Шпаргалка по "Хозяйственному праву"

Критерії  вибору - Показники (кількісні і якісні), за допомогою яких визначаються очікувані результати, вимірювані в категоріях "корисність", "збиток", "прибуток", "витрати", здійснюється вибір кращого варіанту рішення.

Умови - Залежно від забезпеченості інформацією, особа, що приймає рішення, може опинитися в різних  умовах: в умовах невизначеності, часткової визначеності, часткової невизначеності, повної невизначеності.

Результати - Особа, що приймає рішення, враховує, до якого результату може привести та чи інша дія, для того, щоб вибрати з них найкращий варіант 

11.Етапи та процедури процесу прийняття рішень.

Етапи: I. Постановка задачі розв’язання проблеми. II. Розробка варіантів рішення. III. Вибір рішення. IV. Організація виконання рішення та його оцінка

Процедури: .1.Виникнення нової ситуації, Виявлення проблеми, Збір необхідної інформації, Опис проблемної ситуації. 2.Формулювання вимог, обмежень, Збір необхідної інформації, Розробка можливих варіантів рішення. 3.Визначення критеріїв вибору, Вибір рішень, що відповідають критеріям, Оцінка можливих наслідків, Вибір кращого рішення. 4.План реалізації обраного рішення, Контроль ходу реалізації рішення, Оцінка рішення проблеми та виникнення нової ситуації. 

12.Стилі прийняття рішень.

4 стилі  у прийнятті рішень: директивний  – х-ться незначною терпимістю  до двозначності та ріональним  способом мислення ; аналітичний – висока терпимість до двозначності, доповнена раціональним способом мислення; концептуальний – особа,що прияймає  рішення із дуже широким світоглядом і здатністю досліджувати численні альтернативи; біхевіористичний – індивід, який мислить інтуїтивно, проте відзначається низькою терпимістю.

Є 3 шляхи  прийнаття рішень: керівник може приймати рішення самостійно; рішення може бути прийнято керівником після консультації; рішення приймається группою.

Стиль прийняття рішень керівника, який дуже покладається на логіку та, меншою мірою , на свій власний досвід і вже зовсім мало звертає уваги на інтуїцію, буде проілюстровано трикутником, зображеним на рис.

Досвід               логіка 

                Інтуїція 

13.Корисні структурні схеми  та засоби прийняття рішень.

Модель  сміттєвого контейнера - Означає процес зіткнення різноманітних проблем, рішень, завдань. Генеровані невпинним потоком завдання, пропозиції щодо їх вирішення потрапляють до “сміттєвого кошика”.

Раціонально-дедуктивна модель - Найвідоміша модель прийняття рішень. Хоч опосередковано, але передбачає, що у керівника є можливість передбачити наслідки прийнятих рішень.

Науковий  менеджмент: тейлоризм - Передбачає необхідність щохвилинного розподілу індивідуальних завдань працівників. За допомогою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищувалась її ефективність. Дискретно-інкрементальна модель - Рішення приймаються невеликими порціями в ході розгортання проблеми, й кожне наступне рішення не залежить від попереднього. Модель звільняє менеджерів від тягаря попередніх помилок.

Універсальне  передбачення - 60-80-ті роки. Маючи в розпорядженні достатній обсяг комп’ютерних ресурсів та необхідні дані, можливо передбачити все. Приймаючи рішення, можна скласти з себе відповідальність за вибір варіантів, - людина мусить поступитись місцем машині.

Інші  моделі: редукціонізм, тотальне управління якістю (TQM),  теорія ігор (Дж.фон Нейман),  теорія ігор, теорія хаосу. 

14.Характер прийняття рішень

Процес  прийняття рішення на стратегічному та оперативному рівні може носити інтуїтивний ( люди виходять із власного відчуття того, що їхній вибір правильний), заснований на судженнях (в основі цих рішень лежать знання й осмислений досвід минулого), чи раціональний характер (в основі лежить не минулий емпіричний досвід, а обєктивний аналіз умов, у яких орг-я діє на даний момент і які приблизно будуть мати місце в майбутньому).

Характер  рішень може бути:

-урівноваженим-оптимальні  та обґрунтовані;

-імпульсивні-недостатньо перевірені, уточнені , надійні, в більшості   випадків приймаються необґрунтовано.

-інертні-результат  обережного пошуку. Це такі рішення,  в яких контрольні й уточнюючі   дії домінують над генеральною  ідеєю.

-ризиковані-ті, які зовсім не бояться ніяких загроз.

-обережні-характеризуються  занадто критичним підходом та  відсутністю новизни та оригінальності. 

15.Класична, поведінкова та ірраціональна моделі прийняття рішень.

Класична  модель базується па певних припущеннях, що поведінка людини при певних обставинах буде логічною і її можна буде передбачити. Перш за все вважається, що працівники діятимуть раціонально: іншими словами, одержуючи точну інформацію, вони приходитимуть до логічного висновку щодо рішення, яке спричинить бажаний результат.

Поведінкова модель на відміну від класичної має такі характеристики:

-особа,  яка приймає рішення . не має  повної інформації щодо ситуації  прийняття рішень;

-особа,яка  приймає рішення , не має повної  інформації щодо всіх можливих  альтернатив;

-особа,яка  приймає рішення , не здатна або не схильна передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Враховуючи  ці характеристики Г.Саймон сформулював  два ключових поняття поведінкової моделі:

1)поняття  «обмеженої раціональності» ( завжди  існує рішення кращє за прийняте)

2)поняття  «досягненої задоволеності» (намагання досягти оптимального рішення ).

Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

а)для вирішення принципово нових, незвичайних рішень;

б)для  вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

в)коли менеджер або група менеджерів мають  достатньо влади, аби нав’язати  своє рішення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

16.Умови прийняття господарських рішень, залежно від ступеню визначеності інформації.

З огляду на кількісні та якісні характеристики інформації, що знаходиться в розпорядженні  особи, яка приймає рішення, можна  виділити такі умови прийняття господарських рішень: визначеності (достовірності); невизначеності (ненадійності); ризику (імовірнісної визначеності).

Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник достатньо точно може оцінити результати кожного альтернативного варіанту рішення. Рішення полягає у виборі альтернативи, що максимізує очікуваний результат. У таких випадках ефективно застосовуються методи лінійного програмування й оптимізаційні моделі.

Рішення, які приймаються в умовах ризику - рішення з відомою імовірністю отримання кожного з результатів або наслідків (наприклад, рішення, що приймаються на основі прогнозів аналізу ринку). Імовірність визначається як ступінь появи певної події та варіює від 0 до 1. У ситуації з великим ступенем складності та ризику прийняттю рішення можуть допомогти методи, пов'язані з використанням математичного апарата. При прийнятті обґрунтованих рішень необхідно оцінити рівень ризику як об'єктивну (кількісну міру можливості настання випадкової події) і суб'єктивну (можливість втрат, встановлювану експертним шляхом). 

17.Закони та закономірності, що впливають на прийняття рішень.

 Основні  закони, що повинні враховувати  ОПР — це загальні закони, що  визначають поведінку людини, закони  зв'язку з зовнішнім середовищем,  соціально-психологічні і біопсихічні  закони.

1. Загальні  закони управління людиною:

- закон  єдності біологічного та соціального

- закон  єдності соціального й несвідомого

- закон  послідовності розвитку

- зростання  ентропії

- відносності  поводження

- кумулятивного  впливу зовн чинників

2. Закон  інерційності людстких систем:

- загальний  закон інерції

- настановлення

- домінанти

3. Закони  звязку із зовн серед:

- відповідності  вимогам середовища

- адаптації

- впливу  норм і регламентації

4. Соц-психологічні  та біопсихічні закони:

- обмеженності  нормативно-правового поводження

- рефлекторного  х-ру д-сті

- традицій  і звичаїв

- економії  сил

- випереджувальної  дії реальності

- очікуваного  корисного ефекту

- впливу  емоцій та вольової детермінації  поведінки.у 

18.Загальні закони управління людиною. Закон інерційності людських систем.

1. Загальні закони  управління людиною

Закон єдності біологічного і соціального: Індивідуум у своєму поводженні, звичках  запрограмований навколишнім середовищем, культурними стандартами, тому дії  людини визначаються не тільки поточними  стимулами, але і всім досвідом його попереднього життя.

Закон єдності соціального несвідомого: Дії людини визначаються не тільки свідомістю, але і неусвідомленими мотиваційними причинами.

Закон послідовності розвитку: У природі  і єдності зміна розвитку відбувається після виникнення відповідних передумов. За первісними успіхами, як правило, можуть випливати зриви, якщо не враховувати стратегічні розриви. Необхідна поетапна реалізація прийнятих рішень.

Закон зростання ентропії: Ізольовані організаційні  системи мимоволі прагнуть перейти з менш імовірного стану в більш імовірний при відсутності протидіючих сил.

Закон відносності поводження: У механізмах роботи мозку усе відносно. У різних умовах ці самі подразники сприймаються по-різному і викликають різні реакції. Поводження людини не підпадає під лінійні закони, воно недетерміновано. Можна лише прогнозувати його дії імовірнісними методами.

Закон кумулятивного впливу зовнішніх  впливів: Причиною поведінкових дій є не одна попередня подія, а їх ряд. Тому, доцільно враховувати різноманіття та стохастичність соціальних і психологічних явищ у різних ситуаціях, а також та обставина, що кожна людина переслідує свою мету.

2. Закон інерційності  людських систем

Загальний закон інерції: Почавши працювати  в одному напрямку, людський мозок має схильність працювати в тому ж напрямку і при інших зовнішніх подразниках. У кожної людини виробляються визначені звички, навички, що дозволяють, якщо не визначати конкретні його дії, то, принаймні, прогнозувати.

Закон установки: Діяльність людини, її вчинки визначаються, як правило, системами цінностей, що визначають стан готовності, схильності особистості до видів діяльності і ступінь її активності.

Закон домінанти: Кожна людина схильна до визначеного сприйняття, способу мислення, способів дії і форм поведінки на основі наявних у кожної людини в нервовій системі вогнищ збудливості. Порушення зв'язується не з поточними факторами, а з минулим досвідом, обставинами. При цьому виявляється схильність до визначеного сприйняття дійсності, способу мислення, способів дії і форм поводження. Сформовані домінанти не переборюються словами і логікою переконання доти, поки не з'явиться новий досвід, що руйнує старі домінанти.