Огляд і аспекти класифікації економіко-математичних моделей управління запасами

Отже, правильне  управління товарними запасами суттєво впливає на фінансовийстан торговельного підприємства. Присутність або відсутність товарних запасів веде за собою як доходи, так і витрати. Кожне підприємство вибирає форму управління товарними запасами, виходячи з особистих потреб і поточного стану споживчого попиту. Ефективний механізм управління товарними запасами торговельного підприємства дає змогу в повному обсязі реалізувати цілі й завдання, які стоять перед ним, сприяє результативному здійсненню всіх його функцій на під приємствах торгівлі.

За допомогою  математичних методів можна виробити правила управління запасами. Якщо для вирішення завдань управління запасами застосовуються математичні методи, то досліджувану систему необхідно описати за допомогою математичної моделі. Математичні моделі управління

запасами дозволяють знайти оптимальний рівень запасів деякого товару, який допомагає мінімізувати сумарні витрати на покупку, оформлення й

доставку замовлення, зберігання товару, а також збитки від його дефіциту.

У даній статті була розглянута стохастична модель управління запасами, яка має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Ця модель може бути корисна як для оперативного планування, так і для стратегічного, а використовуваний інструментарій дозволяє проводити аналіз та управління ризиками для процесів формування товарних запасів.

 

 

 

 

 

 

 

8.  Ляшенко О. Моделювання динамічних задач управління запасами компанії// Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спец. випуск № 15 за матеріалами П'ятої міжнародної наукової конференції - літньої школи "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: Європейські студії". – Ч. ІІІ. Тернопіль. – 2000. – С. 130–137.

 

Діяльність підприємства складається із багатьох взаємозв’язаних  процесів. Це означає, що надзвичайно  важливими є ефективність та оптимальність  кожного з них. Так поряд із виробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства здійснює матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства.

При централізованій  формі всі функції щодо забезпечення виробництва матеріальними ресурсами виконують відділ постачання і його спеціалізовані бюро (групи): планова група, матеріальні бюро (групи).

Механізм управління логістичною інфраструктурою підприємств, на сьогоднішній день, є найменш  дослідженою проблемою в галузі логістики, оскільки взагалі питання логістичної інфраструктури практично не розглядалося у спеціальній літературі. Здебільшого розглядалися питання інфраструктури ринку, соціальної та виробничої інфраструктури галузей економіки в працях І.О. Кандаурової, О.П. Славкової, Н.В. Почерниної, В.О. Маслака, О.Ю. Бордуна  та ін. Поняття «логістична інфраструктура підприємства», як і поняття  «інфраструктура підприємства» серед науковців, так і не знайшло однозначності.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів.

Обґрунтовані  теоретичні та практичні підходи  до побудови логістичної системи управління матеріальними ресурсами в умовах фармацевтичного виробництва з урахуванням правил GMP і стандартів ISO. Перевагами логістичного підходу до управління ресурсами є: взаємозв'язок усіх видів діяльності в ланцюзі постачання – виробництво – збут; оптимізаційний підхід (тобто мінімізація витрат і максимізація прибутку); розгляд комплексу потоків – матеріального, інформаційного, кадрового і фінансового. Доведено необхідність розгляду логістики як системи управління матеріальними та супутніми їм фінансовими, інформаційними і кадровими ресурсами, в яку входять керуюча і керована підсистеми. До керуючої підсистеми відносяться організаційна структура управління ресурсами і кадри структурних підрозділів, до керованої підсистеми – матеріальні, фінансові, інформаційні і кадрові ресурси.

Запропоновано методику вибору постачальників субстанцій і матеріалів на основі комплексної  оцінки, яка базується на урахуванні вимог міжнародних правил GMP і стандартів ISO. Запропонована для фармацевтичної галузі, методика вибору постачальників субстанцій і матеріалів складається з двох етапів: перший етап – вибір постачальників і внесення їх до реєстру на підставі комплексної оцінки; другий етап – визначення постачальника в конкретний період часу за допомогою показника питомої ефективності субстанцій, що дозволяє оптимізувати роботу ВМТЗ.

Запропоновані рекомендації щодо оптимізації процесу  складування, обґрунтовано схему руху матеріальних потоків на складах  ФП з урахуванням логістичного підходу  і вимог GSP, а також умови зберігання та відпуску зі складів субстанцій, матеріалів і готових ЛЗ, які дозволяють підвищити ефективність використання площ складів і забезпечити необхідні умови зберігання запасів.

Запропоновано систему управління запасами на ФП, що поєднує метод АВС і систему “мінімум – максимум”. Такий підхід дозволяє контролювати розмір запасів, оптимізувати їх величину та мінімізувати час на їх контроль. Запропоновано комп'ютерну програму, що дозволяє проводити оперативний контроль та розраховувати мінімальний і максимальний рівень запасів та залишки на кінець конкретного періоду часу.

Доведена  доцільність впровадження тягнучої моделі організації виробництва  ЛЗ, що орієнтована на попит, а також  розроблено методику оптимізації виробничої програми, яка включає три блоки: прогнозування обсягу реалізації ЛЗ; аналіз беззбитковості ЛЗ та розрахунок коефіцієнта внеску на покриття і на цій підставі формування асортименту ЛЗ, що дозволяє підвищити якість ЛЗ і мінімізувати витрати на виробництво.

Запропоновано  модель оптимізації регіональної збутової політики ФП з використанням теорії графів, спираючись на дослідження соціально-економічних особливостей регіонів, а також враховуючи специфіку асортименту продукції, яку виробляє певне ФП.

Запропоновано систему формування оптимального інформаційного потоку між структурними підрозділами, яка регламентує комп'ютерне забезпечення, розподіл документів, а також взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх інформаційних потоків, що дозволяє прискорити передачу інформації та регулювати доступ до неї.

Запропоновано організаційну структуру управління ФП з урахуванням вимог логістичного підходу, яка передбачає реорганізацію існуючої організаційної структури управління у відповідності з вимогами логістичного підходу шляхом об'єднання окремих підрозділів в сектори за відповідним підпорядкуванням, які забезпечують управління певними видами ресурсів. Це дозволить підвищити координацію діяльності підрозділів у процесі управління ресурсами, забезпечити оперативність прийняття рішень, знизити втрати, пов'язані з існуючим на сьогоднішній день дублюванням функцій окремих підрозділів, створити умови для реалізації інформаційного забезпечення і т.п.

 

 

9.Швец И.Б., Бондарева И.А. Управление производственными запасами на предприятии: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк,  2003. – С. 102 -113с.

 

Совершенствование системы управления производственными

запасами

Исследование методологии  управления производственными ресурсами

относительно оценки и использования материальных ресурсов с учетом

сложившейся ситуации и  особенностей их потребления в производстве

вызывает необходимость  разработки системы управления

производственными запасами в условиях промышленного предприятия.

Вопросам регулирования  и управления оборотными средствами посвящены научные труды многих ученых, специалистов и практических работников. Вместе с тем, в течение последнего десятилетия данная проблема приобрела собую актуальность в условиях рыночных отношений, что требует разработки научных и практических решений, позволяющих улучшить как финансовое состояние отдельных предприятий, так и общеэкономическую ситуацию в государстве.

Решение вопросов управления промышленным предприятием в

условиях предпринимательской  деятельности является актуальным и  носит

сложный научный методический характер. По мнению некоторых авторов,

эффективность планирования крупных промышленных предприятий

повышается благодаря  применению нормативных методов  управления. Однако следует отметить, что применение нормативных методов

планирования в управлении предприятием возможно при условии  разработки

прогрессивных, экономически обоснованных методов, учитывающих

особенности производства и динамичность внешних рыночных факторов.

Оперативность в принятии решений по регулированию элементов 108

производственной системы  предприятия позволит повысить его

эффективность в целом.

Оборотные средства, занимающие существенный удельный вес в

активах предприятия, оказывают  влияние на результаты финансово-

хозяйственной деятельности посредством процессов их формирования,

использования и высвобождения. Часть оборотных средств в форме

производственных запасов, которая предназначена для обеспечения

потребностей производства, в частности при несовпадении сроков и размеров

поступления и потребления  материальных ресурсов, является неотъемлемым

условием функционирования производства. При неустойчивом спросе на

производимую продукцию  формирование заявок на материалы и  их объемы

осуществляется приближенно  с укрупненной оценкой потребности. В таком

случае контроль состояния  системы в каждый момент времени  может быть

возможным при наличии оперативной информации, в случае немедленной

регистрации всех операций и сделок, своевременное уведомление  лиц,

ответственных за исполнение.

Комплексная система  управления производственными запасами

направлена на достижение рационального использования производственных

ресурсов предприятия  путем установления  связей и  отношений между

отдельными элементами. Во взаимосвязях с элементами инфраструктуры

данная система проявляет  свою целостность: раскрывается содержание

экономической категории  запасов, осуществляется формирование

показателей статистического  учета оборотных средств в  запасах,

обосновывается состав и структура запасов предприятия  на основе

экономически обоснованных критериев, регулируется размер финансовых

ресурсов предприятий  с учетом уровня использования производственных

запасов с целью улучшения  результатов деятельности предприятия.

Взаимосвязь функций  управления предприятием применительно  к

управлению запасами, а также воздействие элементов  на их рациональное

осуществление показаны на рис. 3.1. Функционирование системы возможно в  результате взаимодействия всех ее сторон и уровней, обусловливающих

особенности ее поведения, наличия процессов передачи информации и

управления.

Управление производственными  запасами является элементом  системы  управления производственно-хозяйственной деятельности и заключается в разработке и внедрении системы организации, планирования и регулирования экономически обоснованной величины производственных запасов с целью повышения эффективности производства.

Устойчивость структуры, поддержание режима деятельности, реализация целей достигается реализацией функций системы достигается реализацией функций системы.

Следует обратить внимание, что главными функциями управления

запасами промышленного  предприятия являются разработка стратегии

управления, планирование, мотивация, учет и контроль. Каждая функция

имеет свои специфические  операторы реализации. Это позволяет  в системе

управления производственными  запасами  реализовать двухвариантный

метод планирования в  зависимости от степени соблюдения условий

эффективности на основе выбора крупнооптового или мелкооптового

способа поставок. При  этом предъявляются новые требования к организации

поставок, регулирования  их использования, оперативному учету  и контролю

на всех стадиях производственного процесса в машиностроении с целью

минимизации затрат по материальному  обеспечению производства.

 

 

Процесс управления запасами в условиях предприятий машиностроения реализуется посредством привлечения действенных инструментов, организации отношений ее элементов и режима

функционирования в  виде совокупности определенных механизмов, анализа

соответствия определенным нормам и оценки действующих процессов

развития системы по следующим основным этапам:

- сбор и обработка  информации;

- анализ, диагноз и прогноз, систематизация информации,