Розкриття поняття проблемного навчання у процесі викладання

Зміст

Вступ……………………………………………………………..…………....2

Розділ I. Розкриття поняття проблемного навчання у процесі викладання……………………………………………………………….........3

1. Проблемне навчання……………………………………………………...3
2. Викладання дидактичних методів і форм……………………………….9
3. Особливості викладання психокорекції…………………………….….22

Розділ II. Практичне вивчення поняття проблемного навчання в процесі викладання «Психокорекції» .........................................................................26

2.1 Опис дисципліни. Робоча програма «Психокорекції» в Хмельницькому національному університеті…………………………………………………28

2.2 Структура  проведення практичних занять  з дисципліни «Психокорекція»……………………………………………………………..65

2.2.1Аналізи проведеного  заходу…………………………………………...66

2.3 Рекомендації щодо покращення викладання дисципліни «Психокорекція»……………………………………………………………..71

Висновок……………………………………………………………………...72

Список використаних джерел…………………………………………..…...74

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасна педагогічна  психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів, дослідженням ефективності різних методів навчання, об'єктивних критеріїв успішності навчання. В сучасних умовах психологія навчання не може обмежуватися вивченням механізмів формування досвіду у школярів. Ставиться задача організації такої навчальної діяльності, у якій здійснювався б не лише розумовий розвиток студента, а й розвиток його особистості, як суб'єкта пізнання. Організація такого навчання має бути спрямованою на формування творчої особистості та орієнтованою на своєрідність, неповторність, індивідуальність кожного студента. Для цього потрібні умови співробітництва та ставлення до у студента, як до суб'єкта пізнавальної діяльності. Для сучасності характерним є визнання пріоритетності гармонійного виховання перед різними видами навчання. Залишаються актуальними проблема активних методів навчання, проблема дидактичних принципів. Так, навчання успішно розв'язує такі проблеми, як формування досвіду, тобто знань, навичок, умінь, а залишається практично нерозв'язаною проблема формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу. Для цього потрібно дотримуватися не тільки принципу науковості, а й художності, що дасть можливість студентові засвоювати зміст через свої переживання [1].

Мета: особливості проблемного навчання.

Предметом: курсової роботи є особливості прояву зацікавленості студента до засвоєння матеріалу та до самостійної роботи.

Об'єктом: дослідження проблемне навчання у процесі викладання навчальна дисципліна психокорекція.

Розділ I. Розкриття поняття проблемного навчання у процесі викладання

 

1.1 Проблемне навчання

 

Досвід організації проблемного навчання накопичувався у світовій практиці протягом багатьох десятиліть. Розроблені методики і технології проблемного навчання значною мірою сприяли наукові праці в галузі психології навчальної діяльності (А. Н. Леонтьєв, П. Я. Гальперін, В. В. Давидов, Н. А. Менчинська, Н. Ф. Тализіна та ін.).

Проблемне навчання розглядається як технологія розвиваючої  освіти, спрямована на активне одержання  студентами знань, формування прийомів дослідницької пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості. Проблемне навчання засноване на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють навчальний процес і підвищують загальну активність студентів. Воно формує пізнавальну спрямованість особистості, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів [2].

Проблемне навчання виражається в системі проблемних ситуацій, задач, завдань, які необхідно  вирішити студентам.

Навчання, як відомо, є особливою формою пізнання об'єктивної дійсності, яка передбачає прискорене оволодіння людиною суспільно-історичним досвідом, що нагромаджений попередніми поколіннями. Досягнення цієї основної мети сьогодні здебільшого реалізується за допомогою пізнавальної взаємодії викладача і студента, результатом якої є інтенсивне формування знань студентами та стрімкий розвиток його індивідуальних сил і здібностей. Якість навчального процесу залежить від того, як розгортається пізнавальна активність студента й які пізнавальні процеси більше представлені в навчанні тобто вияснення проблеми, що є основою оволодіння знаннями студента, процес свідомого заучування матеріалу, чи розумове осмислення його фактів.

Проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед студентами пізнавальних завдань, які вони вирішують під  керівництвом у викладача і при цьому активно засвоюють нові знання. Наявність теоретичних і експериментальних завдань само по собі ще не робить навчання проблемним [3].

Завдання стає пізнавальною проблемою, якщо воно відповідає таким вимогам: вимагає роздумів над проблемою; викликає пізнавальний інтерес в студентів; опирається на попередній досвід і знання за принципом апперцепції.

Проблема - складне  теоретичне або практичне питання, що вимагає вивчення і вирішення.

Види дидактичних  проблем:

а) за галуззю  і місцем виникнення: предметні, міжпредметні, урочні й позаурочні;

 б) за роллю  в пізнавальному процесі: основні  й допоміжні;

в) за способом організації їх розв'язку: фронтальні, групові та індивідуальні.

Основні способи  і прийоми створення проблемних ситуацій:

а) повідомлення викладачем студентам інформації, яка містить суперечність;

б) сприймання і  осмислення різних тлумачень одного і того ж явища;

в) невідповідність  між системою знань, навичок і  вмінь студентів та новим фактом, явищем;

г) використання сукупності способів і прийомів, в ході яких виникає проблемна ситуація.

Процес засвоєння  знань проблемним шляхом включає  такі етапи:

а) створення  проблемної ситуації;

б) аналіз проблемної ситуації і формулювання проблеми;

в) висунення  гіпотез;

г) перевірка  найважливіших гіпотез.

Проблемне навчання розглядається як технологія розвиваючої  освіти, спрямована на активне одержання  студентами знань, формування прийомів дослідницької пізнавальної діяльності, залучення до наукового пошуку, творчості. Проблемне навчання засноване на конструюванні творчих навчальних завдань, що стимулюють навчальний процес і підвищують загальну активність студентів. Воно формує пізнавальну спрямованість особистості, сприяє виробленню психологічної установки на подолання пізнавальних труднощів.

Проблемне навчання - це інтегроване поняття, що поєднує  принципи розвивального навчання, принципи й методи диференційованого підходу.

Навчання, побудоване на основі проблемного уміння, є  проблемне навчання. Студент одержує  у ньому нові знання не в готовій формі, а як наслідок своєї розумової праці. Вони є його власним відкриттям, продуктом його розумової діяльності [3].

І.Лернер і М.Скаткін  розглядали проблемне навчання як таке, в ході якого студенти систематично включаються у процес пошуку доказового рішення нових для них проблем, завдяки чому вони навчаються самостійно здобувати знання, застосовувати раніше набуті, оволодівати досвідом творчої діяльності.

Основне дидактичне призначення проблемного навчання - в педагогічному керуванні активною пошуковою діяльністю студентів. Проблемне навчання виражається в системі проблемних ситуацій, задач, завдань, які необхідно вирішити студентам.

Проблемна ситуація - психологічний стан, що виникає  в результаті мислиннєвої  взаємодії  суб'єкта (студента) з об'єктом (навчальним матеріалом) і викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається [4].

Проблемна ситуація - це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал. Студенти для вивчення нової  теми повинні самостійно використати мисленнєві операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення

Проблемна ситуація характеризується уявною несумісністю двох чи більше інформацій.

Залежно від  невідомих властивостей, які потрібно розкрити в проблемній ситуації, вони бувають: основними і допоміжними.

За способом подачі інформації проблемні ситуації бувають:

         - текстовими (виникають під час осмислення студентами інформації, що міститься у тексті або графічному матеріалі (у схемах, кресленнях);

- безтекстовими  (створюються усно, через матеріалізовану ситуацію - демонстрацію за допомогою пристрою чи природного явища);

За часом  вирішення:

- короткочасними (використовуються для оперативної активізації діяльності студентів);

- тривалими (розв'язуються не на одному занятті, а на двох-трьох).

У дослідженнях A.M. Матюшкіна виділяються три головних компоненти проблемної ситуації:  

• невідоме відношення, що засвоюється спосіб або умова  дії, що розкривається в проблемній ситуації,

• дія, необхідність виконання якої в поставленому завданні викликає потребу в новому знанні чи способі дії, які повинні бути засвоєні,

• можливість для  студента здійснити аналіз умов поставленого завдання і засвоїти (відкрити) нове знання. Занадто важке або легке  завдання не створює для студента проблемної ситуації. При цьому студент повинен мати необхідні знання, вміння і досвід пошукової діяльності, певний рівень розвитку розумової активності [5].

Проблемне навчання - система регулятивних принципів  діяльності, цілеспрямованості та проблемності, правил взаємодії педагога та студентів, вибір способів та прийомів створення проблемних ситуацій і вирішення навчальних проблем.

Проблемне навчання полягає в пошуковій діяльності студентів, яка починається з  постановки питань (створення проблемної ситуації), продовжуючись у розв'язанні проблемних завдань, у проблемному викладі знань учителя, у різноманітній самостійній роботі студентів. Такий вид навчання передбачає належний рівень підготовленості, зацікавленості студента в пошуку невідомого результату.

Теоретичні  розробки питання проблемного навчання досить різнобічні. Саме поняття “проблемне навчання” вчені відносять до різних категорій, включаючи в нього різний зміст. Одні вчені вважають, що воно (проблемне навчання) є принципом дидактики (Кудрявцев), другі вчені вважають його методом навчання (Оконь В., Брушлинський А.Н.) [ треті- типом навчального процесу (Алексюк П.В., Махмутов М.І.) , четверті - психолого-педагогічною системою в організації навчально-пізнавального процесу [6].

Вважаємо, що всі  ці теорії, всі ці підходи до визначення місця проблемного навчання в теорії і практиці освіти не позбавлені змісту, проте їх потрібно розглядати не самих по собі, а лише в сукупності, тобто у взаємозв'язку всіх цих сфер діяльності, у їх гармонійній взаємозалежності. Тут перш за все потрібно чітко розрізнити теоретичний і практичний аспекти. В науці проблемне навчання розглядається лише як теорія, а у практиці школи виділяється як система психолого-педагогічних засобів організації ефективного навчального пізнання та формування творчості особистості, що розвивається. Основна відмінність у проблемності навчання полягає у змісті й характері організації викладачем пізнавальної діяльності студентів, яка в свою чергу, передбачає особливу взаємодію навчальних проблем, проблемних завдань і запитань. Крім того, як серцевину проблемного навчання можна виділити цілісний процес спільної продуктивної взаємодії педагога і студента, який охоплює й виявляє проблеми, й відкриття знань студентом під час її розв'язання, і застосовує відшуканий способів дії до виконання нових навчальних завдань. А все це буде залежати від особливостей студентів, власної педагогічної діяльності педагога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Викладання  дидактичних форм і методів

 

В сучасному розумінні  дидактика — це наука про викладання і навчання, яка визначає методи, організаційні форми і засоби, що забезпечують здійснення запланованих змін в учнях чи студентах.

При дослідженні дидактичних  явищ, в результаті яких виявляються відповідні закономірності,а також норми педагогічної праці, використовують такі методи:

- спостереження;

- педагогічний експеримент;

- інтерв’ю;

- анкетування;

- аналіз педагогічних  документів,;

- статистичний аналіз  тощо .

Роль і значущість форм навчання є визначальною в практиці викладання. Саме від вибору форми заняття залежить досягнення поставлених навчальних цілей.