Правове регулювання:поняття, мезанізм, ефективність

     Інша  система правових засобів – диспозитивна, дозволенна -, заснована на суб'єктивних правах і гарантіях, на перший погляд, не є достатньо надійним соціальним інструментом. Адже право лише дає можливість діяти в певному напрямі, забезпечує простір для цього. Але чи скористаються суб'єкти такого роду можливістю, чи будуть послідовні в своїй поведінці, чи доб'ються вони очікуваного результату - все це залишається за межами юридичної області, і якщо розглядати тільки дану його ділянку (систему “право + гарантія”), то абсолютно неясна результативність дії права, не говорячи вже про повну невизначеність відносно термінів, об'єму очікуваної діяльності, точних характеристик результату.[18,13]

     Сама  постановка питання з приводу  вказаної невизначеності свідчить про  те, що тут допускається функціонування системи “право + гарантія” в умовах згаданого раніше “негативного поля”. Тим часом за своєю природою диспозитивна система (“право + гарантія”) розрахована на “позитивне поле”, тобто на таку фактичну ситуацію, коли поставлене завдання вирішується, так би мовити, в соціально доброзичливій атмосфері, коли, отже, до її рішення підключається і інтерес. І правові засоби даної групи (право плюс гарантія), розраховані саме на таку атмосферу, на таке “позитивне поле”, забезпечують тим самим високий ступінь результативності. А це означає, що поставлене завдання вирішуватиметься “сама” і очікуваний результат буде досягнутий з більшим ступенем вірогідності, ніж при системі, що зобов'язує, заснованій на обов'язках і заходах примушення (обов'язок + відповідальність). 

     3.4.Ефективність  правового регулювання 

     Ефективність  правового регулювання – це співвідношення між результатом правового регулювання  і метою, що стоїть перед ним. Шляхи підвищення ефективності правового регулювання в сучасних умовах наступні. Вдосконалення правотворчості потрібно створювати за допомогою відповідних юридичних і інформаційно-психологічних засобів таке положення, коли дотримання закону буде вигідно його порушення. Крім того, важливо підсилити юридичну гарантованість правових засобів, що діють в механізмі правового регулювання. Вдосконалення правозастосування «доповнює» дієвість нормативного регулювання, а значить і в цілому механізм правового регулювання.

     Акти  правозастосування – найбільш гарантуючий  елемент, який в потрібний момент, підключаючись до нормативного регулювання, сприяє своїми силами процесу задоволенню інтересів. З'єднання нормативного регулювання і правозастосування необхідне.Якщо нормативна регламентація покликана забезпечити стабільність і необхідну одноманітність в регулюванні суспільних відносин, ввести їх в тверді рамки законності те, правозастосування – облік конкретної обстановки, своєрідності кожної юридичної ситуації.Оптимальне поєднання різних управлінських підходів в одному механізмі додає йому гнучкість і універсальність, мінімізує збої і зупинки в його роботі. «Від правильного вибору правових засобів залежить, кінець кінцем, досягнення цілей правового регулювання, а значить ефективність права в цілому. Недооцінка, невірний вибір юридичних засобів, прийомів закладених в нормативній основі правового регулювання, приводить до збоїв в реалізації права і зниженні правового ефекту».[5,233]Підвищення рівня правової культури суб'єктів права, безумовно, вплине на якість всього механізму правового регулювання, на управління законності і правопорядку. 
 

     Висновок

     У роботі були розглянуті проблеми пов'язані з категорією «правове регулювання». Це одна з основних категорій теорії права, що відображає основне призначення права – здійснення регулятивної функції в суспільних відносинах.

     Правильне розуміння цієї категорії дозволяє вирішувати питання, які ставить  життя перед суспільством.

     Особливо  це питання актуальне при розробці нормативних актів. Якщо нормативні акти, що розробляються, відображатимуть потреби суспільства, то вони ефективно здійснюватимуть свою регулюючу функцію в суспільстві. Прикладом може послужити римське приватне право, яке лежить в основі романо-германської правової системи. Норми права, розроблені римськими юристами, пройшли процес рецепції при формуванні сучасних правових систем, і успішно діють і сьогодні, хоча вони були створені дві тисячі років назад.

     Тому  правильне розуміння українськими законодавцями всієї системи правового регулювання повинне сприяти створенню ефективних нормативних актів, які відображатимуть потреби сучасного демократичного суспільства і захищатимуть права і свободи його членів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ: 

1. Конституція України  від 28 червня 1996 року, Х. 2006, с. 55.
2. Кримінальний кодекс України вид. 15 квітня 2007 р., К.: вид. Палідова А. В.,  2007, с. 175.
3. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2-х т.М. 2005
4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Издательство БЕК, 2000. 152-153 с.

5. Алексеев С.С.  Право. Опыт комплексного исследования. – М.: 1999. 364-365 с.

6. Библер В. О гражданском обществе и общественном договоре (Размышления после перестроечных лет.) // Через тернии. М. 2000.
7. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения// Государство и право. – 1999. - № 5. 106. с.
8. Витрук Н. В. Права человека: состояние и перспективы развития,// Право и власть. М. 2000.
9. Вышинскай А. Я. Вопросы теории государства и права. М. 2000

10. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Ч. 2. Теория права.  Москва,2002 г. Т. 2. 284 с.

11. Горшенев В.М. Участие общественных организаций в правовом регулировании. – М., 1999. 174 с.
12. Карбонье Ж. Юридическая социология, М., 1999
13. Комаров С.А. Общая  теория государства  и права в схемах и определениях. – М.: Юрайт, 2002. 60 с.
14. Матузов Н.И. Теория государства и права: полный курс лекций. М.Юрист 2007г  с.625
15. Нерсесянц В.С. Философия права. М. 2004
16. Общая теория государства и права / Под ред. В.В. Лазарева. – М.:Юрист, 2002. 136 с.

17. Основы государства и права: Учебное пособие для поступающих  в  вузы  /Под ред. О. Е. Кутафина – 2-е  изд.,  переработанное  и  дополненное  –  М.:Юрист, 2002 г. 235-236 с.

18. Сибирский юридический вестник http://www.law.isu.ru/ru/science/vestnik/20032/pyanov.html
19. Сырых В.М. Теория государства и права. Учебник для вузов. – М.:Былина, 2000. 146 с.
20. Спиридинов. Л. И. Теория государства и права. Зерцало. М.2000.
21. Теория  государства  и  права:  Учебник  для  вузов // Под  ред.  М.М.Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ –  ДАНА,  Закон  и  право,2000. – 502 с.

22. Теория права и государства в схемах  и  определениях:  Учебное  пособие Составители Бабаев В. К., Баранов В. М. Толстик В. А.  –  М.:  Юрист,  1999.249 с.

23. Теория  государства и права. Курс лекций // Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 2003. 627 с.
24. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. профессора В.Г. Стрекозова. – М.: «Дабахов, Ткачев, Димов», 2002. 341-342 с.
25. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юридическая литература, 1989, С.266-270
26. Чинчиков А.А. Теория и история государства и права: Учебное пособие для вузов. – М.,1994. –110с.
27. Щербина В.С. Державне право України. Навчальний посібник – 1999р
28. http://student.rostov.ru/
29. www.lawbook.by.ru
30. www.lib.com.ua
31. www.vikipedia.com