Социально - психологические детерминанті девиантного поведения подростков

      Психогеометричний тест /С'юзен Деллінгер/

     Тест  призначений для визначення основних домінуючих особливостей особистості  та поведінки. Досліджуваному пропонується розмістити геометричні фігури (коло, квадрат, зигзаг, трикутник, прямокутник) у порядку їх переважання. Інтерпретація  результатів здійснюється за фігурою, що розміщена на першому місці  й відповідає певній психологічній  характеристиці. Під час вибору методик  ми враховували їх позитивну оцінку застосування та надійність; доступність  методик для контингенту підлітків, що вивчається; придатність; можливість математичної обробки здобутих результатів. У дослідженні також широко застосовувався метод спостереження, кількісний (кореляційний аналіз) та якісний методи обробки  даних [35].

     Методика "Діагностика схильності до агресивної поведінки" А. Ассингера

     Спрямована  на виявлення ступеню агресивності. Респондент відповідає на запитання, які  сформовані у ситуативні блоки. Підсумок балів дозволяє виявити рівні  агресії: занадто агресивний, помірно  агресивний, миролюбний. Крім того, завдяки  цьому опитувальнику можна виявити  провокує респондент сам агресію  чи подавляє її [32].

     Методика  діагностики схильності особистості до конфліктної  поведінки К. Томаса

     Ця  методика може бути рекомендована як підготовчої роботи до проведення класного години в старшій школі на тему «Конфлікт і агресія в нашому класі». Вона дозволить учням розібратися  в особливостях власної поведінки  у шкільних ситуаціях і з допомогою  психолога знайти оптимальний спосіб поведінки в конфлікті.

     Для опису типів поведінки людей  в конфліктних ситуаціях автор  методики К.Томас вважає застосовувану  двомірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів  інших людей, залучених в конфлікт, і напористість, для якої характерний  акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цих двох основних вимірах  К. Томас виділяє наступні способи  регулювання конфліктів: змагання, пристосування, компроміс, уникнення, співробітництво.

      К. Томас вважає, що тільки в ситуації співробітництва обидві сторони  виявляються у виграші. У своєму опитувальнику по виявленню типових  форм поведінки К. Томас   описує   кожний   з   п'яти   перерахованих   можливих   варіантів дванадцятьма судженнями про поводження індивіда в конфліктній ситуації [32;69].

2.2.  Результати дослідження девіантної  поведінки підлітків

      21 лютого у Вінницькому центрі  ПТО технологій та дизайну,  у групі ФЛ 12 – 10 було проведено  дослідження на визначення схильності  до девіантної поведінки А.Н.Орел. У дослідженні брали участь 18 чоловік, з них 14 дівчат і 4 хлопці. 

     Дана  методика є стандартизованим тестом – опитувальником, який призначений  для вимірювання готовності (схильності) підлітків до реалізації окремих  форм девіантної поведінки.

      Шкали опитувальника діляться на змістовні  та службову. Змістовні шкали спрямовані на вимірювання психологічного змісту комплексу пов'язаних між собою  форм девіантної поведінки, тобто соціальних та особистісних установок, що стоять за цими поведінковими проявами.

     Службова  шкала призначена для вимірювання  схильності випробуваного давати про  себе соціально – бажану інформацію, оцінки достовірності результатів  опитувальника в цілому, а також  для корекції результатів по змістовним шкалами в залежності від вираженості  установки досліджуваного на соціально  – бажані відповіді.

     В результаті дослідження  серед дівчат були отримані наступні дані:

1. Шкала установки на соціальну бажаність (службова шкала).

     Дана  шкала призначена для вимірювання  готовності випробуваного представляти себе в найбільш сприятливому світлі з точки зору соціальної бажаності.

     Відзначено, що молодші підлітки (14 років і  молодше) не здатні тривалий час орієнтуватися  на соціально – бажані відповіді.

     У 71%  досліджених було виявлено помірну тенденцію давати при заповнені опитувальника соціально – бажані відповіді; у 29% - висока настороженість по відношенню до психодіагностичної ситуації.

2. Шкала схильності до подолання норм і правил.

     Дана  шкала призначена для вимірювання  схильності дослідженого до подолання  будь – яких норм і правил, схильності до заперечення загальноприйнятих  норм і цінностей, зразків поведінки.

     У 86% досліджуваних конформні установки, схильність слідувати стереотипам і загальноприйнятим нормам. В деяких випадках при умові поєднання з достатньо високим інтелектуальним рівнем досліджуваних і тенденції приховувати свої реальні норми і цінності такі оцінки можуть відображати фальсифікацію результатів. У 14% - нонконформістські установки, схильність протиставляти особистісні цінності і норми груповим, тенденція «порушувати спокій».

     3. Шкала схильності до адиктивної поведінки.

     Дана  шкала призначена для вимірювання  готовності реалізувати адиктивну поведінку.

     У 86% досліджуваних – гарний соціальний контроль поведінкових реакцій; у 14% - схильність до уходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, схильність до ілюзорно – компенсаторного способу вирішення особистісних проблем.

     4. Шкала схильності до саморуйнівної  поведінки. 

     Дана  шкала призначена для вимірювання  готовності реалізувати різні форми  аутоагресивної поведінки. Об'єкт вимірювання  очевидно частково перетинається з  психологічними властивостями, вимірюваними шкалою № 3.

     57% досліджуваних не готові до  само руйнівної поведінки, не  схильні до реалізації комплексів  провини в поведінкових ситуаціях; 43% мають низьку цінність особистого  життя, виражену потребу в гострих  відчуттях та   схильні до  ризику.

     5. Шкала схильності до агресії  та насильства.

     Дана  шкала призначена для вимірювання  готовності випробуваного до реалізації агресивних тенденцій у поведінці.

     У 79% досліджуваних дівчат не виражені агресивні тенденції, вони не приймають  насилля як засіб вирішення проблем; у 21% досліджуваних – наявні агресивні  тенденції.

     6. Шкала вольового контролю емоційних реакцій.

     Дана  шкала призначена для вимірювання  схильності випробуваного контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій.

     У 86% досліджуваних сильний самоконтроль будь – яких поведінкових проявів  емоційних реакцій; у 14% досліджуваних слабкий вольовий контроль емоційної сфери, небажання чи не здатність контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій.

     7. Шкала схильності до деліквентної  поведінки. 

     Назва шкали носить умовний характер, так  як шкала сформована з тверджень, що диференціюють «звичайних» підлітків  та осіб із зафіксованими правопорушеннями, що провадять конфлікт із загальноприйнятим  способом життя і правовими нормами.

     Дана  шкала вимірює готовність (схильність) підлітків до реалізації деліквентної поведінки. Висловлюючись метафорично, шкала виявляє «деліквентний  потенціал», який лише за певних обставин може реалізуватися в житті підлітка.

     Необхідно також враховувати, що зміст і  структура деліквентної поведінки  у юнаків і дівчат істотно відрізняються  і відповідно розрізняються пункти, що входять у шкалу деліквентности для жіночого та чоловічого видів  методики.

     У 71% досліджуваних невиражені деліквентні  тенденції, присутній високий рівень самоконтролю; у 29% досліджуваних є  схильність до деліквентної поведінки, низький рівень самоконтроля.

     8. Шкала прийняття жіночої соціальної  ролі.

     Всі досліджувані приймають свою жіночу соціальну роль.

     В результаті дослідження  серед хлопців  були отримані наступні дані:

1. Шкала установки на соціальну бажаність (службова шкала).

     У всіх 100% досліджуваних помірна тенденція  давати при заповнені опитувальника  соціально – бажані відповіді.

2. Шкала схильності до подолання норм і правил.

     У 75% досліджуваних конформні установки, схильність слідувати стереотипам  і загальноприйнятим нормам поведінки; у 25% досліджених – нонконформні установки, схильність протиставляти  особистісні норми і цінності груповим.

     3. Шкала схильності до адиктивної  поведінки.

     У 75 % досліджуваних схильність до уходу  від реальності за допомогою зміни  свого психічного стану; у 25% досліджених  гарний соціальний контроль поведінкових реакцій.

     4. Шкала схильності до саморуйнівної  поведінки. 

     У всіх 100% досліджених низька цінність особистого життя, схильність до ризику, виражена потреба у гострих відчуттях.

     5. Шкала схильності до агресії  та насильства.

     У 75% досліджуваних показники, які  свідчать про невираженість агресивних тенденцій, неприймання насильства як способу вирішення особистісних проблем; у 25% досліджених – присутні агресивні тенденції.

     6. Шкала вольового контролю емоційних  реакцій.

     У всіх 100% досліджуваних слабкий вольовий контроль емоційної сфери, вони не бажають  або не здатні контролювати поведінкові  прояви емоційних реакцій.

     7. Шкала схильності до деліквентної  поведінки. 

     У всіх 100% досліджуваних наявні деліквентні  тенденції і низький рівень соціального  контролю.

2.3.  Врахування особливостей підлітків,  схильних до девіантної поведінки  у 

        навчально – виховній роботі

     Принципи  виховання важких дітей:

     Принцип орієнтації на позитив у поведінці і характері дитини. Цей відомий принцип, який був сформульований ще А.С. Макаренко, вимагає розгляду дитини як головної цінності в системі людських відносин, нормою яких є гуманність. Педагог повинен бачити в дитині передусім краще. Це найкраще і є тим зерном, яке, проростаючи, формує у дитини позитивні якості, формує віру в себе, дозволяє по новому подивитись на свою поведінку.

     Умовами реалізації даного принципу є:

• стимулювання самопізнання дитиною своїх позитивних рис;
• формування моральних почуттів при самооцінці своєї поведінки;
• постійне педагогічна увагу до позитивних вчинків;
• формування у дитини віри в можливість досягнення поставлених завдань;
• оптимістична стратегія у визначенні виховних завдань;
• врахування інтересів учнів, їх індивідуальних смаків, переваг, пробудження нових інтересів.

     Принцип соціальної адекватності виховання потребує відповідності змісту і засобів виховання соціальної ситуації, в якій організовується виховання важкої дитини.

  Реалізація цього принципу можлива тільки на основі обліку різноманітного впливу соціального середовища.

     Умовами реалізації даного принципу є:

• врахування особливостей соціального оточення дитини при вирішенні виховних завдань;
• координація взаємодії соціальних інститутів, що впливають на особистість дитини;
• забезпечення комплексу соціально – педагогічної допомоги дітям;
• облік різноманітних факторів навколишнього соціального середовища (національних, регіональних, типу поселення, особливості навчального закладу і т.д.);
• корекція сприймається учнями різноманітної інформації, в тому числі від засобів масових комунікацій.