Шпаргалка по "Хозяйственному праву"

35.Комплексний підхід до обґрунтування господарських рішень.

Багато  рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескриптивних моделей. Такий комплексний підхід має наступні особливості.

Побудова  комплексних методик обґрунтування  рішень, що сполучають у собі застосування взаємодоповнюючих методів:

структуризація (структурування) - визначає місце і  роль об'єкта дослідження у вирішенні  завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об'єднання), виділяє основні елементи, встановлює стосунки між ними. Процедури структуризації дозволяють представити структуру завдання у вигляді, зручному для послідуючого аналізу з метою досягнення бажаного результату;

характеризація, як метод, повинна описувати визначену  систему характеристик, що кількісно  розкривають структуру проблеми;

оптимізація - припускає вибір найкращого варіанта рішення за конкретних умов.

Застосування  цих методів дає можливість знижувати  невизначеність у процесі обґрунтування  рішення та підвищує ефективність діяльності ОПР.

Сполучення  формальних і неформальних методів  обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес прийняття рішення на всіх його етапах обов'язкове.

Комплексний підхід дає можливість сконцентрувати неформальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблемної ситуації, за якої приймається рішення, а також на пропонованих альтернативах рішення проблеми, що виникла. При цьому виявляються й стають більш ясними сховані припущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включаються до моделі всього процесу. 

36.Контроль за ходом виконання господарських рішень та його види. 

37.Особливості функціонування підприємств за умов невизначеності.

В умовах конкурентної боротьби, що пов'язана  з постійними змінами на ринку, питання, пов'язані з управлінням підприємством , потерпають деяких змін. З’являється потреба:

наявності великої кількості аналітичного матеріалу, необхідного для аналізу  та прийняття управлінських та інших  видів рішень;

моніторингових  дослідженнях ринку та зіставлення  наявної маркетингової стратегії і стратегії менеджменту з вимогами ринку ;

більш широкого використання сценарних підходів при плануванні діяльності підприємства (песимістичних, оптимістичних і  інших видів прогнозів із проведенням  аналізу можливості випадання подій) і максимально можливого врахування усіх видів невизначеності.

     Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також присутні і безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком :

невизначеності  у визначенні планового періоду  і, зокрема, періоду, на який розробляється  стратегія розвитку підприємства;

невизначеності  при формуванні цілей підприємства та при виборі пріоритетів у визначених цілях, що може бути обумовлено наявністю ряду альтернативних цілей;

помилок в оцінках дійсного стану справ  всередині самого підприємства і  його місця на ринку, що у свою чергу  може бути спричинено цілим рядом  причин об'єктивного і суб'єктивного  характеру;

недостатньо повної або помилкової інформації перспектив розвитку даного підприємства і ринку  в цілому, рішень, прийнятих на її підставі;

можливих  збоїв при розробці  чи реалізації стратегії розвитку підприємства;

невизначеності  при контролі й оцінці результатів діяльності підприємства. 

38.Сутність та основні причини невизначеності.

Невизначеність  – це об’єктивна неможливість отримання абсолютного знання про об’єктивні й суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність параметрів системи.

В залежності від засобів визначення ймовірності розрізняють два типи невизначеності:

1.Статистична – якщо невизначені параметри можуть спостерігатись достатню кількість разів за допомогою статистичних даних, імітації, моделювання експерименту, в цьому випадку можна визначити частоту, яка розглядається як ймовірність настання події, ця ймовірність називається об’єктивна. Визначається на основі реальних даних.

2.Нестатистична (апріорна, суб’єктивна) – коли подія повторюється не часто, або зовсім не спостерігалась і можлива її реалізація тільки в майбутньому. Ймовірність в цьому випадку розглядається як ступінь впевненості, що ця подія відбудеться, тобто - це суб’єктивна ймовірність. Визначається на основі допитів, опитувань, ймовірностей.

Причини виникнення невизначеності:

1)Неможливість  точного прогнозу багатьох процесів, пов’язаних з економікою( НТП,  природні явища, розвиток смаків  споживачів, тощо);

2)Можливо  говорити про економічно оптимальну  неповноту інформації, часто більш  доцільно працювати з неповною  інформацією, ніж збирати дорогу)

3)Нерідко  частина інформації приховується  з певних економічних, соціальних  та політичних причин 

39.Видова класифікація невизначеності.

Економіка ринкового типу передбачає існування  найрізноманітніших видів невизначеності для всіх суб'єктів господарювання. Найбільш поширеною в практиці обґрунтування господарських рішень є класифікація невизначеності за ступенем настання події, яка дає можливість відокремити повну та часткову невизначеність, повну визначеність. Залежно від засобів визначення ймовірності, розрізняють два типи невизначеності – статистичну та нестатистичну. Якщо мається на увазі статистична невизначеність, то іноді говорять, що рішення приймається в умовах ризику, якщо нестатистична – то рішення приймається в умовах невизначеності. У чистому вигляді той чи інший вид ймовірності зустрічається рідко – найчастіше можна зустріти змішаний вид.

40.Врахування фактору невизначеності в управлінні підприємством та засоби її зниження.

Розвиток  фірми в умовах ринкової економіки на кожному з етапів повинен формуватися з врахуванням різних видів невизначеності. Чинники невизначеності, що впливають на будь-який ринковий суб’єкт, також присутні і безпосередньо в процесі управління ним. За місцем виникнення невизначеність в управлінні підприємством (фірмою) може бути наслідком: невизначеності у встановленні планового періоду і, зокрема, періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства; невизначеності при формуванні цілей підприємства та при виборі пріоритетів у визначених цілях, що може бути обумовлено наявністю ряду альтернативних цілей; помилок в оцінках дійсного стану справ всередині самого підприємства і його місця на ринку, що у свою чергу може бути спричинено цілим рядом причин об'єктивного та суб'єктивного характеру; недостатньо повної або помилкової інформації перспектив розвитку даного підприємства і ринку в цілому, рішень, прийнятих на її підставі; можливих збоїв при розробці чи реалізації стратегії розвитку підприємства; невизначеності при контролі й оцінці результатів діяльності підприємства.

На практиці зниження рівня невизначеності, необхідне  для прийняття рішень, забезпечується: збором інформації, що зменшує невизначеність очікувань; обробкою інформації методами аналізу, прогнозу, сценарію та визначення причин, форм і наслідків невизначеності; розробкою моделей, адекватних ситуаціям, що мають місце, і одержанням у результаті моделювання значень цільових величин, функціональних залежностей станів об'єкту управління та навколишнього середовища. 

41.Характеристика критеріїв обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності.

Правило максимін (критерій Вальда).

Вважається  фундаментальним критерієм. Називають  критерієм песиміста, оскільки він  орієнтується на кращий з гірших результатів. Особа, яка приймає рішення, в цьому випадку мінімально готова до ризику. Припускаючи максимум негативного розвитку стану зовнішнього середовища, вона не стільки бажає виграти, скільки не програти.

За цим  критерієм обирається стратегія, що гарантує максимальне значення найгіршого виграшу (стратегія фаталізму). З цією метою, у кожному рядку матриці фіксують альтернативи з мінімальним значенням вартості капіталу і з відзначених мінімальних вибирають максимальне. Альтернативі з максимальним значенням із усіх мінімальних надається пріоритет.

Використовується  в тих ситуаціях, коли обирається стратегія управління, виходячи з  вимоги отримання максимально можливого  прибутку (виграшу) в найгірших умовах. Можна застосовувати у випадках, коли: помилки при виборі стратегії поведінки можуть привести до катастрофічних наслідків; коли рішення можна застосовувати тільки один раз і в майбутньому його вже не вдасться змінити.

Правило максімакс.

Критерій  оптимізму відповідає оптимістичній  наступальній стратегії. При цьому  не приймається до уваги ніякий можливий результат, крім найкращого.

Відповідно  до цього правила, вибирається альтернатива з найвищим досяжним значенням вартості капіталу. При цьому особа, яка  приймає рішення, не враховує ступінь  ризику від несприятливої зміни навколишнього середовища. Використовуючи це правило, визначають максимальні значення для кожного рядка і вибирають найбільше з них.  Загальний недолік правил максімакса і максіміна - використання тільки одного варіанта розвитку ситуації для кожної альтернативи при обґрунтуванні рішень.

Правило мінімакс (критерій Севіджа).

Мінімакс  орієнтований на мінімізацію жалю з  приводу втраченого прибутку і допускає розумний ризик заради отримання  додаткового прибутку.

Розрахунок  критерію складається з чотирьох етапів:

Знаходимо кращий результат кожної графи (максимум ).

Визначаємо  відхилення від кращого результату кожної окремої графи, тобто  . Отримані результати створять матрицю ризику (жалю), тому що її елементи — це недоотриманий прибуток від невдало прийнятих рішень, допущених через помилкову оцінку можливості реакції ринку.

Для кожного  рядка матриці жалю знаходимо  максимальне значення.

Обираємо  рішення, при якому максимальний жаль буде менше інших.

Критерій  використовується тоді, коли необхідно обрати стратегію захисту об'єкту від занадто великих втрат. Використання критерію Севіджа є доцільним тільки за умови достатньої фінансової стабільності підприємства, коли є впевненість, що випадковий збиток не приведе до повного краху.

Правило Гурвіца.

Відповідно  до цього правила максімакс і  максімін сполучаються зв'язуванням  максімуму мінімальних значень  альтернатив. Це правило називають  ще правилом оптимізму — песимізму. Оптимальну альтернативу можна розрахувати  за формулою:

, де  — коефіцієнт оптимізму, =1..0 (при =1 альтернатива вибирається за правилом максімакс, при =0 - за правилом максімін).

В основу правила покладено використання критерію Гурвіца. Застосовуючи правило Гурвіца, враховують більш істотну інформацію, чим при використанні правил максімін і максімакс. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

42.Матриця прибутків і матриця витрат, особливості їх побудови.

Для прийняття  рішень в умовах невизначеності і ризику за допомогою статичної ігрової моделі вхідна інформація задається у вигляді матриці, рядки якої – це можливі альтернативні рішення, а стовпчики – стани системи (середовища).

Кожній  альтернативі рішень і кожному стану  системи (середовища) відповідає результат ( наслідок рішення), який визначає витрати або виграш при виборі даної альтернативи рішення та реалізації даного стану системи.