Психодіагностика креативності в різних вікових групах

відомі праці В.М.  Теплова, А.Г. Ковальова, В.Н. Мясіщева, Н.С.  Лейтеса  та

інших,  присвячені  вивченню  і   дослідженню   різних   аспектів   проблеми

обдарованості. [23;3]

       В 60-70 –  ті  роки  психологами   були  проведені  дослідження,  які

дозволили,  отримати  багатий  матеріал  з  проблем  психологій   творчості,

запальних   і   спеціальних   здібностей,   психології   і    психофізології

індивідуальних відмінностей творчого розвитку особистості на  різних  етапах

її становлення. [23;3]

       80 – ті роки - відбувається практичне  використання знань про природу

обдарованості, психологічних  законів і засобів  стимулювання  творчості  для

вдосконалення змісту і методів навчання обдарованих  дітей. [23;4]

       В США  вже  в  50-60  роках   була  розпочата  розробка  дорогоцінних

програм, призначених  забезпечити повноцінний  розвиток  творчого  потенціалу

обдарованої дитини, розроблені програми у галузі диференційованого  навчання

(Д. Гільфорд, П.  Торранс, К. Тейлор, Л. Термен, С.  Майлз та ін). [29] В  70-

ті роки психологічні дослідження ще більше перемістились  в  галузь  освіти,

що в подальшому  дало  відчутні  результати.  Однак,  до  цих  змін  пройшов

чималий час.

                            Явище обдарованості.

       У  поглядах  різних  вчених,  зокрема  психологів,  на  дане   явище

обдарованості є  чимало розбіжностей.

       Так, за Б.М. Тепловим, “обдарованість ... якісно своєрідне поєднання

здібностей, від якого  залежить можливість  досягнення  більшого  чи  меншого

успіху у виконанні  тієї чи іншої діяльності.” [39;22]

       В.Д. Шадриков  виділяє  спеціальну  обдарованість  та  обдарованість

загальну:  “...  спеціальна  обдарованість  –  якісно  своєрідне   поєднання

здібностей,  яке  створює   можливість   успіху   в   діяльності,   загальна

обдарованість  –  обдарованість  до  широкого  кола  діяльностей  чи  якісно

своєрідне  поєднання  здібностей  від  яких   залежить   успішність   різних

діяльностей”. [45;8]

       На основі аналізу великого  масиву теоретичних  та  емпіричних  даних

було виділено потенційну обдарованість (котра  є  вродженим  утворенням)  та

обдарованість  актуальну  (котра  є  продуктом  взаємодії   індивідуума   зі

світом).

       Обдарованість – це близька   до  оптимальної,  система  поліприродних

(психічних, фізіологічних,  тощо) особливостей індивідуума,  система, котра  є

одним з продуктів  взаємодії  індивідуума  зі  світом.  Тому  для  досягнення

визначеності в  інтерпретації явища обдарованості  необхідним  є  встановлення

інтегрованої (комплекс – блокової)  структури  обдарованості,  яка  містить:

[13;8]

       1)  інтелектуально   –   когнітивний   (інтелектуально-пізнавальний)

       компонент обдарованості, який  включає   в  себе  ті  диференційовані

       компоненти  обдарованості,  які   відносяться   до   тих   чи   інших

       когнітивних  (пізнавальних)  особливостей  обдарованих  індивідуумів

       (пов’язаних  з  мисленням,  сприйманням,  пам’яттю...);   наприклад,

       володіння значним обсягом інформації;

       2) мотиваційно-особистісний інтегрований  компонент, який  включає  ті

          інтегровані компоненти обдарованості,  які відносяться  до  тих   чи

          інших особистісних, енергетичних, термінальних (сенсово-цільових),

          мотиваційних  особливостей  обдарованих   індивідуумів.  Наприклад,

          схильність до змагальності, що  може  набувати  наполегливості  при

          виконанні різноманітних завдань;

       3)   творчо-продуктивний    (креативний)    інтегрований    компонент

          обдарованості   включає   ті   диференційовані   компоненти,   які

          відносяться  до   творчих   особливостей   обдарованих   індивідів

          (пов’язаних зі спроможністю  продукувати  щось  нове).  Наприклад,

          здатність до продукування оригінально-конструктивних, несподіваних

          ідей.

                             Явище креативності.

       За визначенням Е. Фрома, креативність  –  це  здатність  дивуватися,

відшукувати рішення  в  нестандартній  ситуації,  спрямованість  на  нове  і

вміння  глибоко   усвідомлювати   власний   досвід.   “Всередині”   феномену

креативності виділяють  його  потенційні  і  актуальні  “іпостасі”,  а  також

принципово  їх  розділяють.  Це  пов’язано  з  процесами   освоєння   носієм

потенційної    креативності    того    чи    іншого(нового    для     нього)

соціальнозначимого  виду діяльності.    [13;11]

       Зовнішні фактори  можуть  мати  істотний  формуючий  вплив   на  такі

компоненти креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий.

       Мотивація креативної поведінки   складається  в  ранньому  дитинстві;

вона пов’язана  з переживанням почуття  деміурга  (“Я  можу”,  “  У  мене  не

виходить”), з прийманням  (не  відторгненням)  власних  недоцільних  бажань.

Мотивація доцільної  поведінки, яка також формується в дитинстві,  передбачає

бажаними  лише   реально   здійсненні   обставини,   події.   Таким   чином,

мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку  мотиваційного  блоку

креативності. [20;7]

 Когнітивний   бік  креативності  містить   такі   характеристики   творчого

мислення:

- продуктивність  – багатство ідей, асоціацій,  варіантів вирішення проблем;

- гнучкість –  здатність швидко змінювати способи  дій, переходити від  одного

 класу об’єктів  до іншого;

-  оригінальність  –  рідкісність,   незвичайність,   унікальність   способу

 розв’язання  певної проблеми. [10;76]

 Вироблення поліваріантності  сприйняття, гнучкості  мислення  обумовлюються

складністю і різноманітністю  мікросередовища. Крім цього, розвитку  творчого

мислення сприяє деяка екстравагантність ситуації.

 Поведінковий   аспект   креативності   припускає   реалізацію   креативних

властивостей  на  поведінковому  рівні:   вироблення   певних   поведінкових

автоматизмів,  вироблених  способів  дій.  Вони  виробляються   за   рахунок

научіння:  наслідування  деяких  дій,  повторення  і  закріплення  їх.  Тому

мікросередовище, яке  сприяє формуванню креативності на поведінковому  рівні,

має мати зразки креативної поведінки і  способи  їх  пред’явлення.  Важливо,

однак,  щоб  зразки  креативної   поведінки   були   тільки   присутніми   у

мікросередовищі, але  не нав’язувались.

 Таким чином,  можна виділити фактори мікросередовища,  які  мають  формуючий

вплив на креативність:

1) не регламентованість  поведінки;

2) предметно-інформаційна  збагаченість;

3)         наявність         зразків         креативної         поведінки. 

   Також слід  наголосити, що творчим людям  притаманні  наступні  особистісні

риси:

  1) незалежність  – особистісні  стандарти   важливіші  за  стандарти   групи,

     неконформність  оцінок і суджень;

  2) відкритість  розуму –  готовність  повірити  своїм  і  чужим  фантазіям,

     сприйняття  нового і незвичного;

  3)  висока  толерантність  до  невизначених   і   нерозв’язних   ситуацій,

     конструктивна  активність в цих ситуаціях;

  4) розвинуте естетичне  відчуття, прагнення до краси  [23]. 

       Гуманістичні психологи стверджують,  що творчі люди  характеризуються

емоційною і  соціальною  зрілістю,  високою  адаптивністю,  врівноваженістю,

оптимізмом і т. д., але більшість експериментальних  результатів  протирічать

цьому.

       Згідно моделі творчого процесу,  креативи  можуть  бути  схильні   до

психофізичного  виснаження  під  час  творчої  активності,  так  як   творча

мотивація  працює  за   механізмом   позитивного   зворотного   зв’язку,   а

раціональний  контроль   емоційного   стану   під   час   творчого   процесу

послаблений. Таким  чином,  єдине,  що  обмежує  творчість  –  це  виснаження

психофізіологічних  ресурсів  (ресурсів  безсвідомого),  що  призводить   до

крайніх емоційних  станів.

       Дослідження показали, що обдаровані  діти,  чиї  реальні  досягнення

нижчі  їх  можливостей,  переживають  серйозні  проблеми  в  особистісній  і

емоційній сфері, а  також в сфері міжособистісних  відносин. [24].

       Ф. Баррон стверджує, що для  того, щоб бути творчим, треба  бути трохи

невротиком;  як  наслідок  емоційні  порушення,  які  викривляють  нормальне

бачення світу, створюють  передумови для нового  підходу  до  дійсності.[25].

В.Н. Дружинін вважає, що тут переплутані причини і  наслідки:  невротичність

є побічним результатом  творчої активності. На основі досліджень  К.  Тейлера

і Р. Б. Кеттела було виявлено чіткий розподіл особистісних  проявів  творчої

поведінки в мистецтві  та  науці.  Крім  цього  діяльність  бізнесмена  більш

подібна до діяльності  вченого  (за  своїми  творчими  проявами),  потім  до

діяльності  художника,  артиста,  літератора  і  т.д.  Причому,  особистісні

прояви креативності поширюються на багато областей людської  активності.  Як

правило, творча продуктивність в  одній  основній  для  особистості  області

супроводжується  продуктивністю  в  інших  областях.  Вчені   і   бізнесмени

                                                                           в

середньому краще  контролюють свою поведінку і  менш емоційні і  чутливі,  ніж

діячі мистецтва (Дружинін В.Н.).

       За результатами досліджень, з  точки зору відношення рівня   інтелекту

і креативності, в  тому випадку, коли високий інтелект поєднується з  високим

рівнем  креативності,  творча  людина,   частіше   всього,   адаптована   до

середовища, активна, емоційно-врівноважена, незалежна і  т.д.  Навпаки,  при

поєднанні креативності з невисоким рівнем інтелекту, людина  частіше  всього

невротична, тривожна,  погано  адаптована  до  вимог  соціального  оточення.

Поєднання інтелекту  і креативності передбачає вибір  різних  сфер  соціальної