Шпаргалка по "Хозяйственному праву"

де 

Обчислення  за цією формулою дуже об’ємні. Тому задачу слід розв’язувати за допомогою комп’ютера. У разі неприпустимості short sale обчислення ще складніші. Але при розв’язанні  за допомогою комп’ютера це не має  ніякого значення. Тому тут розглядаємо тільки випадок допустимості short sale.

У випадку, якщо на ринку цінних паперів є  безризикові цінні папери, то структура  ризикової частини в оптимальному портфелі постійна. Тому. якщо на ринку  цінних паперів є безризикові, то інвестор на свій розсуд (у міру його схильності до ризику) вибирає, яку частину капіталу вкласти в безризикові, а яку в ризикові. При цьому структура ризикової частини визначається однозначно, незалежно від схильності до ризику інвестора. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

58. Межі застосування кількісних та якісних методів аналізу певного підприємницького ризику.

Доцільність прийняття конкретного господарського рішення, що містить певні ризики, може бути виявлена при проведенні ґрунтовного аналізу цих ризиків. У багатьох наукових працях  наголошується на необхідності застосування системного підходу до аналізу ризику підприємства, який передбачає: всебічне (наукове, технічне, технологічне, маркетингове, стратегічне) вивчення підприємства та середовища його функціонування, як джерел ризику; аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів ризику; побудову та аналіз ланцюжка розвитку подій при дії тих або інших факторів; визначення показників оцінки рівня ризику; встановлення механізмів та моделей взаємозв’язку показників та факторів ризику. Об’єктом аналізу ризику повинні бути стратегічні, інноваційні, інвестиційні рішення щодо поточного та майбутнього розвитку підприємства, взаємовідносини з колективом, постачальниками сировини, споживачами продукції, конкурентами. 

59. Якісний аналіз  підприємницьких  ризиків

Розглянемо  спочатку особливості якісного аналізу, який має на меті визначити чинники і зони ризику та провести ідентифікацію можливих ризиків. Для даного виду аналізу характерними є два аспекти:

• перший аспект пов’язаний з необхідністю порівнювати очікувані позитивні (сприятливі) результати з можливими економічними, соціальними несприятливими наслідками;
• другий аспект пов’язаний з виявленням впливу рішень, які приймаються в умовах невизначеності та конфліктності, на інтереси суб’єктів господарювання.

В рамках діяльності певного суб’єкта господарювання може бути використана така класифікація зон ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику. Основними критеріями розмежування виступають: прибуток, виручка, власні кошти підприємства, втрати, коефіцієнт ризику. Іноді в межах зони допустимого ризику відокремлюють мінімальну зону та зону підвищеного ризику, використовуючи в якості критеріїв чистий і розрахунковий прибутки від здійснення підприємницької діяльності. 
 
 

60.Сутність  системних і несистемних  ризиків та межі  їх застосування

-несистемні (унікальні) ризики – ризики, що не властиві даній системі, і ступінь їх впливу може бути зведено до можливого мінімуму (нуля) (наприклад,  ступінь впливу ризику на результати діяльності підприємства може бути знижено за допомогою виробничої або фінансової диверсифікації);

-системні ризики - ризики, наявність яких обумовлена самою системою,  і ступінь їх впливу не може бути знижений.

Системні  ризики обов'язково існують в економіці і є атрибутом діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. Їх можна передбачити й оцінити, але знизити їхній ступінь не можливо.  З погляду теорії ефективного управління фірмою дана група ризиків являє собою той максимальний набір ризиків, перевищення якого буде означає зниження ефективності діяльності організації. Але через ряд обмежень як об'єктивного так і суб'єктивного характеру (ресурсні обмеження, суб'єктивність інформації, що використана при упорядкуванні прогнозів і тощо), досягти того, щоб підприємство у своїй діяльності стикалося тільки з цими ризиками, не завжди можливо.   Тому, у більшості випадків, підприємства приймають на себе всю групу системних ризиків плюс незначну частину унікальних ризиків. 

61. Сутність політичного ризику та їх вплив на на поведінку субєктів господарювання.

 Політичний ризик – наявність імовірності можливого негативного впливу на діяльність суб'єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни.    Цей вид ризику відноситься до системних ризиків, оскільки суб’єкти  підприємницької діяльності не можуть безпосередньо здійснювати вплив на них з метою мінімізації втрат у випадку їх реалізації,  але  підприємства повинні завжди враховувати політичні ризики у своїй діяльності. Реалізація політичного ризику може бути викликана здійсненням певних подій політичного характеру,  а саме:

-військові  події, виникнення локальних конфліктів, здійснення революцій, переворотів  тощо;

-загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів (референдумів, виборів);

-зміни у політичному курсі, що проводиться державою (наприклад, націоналізація, відмова нового уряду виконувати ті зобов'язання, що були прийняті на себе попереднім тощо);

-зміни  геополітичної ситуації  (наприклад,  введення ембарго (заборони) на  відносини з виробниками певних  країн, так само як і світового  співтовариства стосовно фірм  даної країни).

     Визначити ступінь політичного  ризику можливо за спеціально  розробленими методиками. Більшість міжнародних організацій користується власними методиками.  Особливо цікавою є система оцінки ступеню політичного ризику, що розроблена спеціалістами Всесвітнього банку (надані автору Главою місії Всесвітнього Банку на Україні Даниелем Кауфманом).

     У більшості випадків дана  методика може бути використана  лише тими інвесторами, що мають  можливість вкладати фінансові  кошти за межами своєї країни, і, як правило, це стосується  міжнародних фінансових організацій.

       Політичні ризики тісно пов'язані із соціальними і їх особливістю є те, що вони багато в чому обумовлюють один одного. 
 

62. Походження соціальних  ризиків та їх  співвідношення із  соціальним становищем.

  Соціальний  ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю і ризику, що пов’язаний з працівниками підприємства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде у розріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені у законах, активній реакції протестуючих представників цих груп. Даний вид ризику шкодить конкурентоспроможності фірми, завдаючи шкоду торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносин фірми з органами державної влади (неможливість отримання державного замовлення (контракту), одержання субсидій, податкових пільг тощо). Виникнення такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими працівниками, робочим колективом підприємства в цілому (страйки, невиходи на роботу, блокування вивозу готової продукції з території підприємства тощо). Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства із зв’язків з громадськістю, можливо значно знизити ступінь їх впливу. Окремим проявом соціальних ризиків є ризики, що пов’язані з захворюванням, смертю окремого працівника (в основному, це стосується тієї частини персоналу, що є носієм ноу-хау даної фірми або займає ключові позиції в управлінні); недбалістю, нечесністю та безвідповідальністю будь-якого учасника бізнесу. Управління цими ризиками значно ускладнено через труднощі щодо прогнозування їх виникнення. Як окремий випадок соціальних ризиків, можна розглядати і демографічні ризики, специфіка яких полягає у тому, що вони можуть спричинити виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків пов’язаних із реалізацією продукції). 

63. Характеристика адміністративно-законодавчих  ризиків.

  Адміністративно-законодавчі  ризики — ризики, що здійснюють вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають внаслідок адміністративних і законодавчих змін. Джерела даної групи ризиків: введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів, включаючи і зовнішні; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну); проблеми, пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, яка створюється підприємством; імовірність виникнення конфліктів підприємства з законодавством.

  Введення  відстрочки або мораторію  на різні види платежів, включаючи зовнішні платежі, є причиною виникнення цілої групи ризиків практично для всіх суб’єктів господарювання, які працюють як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Встановлення подібних обмежень може проявлятися в різних формах (заборона бартерних операцій, тимчасовий мораторій на переказ грошей у країну партнера тощо). Як свідчить практика, зміни в податковому законодавстві особливо характерні для нестабільних економік та економік, що розвиваються, і є наслідком макроекономічної нестабільності. Група цих ризиків може бути реалізована в двох основних формах: збільшення вже існуючих податкових ставок на діяльність суб’єктів господарювання та майно, що використовується ними при цьому; розширення бази оподаткування, що виражається у встановленні податкових відрахувань на раніше не оподатковувану базу.

  Ризики, джерелом походження яких є обмеження, що вводяться державою на конвертацію національної валюти в іноземну, можуть бути реалізовані через цілий ряд причин, суть яких полягає у встановленні обмежень із метою підтримки паритету внутрішньої грошової одиниці. Дана група ризиків є особливо актуальною, коли підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, або значна частина його партнерів перебуває за межами держави його функціонування.

  Для підвищення ефективності процесу управління ризиками доцільним є поділ групи ризиків, що виникає внаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власності на підгрупи. 

64. Сутність податкових  ризиків та їх  урахування в підприємницькій діяльності.

  Введення  відстрочки або мораторію  на різні види платежів, включаючи зовнішні платежі, є причиною виникнення цілої групи ризиків практично для всіх суб’єктів господарювання, які працюють як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Встановлення подібних обмежень може проявлятися в різних формах (заборона бартерних операцій, тимчасовий мораторій на переказ грошей у країну партнера тощо). Як свідчить практика, зміни в податковому законодавстві особливо характерні для нестабільних економік та економік, що розвиваються, і є наслідком макроекономічної нестабільності. Група цих ризиків може бути реалізована в двох основних формах: збільшення вже існуючих податкових ставок на діяльність суб’єктів господарювання та майно, що використовується ними при цьому; розширення бази оподаткування, що виражається у встановленні податкових відрахувань на раніше не оподатковувану базу. 

65.Сутність  виробничих ризиків,  їх класифікація  та вплив на  діяльність підприємства.

  Виробничі ризики — ризики, що виникають у процесі науково-дослідних таі дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг). Можна відокремити такі групи виробничих ризиків:

• ризики НДДКР (технічні ризики);
• безпосередньо виробничі ризики;
• транспортні ризики;
• реалізаційні ризики (маркетингові або комерційні ризики).

Ризики  НДДКР (технічні ризики) базуються на тому, що в процесі проведення цих робіт, завжди існує імовірність недосягнення бажаних (раніше запланованих) результатів (втрат).

Безпосередньо виробничі ризики як основна група ризиків включає такі види:

• ризики, що виникають у процесі розробки стратегії;
• постачальницькі ризики;
• ризики порушення планових строків;
• ризики конфліктів з інтересами підтримки поточної діяльності фірми та інших її напрямків.

  Транспортні ризики є присутніми практично в усіх видах та на всіх етапах підприємницької діяльності, що і обумовлює необхідність відокремлення їх у самостійну групу. Існує досить велика кількість ознак, за якими можна класифікувати транспортні ризики. Зазвичай їх розподіляють на чотири групи (E, F, C і D) згідно з міжнародним стандартом

Реалізаційні  ризики є комплексними ризиками, які, з точки зору запропонованої нами класифікації, можна розглядати, як частину виробничих ризиків, так і як цілком самостійну групу ризиків. Виділення їх у окрему групу є доцільним з тієї точки зору, що в умовах розвинутої ринкової економіки з’являється інститут посередників, які працюють з досить високим рівнем незалежності від безпосереднього виробника продукції. Для таких спеціалізованих посередницьких фірм виробничі ризики існують окремо від реалізаційних, виступаючи лише одним із джерел їх виникнення. Реалізаційні (маркетингові, комерційні) ризики — ризики, пов’язані з імовірністю виникнення втрат під час збуту продукції (послуг), у процесі взаємодії з контрагентами та партнерами з метою організації продаж. 
 
 
 
 

66.Безпосередньо-виробничі ризики