Державний кредит та його роль у формування фінансових ресурсів держави

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чорноморський державний університет  ім. П.Могили

комплексу «Києво-Могилянська академія»

 

 

Кафедра економічної теорії та міжнародної  економіки

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «СТАТИСТИКА»

 

на тему: «ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ДЕРЖАВИ»

 

 

 

 

 

                                                                                                       

 

                                                                                          

 

                                                                                           Студентка: Процишина С.Ю., гр. 312

                                                                                           Викладач: д.т.н., проф. Казарєзов А.Я.

          

 

 

 

Миколаїв – 2012

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП……………………………………………………………………………………………….....3

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ……………………………………..5

1. Сутність та особливості державного кредиту……………………………………...…....5
2. Класифікація форм державного кредиту……………………………………………......7

2. АНАЛІЗ ПЕРВИННИХ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ ТА ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ  УКРАЇНИ………………………………………………………....9

3. ЗВЕДЕННЯ ТА ГРУПУВАННЯ ПЕРВИННИХ ДАНИХ…………………………………13

3.   Структурне групування…………………………………………………………….......13
• Типологічне та аналітичне групування ………………………………………………18

4. УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ПОКАЗНИКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЯВИЩА………...22

4.1. Коефіцієнт концентрації, локалізації та подібності………………..………………..22

4.2. Оцінка інтенсивності структурних зрушень………………………………………....24

4.3.Згладжування рядів динаміки різними методами…………………………………....26

4.4. Зведення рядів до однакової основи……………………………………………….....27                                                     4.5. Розрахунок основних індексів………………………………………………………...30

5. ПРОГНОЗ ЕКОНОМІЧНИХ ЯВИЩ РІЗНИМИ МЕТОДАМИ…………………………..33

5.1. Метод екстраполяції з використанням темпу зростання……………………….…...33

5.2. Метод екстраполяції з використанням абсолютного приросту……………….…….33

5.3. Метод екстраполяції з використанням загального індексу товарообороту….…….34

5.4. Метод екстраполяції з використанням загального індексу зміни цін………………34

        5.5.Метод екстраполяції з використанням загального індексу фізичного обсягу……...35

Висновки………………………………………………………………………………………….36

Список використаної літератури………………………………………………………………..38

 

 

 

 

 

ВСТУП

 Актуальність дослідження курсової  роботи. На сьогодні економіка  України потребує здійснення  ефективних економічних реформ  та стабільного економічного  зростання. Вирішення завдань  економічної політики неможливе без значних капіталовкладень, мобілізація яких на сучасному етапі потребує внутрішніх та зовнішніх запозичень. Тому сучасна фінансова політика держави об’єктивно визначає необхідність використання державних запозичень. Я вважаю доцільно буде розглянути, що саме являє собою державний кредит.

Державний кредит за своєю економічною  сутністю являє собою сукупність економічних відносин між державою з одного боку, та фізичними і  юридичними особами з іншого, для  яких держава являється позичальником, кредитором та гарантом.

Будучи кредитором держава за свій рахунок здійснює, тобто за кошти  бюджету надає кредити юридичним  та фізичним особам. Обсяг даних  операцій значно менший ніж коли держава  являється позичальником. При цьому  за допомогою державного кредиту  залучаються вільні кошти юридичним та фізичним особам, задля задоволення державних потреб.

В іншому випадку, коли держава відповідає за погашення позик або виконання  інших зобов’язань, взятих на себе тими ж юридичними та фізичними особами, вона є гарантом. Оскільки гарантії держави розповсюджуються на недостатньо надійних позичальників, то вони таким чином призводять до витрат з централізованих грошових фондів.

Також державний кредит може поділятись на внутрішній та зовнішній. Внутрішній виступає у таких формах, як державні позики, казначейські позики, гарантовані позики, запозичені кошти загальнодержавного позичкового фонду та ощадна справа. Формою зовнішнього державного кредиту являються державні зовнішні позики, міжурядові позики, позики міжнародних фінансових органів та банківські кредити держави.

Як економічна категорія державний  кредит може поєднувати в собі кредитні та фінансові відносини. Також він  може бути терміновим, зворотним і  платним.

Тож, державний кредит являє собою  отримані через державну позику кошти, що надходять у розпорядження державних органів влади та перетворюються в їх додаткові фінансові ресурси, які здебільшого використовуються на покриття дефіциту бюджету. Джерелом погашення державних позик являється кошти бюджету.

Важливе значення державного кредиту у фінансовій системі держави зумовило постійну увагу дослідників до різних його проблем функціонування. Серед західних учених особливої уваги заслуговують праці Р. Барро, Дж. Ітона, Дж. Кейса, А. Лернера, К.Маркса, Г. Моультона, М.Рікардо, Дж. Сакса та А.Сміта. Теоретичним засадам функціонування державного кредиту присвятили свої наукові праці видатні українські вчені – економісти В. Базилевич, А. Гальчинський, В. Корнєєв, І. Луніна, І.Лютий, М. Туган- Барановський та інші.

Мета курсової роботи – дослідження державного кредиту та його роль у формуванні державного кредиту.

Для досягнення мети курсової роботи, підлягають вирішенню наступні завдання:

• дослідити теоретичні засади державного кредиту;
• проаналізувати показники державного боргу України протягом останніх років;
• на основі первинних даних здійснити групування таблиць та графіків;
• аналізувати ряд показників, таких як мода, середнє квадратичне, медіана, скошеність функції і таке інше;
• обчислити показники державного боргу різними методами;
• зробити прогноз майбутнього стану державного боргу та державного дефіциту в Україні.

Аналіз курсової роботи складається з п’яти розділів, що ґрунтується на поступовому розгляді сутності державного кредиту та його показників. У першому розділі наводиться теоретичний аспект державного кредиту та його роль у формуванні фінансових ресурсів. У другому – первинні статистичні дані, що стосуються теми державний кредит. Третій розділ відображає зведення та групування первинних даних. В четвертому показуються розрахунки показників економічного явища. У п’ятому робиться прогнозування економічних явищ та процесів за допомогою різних методів прогнозування.

 Для вирішення поставлених  завдань в роботі наявні різноманітні  методи дослідження, аналіз, окремі  статичні методи, графічний та табличний методи і порівняльний аналіз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО КРЕДИТУ

 

1. Сутність та особливості державного кредиту

Державний кредит -  одна з форм руху позикового капіталу, й тимчасово  вільних грошових коштів населення і підприємств, різних фондів, кредитних і страхових установ, для фінансування державних видатків на добровільній основі за умов державної гарантії повернення запозичених коштів, і як правило, зі сплатою встановленого відсотка.

Держава змушена бути позичальником коштів у зв'язку з необхідністю вирішити такі завдання: збалансувати бюджет держави, розвинути соціальну сферу та фінансово підтримати всі сфери виробництва.

Основним фактором, що може впливати на вартість отримання кредитів, їх форми та умови повернення -  є довіра до країни, яка має бути стабільним гарантом повернення та збільшення залучених коштів.

Метою запозичення коштів може бути:  покриття бюджетного дефіциту,  регулювання  грошового обігу, залучення коштів для інвестиційних програм тощо.

Державний кредит також розглядають  як: сукупність економічних відносин, що виникають між державою та фізичними або юридичними особами (фінансово-кредитними установами, корпораціями, іноземними урядами, міжнародними фінансовими організаціями і приватними особами) стосовно питання мобілізації додаткових грошових коштів на кредитній основі, тобто на умовах зворотності, строковості та платності, в процесі формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів, в яких держава може бути як позичальником, кредитором або гарантом.[1]

Проблеми кредитних відносин у  яких вона виступає позичальником, стосуються доцільного широкого застосування кредитних інструментів для покриття бюджетного дефіциту, управління державним боргом, ефективного використання залучених фінансових ресурсів які широко досліджуються у працях як зарубіжних, так і вітчизняних вчених.

Стосовно державного кредиту варто  сказати, що залучення державою позик  на покриття бюджетного дефіциту чи фінансування певних державних програм широко застосовується у світовій практиці упродовж багатьох років .

Іншою складовою державного кредиту  є відносини, у яких держава виступає гарантом повернення позики. За надання такої державної гарантії позичальник вносить відповідну плату. По гарантованих позиках уряд несе фінансову відповідальність тільки у випадку неплатоспроможності боржника.

В Україні, так як і багатьох інших  державах, практикується державне гарантування позик. На жаль, зарубіжні кредитні організації відзначають високий  кредитний ризик, що притаманний  українській економіці, тому неохоче надають позики на основі прямих контактів з українськими підприємствами та фірмами.

Отже, для стимулювання притоку  іноземного капіталу уряд інколи надає  державні гарантії, щодо повернення позик. У перспективі, за умови зменшення кредитного ризику, Україна може повністю відмовитись від надання урядових гарантій .

Наступною складовою системи державного кредиту є відносини, де держава  виступає у ролі кредитора. Сьогодні практично кожна держава надає кредити. Кредитні відносини, у яких держава виступає кредитором, мають певні специфічні риси.

Переважно державні кредити надаються  за рахунок коштів Державного бюджету. Вони є пільговими та спрямовуються  у пріоритетні галузі економіки, або надаються з метою вирішення  важливих соціальних проблем.

Підсумовуючи вищезазначене, можна  зробити такі висновки, що  державний  кредит – система кредитних відносин за участю держави з приводу надання  тимчасово вільних коштів у користування на умовах повернення з розрахунком  на вигоду, у яких держава виступає у ролі позичальника, кредитора та гаранта.

Тобто, щоб побудувати ефективну  систему державного кредиту потрібно враховувати певні особливості  кредитних відносин за участю держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Класифікація форм державного кредиту

За допомогою вище наведених даних ми зрозуміли, що саме являє собою державний кредит, а тепер спробуємо вияснити його класифікацію. Грідчін М.В. у порівнянні з іншими авторами розглядає більш ширше форми державного кредиту, такі як зовнішні і внутрішні [15].

• Внутрішній, коли держава запозичує кошти у підприємств і населення країни.
• Зовнішній, коли держава робить запозичення на міжнародному рівні.

    А тепер розглянемо  більш детально:

           1. Внутрішній державний кредит виступає в таких формах як: державні позики, мобілізація коштів через систему державних ощадних установ, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики та гарантовані позики. [14].

Державні позики як основна форма  внутрішнього державного кредиту , коли держава являється позичальником. Вона характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів. Оформлення державних запозичень в Україні в основному здійснюється за допомогою двох видів цінних паперів — облігацій та казначейських зобов'язань (векселів).