Правове регулювання:поняття, мезанізм, ефективність

     Таким чином, заборона в праві в принципі характерне все те, що властиве юридичним обов'язкам взагалі (принципова однозначність, імперативна категоричність, незаперечність, забезпечення дієвими юридичними механізмами).

     Разом з тим на відміну від позитивних зобов'язань юридичні заборони знаходяться як би в надрах правової матерії, утілюють в собі по ряду ознак самі відвічні для права особливості.

     Ці  особливості неабиякою мірою  обумовлені своєрідністю змісту заборон, вираженому в пасивному характері поведінки, тобто в бездіяльності тих або інших осіб. Звідси, зокрема, - їх юридичне  опосередковування в заборонних нормах, їх гарантування в основному за допомогою юридичної відповідальності, їх реалізацію в особливій формі - у формі дотримання. А це, у свою чергу, зумовлює наявність обширного і вельми юридично своєрідної ділянки правової матерії того, що існує осібно, пов'язаного з фактичним змістом заборон - пасивною поведінкою.[5,364-365]

     Заборони  в праві, що відрізняються юридичною загальнообов'язковістю, як би заряджені юридичною відповідальністю - кримінальною, адміністративною, цивільною. Сама суть, найближча соціальна підоснова юридичної відповідальності у багатьох випадках і полягає в тому, щоб підтвердити в житті, забезпечити реальне проведення юридичної заборони у фактичних життєвих відносинах. Більш того, нерідко  введення юридичних санкцій за поведінку, яка раніше не вважалася протиправною, є по суті справи способом встановлення юридичної заборони.

     Разом з юридичною загальнообов'язковістю заборони в праві характеризуються формальною визначеністю: будучи закріплені в нормах права, вони набувають строго певного змісту і чітких меж. Формулювання в тексті нормативного акту заборонного нормативного положення у всіх випадках має істотний не тільки суспільно-політичний, але і юридичний сенс. Адже заборонні норми разом з нормативними положеннями про відповідальність (у яких “захована” заборона). є зовнішнім виразом, формою об'єктивізації юридичних заборон. І поза заборонними розпорядженнями і нормативними положеннями про відповідальність юридичних заборон немає.

     Все це, як і ряд інших юридичних особливостей юридичних заборон - свідоцтва їх юридично відвічного, глибоко органічного для права характеру. Зокрема – і їх відомій (в порівнянні з позитивними зобов'язаннями) віддаленості від державної влади, не зводять їх до одних лише її розпорядженням.

     Юридичні  дозволи

     Юридичні  дозволи, як і дозволи взагалі, мають, якщо можна так сказати, надають призначення: вони “щось надають” - покликані дати простір, можливість для “власного”, по розсуду, по інтересу, поведінки учасників суспільних відносин. З юридичного боку вони виражаються тому головним чином в суб'єктивних правах на власну активну поведінку.

     Дозволу в строгому сенсі цього слова характерна не просто міра можливої поведінки, а переважно така міра, яка полягає в можливості вибрати варіант своєї власної поведінки, проявити активність, реалізувати свій інтерес і свою волю, тобто юридичні можливості, характерні, наприклад, для права власності.

     Юридичні  дозволи, як і юридичні заборони, знаходяться в самій гущавині юридичної матерії.

     Вони  повинні бути виражені в законі, в інших нормативних актах. При цьому юридичні дозволи  опосереднюються правом, що діє, по-різному. Найчастіше вони прямо формулюються в тексті нормативного акту у вигляді особливого різновиду регулятивних норм - управомочивающі. Разом з тим наявність юридичного дозволу може витікати з комплексу юридичних норм (таке, наприклад, дозвіл на висновок  будь-яких операцій між громадянами, оскільки ці операції не заборонені, дотримуються всі умови здійснення операцій і вони не суперечать принципам права, його початкам, духу).[6,127]

     А чи можуть допомогти у встановленні  юридичних дозволів нормативні положення про відповідальність? Якщо існування відповідальності, як ми бачили, в більшості випадків свідчить про наявність в даній ситуації юридичної заборони, то чи немає підстав і для зворотного виводу: про те, що відсутність встановленої юридичної відповідальності за певні дії означає їх дозволеність?

     Дозволи набувають юридичного характеру  і стають юридичними дозволами тоді, коли вони виражені в праві, що діє, - в особливих управомочующіх нормах або ж в комплексі юридичних норм.

     В зв'язку з цим, при освітленні юридичних  заборон, наочно виявляється та їх особливість, що характеризує логіку права, що вони існують і діють “в парі” з юридичними заборонами. Юридична істота дозволів в праві виявляється не тільки в тому, що його носій володіє правом вимагати від всіх осіб, “всякого і кожного” визнавати дозволені дії і не перешкоджати їм, але і в тому ще, що через юридичні заборони і “супроводжуючі” їх юридичні механізми обкреслюються і забезпечуються межі дозволів.

     Дозвіл, якщо воно виражене в позитивному праві і внаслідок цього отримало строгі межі (тобто дозвіл в його єдності із заборонами), все одно є найзагальнішою юридичною формою: воно свідчить лише про дозволеність, допустимість відповідної поведінки. Діапазон же соціальної значущості поведінки, що охоплюється цією формулою, досить великий - від допущення в сенсі некараності (коли закон, так би мовити, “згнітивши серце” мириться з відповідними вчинками, наприклад з систематичним вживанням деякими людьми алкогольних напоїв) до схвалення, високої соціальної оцінки і тому заохочення поведінки (коли в законі передбачаються особливі  заходи для того, щоб викликати до життя, підтримати, розширити межі поведінки подібного роду, наприклад акти милосердя, допомога інвалідам). Для того, щоб конкретніше розглянути дозволи в їх єдності із заборонами, і потрібно звернутися до правового регулювання в цілому, а звідси - до тих суспільних відносин і соціальних цінностей, які реалізуються за допомогою правових засобів.[22,213] 

     1.3.Загальні дозволи і загальні заборони 

     Особливе  місце в складній побудові правового регулювання займають загальні юридичні дозволи і загальні юридичні заборони.

     Відразу ж потрібно відзначити головне: визначення “загальне” стосовно заборон і дозволів розуміється в тому сенсі, що відповідне нормативне положення є початковим і направляючим правовим початком на даній ділянці суспільних відносин.

     Історичні дані свідчать, що загальні дозволи і загальні заборони почали спочатку складатися як особливий техніко-юридичний прийом, що виражає узагальнювальну формулу “все, окрім” або “все, за виключенням”, - прийом, який використовується не тільки в області дозволів і заборон. Його суть очевидна: спочатку вводиться відоме нормативне положення, скажімо, заборона на щось, а потім ця заборона певним чином обмежується, з нього робляться виключення, і таким шляхом заборона, що розглядається в єдності з виключеннями з нього, набуває загального характеру. Те, що загальні дозволи і загальні заборони можуть виступати як техніко-юридичний прийом (причому цим його функції в правовій системі обмежуються), повинне бути враховане при загальнотеоретичній характеристиці даних правових явищ.[27,256]