Психодіагностика креативності в різних вікових групах

опитувальника суб’єктивної локалізації контролю.

      Тест  мотивації досягнення відображає  ефективність  засвоєння  того  чи

іншого комплексу  знань, формування  різноманітних  специфічних  вмінь.  Дана

методика не є  громіздкою, відрізняється економічністю  часу,  дає  можливість

опитати велику кількість  досліджуваних. Ретестова  надійність  опитувальника

мотивації досягнення була  встановлена  повторним  проведенням  методики  на

моїй вибірці досліджуваних  підліткового віку.

      Опитувальник  суб’єктивної  локалізації   контролю   призначений   для

діагностики інтернальності-екстернальності. Методика  розроблена  на  основі

шкали локусу-контролю Дж. Роттера, опублікована Е.Ф. Бажаним  з  співавтором

у 1984 році і адаптована Ядовим В. Стандартизація опитувальника  проводилась

на студентах. Автори повідомляють про  високі  показники  надійності  даного

тесту.  Валідність  демонструється  зв’язком  шкал  опитувальника  з  іншими

особливостями особистості, які були виміряні з допомогою  опитувальника  “16

особистих факторів”.

     Умови  діагностики мотиваційно-особистісних  особливостей креативів.

      Виявлення  креативів і дослідження специфіки  взаємозв’язку  локалізації

суб’єктивного контролю  і  мотиваційних  особливостей  у  творчо-обдарованих

індивідів проводилось  у ЗОСШ №25 м.  Луцька.  В  експерименті  брали  участь

учні 7-х, 8-х, 9-х класів. Вік досліджуваних становив від 12 до 15 років.

      Діагностика  креативності за тестами Дж. Гільфорда  тривала  45  хвилин.

Тести   проводились   в   груповому   варіанті.   При   проведенні   методик

враховувалось,  що  креативність  проявляється  в   повній   мірі   лише   в

благоприємних  умовах.  Неблагоприємні  функціональні   стани,   недостатньо

доброзичлива атмосфера  тестування  знижують  результати  прояву  необхідних

психологічних особливостей. Щоб  уникнути  факторів,  наведених  вище,  було

мінімізовано мотивацію  досягнення  і  зорієнтовано  досліджуваних  на  прояв

своїх прихованих здібностей. З цією метою,  уникалось  відкрите  обговорення

предметної спрямованості  методики, тобто досліджуваним не повідомлялось  про

те, що тестуються творчі здібності.

      Кожному  учневі видавались бланки для  фіксації відповідей.  Приміщення,

в якому проводились  методики, були провітрене,  чисте,  добре  освітлене,  в

ньому дотримувалась  тиша.

      Перед  початком тестування за методиками  Гільфорда до відома тестованих

доводилась  відповідна  інструкція,  що  наведена  в  додатку  №  .    Потім

тестуючий   мав   переконатись,   що   діагностовані   правильно   зрозуміли

інструкцію. Для цього  досліджуваним пропонувалось декілька  пробних  простих

завдань. Якщо  у  тестованих  виникали  значні  труднощі,  то  діагност  сам

розв’язував кілька таких  завдань,  ілюструючи  процедуру  роботи  з  даними

тестами.  Переконавшись,  що  діагностовані  чітко  зрозуміли,  що  від  них

вимагають як  їм  необхідно  діяти  під  час  такого  тестування,  тестуючий

пропонував  учням  нормативні  завдання  першого  тесту,  і,  таким   чином,

запускав процес безпосередньої  самостійної  роботи  діагностованих  з  цими

“креативними” тестами.

      Послідовність  роботи  з  останніми,  реєстрація  “сирих”  даних  і  їх

опрацювання та інтерпретація  проводяться згідно з відповідними  “атрибутами”

даних тестів (див.:Додаток ).

      З  метою  доведення  валідності  тестів  Дж.Гільфорда  на  креативність

використовується  метод  експертних  оцінок.   Це  методика  опосередкованого

вимірювання креативних рис особистості. Вона включає список  якостей  (див.:

Додаток),  притаманних  творчо  обдарованим  особистостям.  Педагогам,   які

оцінювали креативні  прояви  учнів  давались  бланки  для  заповнення  (див.:

Додаток). Вчителям  пропонувалось  оцінити  (за  наведеним  списком)  якості

кожного учня на основі такої шкали оцінок:

      3 бали  – за яскраво виражені прояви  даної якості;

      2 бали  – за наявність якості;

      1 бал   -  за окремі прояви якості;

      0 балів  – за відсутність якостей.

      Процедура  оцінювання учнів за списком  якостей завершувалася виведенням

середньої індивідуальної оцінки  для  кожного  учня,  яка  обчислювалася  за

індивідуальними оцінками всіх експертів:

                                    [pic]

      Де  МІнд – середня індивідуальна  оцінка учня;

      Хі  – індивідуальні оцінки експертів;

      n –  кількість експертів.

      Для  виявлення взаємозв’язку між  особливостями мотивації  досягнення  і

суб’єктивною  локалізацією  контролю  у  креативів  були  використані   такі

методики:

            1. Тест для визначення потреби  у досягненні (Ю.Орлова).

            2. опитувальних  “Шкала локус-контролю”. 
 

   Тест дня  визначення потреби у досягненнях  (ПД) (Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін,

                              Л.П.Орлова, 1974)

  1. Думаю, що  успіх у житті залежить радше  від випадку, ніж розрахунку.

  2. Якщо я втрачу  улюблене заняття, життя для  мене втратить сенс.

  3. Для мене  в  будь-якій  справі  важливіший  процес  її  виконання,  ніж

кінцевий результат.

  4. Вважаю, що люди  більше  страждають  від  невдач  на  роботі,  ніж  від

поганих взаємин  із близькими.

  5. На мою думку,  більшість людей живе віддаленими  цілями, а не близькими.

  6. У моєму житті  було більше успіхів, ніж невдач.

  7. Емоційні люди  мені подобаються більше, ніж  діяльні.

  8. Навіть у  звичайній роботі я намагаюся  удосконалити деякі її елементи.

  9. Захоплений  думками про успіх, я можу  забути про пересторогу.

  10. Мої батьки  вважали мене лінивою дитиною.

  11. Думаю, що  причина моїх невдач — обставини,  а не я сам.

  12. Мої батьки  дуже суворо контролювали мене.

  13. Терпіння у  мене більше, ніж здібностей.

  14. Лінощі, а не  сумніви щодо успіху змушують  мене часто відмовлятися від

своїх намірів.

  15. Думаю, що  впевнена в собі людина —  це я.

  16. Заради успіху  я можу ризикувати, якщо навіть  шанси не на мою користь.

  17. Я не сумлінна  людина.

  18. Кати все  йде добре, моя енергія підсилюється.

  19. Якби я був  журналістом, писав би радше  про оригінальні винаходи,  ніж

про пригоди.

  20. Мої родичі  часто не поділяють моїх планів.

  21. Рівень моїх  вимог до життя нижчий, ніж  у моїх друзів.

   22. Мені здається, що наполегливості в мене більше, ніж здібностей. 
 

   Опитувальник  «Шкала локус-контролю» (Дж. Роттер, 1966 p., адаптація В.

                                   Ядова)

  1. Люди відрізняються  один від одного  тим,  як  і  де  вони  локалізують

контроль над значущими  подіями у своєму житті. Можливі  два  протилежні  типи

такої локалізації:  екстернальний  та  інтернальний.  Людина  екстернального

типу вважає, що події, які з нею відбуваються, є наслідком  впливу  зовнішніх

сил  —  випадку,  інших  людей  тощо,  і  від  неї   не   залежать.   Людина

інтернального типу вважає, що події, які з нею відбуваються, є.  результатом

її власної діяльності. Будь-яка людина займає певну  позицію  на  шкалі  від

інтернальності до екстернальності.

  2. Рівень суб'єктивного  контролю конкретної людини є  постійним і визначає

її поведінку в  будь-яких ситуаціях.

  Пристосування  та поступливість  властиві  людям  екстернального  типу,  а

інтернали  менш  схильні  підкорятися  тиску  інших  і  чинять  опір,   коли

відчувають, що ними маніпулюють.  Люди  інтернального  типу  краще  працюють

наодинці, екстернали — під контролем.

1. А. Діти потрапляють  у біду тому, що батьки дуже  часто карають їх.

     Б. У  наш час неприємності з дітьми  трапляються часто  тому,  що  батьки

дуже м'яко ставляться до них.

  2.  А.  Багато  невдач  буває,  коли  не  щастить.  Б.  Невдачі  людей  є

результатом їх власних  помилок.

  3. А. Одна з  головних  причин,  чому  здійснюються  неморальні  вчинки  в

суспільстві, полягає  у тому, що оточуючі примиряються з  ними.

     Б. Завжди  будуть  неморальні  вчинки,  незалежно   від  того,  наскільки

старанно оточуючі прагнуть запобігти їм.

4. А. Врешті-решт  до людей приходить заслужене  визнання.

     Б. На  жаль, заслуги людини часто залишаються  невизнаними, незважаючи на

всі її старання.

     5. А.  Думка, що викладачі несправедливі  до учнів, є хибною.

     Б. Багато  учнів  не  розуміє,  що  їхні  оцінки  можуть  залежати  від

випадкових обставин.

  6. А. Успіх  керівників багато в чому залежить  від вдалого збігу обставин.

     Б. Здібні  люди, які не стали керівниками,  самі  не  використали  своїх

можливостей.

     7. А.  Хоч би як ви старалися, деякі  люди не симпатизуватимуть вам.

     Б. Той,  хто не зумів  завоювати   симпатії  оточуючих,  просто  не  вміє

спілкуватися з  людьми.

     8. А.  Спадковість  відіграє  головну   роль  у  формуванні  характеру   і

поведінки людини.

     Б. Тільки  життєвий досвід визначає характер  і поведінку людини.

  9. А. Я часто  помічаю слушність приказки: «Чому  бути — того не минути».

Б. Мені здається, що краще прийняти рішення  і  діяти,  ніж  покладатися  на

долю.

10.  А. Для   добре  підготовленого  спеціаліста   не  існує  такої  речі,  як

упереджена перевірка.

Б. Навіть добре  підготовлений  спеціаліст  часто  не  витримує  упередженої

перевірки.

11. А. Успіх е  результатом старанної праці  і мало залежить від возіння.

Б. Щоб досягти  успіху, треба не пропустити щасливого  випадку.

12. А. Кожний громадянин  може впливати на важливі державні  рішення.

Б. Суспільством керують  люди, які висунуті на відповідальні  посади,  а  інші

мало що можуть зробити.

13. А. Будуючи плани,  я завжди впевнений, що зможу  їх здійснити.

     Б. Не  завжди доцільно планувати далеко  вперед, оскільки багато залежить