     Були  виявлені наступні ознаки шкільної дезадаптації: 1) низький соціальний статус; 2) низька готовність прийти на допомогу другу; 3) проблеми взаємин у родині; 4) погані відносини з однолітками; 5) низькі когнітивні здібності; 6) неадекватна пряма і рефлексивна самооцінка.

     Наступним дослідженням адаптації (дезадаптації) школярів є робота Є.В. Бикова й А.П. Ісаєва «Адаптація до шкільних навантажень учнів освітніх установ нового типу».

     Психологами було проведено комплексне дослідження  фізичного розвитку, фізичної підготовленості, неспецифічного імунітету, вільно-радикального опису, спектральний аналіз показників гемодинаміки, вегетативної регуляції учнів 1-9 класів освітньої установи нового типу (гімназія). Виявлено вплив рівня рухової активності на досліджувані показники. Показано наявність дезадаптивних змін гемодинаміки, зниження імунітету, рівня антиоксидатного захисту при гіпокинезії.

     Були  обстежені учні гімназії з 1-го по 9-й  класи гімназії (початкова й основна ланка) і проведена порівняння з даними фізичного розвитку, фізичної підготовленості учнів школи, що займаються за звичайною програмою. Використано антропометричні і фізиометричні методи дослідження, тестування фізичної підготовленості. Оцінку рівня вегетативної регуляції і стану гемодинаміки здійснено за допомогою шипеданской реографії, кардіоінтервалографії (комп'ютерна програма «КЕНТАВР» фірми «Мікролюкс» м. Челябінськ). Проводилися запис і спектральний аналіз 500 послідовних кардіоциклів у горизонтальному положенні й в ортостазі.